Стабільність є неодмінною передумовою поступального розвитку суспільства. Вона зумовлюється економічними, політичними та іншими факторами. В даній статті ми ставимо завдання розглянути релігійний фактор суспільної стабільності.

Релігія – явище багатогранне і неоднозначне. Різні сфери людського пізнання – філософія, історія, релігієзнавство, психологія, соціологія не однаково трактують цей феномен, навіть в одній і тій же галузі можуть бути наявні кардинально протилежні трактування. Безперечним залишається те, що релігія є явищем духовним, психологічним і соціальним. На протязі свого існування релігія виконувала важливі суспільні функції: світоглядну, комунікативну, регулятивну, інтегруючу та інші.

В цілому погоджуючись із зазначеними виокремленнями суспільно-політичних функцій релігії, ми б хотіли поставити проблему в дещо іншому руслі. Релігія є специфічною сферою людської життєдіяльності, яка сама по собі не може визначати соціальні дії та позиції індивідів, груп чи спільнот. Роль релігії у суспільстві може опосередковуватися через певні характеристики, властивості суб’єктів суспільного процесу, що ними детермінується. Першою і ключовою з таких характеристик є релігійність. Для розгляду релігійності як фактора суспільного життя, спробуємо дефініціювати цю категорію. Якщо поняття “релігія” передбачає виокремлення особливої сфери суспільної свідомості, особливого типу соціальних зв'язків та інститутів у рамках цілісної соціальної системи, то під терміном “релігійність” ми розуміємо вплив релігії на свідомість і поведінку як окремих індивідів, так і соціальних груп.

Спробуємо з’ясувати роль релігійності у суспільстві та її вплив на суспільне життя. Роль релігії у суспільстві може бути як позитивною, так і негативною, як конструктивною, так і деструктивною. Для того, щоб встановити вплив релігійності на суспільне життя, необхідно окреслити ті напрями, згідно з якими релігійність виступає чинником соціального процесу. В першу чергу, слід зазначити, що релігійність є важливим фактором духовності суспільства. В даному випадку можемо припустити, що духовність перебуває у прямопропорційній залежності від релігійності: чим вища релігійність, тим духовнішим є суспільство. Однак, мусимо зробити уточнення, що така залежність є безсумнівною у випадку співставлення духовності з індивідуальною релігійністю, тобто релігійністю особистісною, внутрішньою. Якщо ж йдеться про релігійність зовнішню, формальну, то прямопропорційної залежності тут не може бути. Однак, якщо виходити із порівняння індивідуальної релігійності із духовністю, то в даному випадку можемо говорити, що релігійність сприяє стабільності у суспільстві, бо чим духовнішим є суспільство, тим воно є стійкішим до будь-яких потрясінь, тим меншою є загроза розбрату і дезінтеграції спільноти.

Наступний напрям ролі релігійності у суспільстві полягає в тому, що релігійність є важливим чинником націотворення, національної консолідації, збереження і розвитку національних традицій. Чим вищий рівень релігійності суспільства, тим активнішим і ефективнішим є процес націотворення, тим міцнішою є національна консолідація, тим стійкішим є суспільство і нація перед втратою та нівелюванням своєї ідентичності і традицій під натиском глобалізації та космополітизму.

Розглянемо зв’язок між релігійністю та політикою. Оскільки політика звертається до релігійної сфери, церква як релігійний інститут, незважаючи на нинішнє відокремлення від держави, також претендує на участь у вирішенні суспільно-політичних проблем, а також здійснює вплив на суспільну свідомість.

У сучасному суспільстві взаємозв’язок релігійних і політичних інститутів розглядається у двох основних аспектах. Перший -- пов’язаний із виконанням релігією функції обгрунтування і підтримки цінностей даного суспільства. Другий аспект полягає у співвідношенні політичних та релігійних інституцій, які представляють інтереси певних соціальних груп.

На основі співвідношення і взаємозалежності релігійності та політики, розглянемо деякі аспекти сучасної ситуації в Україні.

Приступаючи до розгляду ролі релігійності у житті нинішнього українського суспільства зауважимо, що релігійність українців завжди йшла пліч-о-пліч із процесами національного відродження. Не став винятком і сучасний етап українського державотворення. Хвилі демократизації і пробудження національної свідомості супроводжувалися таким самим піднесенням релігійного життя, тобто зростанням релігійності. Прикладом таких міркувань служать дані статистики. Якщо станом на 1 січня 1988 року в Україні було 5689 офіційно зареєстрованих релігійних громад, а в 1991 році їх стало 9994 [1; 50,56], то на 1 січня 2000 року ця цифра сягає 21693 [2; 26-33].

Релігійність виступає потужним каталізатором процесів національного відродження в Україні. Так, загальновизнано, що Галичина у національному питанні залишила далеко позаду східні терени нашої держави. Хоча до цього спричинилося багато чинників, які виступали формотворчими національної свідомості на протязі кількох століть. Важливу роль у збереженні та розвитку національної свідомості галичан відіграла релігійність, яка завжди була суттєво вищою, порівняно із східними регіонами України. Суттєвим чинником був конфесійний вимір релігійності галичан, де переважає греко-католицьке віросповідання, а ця церква традиційно є національно орієнтованою. Підтвердженням цьому служать статистичні дані. У 1988 році державна влада мала дані про діяльність 260 священиків УГКЦ, в 1991 році діяло 1912 офіційно зареєстрованих релігійних громад [3; 42-43]. На 1 січня 2000 року було зареєстровано 3350 релігійних громад, з яких — 2914 діють у Галичині [2; 26-33].

