|
|
|
|
2.1.Технології психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби
Як уже зазначалось вище, військово-професійна діяльність військовослужбовців здійснюється в певних умовах, основними з яких є побутові та соціально-психологічні, до яких вояк мусить пристосуватися. Гармонійне злиття видів діяльності і умов, в яких ця діяльність здійснюється, можлива лише тоді, коли в солдата є висока мотиваційна основа військової служби, відповідність цієї служби його життєвим планам, інтересам, направленість вояка на виконання службових обов’язків, співпадіння ціннісних орієнтацій з загальнолюдськими та інше.
На жаль, як показали соціологічні дослідження, більшість призовників вважають, що армія перешкоджає їх життєвим планам, 68% військовослужбовців незадоволені військовою службою, а ціннісні орієнтації військовослужбовців набувають все більш утилітарну спрямованість. В таких умовах командирові, його заступнику з ВР доцільно надати більшої уваги процесам, пов’язаним з життєдіяльністю військового колективу молодих військовослужбовців.
Робота командира підрозділу в колективі і через колектив не вичерпує проблеми психологічного забезпечення в повному обсязі. Командиру (начальнику) слід також акцентувати свою увагу на всебічне забезпечення постійного супроводу кожного військовослужбовця в адаптаційний період.
В свою чергу військова наука повинна озброїти його таким інструментарієм, такими технологіями, як могли б ефективно використовуватись у військовій практиці; а процес психологічного забезпечення адаптаційного періоду набував гармонійного і більш керованого характеру.
Переходячи до технологій психологічного забезпечення адаптаційного періоду необхідно дати визначення цьому поняттю. Під технологією психологічного забезпечення військовослужбовців в адаптаційний період слід розуміти сукупність методологічних і організаційно-методичних настанов, що визначають підбір, компоновку і порядок задіювання інструментарію щодо впливу на о/с в адаптаційний період. Вона визначає стратегію, тактику і техніку організації процесу психологічного забезпечення військовослужбовців.
Стратегія психологічного забезпечення військовослужбовців в адаптаційний період визначає загальний задум, перспективи і план досягнень мети психологічного забезпечення в процесі вирішення практичних завдань. Тактика психологічного забезпечення військовослужбовців в адаптаційний період відповідно до його стратегії, визначає систему організації психологічного забезпечення не тільки підрозділу в цілому, а і з кожним військовослужбовцем. Вона виробляється у відповідності з науковими рекомендаціями
Техніка психологічного забезпечення військовослужбовців адаптаційного періоду характеризує сукупність прийомів, операцій та ін. дій командира, його заступника з ВР щодо використання інструментарію забезпечення.
Отже, під технологією психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби слід розуміти систематичне і послідовне втілення у військову практику спроектованої діяльності командирів, їх заступників з ВР по забезпеченню ефективного процесу пристосування військовослужбовців до регламентованих вимог і умов діяльності, а також оптимізації цих умов в інтересах постійного підтримання військовослужбовців в стилі високої готовності до виконання службових обов’язків.
Технологія психологічного забезпечення адаптаційного періоду повинна бути розроблена і втілена у практику роботи командирів (начальників) таким чином, щоб адаптованість вояка за адаптаційний період досягла запланованого оптимального рівня за відведений період і без перевищення психофізіологічних і матеріальних витрат. Тобто, процес психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби повинен носити ефективний характер.
Якщо в традиційних підходах до психологічного забезпечення цілі задаються не чітко, а ступінь їх досягнення визначається приблизно, то в ефективному психологічному забезпеченні це центральна проблема, яка розглядається в аспекті об’єктивного контролю ефективності психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби, як ступеню досягнення зазначених цілей. Тобто, цілі повинні бути поставлені діагностично, що означає:
а) розроблене настільки точно і визначене описання психологічного забезпечення адаптаційного періоду, що його можна безпомилково віддиференціювати від інших;
б) створена така система критеріїв, що характеризують всі складові психологічного забезпечення з якісного боку і повністю вичерпують їх внутрішню сутність;
в) є спосіб "інструмент" для однозначного виявлення складових психологічного забезпечення і виду забезпечення в цілому в процесі об’єктивного контролю його сформованості;
г) можливий вимір інтенсивності психологічного забезпечення на основі даних контролю, а отже існує відповідна шкала оцінок.
Тому, на наш погляд, доцільно розпочати з критеріїв, що визначають ефективність психологічного забезпечення адаптаційного періоду і з інструментарію, за допомогою якого воно здійснюється і оцінюється.
Виходячи з концептуальних основ військової педагогіки і психології, є сенс розглянути основні критерії психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.
Це забезпечення відповідного рівня мотиваційної основи подальшої службової діяльності військовослужбовців строкової служби; ступеня засвоєння знань, дій і, найголовніше, ступеня дієвості впливу на військовослужбовців строкової служби в адаптаційного періоду. Під час адаптаційного періоду командир повинен зосередити основну увагу на створенні мотиваційної основи подальшої військової служби, взаєморозумінні, взаємоповазі, військовій товариськості, взаємодопомозі. Разом з тим, командирові необхідно виявити вихідний стан підготовленості о/с, організувати спостереження за сумісністю призовників. Також необхідно вияснити відношення до виконання службових обов’язків, ступінь фізичної підготовленості військовослужбовців до проходження військової служби, настрій, самопочуття, наявність страху та боязливості, стан здоров’я. Це основні вихідні дані, виходячи з яких, необхідно планувати і здійснювати психологічне забезпечення в адаптаційний період.
Отож, ефективна технологія психологічного забезпечення в адаптаційний період розроблена і втілена в практику роботи командирів та їх заступників з ВР, повинна забезпечувати:
– створення високої мотиваційної основи у військовослужбовців строкової служби для подальшого проходження служби;
– ефективне психологічне супроводження адаптаційних процесів у військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період;
– допомогу та реабілітацію військовослужбовців (при необхідності);
– оптимальний рівень повноти, усвідомленості та дієвості засвоєних знань військовослужбовцями, як у звичайних, так і в екстремальних умовах.
Запропонована система критеріїв дозволяє достатньо об’єктивно визначити і якісно, і кількісно, ніскільки конкретно застосовуване психологічне забезпечення забезпечує ефективність процесу адаптації військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період.
Далі перейдемо до методик психологічного забезпечення в адаптаційний період, які, на наш погляд, найбільш доцільно застосовувати при психологічному забезпеченні в адаптаційний період.
Під методикою психологічного забезпечення адаптаційного періоду слід розуміти наступне: сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких реалізуються його основні функції – вивчення військовослужбовцями з метою визначення найбільш ефективного впливу на нього для прискорення процесів адаптації; планування, організація, проведення заходів психологічного забезпечення, контроль і оцінка досягнутого.
Життя свідчить, що робота по вивченню особистісних рис військовослужбовців, з врахуванням усіх об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на військовослужбовців в адаптаційний період приносять успіх, коли дотримуватись наступних принципів:
– повсякденної уваги до кожного військовослужбовця
у поєднанні з високою вимогливістю і турботою про його життя, побут, відпочинок;
– зв’язку психологічного забезпечення
з задачами службової діяльності;
– єдності індивідуального і колективного
впливу на особистість військовослужбовців;
– дотримання почуття міри в критиці,
опора на його позитивні якості;
– конкретності, скерованості на певного
військовослужбовця;
– цілеспрямованості у досягненні певних
задач психологічного забезпечення адаптаційного періоду;
– оперативності психологічного забезпечення,
можливості проведення його у будь-якій обстановці, швидке реагування на
поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;
– планомірності, заздалегідь продуманої
системи впливу на військовослужбовців в адаптаційний період.
Метод (від грецького methodos – шлях, дослідження, пізнання) – це спосіб побудови, обґрунтування знань, а також сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. В класифікації методів у воєнній психології, для нас, найбільшу практичну цінність має наступна:
1) за специфікою виконуваних процедур
виділяють методи збору інформації, обробки, перевірки результатів;
2) в свою чергу серед методів збору
інформації за особливостями їх процедур розрізняють:
– обсерваційні (спостереження, самоспостереження);
– експеримент (лабораторний, природний,
формуючий);
– праксимічні (аналіз практичної діяльності;
метод незалежних характеристик, професіографія, акмеографія);
– біографічні (аналіз подій, фактів,
дат, життєвого шляху);
– методи психодіагностики (бесіда,
тести, опитування).
Виходячи з цього, можна стверджувати, що методами психологічного забезпечення в адаптаційний період є: методи оцінки та прогнозування МПС о/с; методи безперервного супроводу: психолого-діагностичні методи; методи саморегуляції; психологічного тестування, адаптації, психопрофілактики, психологічної допомоги, психологічної реабілітації, організаційні методи та ін.
