Можна стверджувати, що основною метою психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби є: забезпечення ефективного процесу перебудови функціональних систем організму і психіки молодих військовослужбовців, сприяння якнайшвидшому і менш болісному пристосуванню до нових умов і вимог служби шляхом цілеспрямованого впливу на психіку військовослужбовців. Пожалуй смотреть фильмы онлайн бесплатно в Москве.

Для досягнення цієї мети існують, на наш погляд, такі напрями (напрям – категорія, яка охоплює єдність поглядів, шляхів реалізації) діяльності командирів, їх заступників з виховної роботи щодо психологічного забезпечення військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період.

1. Створення здорової морально-психологічної атмосфери у військових колективах, формування товариських відносин між солдатами, взаємодопомоги, подолання почуття самотності, тимчасового розчарування, профілактика психотравмуючих факторів.
2. Формування і розвиток у військовослужбовців психологічної готовності до виконання службових обов’язків, мотиваційної та емоційно-вольової стійкості, рівня внутрішнього спокою.
3. Навчання особового складу спеціальним методам та технологіям, які спрямовані на зниження дій негативних психологічних факторів допомоги молодим військовослужбовцям в адаптаційний період.
4. Формування в адаптаційний період відповідних нормативно-ціннісних орієнтацій у військовослужбовців. Оскільки психологічне забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби є комплексом відповідних заходів, то, на наш погляд, для ефективного психологічного забезпечення необхідно використовувати оптимальний синтез усіх названих напрямів діяльності.

Психологічне забезпечення адаптаційного періоду, як і будь-який інший вид забезпечення Збройних Сил України ставить перед собою певні завдання. Основними завданнями психологічного забезпечення адаптаційного періоду є:

1.Адаптацій молодих військовослужбовців до умов військової служби.
2. Вироблення спеціальних рекомендацій, які спрямовані на зниження дій негативних факторів.
3. Розробка комплексу заходів щодо підсилення регулюючих функцій військовослужбовців.
4. Поновлення та підтримання службової активності військовослужбовців шляхом надання їм спеціальної медико-психологічної допомоги.
5. Вироблення у молодих військовослужбовців прагнення до успішного виконання поставлених завдань службової діяльності.

Далі визначимо та дамо характеристику елементів (складових) психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби відповідно до "Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України".

Отже, складовими психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби є:

1. Аналіз та прогнозування морально-психологічного стану особового складу.
2. Психологічна підготовка військовослужбовців.
3. Психологічне супроводження особового складу в адаптаційного періоду.
4. Психологічна реабілітація психотравмованих військовослужбовців.

Розглянемо докладніше кожну з цих складових.

Розглядаючи аналіз та прогнозування морально-психологічного стану особового кладу військовослужбовців визначимо, що необхідно розуміти під морально-психологічним станом. Морально-психологічний стан – це діюча сукупність духовних можливостей військовослужбовців, їх свідомості, професійної підготовленості до виконання завдань службової діяльності. Морально-психологічний стан визначає практичне відношення військовослужбовців до фактів, явищ реального життя, до вимог дисципліни, до командирів, до себе. Морально-психологічний стан є сукупністю соціально-психологічних факторів, що впливають на особовий склад і визначають його спроможність виконувати ті чи інші завдання за конкретно визначений період часу.

Прогноз – це знання про можливі стани об’єкта, що вивчається. Він передбачає знання про закони розвитку чи тенденції майбутнього стану об’єкта.

Морально-психологічний стан характеризується відносною стійкістю, тому для нього характерні тільки безпосереднє (поточне) і короткострокове прогнозування.

Про поточний прогноз говорять тоді, коли не очікується суттєвих змін у явищі, що прогнозується, а маються на увазі лише окремі кількісні оцінки. Цей вид прогнозу охоплює період упродовж місяця і відображається у місячному плануванні виховної роботи.

