Розвиток громадянської відповідальності. Повернення до виховання
Томас Лікона
Занепокоєння про стан моралі в американському суспільстві призвело до переоцінки ролі школи у формуванні системи цінностей
Щораз більше громадян, які дотримуються різних переконань, усвідомлюють, що американське суспільство переживає глибоку кризу моралі. Усюди можна бачити шокуючі ознаки цієї кризи: розпад сімей; погіршення загального морального клімату у суспільстві; невтримне прагнення до накопичення в той час, коли кожна п'ята дитина в державі живе в бідності; усепроникаюча сексуальна революція, що наповнила екрани телевізорів і кінотеатри брудом, який підштовхує молодь до щораз більш раннього початку статтевого життя; сексуальна експлуатація дітей.
Чим більше ми усвідомлюємо це кризове становище, тим зрозумілішим стає, те що школа не може залишатися осторонь від цих явищ. У результаті в американські школи повертається завдання виховання учнів.
Виховання має настільки ж древню історію, що й освіта. З глибокої давнини перед освітою стояли два великих завдання: дати людям знання і прищепити їм певні чесноти.
Завдання виховання
Узнай лучшие советы и рекомендации по дому на портале 1001 совет Читай советы кулинаров на этом блоге.Що необхідно зробити в усій соціальній обстановці, яка погіршується, для формування характеру школяра? Спочатку потрібно знати, що таке правильно сформований характер. Це допоможе чітко сформулювати цілі виховного процесу. У широкому розумінні слова характер є своєрідним поєднанням пізнавальної, емоційної і поведінкової складових моралі особистості. Мати правильний характер значить знати, що таке правильно, прагнути до цього і поступати правильно. Школа повинна допомогти учневі зрозуміти суть основних принципів моралі, засвоїти їх і нарешті поступати у своєму житті відповідно до цих принципів.
Пізнавальний бік характеру містить у собі принаймні шість специфічних моральних якостей: розуміння моральних аспектів; знання моральних принципів і розуміння, як ми можемо дотримуватися їх у кожному окремому випадку; уміння бачити місце того, що відбувається в загальній картині подій, уміння судити про подію з погляду моральних установок; прийняття обґрунтованих рішень і уміння оцінювати свою поведінку з погляду моралі. Усе це необхідно, щоб стати громадянином демократичного суспільства.
Люди можуть дуже правильно міркувати про добро і зло, але зрештою надходити погано. Виховання лише споглядального ставлення до дотримання постулатів моралі проходить повз найважливішу емоційну складову характеру, що, немов міст, з'єднує судження і вчинок особистості. Ця складова містить у собі принаймні наступні компоненти: совість (відчуття обов'язковості того, що особистість вважає правильним); самоповагу; сприйнятливість; любов до добра; уміння контролювати себе і смиренність (здатність визнавати і виправляти свої моральні недоліки).
Часто ми розуміємо, що повинні зробити, і ми хочемо це зробити і все-таки не можемо втілити своє розуміння і бажання в реальний учинок. Одна зі сторін прояву характеру ґрунтується на трьох моральних якостях: умінні (уміння вислухати, контактувати, співробітничати); бажанні (бажання мобілізує наше уміння оцінити і почати діяти); звичці (внутрішній схильності реагувати на подію, виходячи з моральних розумінь).
Розвиток характеру
Маючи чітке уявлення того, що таке характер, можна знайти чіткі підходи до завдання його розвитку. У зв'язку з цим школу й усе, що в ній відбувається, необхідно розглядати з погляду дотримання моральних принципів. Усі сторони шкільного життя формують характер учнів.
Якщо школа хоче максимально впливати на формування характеру учня, закріпити в ньому зміни в кращу сторону, розвити три складові частини характеру (знання, почуття і поведінку), то необхідно розробити конкретні підходи до цієї проблеми. Також потрібно знати відповідь на питання: шкільне життя підтверджує, заперечує чи суперечить декларованим моральним цінностям і поставленим виховним цілям?
Виховна робота в класі вимагає від учителя, аби він:
*служив учням прикладом і наставником, ставився до них з любов'ю і повагою, подавав своєю поведінкою приклад, підтримував прояви правильної соціальної поведінки учнів, допомагав їм виправляти свої недоліки за допомогою розмов віч-на-віч і обговорень усім класом;
*створив сприятливий моральний клімат у класі, допоміг учням ближче пізнати один одного, навчитися поважати й оберігати однокласників, відчувати гордість від приналежності до колективу і відповідальність перед ним;
*контролював моральну дисципліну за допомогою комплексу правил поведінки і контролю за їхнім дотриманням;
*створив демократичну обстановку в класі, залучаючи учнів до процесу прийняття рішень і покладаючи на них відповідальність за те, щоб клас був місцем, у якому приємно перебувати й учитися;
*знайомив учнів із загальнолюдськими цінностями при вивченні програми, використовуючи для цього етичне навантаження академічних предметів (таких, як література, історія, природничонаукові дисципліни);
*використовував колективні форми навчання для того, щоб в учнів розвивалися повага до інших, уміння широке підійти до проблеми, уміння в складі колективу домагатися поставлених цілей;
*прищепив учням навички "професійного підходу до завдань", розвиваючи в них повагу до знань, звичку до праці, уміння працювати в складі колективу;
*сприяв тому, щоб учні міркували на теми моралі, читаючи книги, проводячи дослідження, готуючи доповіді, беручи участь у дискусіях;
*навчив знаходити рішення в конфліктних ситуаціях.
Крім створення моральної атмосфери в класі бажано, щоб саме шкільне життя:
*сприяло підтримці доброзичливої обстановки поза класом, виховуючи в школярів почуття взаємоповаги, надаючи можливість учням брати участь у житті школи і суспільства;
*створювало моральну культуру в школі. Це допомогло б учням закріпити отримані в класі знання про основи моралі;
*залучало батьків і представників громадськості до виховного процесу в школі, даючи зрозуміти батькам, що школа вважає їх першими і найважливішими вчителями моралі для своїх дітей; даючи батькам рекомендації про те, як закріпити отримані знання про основи моралі в школі, вдаючись до допомоги громадськості, церкви, місцевої влади і засобів масової інформації для поширення основних цінностей моралі.
"Характер - це доля", - говорив давньогрецький філософ Геракліт. Властивості людського характеру в соціальному контексті завжди грають не останню роль, чи йде мова про особисті взаємини чи суспільні явища. На стику століть, якщо нас турбує майбутнє нашого суспільства і наших дітей, виховання характеру повино бути моральним імперативом.
* Джерело: Thomas Lickona, "The Return of Character Education", Educational Leadership, 51,3:6, 9-11. Used by permission of the Association for Supervision and Curriculum Development. Copyright ї 1993 by ASCD. All rights reserved.