Форма психологічного забезпечення – це внутрішня організація змісту психологічного забезпечення. Форм психологічного впливу на військовослужбовців в адаптаційний період надзвичайно багато. Їх умовно можна поділити за змістом відповідно до складових психологічного забезпечення.
Безумовно, форми психологічного впливу змінюються залежно від завдань, що стоять перед військовослужбовцями, а також МПС о/с. Вони можуть бути, наприклад, такими:
– гуманітарна підготовка;
– інформування;
– фізична підготовка;
– бойова підготовка;
– дисциплінарна практика;
– наочна агітація, тощо.
Перелічені та інші форми теж містять відповідні прийоми впливу на свідомість. Наприклад:
– лекції;
– бесіди;
– тематичні вечори;
– збори особового складу;
– вправи;
– навіювання, тощо.
Але перш, ніж перейти до технологій психологічного забезпечення, хотілося би зробити наголос на різних адаптаційних здібностях, які притаманні окремим воїнам, і які треба виявити до того, як ці технології застосовувати.
Враховуючи загальну екстремальність військового побуту і знижену нервово-психічну стійкість та фізичну підготовленість призовного контингенту, в останній час здійснюються певні спроби розробити методики, оцінки адаптаційних здібностей військовослужбовців і запропонувати профілактичні заходи дезадаптивних станів о/с, психологічного впливу на військовослужбовців в адаптаційний період.
Ці методики дозволяють вирішувати основні питання діагностики адаптаційно-психологічних здібностей військовослужбовців:
– оцінка адаптаційного потенціалу особистості;
– визначеного ймовірного типу дезадаптивної
поведінки;
– оцінка ступеню обумовленості дезадаптації
впливом психогенних чинників умов служби
Методика (16 PF) опитувальник Кеттеля (додаток 1) являє собою перелік 55 питань із запропонованими на кожний з них трьома варіантами відповідей. Послідовно відповідаючи на дані запитання, військовослужбовець обирає один із варіантів, що відповідає його особистості. За результатами обробки тестування підраховується коефіцієнт адаптації строковослужбовця. Виходячи з кількісного значення коефіцієнта, всіх протестованих вояків можна умовно віднести до наступних груп:
а)з високими адаптаційними здібностями;
б) із задовільними адаптаційними здібностями:
в) з низькими адаптаційними можливостями
і схильними до дезадаптивних станів з двома основними типами поведінки:
– негативно-агресивний;
– тривожно-депресивний.
Розглянемо структуру соціально-психологічного та індивідуально-психологічного вивчення молодих воїнів. Вона складається із наступних етапів.
1. Попереднє вивчення особистості воїна.
На даному етапі проводиться:
– ознайомлення із соціально-демографічними
даними;
– вивчення умов адаптації до службової
діяльності;
– вивчення та оцінка нервово-психічної
стійкості;
– вивчення індивідуально-психологічних
якостей.
Для цього використовуються такі методи, як:
– психологічний аналіз документів;
– спостереження, бесіда.
2. Поглиблене всебічне вивчення психіки воїна.
При поглибленому всебічному вивченні психіки воїна вивчаються психічні процеси (почуття, увага, пам’ять, мислення, мова, емоції, воля) та психічні властивості особистості воїна (темперамент, характер, здібності, спрямованість та інше). Тут застосовуються наступні методи:
– спостереження, бесіда, узагальнення
незалежних характеристик;
– аналіз документів і результатів
службової діяльності.
Це проводиться за допомогою таких методик:
– тестування за методикою "Прогноз";
– тест Айземка;
– методика трьох "Т";
– тест "Тип поведінки особи в конфліктній
ситуації";
– тест "Тип поведінки особи в групі",
– тест "Розстановка чисел";
– кількісні тести визначення фізичної
підготовленості.
3. Вивчення міжособистісних відношень у військовому колективі.
На підставі знання особливостей психіки воїна вивчаються психологічні явища у військовому колективі та міжособистісні відносини.
– Взаємовідношення у військовому колективі
(адаптація, мотивація, статус воїна, психологічна сумісність, рівень розвитку
військового колективу та ін.).
– Суспільна думка.
– Традиції.
Методами на цьому етапі є: спостереження, бесіда, експеримент, узагальнення незалежних характеристик, аналіз документів і результатів службової діяльності.
Використовуються наступні методики:
– тест "Оцінка психологічної сумісності”;
– тест "Соціометрія групової згуртованості";
– тест "Оцінка" адаптації воїна в
підрозділі";
– тест "Конфлікти у військових колективах"
та ін.
Коротко розглянемо декілька методів та методик соціально-психологічного та індивідуально-психологічного вивчення воїнів.
Аналіз документів
Робота з документами – це важлива, відповідальна і трудомістка частина діяльності командирів, їх заступників з ВР, в процесі якої виробляється попереднє представлення про молодого воїна. Аналіз документів особової справи (автобіографії, анкети, характеристики та ін.) дозволяє отримати інформацію про біографічні дані, загальноосвітню підготовленість, індивідуально-психологічні якості військовослужбовця.
Необхідно звертати особливу увагу на дані про соціальне середовище, в якому виховувався молодий воїн, його інтересах, мотивах діяльності, відношення до порученої справи, батьків, товаришів та ін.
Надмірне виділення в автобіографії своїх якостей, заслуг батьків, вказівки на широке коло інтересів може говорити про недостатню скромність.
Якщо інформації в документах недостатньо, тоді необхідно додатково запросити цікавлячі дані про молодого вояка з РВК, міліції, місця роботи (навчання), від батьків. Аналіз документів дозволяє визначити основні напрями подальшого, більш детального виявлення індивідуальних особливостей вояка з допомогою методів соціально-психологічного вивчення та психофізичного обстеження, а також методик психологічного забезпечення в адаптаційний період.
Спостереження
Метод спостереження – один з найбільш об’єктивних та надійних методів психології. Він представляє собою цілеспрямоване та систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, відношення молодого вояка до службової діяльності з метою виявлення, фіксування та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати протікання процесів адаптації.
Предметом спостереження виступають міжособистісні відносини, індивідуально-психологічні якості та ін. Для підвищення ефективності спостереження рекомендується створювати ситуації, в яких військовослужбовець зміг би в максимальній степені і в короткий строк проявити ті якості, які необхідно у нього оцінити.
Всі дані спостереження повинні записуватися, систематизуватися, оброблятися з врахуванням інформації, отриманої за допомогою інших методів.
Анкетування
Анкетне опитування – це особливий метод збору інформації, збору первинних даних про молодого вояка. Питання анкети можуть стосуватися мотивів, інтересів, морально-психологічних якостей особистості, стилю спілкування та поведінки і ін.
Побудова анкету обумовлена метою та умовами дослідження, що проводиться. При масових обстеженнях в обмежений термін (яким є адаптаційний період) необхідно використовувати формалізоване анкетування, тобто молодим воякам пропонується вибирати із переліку відповідей ту, яка їм підходить та відмітити її на реєстраційному бланку. Обробка результатів такого опитування проводиться або вручну за ключами-трафаретами, або за допомогою ЕОМ. У випадку, коди вимагається поглиблений якісний аналіз соціально-психологічних характеристик особистості молодого вояка в адаптаційний період, можемо використовувати відкриті питання в анкетах, відповіді на які несуть більше інформації про індивідуальні особливості опитуваних молодих військовослужбовців. Перед проведенням анкетного опитування обов’язково доводити до опитуваних ввідну інструкцію, текст якої повинен бути оголошений дослівно.
Оцінка нервово-психічної стійкості
Нервово-психічна витривалість – це сукупність особливостей особистості, що зумовлюють загальні здібності до адаптації та індивідуальна спроможність подолання впливу несприятливих умов існування і діяльності. Найбільш часто низька нервово-психічна стійкість (НПС) спостерігається при виражених акцентуаціях характеру і так званих "прикордонних" (передхворобливих) станах, легких степенях розумової відсталості і педагогічної запущеності, при різних психологічних захворюваннях, сексуальних порушеннях, алкоголізмі (в т. ч. батьків), наркоманіях, токсикоманіях.
У осіб із низьким НПС навіть незначні труднощі, невідповідність між вимогами службової діяльності та індивідуальними можливостями (фізичними, психічними) можуть приводити до значних відхилень в психологічному стані і в поведінці.
Для таких військовослужбовців характерні формування тривожних, депресивних і агресивних реакцій, стійкість до нестійкого настрою і поведінки, часті зміни емоційного фону і схильність до негативних емоційних переживань. Оцінка рівня нервово-психічної нестійкості проводиться за методикою "Прогноз".
Методика призначена для початкового орієнтовного виявлення військовослужбовців з ознаками нервово-психічної нестійкості. Вона дозволяє виявити окремі передхворобливі ознаки особистісних порушень, а також оцінити ймовірність їхнього розвитку та прояву в поведінці та службовій діяльності військовослужбовця.
