Які питання найчастіше задаються? Їх можна розділити на сімох типів:

Учителям доводиться багаторазово в процесі заняття вирішувати, якого типу питання задавати. Правильно підібрані питання можуть допомогти учням сконцентрувати свою увагу на найважливіших темах досліджуваного матеріалу, підвищити їхню активність на уроці. Питання можуть підштовхнути їх до участі в дискусії, допомогти організувати системне вивчення матеріалу.

У свою чергу питання учнів допомагають учителю з'ясувати, що з досліджуваного матеріалу їм незрозуміло чи пропущено вчителем при плануванні заняття. Такі питання сприяють розвитку розумових здібностей дітей, розвивають їхні мовні навички.

Підбір питань визначається цілями заняття. Одні питання особливо корисні при організації обговорення учнями досліджуваної теми, інші допомагають оцінювати рівень засвоєння матеріалу, сприяють творчому підходу до роботи над ним.

Поставте запитання приятелю і помітьте, через який час він вам відповість. Час чекання відповіді відіграє важливу роль у цій методиці. Якщо доводиться довго чекати, учитель знову ставить запитання, перефразуючи його чи сам відповідає на нього. Вважається, що в середньому вчителі чекають близько трьох секунд відповіді на своє питання. Однак у роботі Тобіна (1987) стверджується, що в більшості педагогів середній час чекання відповіді складає 2-0,9 секунди.

А тепер уявіть собі, як важко, скажімо, учням другого класу протягом півсекунди вислухати питання, обміркувати відповідь, скоординувати бажання відповісти з необхідністю підняти руку. Тому не дивно, що більшість дітей не хочуть брати участь у грі питання-відповідь. Вони вважають, що в них немає ніяких шансів на виграш.

У роботі Роув (1969) показано, що, якщо вчитель збільшує середній час очікування відповіді до п'яти секунд і більше, учні відповідають докладніше. І, навпаки, при зменшенні часу очікування відповіді стають коротшими.

Роув також побачила, що вчителі, які вміють чекати відповідь, отримують від зазвичай неговірких учнів багатослівні відповіді, що містять нові ідеї. Та й самі вчителі, як тільки збільшують час очікування відповіді, починають задавати більш різноманітні питання.

Говорячи про зміст питань, треба сказати, що вони повинні бути ясними і конкретними. Простота спілкування, уважне ставлення до деталей дозволяє не ухилятися від теми і сприяє розвитку критичного підходу до матеріалу в учнів. Усе це також допомагає учнем порівнювати, знаходити причинно-наслідкові зв'язки, взаємозв'язки досліджуваного матеріалу з власним досвідом.

Необхідно вміти складати комплекс питань, що стимулюють розвиток мислення учнів. Застосування логічних правил дозволяє визначити порядок, у якому задаються питання. Це допомагає учнем побачити зв'язок між новим і пройденим матеріалом.

Готуючись до заняття, учитель повинен вибудувати послідовність питань чи сценарій. Учитель повинен визначити, як буде сформульоване питання і коли він буде заданий учнем. Це робиться для того, щоб допомогти учням перейти від фактів до узагальнень, до більш високих рівнів розумових процесів.

Наявність сценарію дозволяє сподіватися, що продумані вчителем питання не забудуться і допоможуть йому контролювати хід міркувань учнів. На відміну від питань, що виникають у вчителя протягом уроку, сценарій дозволяє вести заняття за планом.

У сценарії зазвичай включається небагато питань - від трьох до п'яти. По ходу до них можуть бути додані й інші, що дозволяють прояснити чи узагальнити матеріал.

Приклади побудови послідовності питань у залежності від рівня розумових процесів, на які вони розраховані, можна знайти в роботі Блума і його співавторів, присвяченої таксономії цілей. Найчастіше використовувана в навчанні таксономія розрізняє шість рівнів пізнання: від простого (знання фактичного матеріалу) до вищого рівня (оцінка явища). Наведемо ці шість рівнів разом з питаннями, які стосуються їх.

Для більшості учнів, щоб вони досягли найвищого рівня, потрібен час. Прискорити цей процес можуть питання, що задаються на занятті, які ставлять перед учнями щоразу складніші пізнавальні завдання. При цьому вчитель не повинен забувати, що в учнів має бути достатньо часу для обмірковування.

Уявіть, що ми з вами тільки що подивилися фільм "Розвіяні вітром". Виходячи з кінотеатру, ми починаємо обговорювати побачений фільм. Моє перше питання буде: "Ти запам'ятав, як звати головних персонажів?".

Порівняйте такий сценарій обговорення з іншим варіантом. Ми з вами виходимо з перегляду тригодинної епопеї, і я говорю: "Як би ти в одній пропозиції висловив основну ідею фільму?".