Важливу роль відіграють короткострокові прогнози морально-психологічного стану. Вони плануються на декілька місяців. Що треба мати на увазі при організації прогнозування? По-перше, в основу прогнозування покладений імовірнісний підхід, тому офіцер повинен дати віяло альтернатив розвитку подій і оцінити вірогідність кожної з них в межах стійких визначаючих тенденцій. Тому у кожному прогнозі залишається певна зона невизначеності.

По-друге, прогнози розвитку морально-психологічного стану особового складу не дають готових рішень. Їх головне завдання полягає в тому, щоб підготувати інформацію, необхідну для прийняття рішень. Тому одною із складних проблем є проблема надійності, достовірності прогнозів, що розробляються.

По-третє, для якісної розробки прогнозів морально-психологічного стану військовослужбовців в адаптаційний період потрібні підготовлені кадри, що мають логічне мислення та знання об’єктивних закономірностей.

Отже, прогноз морально-психологічного стану – передбачення розвитку морально-психологічного стану військовослужбовців на основі вивчення відповідних даних. Докладніше прогнозування морально-психологічного стану особового складу буде розглянуто в розділі ІІ цього дослідження.

Виходячи із вище сказаного, можна стверджувати, що метою цієї складової психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби є аналіз, оцінка та прогнозування психологічних якостей особистості військовослужбовця, дієздатності як військовослужбовців так і військових колективів в цілому [11, 25].

Завданням психологічного забезпечення на цьому етапі є:

1. Попереднє вивчення особистості молодого воїна.

Назване вивчення спрямоване на виявлення і оцінку тих ідеальних психофізичних якостей, формування яких визначається, головним чином, умовами соціальної життєдіяльності, процесом виховання. Вивчення цих якостей і комплексна оцінка на їх основі можливостей і здібностей військовослужбовця в цілому є одним із основних факторів прогнозування успішності протікання процесу адаптації, та можливості активного психологічного забезпечення цього процесу.

2. Поглиблене усебічне вивчення психіки молодого воїна.

Метою поглибленого усебічного вивчення психіки воїна є вивчення та аналіз його психологічних властивостей (темпераменту, характеру, спрямованості, здібностей тощо), а також індивідуальних психічних процесів (почуття, увага, пам’ять, мова, емоції, воля, мислення та ін.).

Кожна людина відображає світ і проникає в суть явищ через пізнавальні психічні процеси. У сучасній науковій психології сприйняття, пам’ять, мислення розглядаються як система дій і операцій, що дозволяє зробити їх аналіз більш предметним і представляє пізнавальну діяльність як єдиний процес, в якому всі його елементи тісно взаємопов’язані. Тому для ефективного психологічного впливу на молодих військовослужбовців необхідне поглиблене і всебічне вивчення їх психіки.

3. Вивчення міжособистісних відносин у військовому колективі.

На підставі знання особливостей психіки воїнів вивчаються психологічні явища у військовому колективі та міжособистісні взаємовідносини. Метою цього вивчення є виявлення та аналіз взаємовідносин у військовому колективі, суспільної думки, традицій та ін.

Виходячи із вищесказаного, стає зрозумілим, що своєчасний і об’єктивний аналіз, оцінка та прогнозування морально-психологічного стану військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період дає можливість приймати ефективні рішення щодо виконання особовим складом службових обов’язків, або проводити необхідні заходи щодо впливу на військовослужбовців з метою корекції морально-психологічного стану.

Психологічна підготовка

Продовжуючи наше дослідження психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби, розглянемо наступну складову цього забезпечення – психологічну підготовку. Дамо визначення психологічної підготовки. Психологічна підготовка військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період – це система занять і тренувань, комплексний учбово-виховний процес, спрямований на формування здатності військовослужбовців діяти в складних умовах службової діяльності.

Метою психологічної підготовки є: формування у військовослужбовців психологічної стійкості до пригнічуючих факторів, створення внутрішніх психологічних джерел високої службової активності, підвищення професійної дієздатності усіх психологічних функцій військовослужбовців, створення передумов для ефективної реалізації особовим складом наявних знань, вмінь, та навичок.