Анкета містить 84 запитання, на кожне з яких військовослужбовцям пропонується дати відповідь "так" або "ні". Результати анкетування виражаються кількісними показниками (в балах), на основі яких робиться висновок про рівень нервово-психічної стійкості. Якісний аналіз відповідей дозволяє уточнити окремі біографічні дані, особливості поведінки і стану психічної діяльності військовослужбовців в різних ситуаціях.
Методика може бути використана для вияву осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості серед молодих вояків. В анкетуванні одночасно беруть участь 25-30 військовослужбовців. Час для обслідування – до 20 хвилин. Перед анкетуванням необхідно довести до військовослужбовця інструкцію, видати реєстраційні листи. Під час анкетування ведеться спостереження за поведінкою військовослужбовців, результати якого записуються у списку обслідуваних. Обробка отриманих результатів проводиться за допомогою "ключів". Починають обробку із шкали щирості, яка використовується для оцінки достовірності відповідей. Якщо у військовослужбовців за шкалою щирості відмічено більше 10 балів, то використовувати отримані результати в аналізі не рекомендується, а причини нещирості необхідно з’ясувати в процесі бесіди з молодим вояком.
результати оцінюються по 10-ти бальній шкалі. Особи з низькою НПС (1-2 бали) потребують консультації психіатра. При визначенні підсумкової оцінки рівня НПС результати методики співставляються з відомостями, отриманими при початковій психологічній оцінці військовослужбовців і в процесі його соціально-психологічного вивчення.
Методика оцінки фізичної підготовленості
Для оцінки фізичної підготовленості визначається рівень розвитку основних фізичних якостей і військово-прикладних рухових навиків (сили, виносливості, швидкості в діях, уміння плавати). З цією метою використовуються спеціальні вправи: підтягування на перекладині, біг на 100 та 1000 м, плавання на 100 м вільним стилем. Всі вправи виконуються у відповідності із загальними вимогами.
Підтягування виконується із вису хватом зверху, кожний раз із нерухомого положення в висі на прямих руках (пауза 1-2 с) без ривків і махових рухів ногами, підборіддя піднімається вище рівня перекладини.
Біг на 100 м проводиться на біговій доріжці стадіону, або на рівній площадці з будь-яким покриттям із високого старту.
Біг на 1000 м проводиться на місцевості. Старт і фініш – в одному місці, при розміщенні старту та фінішу на стадіоні довжина дистанції, що проходить по біговій доріжці, не повинна перевищувати 200 м.
Плавання на 100 м вільним стилем здійснюється будь-яким способом і починається стрибком із стартової тумбочки. Поворот виконується з обов’язковим торканням стінки басейну будь-якою частиною тіла.
Оцінка по кожній вправі здійснюється
в балах по табл. 1 додатку 2.
Потім бали, отримані по всіх вправах,
сумуються і переводяться в інтегральний бал по таблиці 2 цього ж додатку.
Підсумкова оцінка фізичної підготовленості
визначається за таблицею 3 додатку 2.
Крім цього, при попередньому вивченні молодих військовослужбовців проводиться ознайомлення із соціально-демографічними даними, аналіз історії особистості. Цей аналіз дає можливість отримати інформацію, що характеризує пізнавальні та професійні інтереси військовослужбовця, його моральні настанови, риси характеру, суспільну активність, життєвий та трудовий досвід, особливості емоційно-вольової сфери, стиль поведінки в колективі та ін. Звернення до фактів життєвого шляху дозволяє пояснити різні (інколи суперечать одна одній) властивості конкретної особистості.
Вивчення несприятливих життєвих ситуацій як соціально-психологічної основи нервових зривів може забезпечити отримання важливої інформації для прогнозування і оцінки морально-психологічного стану особового складу.
При розгляді умов виховання і розвитку молодих військовослужбовців об’єктом вивчення стають:
– приналежність до етнічної групи,
територіальної общини (село, невелике місто, середнє і велике місто), професія
і т. д.;
– особливості безпосереднього соціального
оточення (сім’я, школа, колектив, товариші);
– реальні дії та їх результати, які
можуть характеризувати рівень розвитку різних психічних процесів, свідчать
про наявність у військовослужбовців відповідних здібностей.
Практика показує, що визначаючий вплив на формування особистості має безпосереднє соціальне оточення. Аналізу його специфіки і необхідно звернути особливу увагу. При вивченні сім’ї, в якій виховувався молодий вояк, як фактор формування особистісних якостей, необхідно враховувати склад сім’ї, основні характеристики її членів (вік, освіта, професія і т. д.); соціально-побутові умови; загальносімейні інтереси; положення і поведінка юнака в сім’ї і т. д.
При розгляді особливостей поведінки, учбової та суспільної діяльності за час навчання в школі (ПТУ, технікумі і т. д) треба, насамперед, виявити зміст професійних вмінь і навичок; його улюблені предмети; положення в шкільному (класному!) колективі, а також основні цінності, спрямованість на інтереси даного колективу.
Аналіз кола друзів, з якими призовник підтримував найбільш інтенсивні зв’язки, оскільки в цій сфері відносин особливо активно формуються моральні якості особистості, стиль поведінки в колективі (комунікабельність, лідерські нахили і т. д.), деякі життєві потреби та орієнтації.
При дослідженні умов виховання та розвитку призовника з метою оцінки та прогнозування МПС необхідно використовувати наступні методи соціально-психологічного вивчення; аналіз документів, анкетування, біографічний метод, індивідуальна співбесіда.
Врахування особливостей становлення і розвитку різних індивідуальних характеристик молодого військовослужбовця дає можливість ефективно впливати на психіку з метою успішного протікання процесів адаптації до умов службової діяльності.
Оцінка моральних якостей включає аналіз таких моральних характеристик: усвідомлення громадського та військового обов’язку, почуття особистої відповідальності за захист Батьківщини, рівня самоконтролю, готовності до взаємодопомоги та ін. Інформація про моральні якості розширює надійність прогнозування МПС особового складу.
Для вивчення моральних якостей військовослужбовців в адаптаційний період можуть використовуватись: методи, що направлені на аналіз особливостей виховання і розвитку в допризовний період, а також методи спостереження, узагальнення незалежних характеристик, орієнтовна анкета та ін.
Аналіз особливостей спілкування і поведінки в колективі дозволяє:
- по-перше, виявити і оцінити основні
соціально-психологічні якості молодого вояка – моральні, мотиваційні, вольові
та ін. – важливі для службової діяльності;
- по-друге, прогнозувати характер
поведінки і спілкування у військовому колективі, вплив його особистісних
якостей на згуртованість колективу.
Вияв індивідуальних характеристик молодого військовослужбовця, що дозволяє прогнозувати його спілкування і поведінку в колективі, необхідно проводити за двома напрямками:
а) через аналіз тих соціальних груп, в яких, в яких проходило формування особистості; б) шляхом безпосереднього вивчення в ході психодіагностичного дослідження.
З метою оцінки існуючого рівня розвитку деяких індивідуальних особливостей, що визначають його поведінку в колективі рекомендується використовувати такі методи: орієнтовну анкету, методику оцінки комунікативних і організаторських здібностей, методику оцінки тенденцій поведінки особистості в групі, методику визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації, соціометричний метод.
Таким чином, попереднє вивчення молодих військовослужбовців в адаптаційний період спрямоване на виявлення і оцінку тих індивідуальних психофізіологічних якостей, формування яких визначається головним чином умовами соціальної життєдіяльності, процесом виховання. Вивчення цих якостей і комплексна оцінка на їх основі можливостей і здібностей військовослужбовця в цілому є одним із основних факторів прогнозування успішності протікання процесу адаптації та можливості активного психофізичного забезпечення цього процесу.
2. Поглиблене всебічне вивчення психіки воїна.
При поглибленому вивченні психіки воїна вивчаються його психологічні властивості (темперамент, характер, спрямованість, здібності та ін.), а також індивідуальні психологічні процеси (почуття, увага, пам’ять, мова, емоції, воля, мислення).
Кожна людина відображає оточуючий світ і проникає в суть явищ через пізнавальні психічні процеси. В сучасній психології сприйняття, пам’ять, мислення розглядається як система дій і операцій, що дозволяє зробити їх аналіз більш предметним і представляє пізнавальну діяльність як єдиний процес, в якому всі його елементи тісно взаємозв’язані. Це відноситься і до методик оцінки властивостей пізнавальних психічних процесів, кожна з яких включає всі процеси з акцентом на один із них.
Так, наприклад, оцінка відчуття проводиться за оцінкою відповідного аналізатора. Для оцінки аналізаторів найчастіше використовують такі прилади, як аудіометри, адаптометри та ін. Для сприйняття одним із головних критеріїв є правильна і швидка оцінка просторових відношень, яка може вивчатися за допомогою методик "Компаси", "Годинники", "Узори" та ін.
