Досвідчені вчителі підкреслюють важливість методичної підготовки і дають кілька важливих порад:

* Текст для обговорення на семінарі повинен бути написаний ясною мовою і чітко виражати ставлення автора до описуваної проблеми. Матеріали, у яких викладені чужі погляди, такі, як, наприклад, навчальні тексти, для семінару не підходять. Необхідно використовувати тексти постанов суду, художні твори, спогади, поетичні твори, тексти публічних виступів.

*Важливо, щоб учень перед заняттям уважно прочитав текст. Перед семінаром учням роздається завдання чи список навідних запитань для того, щоб допомогти їм у читанні і засвоєнні матеріалу. У завданні можна доручити учнем знайти конкретні слова і дати їхнє визначення, побудувати чи діаграму намалювати карту. Учитель ретельно готує перелік питань, спрямованих на те, щоб спонукати учня проаналізувати пропонований текст. Тільки учні, що провели цю підготовчу роботу, допускаються до заняття.

* На семінарі учасники сідають навкруги так, щоб їм було легше обмінюватися думками про проблеми, ідеї і цінності, порушених у тексті. Ведучий семінару задає питання, що відкриває дискусію, і далі лише допомагає. Це значить, що він не втручається в її хід, не виправляє неправильні відповіді учасників семінару. Учитель може тільки просити учасників дотримуватися обговорюваного тексту, оцінює зміст і аргументацію виступів, поєднуючи і зіштовхуючи їх точки зору.

* Наприкінці кожного семінару виділяється час на аналіз і самооцінку учасників. Кожен повинен висловити свою думку про семінар і зміст виступів. Корисним було б запитати: "Що виявилося ефективним при проведенні семінару? Які поліпшення треба внести на наступному семінарі?" Що ви почували в ході заняття? І таке підведення підсумків наприкінці семінару дає можливість учневі оцінити власні можливості, допомогти іншим учасникам.

Варто зауважити, що на семінарах учень не обговорює окремо обрану проблему, а бере участь у дискусії з приводу ідей, цінностей і проблем, що випливають з матеріалів, з якими всі учасники попередньо познайомилися. Для деяких учителів семінар видається не способом отримання нових знань, а інструментом розвитку в навичок критичного мислення учнів, спілкування з іншими. Частина педагогів також вважає, що це прекрасний спосіб розвитку навичок засвоєння учнями ідейного змісту тексту.

Для проведення занять необхідно:

* Вибрати тему, по якій підібрати матеріали, що відображають два добре документованих підходи до неї.

* Підготувати завдання, у яких поставити перед учнями проблему, спосіб її вирішення і протиріччя, що буде розглядатися на занятті.

* Застосувати структурний підхід до протиріччя, що розглядається, для того, щоб забезпечити спільну роботу декількох груп.

День 1-й: Групи з чотирьох учнів поділяються на дві пари. Кожна пара вивчає одну з двох протилежних думок про предмет обговорення і готується до захисту цієї думки.

День 2-й: По черзі кожна з пар аргументовано викладає свою позицію іншій парі, що може робити записи і задавати питання, які стосуються незрозумілих моментів виступу.

День 3-й: Обмінявшись матеріалами і своїми записами, пари, готують короткі виступи, у яких демонструють своє розуміння позиції іншої пари.

День 4-й: Пари беруть участь у загальній дискусії, у якій намагаються знайти спільні і протилежні положення в позиціях обох пар. Сторони намагаються прийти до певного консенсусу, хоча б стосовно кроків, які треба почати для вирішення протиріч. Після цього сторони в письмовій формі фіксують свої позиції.

* При підведенні підсумків заняття необхідно обговорити з учасниками те, як вони оцінюють роботу своїх пар і чи допоміг такий підхід глибшому розумінню теми, що обговорювалася.

Джерело: Barbara Miller and Laurel Singleton, Preparng Citizens. (Boulder, CO: Social Science Education Consortium, 1997).

На початку уроку бажано запропонувати учням відповісти на такі питання: що вони розуміють під політичною промовою? Чому можуть присвячуватися політичні виступи? Які характерні риси політичних виступів? Яку роль уміння чи невміння виступати грає в долі політичних діячів? Під час обговорення цих питань учні повинні не тільки висловити певну точку зору, але і підкріпити її прикладами з реального політичного життя чи України чи інших держав.

Потім, ґрунтуючись на результатах обговорення, а також використовуючи матеріал С. Шехтера "Аналіз політичних виступів", з'ясовується класифікація видів політичних виступів (промова з метою переконати аудиторію; церемоніальний виступ; промова з метою обвинувачення чи виправдання; програмна промова і т.п.), виділяється звичайна структура політичного виступу (преамбула, основна частина, висновок), а також виявляються застосовувані політиками прийоми до виступів (відволікання уваги на іншу проблему; пошук винуватого; посилання на авторитети; популістські гасла; спекуляція опозиційністю). Необхідно, щоб обговорення цих питань не носило абстрактного характеру, а наводилися би приклади з виступів реальних політиків (не обов'язково сучасних).

В другій частині уроку учні, розбившись на групи, отримують завдання скласти політичний виступ того чи іншого політичного діяча з гострого сучасного питання. Якщо заздалегідь відомо, що готується виступ одного з керівників країни, то групи можуть запропонувати свій варіант можливого змісту цієї мови, а на наступному уроці можна порівняти промови - змодельовану і реальну, -проаналізувати сильні і слабкі сторони тієї й іншої. Такий прийом не тільки дозволить учням самим скласти політичний виступ, але і залучить їхню увагу до політичного життя країни.

Технічне забезпечення уроку: відеомагнітофон; по можливості використовувати відеозапис виступів політичних діячів; магнітофон при наявності аудіозаписів виступів; фотографії виступів політичних діячів.