У першому випадку послідовність питань допомогла мені зрозуміти, що я думаю про фільм, і підготувала до останнього складного питання. Відповісти на запитання, що пролунало на самому початку іншої розмови, доволі складно. І навіть якщо відповідь буде, то вона виявиться менш продуманою і повною, ніж у випадку, коли є можливість упорядкувати свої думки і враження.

Так само питання, що задаються на уроці, повинні відповідати рівню дискусії в класі. Це досягається шляхом спроб і помилок. Часто вчитель за реакцією учнів розуміє, що він має понизити рівень питань, які задаються.

Наведемо приклад проведення уроку, на якому вчителю довелося понизити рівень питань, що задаються, після того, як клас не зміг відповісти на перше питання. Пізніше вчитель підвів учнів знову до першого питання.

Хільда Таба в 1969 році на підставі своїх досліджень розробила ряд сценаріїв, що можуть бути застосовані при вивченні всього курсу громадянознавства. Дві методики, у яких використовуються такі сценарії, наведені нижче.

У цих методиках подані питання, які варто задавати учням у зазначеному порядку. Перша методика призначена для того, щоб:

визначити, що учні знають по темі, яку треба розглянути

оцінити знання, що вони отримали в результаті вивчення теми

залучити до обговорення досліджуваної теми всіх учнів у класі.

У першій методиці використовується сценарій, що складається з трьох питань: питання, що відкриває обговорення теми заняття; питання, що дозволяє провести узагальнення; питання, що дозволяє дати визначення досліджуваним фактам.

Питання, що відкривають обговорення

Приклад: Я хочу повторити своє питання. Ви пам’ятаєте, що я запитав?

Приклад: Що ми можемо написати на дошці як підсумок нашої дискусії? Ви могли б сказати це однією пропозицією?

Застосовуючи метод Таба, учитель, не оцінюючи відповіді, записує їх на дошці чи папері. Учням також не дозволяється оцінювати відповіді однокласників. Міркування учнів по можливості записуються дослівно. Якщо учень багатослівний, його просять дати короткий підсумок свого виступу. Учитель повинен також записати обґрунтування учнів, чому саме так вони розбивають факти на групи.

При проведенні заняття по другій методиці Таба при необхідності можна задавати додаткові питання, подібні до наведених нижче.

Приклад: Чи не пропустили ми що-небудь?

Приклад: Як вони були одягнені? Скількох чоловік безпосередньо торкнулася ця подія?

Приклад: Що ви побачили у фільмі, що дало вам підстави так подумати? Чому ви так говорите?

На початку уроку ставиться кілька запитань:

Відповідаючи на поставлені питання, учні можуть скористатися навчальними посібниками, довідниками і словниками. Потім відкривається дискусія з даної проблеми - кожен бажаючий висуває свої тези, а інші їх обговорюють, знаходять протиріччя, пропонують контраргументи (це також може робити і вчитель). Особливу увагу варто приділити дотриманню правил ведення дискусії - виступаючий повинен намагатися укластися у відведений час, його основні тези повинні бути чітко виділені, ніхто не повинен переривати виступу, у полеміці варто поводитися коректно і не допускати нападок на особистість. Якщо учні не мають навичок ведення дискусії, то необхідно особливо зупинитися на цьому і присвятити частину навчального часу складанню правил ведення дискусії (ці правила потім можна оформити у вигляді плаката і постійно на них орієнтуватися, доповнюючи при необхідності).

Кілька учнів не приймають участі в дискусії, але уважно спостерігають за її ходом, відзначаючи ступінь обґрунтованості висловлених точок зору (підкріплення фактами і доказами), широту кола залучених у дискусію, найбільш вдалі питання, а також виявляють спроби повести дискусію від теми, відсутність зацікавленості, переривання виступаючих, монополізацію дискусії, нападки на особистість і тощо.

На закінчення уроку не тільки з'ясовуються риси громадянського суспільства, але й обговорюється характер дискусії, що відбулася.

можна розглянути уміння правильного ведення дискусії в якості одного з елементів громадянського суспільства з використанням позитивних і негативних прикладів ведення дискусії із сучасного політичного життя;

частину уроку можна присвятити лекції вчителя про різне розуміння громадянського суспільства й етапів його становлення, провівши потім дискусію по даному теоретичному матеріалі;

завдання можна давати як індивідуально, так і по групах;

дискусію можна провести на будь-яку іншу тему суспільствознавства.

Технічне забезпечення уроку: аудіомагнітофон для запису ходу дискусії чи відеокамера для її зйомки, великий аркуш щільного паперу для плакатного оформлення правил ведення дискусії.