Пам’ять – форма психічного відображення дійсності – включає процеси запам’ятовування, зберігання, впізнання і відтворення людиною свого досвіду.
Існують різні методики до оцінки пам’яті: представлення на слух або для зору наборів різних букв, цифр, картин та ін. з подальшим їх відтворенням; визначення недостаючого елементу в низці раніше показаних для запам’ятовування та ін.
До індивідуальних особливостей мислення відносять: самостійність, широту, глибину, швидкість і критичність розуму. Для оцінки індивідуальних властивостей мислення відносять так звані інтелектуальні тести, що передбачають різні завдання: виконання арифметичних дій, оцінка і порівняння лексичних значень слів, пошук рішення і т. д.
Увага – невід’ємна риса будь-якої свідомої діяльності в тому числі і зв’язаної з виконанням тестових завдань. Тому, на наш погляд, результати будь-яких психодіагностичних методик відображають індивідуальні особливості уваги в конкретній діяльності. Концентрацію і стійкість уваги в зоровому слідкуванні найдоцільніше визначати за допомогою методики "Переплутані лінії", стійкість – на коректурній пробі.
В структурі властивостей індивіда важливе місце відводиться властивостям нервової системи, що відображають особливості протікання фізіологічних процесів збудження і гальмування (динамічність чи лабільність нервової системи) та властивості темпераменту (екстра-інтраверсія, тривожність, активність, емоційність, ригідність). На мою думку, в адаптаційний період однією з важливих властивостей особистості є тривожність. Тривожність означає особливий стан і властивість темпераменту. Стан тривожності характеризується неприємними відчуттями хвилювання, напруженості, нервозності, відчуття небезпеки, незрозумілої загрози, які супроводжуються активізацією вегетативної нервової системи.
Для оцінки тривожності широко застосовуються різноманітні опитувальники: шкала тривожності Тейлора, СМІЛ (шкала Pt), та ін.
Крім вищесказаного для аналізу та прогнозування морально-психологічного стану військовослужбовців в адаптаційний період необхідно оцінити:
– відношення молодого вояка до виконання
поставлених завдань службової діяльності;
– ступінь підготовленості до виконання
цих завдань;
– наявність страху та боязливості
перед військовою службою та її завданнями;
– самопочуття та стан здоров’я.
Існують різні методики оцінки рівня МПС. На наш погляд, найбільшої уваги заслуговують методики розроблені Ю.А.Московчуком та А.Давидовим, які достатньо ефективно використовуються у підрозділах ЗСУ. Дані методики описані у відповідних літературних джерелах, тому на них зупинятися не будемо.
Наведемо приклади деяких анкет для оцінки МПС:
Анкета для оцінки настрою військовослужбовця.
1. Проблеми через особистий характер у мене:
– відсутні;
– є незначні;
– є яскраво виражені.
2. Моє відношення до цих проблем:
– спокійне;
– трохи стурбоване;
– тривожне.
3. Я впевнений, що на виникнення цих проблем вплинуло:
– моє особисте відношення;
– позиція командирів;
– інші обставини.
4. Мій особистий прогноз настрою:
– задовільний;
– важко сказати;
– песимістичний.
Анкета для оцінки відносин з рідними та друзями
1. Проблеми у стосунках з рідними та друзями у мене:
– відсутні;
– є незначні;
– яскраво виражені.
2. Моє відношення до цих проблем:
– спокійне;
– трохи стурбоване;
– тривожне.
3. я впевнений, що на виникнення цих проблем вплинуло:
– моє особисте відношення;
– позиція командирів;
– позиція інших осіб;
– інші обставини.
4. Мій особистий прогноз стану відносин з рідними та друзями:
– задовільний;
– важко сказати;
– песимістичний.
Опитувальник для оцінки матеріально-побутових та соціальних умов у підрозділі.
1. В умовах армії я виконую службові
обов’язки з бажанням
так; не зовсім; ні.
2. На даний час умови служби мене влаштовують
так; не зовсім; ні.
3. Виконуючи свої обов’язки, я відчуваю
свою значимість для суспільства
так; не зовсім; ні.
4. Побут у казармі мене задовольняє
так; не зовсім; ні.
5. Медичне обслуговування мене задовольняє
так; не зовсім; ні.
6. Харчування та його якість мене влаштовує
так; не зовсім; ні.
7. Я маю можливість відпочити і відновити
свою енергію та працездатність
так; не зовсім; ні.
8. Військовій справі мене навчають
належним чином
так; не зовсім; ні.
9. У мене є можливість задовольняти
свої духовні потреби
так; не зовсім; ні.
10. Культура взаємовідносин мене влаштовує
так; не зовсім; ні.
Військовослужбовцям пропонується обрати один із запропонованих варіантів відповіді. Результати відповідей узагальнюються і аналізуються. Морально-психологічний стан особового складу в адаптаційний період повинен оцінюватись регулярно. Цього вимагає наказ Міністерства оборони України від 30.10. 1996 р. "Про затвердження Інструкції про порядок проведення інспектування у ЗСУ".
Загальна спрямованість психологічної підготовки передбачає підготовку військовослужбовця в адаптаційний період до виконання службових обов’язків, озброєння їх елементарними психологічними знаннями, виховання психологічної готовності до виконання завдань військової служби. Тут суттєвим фактором виступають особливості різних спеціальностей, відповідність яким досягається спеціальними тренуваннями і загартованістю психофізіологічних функцій військовослужбовців.
Головним завданням тут виступає формування функціональної надійності психіки військовослужбовців, досягнення її стійкості, навчання методам саморегуляції та ін.
Як уже зазначалось, психологічна підготовка складається із загальної, спеціальної та цільової психологічної підготовки. Вона має на меті забезпечення удосконалення якісних психічних параметрів військовослужбовців в адаптаційний період, а саме фізичного стану, здоров’я, розумових здібностей, моралі і психіки, професіоналізму.
Кінцевим результатом психологічного забезпечення повинна стати психологічна готовність військовослужбовця за відведений адаптаційний період, що характеризує наявну спроможність забезпечувати вирішення покладених на військовослужбовця завдань.
Виходячи з вище сказаного, психологічна підготовка з молодими вояками проводиться з прибуттям їх у військову частину.
Основну роль тут відіграє виконання особовим складом розпорядку дня та проведення занять по гуманітарній підготовці, стройовій та фізичній підготовці, вивченню загальновійськових статутів. Так, в процесі стройової підготовки у воїнів виробляються такі важливі якості, як вміння розуміти і чітко виконувати команди командира, навички узгоджених дій у складі підрозділу, формуються та удосконалюються витривалість, координація рухів, покращується дисциплінованість та зібраність, намагання в будь-якій обстановці бути підтягнутим та охайним. В ході фізичної підготовки військовослужбовці зміцнюють не тільки фізичне здоров’я, але й нервову систему, яка визначає вольову поведінку людини. Правильно організувавши фізичну підготовку, командир тим самим розвиває у військовослужбовців силу, швидкість, спритність, витривалість, сприяє прояву таких якостей, як сміливість та рішучість, які необхідні будуть військовослужбовцям при подальшому проходженні служби.
При проведенні занять по загальновійськових статутах вивчається розпорядок дня, загальні обов’язки військовослужбовця. Їм також роз’яснюються правила особистої та громадської гігієни та ін.
Важливу роль у психологічній підготовці військовослужбовців в адаптаційний період відіграють військові ритуали, а саме прийняття військової присяги. Сам ритуал прийняття Присяги проводиться святково, кожного солдата фотографують і вручають йому це пам’ятне фото.
Також при проведенні психологічної підготовки необхідна увага приділяється підвищенню психологічної грамотності військовослужбовців, через роз’яснення їм основних принципів функціонування психіки людини, побудови міжособистісних взаємин, основам саморегуляції, самовдосконалення, самовиховання.
Підвищення психологічної компетентності військовослужбовця в адаптаційний період проводять як шляхом масового навчання так і індивідуальної роботи. Важливими умовами ефективності цих заходів є доступність викладу матеріалу, а також його орієнтація на актуальні й усвідомлені проблеми молодих вояків. Це виступи психологів, які демонструють значення психологічних факторів у розв’язанні проблем (надання інформації про психологічні наслідки, можливості реабілітації психологічного стану та ін.).
Таким чином використання вище названих методик, проведення психологічної підготовки з особовим складом в адаптаційний період дозволяє зменшити кількість психотравмованих військовослужбовців в адаптаційний період і відповідно покращити морально-психологічний стан особового складу.
Оскільки психологічне супроводження адаптаційний період включає: психологічну допомогу, яка передбачає психологічне консультування, психорегуляцію, психопрофілактику, психокорекцію; психодіагностику як систему використання методів виявлення та вимірювання ступеня психотравмованості військовослужбовців, розглянемо основні методики, які можливі при психологічному супроводженні військовослужбовців в адаптаційний період.