Психологічна підготовка складається з:

– загальної психологічної підготовки, яка повинна формувати і удосконалювати єдині для всіх Збройних Сил України психологічні якості військовослужбовців, згідно з вимогами сучасності;
– спеціальної психологічної підготовки, що проводиться в інтересах адаптації психіки військовослужбовців до умов виконання конкретного завдання службової діяльності.

Основними завданнями психологічної підготовки військовослужбовців в адаптаційний період є:

– адаптація військовослужбовців до умов військової служби;
– створення внутрішніх психологічних джерел високої службової активності;
– створення психологічних передумов високоефективного прояву в особовому складі всієї набутої системи знань, навичок та вмінь

• навчання основним методам попередження психологічного травмування;
• підвищення фахової дієздатності всіх психічних функцій військовослужбовців.

• по-перше, розвиток у молодих воїнів чутливості різноманітних аналізаторів, відповідно до потреб і умов служби (зорового, слухового, тактильного та ін.). Мова йде про досягнення повного і стійкого сприйняття великого обсягу інформації, незвичної для молодого воїна, дій у стані напруженості та в умовах дефіциту часу;
• по-друге, формування у воїнів таких специфічних якостей, як фахова увага, фахова пам’ять, фахова працездатність та ін.
• по-третє, формування високої емоційно-вольової стійкості, тобто спроможності не піддаватися страху, боязливості, діяти спокійно і впевнено у будь-якій обстановці службової діяльності;
• по-четверте, формування у військовослужбовців за адаптаційний період, порозуміння, взаємодовіри і переконаності, прагнення до взаємодопомоги, до успішного виконання поставлених завдань службової діяльності, вироблення постійної внутрішньої готовності до дій.

Психофізіологічні механізми психічного стану полягають у тому, що виражене домінування у ньому має тільки одна функціональна система і немає конкуренції з боку інших. П.К.Анохін вказував, що внутрішнє гальмування починає розвиватися як тільки появляються перші ознаки вище сказаного. “Виховувати гальмування – це означає створити таку розгалужену систему збуджень, чи збудливих мотивів, які за силою своїх збуджень перебільшували б силу збуджень небажаних” [3].

Отже, специфіка психологічної підготовки військовослужбовців в адаптаційний період вимагає визначення рівнів психологічної підготовленості молодих вояків до службової діяльності. Аналіз літературних джерел показує, що таким чином будуть виділені три групи військовослужбовців, що вимагають різного підходу, змісту мети та інтенсивності проведення заходів психологічної підготовки. Найскладніше психологічна підготовка проходить у військовослужбовців з низьким рівнес психологічної готовності до службової діяльності. Тому їм необхідно приділяти більше уваги. Психологічна підготовка таких військовослужбовців полягає у:

• нейтралізації та спростуванні неправильних думок про службову діяльність, упереджень, соціальної пасивності, неправильного розуміння майбутніх завдань, страхоп опинитися в екстремальних ситуаціях;
• формуванні прагнення молодого військовослужбовця до впевненого воволодіння своєю спеціальністю;
• формування у військовослужбовців в адаптаційний період впевненості у собі, почуття гордості за свою участь у справі державного значення.

Таким чином, при проведенні психологічної підготовки військовослужбовців в адаптаційний період важливо роз’яснювати молодим воякам можливість уникнення психофізіологічного перенапруження, шляхи виходу із скрутних ситуацій та надання необхідної допомоги товаришам.

Закінчивши розглядати психологічну підготовку військовослужбовців в адаптаційний період в теоретичному плані, перейдемо до не менш важливого питання – психологічного супроводження військовослужбовців в адаптаційний період.