Натомість на Східній Україні домінує православ’я, яке ще й досі в переважній своїй більшості перебуває в канонічному підпорядкуванні Московського Патріархату, а це аж ніяк не сприяє розвиткові національної свідомості. Згідно з даними статистики, на 1 січня 2000 року в Україні було зареєстровано 8403 релігійні громади УПЦ МП, з яких на Східну Україну припадає 5333 релігійні громади [2; 26-33].

Співвідношення релігійності та процесів національного відродження в сучасній Україні дає підстави зробити такий висновок: релігійність сама по собі не може розглядатися, як фактор, що безпосередньо впливає на процес націотворення. Релігійність може виступати чинником національних процесів при умові вияву приналежності до певної церкви, церковної доктрини, яка проголошує ті чи інші цінності.

Другий аспект впливу релігійності на суспільне життя сучасної України – її взаємозв’язок із політикою. Екстраполюючи цю проблему на нинішню політичну ситуацію в Україні, візьмемо для порівняння два протилежні регіони – Східну і Західну Україну. Різні в плані релігійності, ці два регіони суттєво різняться також у виборі політичних уподобань: підтримка комуністичної ідеології і відповідних політичних сил – на сході держави – та абсолютне несприйняття таких ідей та відповідно маргінальність комуносоціалістичних політиків і політичних партій на заході України.

Не лише по лінії “комунізм-антикомунізм” можна співставляти політичний вимір релігійності в сучасній Україні. Якщо пробувати проаналізувати релігійні аспекти політичних ідеологій, то безперечно, що найбільш релігієорієнтованою з них є консервативна. Натомість, ліберальна ідеологія, попри свою протилежність до комунізму, є скоріше нерелігійною, хоча й не антирелігійною, як комунізм. Це стало достатнім аргументом для того, щоб лібералізм в Західній Україні втратив шанси на серйозну популярність. На сьогодні, в Галичині Ліберальна партія є ще більш маргінальною, ніж комуністи. Натомість більшість провідних національно-демократичних сил західного регіону є за своєю суттю переважно зорієнтовані у бік консервативних цінностей. В свою чергу, Ліберальна партія виникла і набрала потужності саме на Сході (в пролетарському Донбасі), де спостерігається низький рівень релігійності.

Наступний вимір, у якому релігійність може виступати чинником суспільної стабільності є вплив релігійності на здійснення людиною злочинів. На думку ректора інституту МВС України, генерал-майора Георгія Радова, “релігійність можна розглядати як щеплення від злочинності, адже християнські стереотипи поведінки несумісні із кримінальними” [4; 6]. Отже, у суспільстві, де висока релігійність – злочинність, як правило, незначна. Тому, якщо маємо факт високого рівня злочинності, то в даному випадку можна робити висновок про низький рівень релігійності.

Спробуємо розглянути деякі інші, більш прикладні аспекти впливу релігійності на соціальне життя. Досить показовими для цього є результати опитування, які проводив Український центр економічних і політичних досліджень у серпні 2000 року. Дане дослідження засвідчило, що прямого зв’язку між релігійністю і конкретними політичними симпатіями під час виборів в українських громадян немає. Лише 11,5% опитаних засвідчили, що прислухаються до тих політичних порад, які пропагуються в їхніх релігійних середовищах [5; 4].

Важливим аргументом підтвердження взаємозв’язку релігійності і політики в сучасній Україні є дані соціологічного опитування (УЦЕПД), згідно з якими нинішнього прем’єр-міністра Віктора Ющенка (який ненав’язливо демонструє особисту релігійність) підтримує 21,9% громадян із числа віруючих проти 16,9% невіруючих.

У сьогоднішній Україні існує зв’язок релігійності із зовнішнім виміром політики – геополітичними орієнтаціями. За даними опитування УЦЕПД, віруючі віддають перевагу прозахідному напрямку зовнішньої політики України. Відносини з європейськими країнами пріоритетними вважають 31,5% з числа віруючих і тільки 22,9% - невіруючих. І навпаки – відносини з СНД вважають пріоритетними 33,5% з числа невіруючих і 23,8% з числа віруючих [5; 4]. Очевидно, одним з пояснень тут може бути той самий регіональний фактор і його відображення на рівні релігійності.

Завершуючи коротке окреслення напрямків взаємозв’язку релігійності і суспільної стабільності, хочемо ще раз зауважити, що усі висновки, з’ясовані нами в даній статті, стосуються повною мірою тільки внутрішньої релігійності та релігійності, що базується на традиційних для українців віросповіданнях. Натомість, якщо йдеться про формальну, тобто зовнішню релігійність, або релігійність, що базується на нетрадиційних конфесіях, то наведені нами висновки мали би бути суттєво відкориговані у кожному конкретному випадку.

Таким чином, можемо на основі співставлення емпіричного матеріалу стверджувати, що релігійність у Східному регіоні є нижчою, ніж на Заході. Тому виходячи із співвідношення рівнів релігійності у даних регіонах, робимо висновок, що висловлена нами гіпотеза щодо прямопропорційної залежності релігійності та духовності відповідає реаліям у сьогоднішній Україні.

Vira Mel'nyk

RELIGIOSITY AS A FACTOR OF SOCIAL STABILITY

In the article the author considers religiosity as a factor of social stability and analyses the interrelation of religious and political processes in the modern Ukrainian society. With the aim of covering the stated theme the author touches upon the following issues: contrasting of religiosity and spirituality, the influence of religiosity on delinquency, the interrelation of religiosity and politics, correlation of religiosity with the processes of national renaissance.