Практична діяльність командирів, їх заступників з виховної роботи щодо психологічного супроводження адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби полягає у:
– прийнятті відповідних рішень щодо
застереження негативних індивідуальних і групових психологічних явищ, поновлення
психологічної стійкості військовослужбовців;
– виявлення основних причин негативного
впливу, контроль за ступенем моральної, фізичної і психічної стомленості
особового складу, організацію відпочинку;
– виявлення військовослужбовців, які
отримали психічні ураження, надання їм першої психологічної допомоги.
Організація психологічного супроводження військовослужбовців в адаптаційний період не можлива без психодіагностичної роботи. Діагностика являє собою засіб, що дозволяє за допомогою діагностичних методів отримати необхідну додаткову інформацію стосовно індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою встановлення психологічного діагнозу. Завданням психодіагностики в адаптаційний період полягає у визначенні причин трудностей в освоєнні військової професії, взаєминах з товаришами, проходженні процесів адаптації, і завжди підпорядкована головній задачі – розробка рекомендацій щодо роботи з окремими військовослужбовцями, чи корекції їх поведінки.
Негативний психологічний стан окремих військовослужбовців в адаптаційний період швидко передається товаришам по підрозділу, проявляється у підвищеному рівні тривожності, психологічної напруги, емоційної нестійкості, що в свою чергу проявляється в некерованій поведінці, конфліктності, чи навпаки, у пригніченому стані, депресії, песимізмі, зниженій спроможності протистояти стресам.
Відомо, що умови службової діяльності у ЗСУ створюють складні ситуації, в які потрапляють цілком здорові люди. На допомогу їм в усвідомленні проблем і пошуку шляхів і способів якнайскорішого їх розв’язання – приходить психологічне консультування. Практичний психолог проводить консультацію маючи на увазі, що його клієнт – цілком здорова людина, яка відповідає за себе і свої стосунки з людьми, що його оточують. В результаті консультування військовослужбовець має не тільки зрозуміти свою проблему і уявляти шляхи виходу з неї, але і вірити в себе й бути готовим до реалізації знайдених способів розв’язання своїх труднощів.
Важливого значення в сучасних умовах при психологічному супроводженні адаптаційний період набувають заходи психологічної корекції. Завданнями психологічної корекції є допомога військовослужбовцям у вирішенні складних життєвих ситуацій через активний цілеспрямований вплив і психологічну підтримку. У результаті дій сильного стресового фактору (призов в Збройні Сили і потрапляння в незвичну обстановку), можливі зміни і порушення у поведінковій, емоційній, когнітивній сферах, чи в окремих їх проявах і функціях. Тут командир (начальник) має справу з конкретними проявами бажань, переживань, пізнавальних процесів, поведінки і дій людини. Вплив здійснюється на основі теоретичних уявлень про норму перебігу пізнавальних процесів.
Психологічну супроводження буде більш ефективним при використанні командирами, їх заступниками з виховної роботи психорегуляції процесів адаптації військовослужбовців в адаптаційний період.
Виходячи із теоретичних засад психорегуляції спробуємо дати практичні рекомендації командирам, їх заступникам з виховної роботи по використанню методів психорегуляції у своїй діяльності. Особливу трудність, на наш погляд, тут буде складати те, що використовувати їх необхідно в процесі активної військової діяльності. Кожний із запропонованих методів може бути, звичайно, поглиблений і розширений. Критерієм вибору повинні бути індивідуальні особливості військовослужбовця.
1. Для відновлення працездатності
Для відновлення працездатності важливо розслабити, усунути непотрібну м’язову напругу, переключити увагу на нейтральні теми. Так, як розслабити не завжди вдається, то в якості відновлювальних методів можна використати заспокоююче дихання (видох у два рази довше вдоху). Не потрібно форсувати дихання, воно повинно бути природнім, вільним. Добре коли це супроводжується спеціально підібраною музикою, яка успокоює, дозволяє відволікти. Найбільше підходять для цього ритмічні мелодії в середньому темпі. Краще, якщо будуть переважати низькотональні неголосні звуки, що виконуються м’якозвучними інструментами. Наприклад: "Мелодія" Рубінштейн, серенада "Елізабет" Мендельсон, "Бал в опері" Хойбергер, "Дер Хирте" Ласт, Замфір.
Необхідно слідкувати також за виразом обличчя, яке повинне бути розслабленим. Необхідно провірити стан голосу, якщо звук голосу не природній, значить є м’язова скованість. Всі ці прийоми можуть бути скомбіновані. Виконуватися вони можуть сидячи, стоячи, під час ходьби в рівномірному темпі. Головне – повинна бути постійна направленість свідомості на зняття надлишкової напруги, відновленні працездатності.
2. Для регуляції нервово-психічної напруги
Ці методи, на відміну від методів відновлення працездатності можуть бути дуже індивідуальними. Разом з тим необхідно враховувати, що в даному випадку мова йде про зняття нервової напруги в ході діяльності, коли повинен зберегтися настрой на виконання конкретного завдання. Виходячи з цього, необхідно використовувати прийоми логіки та психічної адаптації.
Зняти психічну напругу можна поговоривши і переконавши в несерйозності переживань. Важливо проаналізувати, що трапилось, де допущена помилка і відразу ж зробити корисні висновки для майбутньої діяльності. Тут мова не йде про виховання байдужості, а про вміння короткочасно "виключити" свої емоції, не даючи їм перейти границю керованості.
Також можна використовувати прийом фантазії. Необхідно пофантазувати, як би поступив при іншому збігу обставин. Ці образні уяви помагають легше позбавитися негативних емоцій, а також налаштуватися на активну діяльність, на перетворення фантазій в дійсність.
Дисципліновані військовослужбовці, що привикли чітко виконувати поставлене завдання, можуть управлятися за допомогою приказів ("необхідно", "сміливіше", "терпи!"). Більш підготовлені військовослужбовці можуть використовувати це як самонакази. Особливо ефективні самонакази об’єднані з формулами самонавіювання ("я самий сильний! Вперед!...). Вміння налаштувати і зняти психічну напругу допомагає уява. Необхідно активізувати в пам’яті військовослужбовців ситуації в яких він відчував спокій, розслабленість,.... Таких ситуацій може бути багато, але необхідно вибрати найбільш значущу, яка може визвати необхідні емоційні переживання.
Нерідко нервово-психічна напруга може бути пов’язана з відчуттям спустошення, відчаю, перевтоми. В таких випадках зняти груз психічної напруги можна за допомогою різних методів відволікання.
3. Для налаштування на виконання діяльності
При налаштуванні на виконання будь-якої діяльності найбільшу трудність викликають:
– як сконцентрувати військовослужбовців
на досягнення цілей;
– як налаштувати на конкретний психологічний
стан;
– як зберігати психічне налаштування,
незважаючи на різні зовнішні і внутрішні фактори, які впливають на військовослужбовців.
Для налаштування на виконання певної діяльності необхідно, по-перше, зняти м’язову напругу (методи описані вище), по-друге, налаштувати психічний стан. Для підтримання відповідного психічного стану необхідно слідкувати, щоб у військовослужбовців не було систематичної перевтоми і нервової напруги, а також обмежити вплив негативних зовнішніх факторів.
Рівень фізичної підготовленості в багатьох випадках визначає успішність проходження адаптаційний період військовослужбовця і його готовність до виконання завдань в умовах інтенсивних і довготривалих психологічних і фізичних навантажень. Контроль за ступенем фізичної стомленості включає оцінку рівня фізичної підготовленості – сукупність властивостей організму, що визначають фізичну дієздатність і витривалість військовослужбовця.
Для визначення рівня тренованості до фізичних навантажень, наприклад до бігу, можна скористатися визначенням коефіцієнту бігу К:
Далі наведена таблиця значень коефіцієнту
бігу в залежності від рівня тренованості фізичних осіб.
| Тренованість | Чоловіки | Жінки |
| Слабка | до 3,0 | до 2,8 |
| Задовільна | 3,0-3,8 | 2,8-3,4 |
| Добра | 3,8-4,6 | 3,4-4,0 |
| Відмінна | 4,6 | 4,0 |
Інформативним показником щодо початкового фізичного розвитку військовослужбовця та його динаміки впродовж адаптації є, так званий вагово-зростовий індекс (індекс Кетле). Його одержують, ділячи вагу (г) на зріст (см). Для чоловіків він дорівнює 370-400 г, для жінок – 325-375 г. Відхилення показника від стандартних величин свідчить про порушення фізичного розвитку.
Доступним для командира є також визначення частоти серцевих скорочень (ЧСС) та частоти дихання. У здорової дорослої людини ЧСС дорівнює 60-80 за одну хвилину (в положенні лежачи ЧСС в середньому на 10 менша).