Психологічне супроводження

Під психологічним супроводженням військовослужбовців строкової служби в адаптаційний період слід розуміти комплекс заходів, які проводять командири, офіцери структур виховної роботи з метою підтримки високих морально-психологічних та психофізичних якостей молодих військовослужбовців, що мають забезпечити менш болісне і якнайшвидше протікання адаптаційних процесів та виконання поставлених завдань службової діяльності.

Психологічного супроводження військовослужбовців в адаптаційний період включає:

• встановлення причин та виявлення зв’язку неадекватної поведінки та психологічного стану військовослужбовців з їх психологічними особливостями та фізичним розвитком;
• складання психологічних висновків і розробка пропозицій;
• розробку конкретних рекомендацій щодо психологічного коректування протікання адаптаційних процесів;
• консультування інших військових спеціалістів з тих чи інших психологічних аспектів, котрих вони можуть торкатися в процесі військової діяльності.

• супроводження психологічної адаптації з урахуванням індивідуальних психологічних якостей військовослужбовців;
• організація та проведення заходів професійно-психологічного відбору та формування військових колективів за психологічною сумісністю;
• формування, розвиток та підтримка у військовослужбовців психологічної готовності до дій в екстремальних умовах;
• створення необхідних соціально-побутових та психогігієнічних умов життєдіяльності особового складу;
• надання психологічної допомоги військовослужбовців, які її потребують внаслідок впливу негативних факторів службової діяльності.

– суворе регламентування всіх видів відносин;
– існуюча потенційна загроза здоров'ю, життю;
– інтенсивне фізичне навантаження;
– обмеження в харчуванні;
– обмеження матеріально-економічного характеру;
– ізоляція від спілкування з рідними, друзями;
– переважно одностатеве спілкування;
– необхідність безумовної підлеглості старшим;
– залежність з старших;
– необхідність дотримання як формальних, так і неформальних норм поведінки;
– обмеження у виборі та прийнятті рішень;
– перебування у середовищі бідному на інтелектуальні стимулює;
– відсутність звичних подразників;
– змушена відкритість у всіх сферах життєдіяльності (перебування під постійним наглядом, неможливість бути на самоті, постійне "вторгнення" в особистий простір);
– стимулювання агресивних "чоловічих" принципів у поведінці;
– тенденція до пригнічення (нівелювання) ініціативи, індивідуальності, обмеження у самовираженні.

До цього ще слід додати і основні ціннісні орієнтації солдатів та сержантів. Це може стати причинами виникнення стресових станів у військовослужбовців.

Значною мірою позначаються на психічному стані військовослужбовців характер морально-психологічної атмосфери у колективі, стиль взаємовідносин між командирами і підлеглими, групові настрої та традиції.

На дію стресових станів, особливо в адаптаційний період організм відповідає “реакцією тривоги”. Вона виникає у кожного, хоча може бути різною за ступенем вираженості, що залежить від індивідуальних особливостей психіки і продовжується протягом деякого часу. “Реакція тривоги” завершується формуванням “стадії резистентності” (стійкості) за рахунок мобілізації компенсаторних механізмів організму. В цьому стані військовослужбовець готовий до виконання службової діяльності. Під впливом подальшої діїі стресогенного фактора “стан резистентності” змінюється “станом виснаження”.

Психічні травми можуть виникати на всіх вказаних стадіях за умов підвищення дії стресогенних факторів над захисними можливостями організму військовослужбовців. [2].

Для профілактики психологічних порушень рекомендуються різні засоби психокорекції. Треба відзначити, що хоч як повністю не проводити профілактичну роботу, а зовсім вилучити виникнення психотравми неможливо, особливо в адаптаційний період, тому потрібно своєчасно виявляти осіб з ознаками розвитку психотравм і направляти їх на лікування.

Важлива роль у підвищенні стійкості до стресу відводиться фізичній підготовці, а також у значній мірі успішність профілактики психотравм залежить від психологічної компетентності командного складу.