Підвищення ЧСС більше 80 за 1 хв. називають тахікардією, зменшення – брахікардією.
Під час фізичних навантажень ЧСС збільшується. Деякі дослідники вважають, що під час фізичного навантаження ЧСС здорової людини не повинна перевищувати 170-0,5В (вік).
Після фізичного навантаження ЧСС поступово повертається до вихідних значень.
Тахікардія в стані спокою завжди означає наявність несприятливого впливу на серцево-судинну систему – хвилювання, перевтоми, недостатнього поновлення після попереднього навантаження.
Брахікардія – може бути фізіологічною – у тренованої людини ЧСС інколи дорівнює 40 за хв. В цьому випадку вона є ознакою адаптованості, економізації функції організму.
Якщо ж брадикардія супроводжується скаргами на погане самопочуття – це завжди ознака неблагополуччя.
Частота дихання у здорової людини – 14-18 дихань (вдих і видих) за 1 хв. Збільшення частоти дихання має назву задишки. Задишка виникає під час фізичних навантажень (викликана збільшенням потреби в кисні), при емоційному напруженні. Це – фізіологічна задишка. Задишка ж, не пов’язана з фізичним або емоційним навантаженням, свідчить про незадовільний функціональний стан організму.
Командир повинен звертати увагу на скарги військовослужбовця, такі, як дратівливість, поганий сон, нестійкість уваги, неврівноваженість настрою, зниження працездатності. Ці прояви можуть означати як функціональний розлад нервової системи, пов’язаний з адаптаційними труднощами, так і вказувати на індивідуально-типологічні особливості нервової системи військовослужбовця. В обох випадках адаптація до військової служби утруднюється, тому військовослужбовці з такими скаргами потребують від командира більшої уваги, індивідуалізації фізичних навантажень.
Знання перелічених вище методів оцінки функціонального стану військовослужбовця та застосування їх на практиці дає командирам змогу контролювати хід адаптації до військової служби, оптимізувати цей процес, зводячи до мінімуму негативний вплив незвичних для військовослужбовця-початківця факторів військової служби, щоб зберегти його здоров’я та працездатність.
Щоб не наступила "поломка" адаптаційних механізмів, щоб відбулася якісна довготривала адаптація, в адаптаційний період необхідно здійснювати постійний контроль за функціональним станом окремих органів і систем, а також організму військовослужбовця в цілому. Командири за допомогою нескладних і інформативних методів можуть оцінювати функціональний стан військовослужбовця. Для вказаних цілей модна скористатися такими методами, як метод опитування та метод візуального спостереження. Це дає змогу своєчасно вносити корективи в хід адаптаційних процесів, запобігати виникненню порушень діяльності різних систем організму в адаптаційний період.
Опитування та візуальний контроль (спостереження) за зовнішніми ознаками стомлення дають командирам можливість судити про ступінь напруження, з яким військовослужбовець виконує фізичні навантаження, допомагає визначити ступінь стомлюваності. Для цього перед фізичним навантаженням у військовослужбовця розпитують про самопочуття, наявність відчуття стомлення. Під час виконання фізичного навантаження також з’ясовують самопочуття військовослужбовця, його суб’єктивну оцінку достатності інтервалів відпочинку. Відсутність скарг до і після навантаження не завжди є свідченням доброго перенесення навантаження, тому що деякі явища перенапруги серця та ін. органів не проявляються в самопочутті, а можуть бути виявлені лише за допомогою спеціальних методів обстеження.
Якщо у військовослужбовця під час, або після навантаження виникають будь-які скарги, це завжди свідчить про невідповідність рівня навантаження рівню його підготовленості, чи порушення в стані здоров’я.
Візуальні спостереження під час навантаження дозволяють за зовнішніми ознаками судити про ступінь стомлювання.
При візуальному спостереженні звертають увагу на колір шкіри, пітливість, характер дихання, координацію рухів.
Нормальний колір шкіри обличчя або невелике її почервоніння, незначна пітливість, прискорення дихання, відсутність порушення координації рухів та нормальна бадьора хода свідчать про відсутність або невелике стомлення про адекватність навантаження можливостям організму військовослужбовця. Середній ступінь стомлювання характеризується значним почервонінням шкіри обличчя, великою пітливістю, глибоким та прискореним диханням, порушенням координації рухів, невпевненою ходою (похитування під час ходи). Великий ступінь стомлення, що межує з перевтомленням, проявляється в різкому почервонінні або збліднення або навіть синюшності шкіри, дуже великій пітливості з випаданням солі на скронях, сорочці, майці, різкому прискореному поверхневому, іноді безладному диханні окремими глибокими вдихами, значному порушенні координації рухів (похитування, іноді падіння). В залежності від ступеню стомлювання може в тій чи іншій мірі погіршуватися увага.
При оцінці зміни забарвлення шкіри та пітливості слід враховувати, що на них крім інтенсивного навантаження та стану військовослужбовця впливає температура оточуючого повітря, наявність вітру, кількість вжитої вологи. За добу з поверхні шкіри людини з потом виділяється близько 900 г вологи. Помірне навантаження викликає втрату вологи до 2 літрів за добу, а напружене навантаження в жарку погоду при великому споживанні вологи – до 8 літрів. Значна втрата солей, що відбувається при цьому, може порушити сольовий та інші види обміну. В разі незвичайно збільшеної пітливості у військовослужбовця необхідно з’ясувати, наслідком чого вона є – значного споживання рідини, нераціонального одягу, надмірного навантаження та ін. Надмірна пітливість під час і після фізичних навантажень, погане самопочуття, задишка – можуть бути проявом якогось захворювання або перевтоми.
Велике значення для оцінки впливу фізичних навантажень має спостереження за виразом обличчя, яке вважають відображенням внутрішнього стану людини.
Ті військовослужбовці, які за зовнішніми ознаками відрізняються від загальної групи більше вираженим стомленням і пред’являють будь-які скарги, потребують обов’язкового наступного обстеження лікаря, зменшення фізичних навантажень.
Слід пам’ятати, що швидкість та якість адаптації, зокрема до фізичних навантажень, залежить від початкового стану організму. У тренованої людини адаптація настає швидше, ніж у нетренованої [20].
При зміні соціальних умов, в яких проходила соціалізація особистості, вона виявляється неадаптованою в різних планах, починаючи із сприйняття оточуючих людей і закінчуючи ціннісними орієнтирами. При нездатності людини до переадаптації нерідко виникають нервово-психічні розлади. Ще Н.І.Пирогов відзначав, що у деяких новобранців із руських сіл, що потрапили на службу в Австро-Угорщину, ностальгія приводила до летального кінця без видимих соматичних ознак хвороби. За даними психіатра А.Д.Гласа, ностальгія у американських солдат, що проходять службу в Європі, досить часто приводить до виражених психічних розладів. Журналіст С.В.Остроущенко приводить приклади невротичних зривів громадян, що емігрували в інші країни [17].
Створення соціально-побутових та психологічно-гігієнічних умов життєдіяльності військовослужбовця – це відповідна діяльність командирів, їх заступників з виховної роботи щодо ефективного пристосування військовослужбовця в адаптаційний період у зв’язку з включенням їх у формальні, рангові і неформальні групи. А також прищеплення молодим воїнам звичок до дотримання нового розпорядку дня, вимог військової дисципліни, навичок і звичок самообслуговування, пристосування до режиму життя військової частини, встановлення доброго самопочуття, настрою, задоволеності новими умовами життя.
Для створення відповідних соціальних умов командиру (начальнику) необхідно вивчити документи, особливості життя та найближче оточення молодих воїнів. Забезпечити (впливом на психіку) зняття післяпризовного стрес-фактору. Необхідно також забезпечити включення молодого воїна у новий військовий колектив з врахуванням психологічної сумісності. До соціальних умов також треба віднести вплив на формування позитивного колективного настрою, згуртованості військового колективу, сприяння розвиткові міжособистісних стосунків по вертикалі і по горизонталі, прищеплення воїнам статутних правил взаємовідносин.
Ще одним фактором, який істотно впливає на процес адаптації є казарма, яка нерідко буває ще незатишною, слабо освітленою, холодною. Одним словом "казарма". Не дивним стає цей факт, що солдати до кінця служби так і не можуть звикнути до такої сірості, яка їх оточує. У 18-20 років продовжується, а точніше, навіть завершується період активного формування особистості. І така обставина не сприяє покращенню цього процесу. Для якісного вирішення цього питання офіцерам ВР необхідно робити психофізіологічну оцінку існуючих об’єктів проживання військовослужбовців.
Наявний казармений фонд далеко не повністю відповідає вимогам сьогодення. Але не дивлячись на існуючі сьогодні економічні негаразди, необхідно активно розробляти програму покращення життєвих умов особового складу.
В умовах різкого підвищення цін, затримки зарплат, практично неможливе стає самозабезпечення, задоволення своїх гігієнічних, частково культурних потреб. Не сприяють швидкій адаптації молодих воїнів великі спальні приміщення, де не має реальної можливості надати військовослужбовцю повноцінний нічний відпочинок. Людина цілу добу на виду, практично не має можливості побути наодинці із собою.
Отже, основною задачею командирів (начальників) є вдосконалення побуту згідно відповідних керівних документів.
Необхідно також налагодити прийом та відправлення кореспонденції, забезпечити необхідним обмундируванням, харчуванням, відвідування лікарів, забезпечити можливість дотримання правил особистої та громадської гігієни. Командири (начальники) повинні навчити обходженню за обмундируванням, користуванню онучами, визначити військовослужбовцю місце в казармі, їдальні, строю.
В результаті негативного впливу стресогенних та інших факторів на військовослужбовця в адаптаційний період у них можуть загострюватися акцентуації за відповідними потягами гіпертивного, нестійкого, істероїдного, епіліптоїдного, шизоїдного та ін. типів. У цих випадках необхідно проводити необхідні заходи, головною метою яких є відновлення, збереження та підвищення психічних та фізіологічних можливостей військовослужбовців. Вони розробляються на основі загальних закономірностей психофізіологічної діяльності.
До заходів, які організуються й проводяться у звичайних умовах і повсякденно, відносяться: відпочинок, загальний раціональний режим праці, фізична і психологічна підготовка, додаткова вітамінізація, загартування, використання адаптогенів, оптимізація емоційного стану.
Заходи другої групи проводяться в разі необхідності в нестандартних умовах з метою мобілізації резервних можливостей організму для підтримки, відтворення і термінового підвищення психологічної і фізичної стійкості. Вони застосовуються для тієї частини військовослужбовців, у котрих з різних причин передчасно розвиваються або можливий розвиток стомлення й перевтомлення. Для реабілітації таких військовослужбовців окрім тих методів, які вже регламентовані використанням фармакологічних препаратів, використанням електросну, правильним диханням нами пропонується аутотренінг, комплекс спеціальних фізичних вправ.
Ступінь вираженості функціональних змін, погіршення стану здоров’я військовослужбовців в адаптаційний період залежить від умов життєдіяльності, природних та соціально-психологічних умов, напруги і характеру службової діяльності, індивідуальних особливостей індивіда.
Ефективність реабілітаційних заходів залежить від своєчасності їх надання, а також повноти і якості проведення комплексу відновлювальних заходів.
Основними завданнями командирів, їх заступників з виховної роботи при наданні заходів психологічної реабілітації, являються:
– організація надання психологічної
або медичної (при необхідності) допомоги;
– організація динамічного нагляду
за функціональним станом здоров’я;
– систематичний контроль за відповідністю
психічних і фізичних навантажень;
– оцінка ефективності реабілітаційних
заходів та обгрунтування рекомендацій щодо їх використання.
Отже, однією із форм психологічної реабілітації може бути саморегуляція. Для оволодіння найдоступнішими прийомами емоційно-вольової саморегуляції, як форми психологічної реабілітації, необхідно, як свідчить військова практика, 3-4 тижні. На вивчення прийомів і проведення тренувань не треба додаткового часу, чи якихось особливих умов. Цим можна займатись і під час перерв між заняттями, у вільний час. При проведенні психологічної реабілітації командири, їх заступники з виховної роботи зобов’язані піклуватись про забезпечення (задоволення) побутових потреб психотравмованих, організацію цікавого повноцінного відпочинку. Важливо забезпечити військовослужбовців в адаптаційний період (а на сьогодні багато військовослужбовців приходять у ЗСУ з дефіцитом ваги) висококалорійним харчуванням. Необхідно також, з метою реабілітації, організовувати перегляд розважальних фільмів, прослуховування концертів улюбленої музики, пісень. Такий відпочинок має бути легким та приємним, таким, що не викликає будь-яких негативних асоціацій, згадок. Досвід свідчить, що тривалість цього періоду реабілітації близька до доби.
Воїни, що отримали найбільш сильні психологічні перевантаження і у поведінці яких спостерігаються будь-які відхилення від норми, направляються до медичного пункту для обстеження у лікаря-психіатра.
З військовослужбовцями, що отримали незначні психологічні травми, проводяться групові співбесіди. Головна мета таких співбесід полягає в тому, щоб виявити і розв’язати конфлікти, які виникають у військовослужбовців в адаптаційний період.
Аналіз літературних джерел показує, що на сьогоднішній день відомо більше двохсот різноманітних технік, які використовуються у психологічній реабілітації особистості. Але всі вони мають загальну основу, що відноситься до концептуальних моделей, складових, так би мовити прототип теорії.
Психологічна реабілітація (не медична), якщо вона не обмежується одноразовою консультацією, індивідуальною чи груповою, як правило проходить декілька стадій.
Таким чином, втілення комплексу реабілітаційних заходів в поєднанні з знаннями індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців призводить до більш швидкого проходження відновлювальних процесів як у психіці, так і у фізичному самопочутті військовослужбовців.
Отже, ми розглянули основні методи впливу та корекції психіки військовослужбовців в адаптаційний період. Подальше наше завдання заключається у визначенні найбільш доцільного алгоритму діяльності командирів (начальників) щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби. На нашу думку, діяльність командирів, їх заступників з виховної роботи щодо психологічного забезпечення військовослужбовців в адаптаційний період повинно розпочинатися уже в день прибуття у військову частину. Наступним важливим етапом необхідно рахувати другий день перебування молодих військовослужбовців у частині. Далі особливу увагу необхідно приділити першим 12-и дням (удосконалення початкової підготовки). Підготовка і прийняття військової присяги молодими військовослужбовцями накладає на них нові обов’язки , тому цей момент є доволі важливим. Треба пам’ятати прислів’я: "хороший початок – половина справи". Значить, початковий етап служби молодих воїнів (перший місяць служби) є теж особливим етапом перебування військовослужбовця в підрозділі. Наступним буде етап активного оволодіння військовою спеціальністю, укріплення внутрішньо колективних зв’язків. Цей етап проходить протягом послідуючих чотирьох місяців служби. Далі необхідно постійно збирати інформацію про хід протікання адаптаційних процесів у військовослужбовців з метою корекції психологічного впливу на них.
Виходячи із вище сказаного назвемо основні етапи психологічного впливу на молодих військовослужбовців:
1. День прибуття у військову частину.
2. Другий день перебування у військовій
частині.
3. Перші дванадцять днів у військовій
частині.
4. Підготовка та прийняття військової
присяги.
5. Початковий етап служби
молодих воїнів – перший місяць перебування у військах.
6. Етап активного оволодіння
військовою спеціальністю упродовж перших чотирьох місяців служби.
Далі розглянемо діяльність командирів щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду відповідно до названих етапів.
День прибуття в частину
1. Зустріч молодого поповнення
на вокзалі, супроводження його у військову частину.
2. Первинне знайомство з
командуванням частини, знайомство з її історією, традиціями.
3. Розмістити військовослужбовців
у казармі, органзувати повноцінне харчування та відпочинок.
4. Провести санітарну обробку
та переодягнення поповнення у військову форму одягу(якщо вони не були ще
переодягнені), індивідуальну підгонку. Розказати про порядок догляду за
обмундируванням, прасування, користування онучами, основні правила особистої
гігієни.
5. Особисті речі відправити
за вказаними новачками адресами.
6. Визначити кожному молодому
солдату його місце в казармі, їдальні, строю.
7. Розказати про основи
військової ввічливості та порядок звертання між військовослужбовцями.
8. Обов’язково повинна відбутися
розмова з кожним із новоприбулих, необхідно порекомендувати їм своєчасно
інформувати про труднощі, які виникають при освоєнні обов’язків, виконанні
завдань, встановленні контактів із співслужбовцями.
При проведенні опитування 69% військовослужбовців стверджують, що великий вплив на них справив перший день у частині.
Ось, наприклад, як описує англійський психолог Н.Коупленд зустріч молодого поповнення в армії: "Із відділу воєнної психології у табір прибула спецгрупа, яка мала займатися питанням морально-психологічного стану. Представники цієї групи зустрічали всі поїзди, віталися за руку з кожним рекрутом, приймали ванну і їжу. Це був надійний метод психологічного впливу, оскільки прийняття ванни і свіжа білизна, підказували солдатам думку, що з попереднім життям покінчено, а хороша їжа впевнювала, що нове життя обіцяє багато приємного.