Основними формами та методами психологічного супроводження військовослужбовців в адаптаційний період є:

• психологічна допомога, яка включає психологічне консультування, психотерапію та ін.;
• психопрофілактика, що включає психокорекцію, психодіагностику як систему використання методів виявлення та вимірювання ступеня психотравмованості військовослужбовців; психотерапію як комплексний лікувальний вплив на психіку особистості.

Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповдності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення та подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми, зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психологічна терапія – це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії широко застосовуються техніка гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапія (оздоровлення мистецтвом), терапія творчим самовиснаженням, трудотерапія, тощо.

Закінчуючи розгляд психологічного супроводження в теоретичному плані підкреслимо його важливість не тільки в адаптаційний період військовослужбовців строкової служби, але і протягом усієї службової діяльності. [13].

Далі перейдемо до розгляду проблеми психологічної ребілітації військовослужбовців в адаптаційний період.

Психологічна реабілітація. Як уже зазначалося, психологічна реабілітація є однією зі складових психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.

Психологічна реабілітація – система медико-психологічних і соціальних заходів, спрямованих на поновлення, корекцію та компенсацію психотравматичних ефектів; створення позитивних мотиваційних настроїв до виконання службової діяльності.

Метою психологічної реабілітації в адаптаційний період є відновлення тимчасово втрачених морально-психологічних якостей.

Психологічна реабілітація включає:

• створення умов, які сприятимуть швидкому поверненню психофізіологічної рівноваги у військовослужбовців, які зазнали значного впливу стресових факторів;
• забезпечення взаємодії воєнних психологів і воєнних медиків щодо надання спеціалізованої допомоги;
• психологічне зняття зайвої агресивності у військовослужбовців;
• психологічне зняття у військовослужбовців стану депресивності, який може виникнути після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень;
• поновлення у військовослужбовців активності, мобілізація на виконання покладених завдань;
• створення необхідних побутових умов для особового складу, турбота про задоволення його потреб.

Першою такою домінантою, на наш погляд, є особистість молодого вояка зі всім спектром особистої проблематики. Наступною домінантою є сам процес навчання психологічної допомоги, де завданнями, що забезпечують процес є: встановлення відносин довіри і сприйняття; проробка, або навпаки, зняття психологічного захисту; визначення і використання ступеня впливу на військовослужбовців (від мінімального до максимального, як в технології нейролінгвістичної психотерапії). Самостійними завданнями тут є визначення форм і технік психологічної допомоги.

Третьою групою завдань є: адекватна орієнтація в ситуації; зняття соціально-психологічної напруженості; допомога в ціннісній переорієнтації.

Залежно від специфіки конкретної ситуації психологічна реабілітація проводиться двома основними формами: індивідуальною і груповою. Індивідуальна робота проводиться в тих випадках, коли через особистісні, соціальні та інші причини групова форма неможлива, або неефективна. Можна сказати, що індивідуальна форма є кращою у тих випадках, коли характер проблеми вимагає не стільки розвиткової і навчальної спрямованості, скільки потішання і виживання. Коли акцент робиться на розвитковий чи навчальний момент, або на момент групової соціальної підтримки, то перевага, без сумніву, на стороні групової реабілітації. Сам факт проживання в казармі, в емоційно наиченій подіями групі (якою є колектив молодих військовослужбовців) – важливе джерело і фактор психологічної підтримки і реабілітації [15].

Далі розглянемо типи психічних станів військовослужбовців, які ускладнюють службову діяльність. Вони виявляються у занепокоєнні, тривозі, невпевненості, боязні, пригніченості, апатії, які у свою чергу, викликають психологічну напруженість, стомленість, стрес, та ін. Тому важливо знати причини виникнення психічної напруженості, втоми, страху, їхні форми, характер їх впливу на діяльність військовослужбовців в адаптаційний період і уміти попереджувати та переборювати їх. [7].

Психічна напруга в адаптаційний період чинить негативний вплив на військовослужбовців внаслідок мимовільної, переважно емоційної реакції на різноманітні труднощі. Напруженість викликається не тільки ситуацією небезпеки, але і необхідністю виконання завдання, подолання різних перешкод. Негативний вплив психофізіологічної напруженості полягає в погіршенні уваги, пам’яті, мислення, у скованості дій, нерівномірності, або навіть хаотичності рухів.

Тривалість фактичного чи очікуваного впливу сильних подразників є великим навантаженням на психіку військовослужбовців.

Проведені дослідження дозволяють виділити три взаємопов’язані види втоми і перевтоми – фізична, розумова й емоційна. Причинами втоми в адаптаційний період у військовослужбовців строкової служби є:

• вплив сильних звуків і шуму, через які з’являються головні болі, головокружіння, знижується гострота зору, послаблюється пам’ять, виникає почуття пригніченості, уповільнюються рухи;
• великий обсяг інформації, висока інтенсивність її надходження, необхідність вирішення проблеми в обмежений час;
• сильне м’язове навантаження;
• порушення звичного чергування сну, відпочинку і роботи (розпорядку дня).

Таким чином, утома ускладнює і ставить додаткові вимоги до особистих якостей і самоконтролю військовослужбовців. Воїну треба бути витривалим, здатним до свідомого вольового зусилля послабити негативний вплив утоми. [15].

Для зняття невеликої втоми треба навчити молодих воїнів використовувати найпростіші прийоми аутотренігу.

Основним завданням командира, його заступника з виховної роботи є:

• підтримка мотивацій військовослужбовців до співпраці;
• роз’яснення істинних можливостей психологічної реабілітації і корекція моральних очікувань від неї;
• вираження готовності зрозуміти військовослужбовця і допомогти йому;
• визначення орієнтовних термінів роботи та можливих труднощів.

2. Етап дій. Включає роботу з переживаннями, відносинами, почуттями, ціннісними орієнтаціями військовослужбовців. На цьому етапі можливими завданнями командирів є:

• забезпечення емоційного реагування військовослужбовців;
• проробка та символічне задоволення потреб молодого військовослужбовця;
• забезпечення умов для поглибленої особистісної рефлексії та переживання ситуації вільного вибору;

3. Етап входження у новий досвід. Це стадія особистісних трансформацій і спроб “почати життя по-іншому”, звільнення від попередніх переживань. На цьому етапі військовослужбовець повинен сформувати і сформулювати нові мотиви і цілі, життєві цінності і стратегії.

Завдання командирів:

• емоційна підтримка;
• підкріплення тенденцій до особистісних переорієнтацій військовослужбовців;
• допомога в опануванні особистісної тривоги, що викликана змінами життєвого світу;
• проробка ціннісних і поведінкових перешкод, що блокують здійснення необхідних дій.

4. Останній етап – етап входження у повсякденну діяльність з новим досвідом. Це заключна стадія психологічної реабілітації військовослужбовця в адаптаційний період. Як і завершення будь-якої справи, де, як відомо, “кінець – ділу вінець”, даний етап надзвичайно важливий у всіх відношеннях. Його значимість відображають специфічні завдання, які ставляться перед командиром, його заступником з виховної роботи:

• підбадьорювання молодого військовослужбовця та підкреслення тимчасовості як травмуючої проблеми, так і реабілітаційного процесу;
• аналіз елементів залежності поведінки військовослужбовця і допомога в досягненні максимально можливої самостійності;
• віднайдення “золотої середини” між тенденціями опікунства і емоційного відсторонення від військовослужбовця, який піддавався реабілітації.

Таким чином ми розглянули деякі наукові засади психологічного забезпечення адаптаційного періоду та особливості цього забезпечення військовослужбовців строкової служби. Нами були відзначені та з’ясовані мета, напрями, завдання та складові психологічного забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби.

Далі дослідження полягатиме у визначенні технологій, сил та засобів, а також шляхів оптимізації психологічного забезпечення військовослужбовців строкової служби.