Зранку усіх прибулих рекрутів відводили в інформаційну палатку, що була центром роботи зі зміцнення морального духу. Тут їм вручали карточки із написами: "Тепер ти солдат, солдат, вибраний країною... Крокуй, як солдат! Думай, як солдат! Будь солдатом! Спочатку це буде нелегко. Ти можеш зіткнутися з речами, яких не розумієш. Не біда. Всі хороші солдати оволодівають тим, що ти починаєш вивчати... Тримай голову високо піднятою, очі відкритими і посміхайся..." Із солдатами вели розмови про дисципліну, порядок у таборі, книги, хвороби, ігри, відвідування лікарів, листування з домом, обмундирування і харчування. Рекрути вивчали бадьору стройову пісню.
Насамкінець їм роздавали чисті листочки паперу, ручки, чорнило і всі писали листи додому. В кожен конверт вкладався лист-звернення, поставлений командиром".
Отже зустрічі молодого поповнення, його перебування у перший день у військовій частині надають великої уваги також у арміях світу.
Другий день перебування у військовій частині
Практика показує, що найбільш щирі відповіді при опитуванні молодих солдатів отримують в перші 2-3 дні перебування у військовій частині. Тому в цей день необхідно:
1. Провести індивідуальні розмови про
ставлення до військової служби, настрої, плани.
2. Провести необхідне анкетування
та тестування для визначення особливостей адаптування та визначення морально-психологічного
стану та ін.
3. Провести зустріч з начальниками
служб частини.
4. Показати місце поштової скриньки
"Пошта командира" та "телефону довіри".
5. Роз’яснити особовому складу необхідність
написання листів додому, надати можливість це зробити.
6. Проводити заходи попереднього вивчення
молодих військовослужбовців з метою ефективного зняття поляризованого стресу.
7. Спостерігати за формуванням неформальних
груп та забезпечувати оптимізацію цього процесу.
Провести відвідування кімнати історії військової частини.
Перші 12 днів у військовій частині
Як уже зазначалося, в цей період проводяться учбові заняття з метою удосконалення початкової військової підготовки. А саме:
1. Організовуються і проводяться заняття
з гуманітарної, стройової, фізичної підготовки та загальновійськових Статутів
ЗСУ.
2. Визначається рівень фізичної підготовленості
молодих військовослужбовців.
3. Проводиться поглиблене психофізіологічне
вивчення особового складу та медичне обстеження.
4. Вивчаються розпорядок дня, загальні
обов’язки військовослужбовців.
5. Воїнам роз’яснюються правила особистої
та громадської гігієни.
6. Вивчається військова присяга, закони
України, Статут Збройних Сил України.
7. Проводиться стрільба із стрілецької
зброї.
8. Частину занять по спеціалізованих
темах повинен проводити керівний склад військової частини (командир, його
заступники, начальники служб), що підкреслює необхіднгість успішного оволодіння
молодими вояками військовою спеціальністю.
9. Для поглибленого та усебічного
вивчення молодих вояків важливе значення має листування з його рідними
та близькими. Починати її рекомендуємо із відправки листа батькам про прибуття
сина до місця служби, а також про частину, її традиції, норми продовольчого
та речового забезпечення. Повідомити адресу військової частини та телефони
командира, його заступника з виховної роботи. Необхідно у цьому ж листі
попросити батьків поінформувати про особливості виховання, характеру їх
сина до призову на службу.
10. На основі карт соціально-психологічних
якостей особистості, результатів професійного та психологічного відбору
комісія дає рекомендації щодо розподілу військовослужбовців за спеціальностями
та посадами та підрозділами.
Підготовка та прийняття військової присяги
Як показали опитування, цей період у житті воїнів має особливий вплив на їх психіку. В підготовчий період до прийняття присяги важливо:
1) роз’яснити значення присяги, зобов’язання,
які вона накладає на кожного військовослужбовця;
2) вивчити з військовослужбовцем текст
присяги, пояснити порядок її прийняття;
3) запросити на церемонію прийняття
присяги батьків, рідних, близьких, представників державних, громадських
організацій, священнослужителів;
4) у день прийняття присяги командир,
його заступники, повинні обов’язково зустрітися з батьками молодих солдат,
розказати їм про особливості служби;
5) організувати фотографування кожного
солдата з подальшим врученням йому цього знімку;
6) організувати святковий обід;
7) у день прийняття присяги надати
звільнення усім солдатам, до яких приїхали рідні, а з тими, до яких не
приїхали, організувати культпоходи у театр, кіно, історичні місця.
Початковий етап служби молодих воїнів – перший місяць перебування у військах
1. Надавати допомогу молодим воїнам
у процесі служби.
2. Провести аналіз листів від батьків
молодих солдат.
3. Забезпечити рівномірність розподілу
нарядів, робіт, дотримання графіку прибирання приміщень та територій.
4. Проводити індивідуальні бесіди
з кожним молодим воїном для виявлення адаптаційних проблем, організації
психокорекції.
5. Продовжувати спостереження за молодими
військовослужбовцями з метою збору інформації про хід адаптаційних процесів.
6. Проводити постійний аналіз дзвінків
"телефону довіри", інформації із скриньки "пошта командира".
Етап активного оволодіння військовою спеціальністю – протягом перших чотирьох місяців служби
1. Кожного місяця проводити індивідуальні
бесіди з кожним молодим солдатом для забезпечення включення у новий військовий
колектив.
2. Провести соціометричне вивчення
внутрішньоколективних зв’язків та відносин у підрозділі, за необхідністю
вживати психокорекційних заходів.
3. Аналізувати особисту дисциплінованість
молодих воїнів.
4. Проводити подальше соціально-психологічне
вивчення якостей особистості молодих воїнів.
5. Проводити заходи щодо формування
і корекції ціннісних орієнтацій особистості вояка.
6. Організувати і супроводжувати залучення
молодого воїна до колективних традицій підрозділу, частини.
Таким чином, ми розглянули деякі технології психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби. Була розглянута необхідність цього забезпечення саме в адаптаційний період для швидкого та якісного протікання процесів адаптації у молодих військовослужбовців та надання їм необхідної допомоги у разі потреби. Запропонований алгоритм діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи щодо психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби, рекомендує виділити декілька етапів цього періоду. Запропоновані заходи дозволять молодим військовослужбовцям стати повноцінними членами військового колективу за визначений час (термін). При впровадженні даного алгоритму у практику роботи командирів (начальників) необхідно враховувати як індивідуальні особливості кожного молодого військовослужбовця, так і специфіку служби у конкретній військовій частині.
2.2. Сили та засоби психологічного забезпечення
Відповідно до Концепції морально-психологічного забезпечення, що грунтується на Конституції, законах і Воєнній доктрині України, Указах Президента і Постановах Верховної Ради нашої держави, рішеннях Ради національної безпеки і оборони України, на Державній програмі розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року керівництво морально-психологічним забезпеченням (а психологічне забезпечення є складовою морально-психологічного забезпечення) здійснюють: Міністр оборони України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України – перший заступник Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України, військ оперативних командувань, командири та начальники усіх рівнів відповідно до покладених на них завдань.
Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за формування та підтримку необхідних морально-психологічних якостей особового складу.
Командувачі, командири (начальники) несуть відповідальність за формування та підтримку необхідних морально-психологічних якостей особового складу.
Заступники командувачів (командирів) з виховної роботи є безпосередніми організаторами психологічного забезпечення військовослужбовців в адаптаційний період та несуть відповідальність за його стан. Під час планування та організації заходів психологічного забезпечення вони підтримують постійну взаємодію зі штабами. В інтересах психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби в межах чинного законодавства України можуть підтримуватися зв’язки з центральними та іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, використовуватися місцеві засоби телерадіомовлення, друку, заклади і установи культури і відпочинку, медичні заклади.
Отже, силами психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби є командири (начальники), їх заступники з виховної роботи, органи управління, відділи виховної роботи, штаби, які залучаються до проведення занять та інших заходів з молодими військовослужбовцями в адаптаційний період. [24, 19].
Офіцери, спеціалісти, які здійснюють психологічне забезпечення повинні бути здатними до відслідковування протікання адаптаційних процесів у кожного молодого військовослужбовця, виконувати специфічні завдання психологічного забезпечення адаптаційного періоду у будь-яких умовах. Для реалізації цього командири (начальники), їх заступники з виховної роботи, військові психологи повинні постійно вдосконалювати професійну компетентність та умови праці. Основною формою вдосконалення професійної компетентності є самостійна робота над досягненням високої професійної майстерності. [28].
Для психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби необхідно залучити найбільш підготовлені кадри, які в свою чергу повинні:
До засобів психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби слід віднести систему матеріальних засобів та елементів суспільної діяльності, які використовуються з метою формування та підтримання належного психологічного стану молодих військовослужбовців, їх мобілізації на виконання завдань службової діяльності.
З певним рівнем узагальнення до засобів психологічного забезпечення належать:
Далі розглянемо шляхи оптимізації психологічного
забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.
| Зміст | Вперед | Назад |