ВСТУП. ПОЛІТИКА НАДДЕРЖАВ
Відтоді як десь років
п'ятсот тому континенти почали взаємодіяти в політичному плані, Євразія була центром
світової влади. Різними шляхами та в різні часи народи, що населяли Євразію
(переважно ті, які перебували на її західноєвропейських околицях), проникали до
інших регіонів, підкоряли їх своєму пануванню — це було тоді, коли якісь окремі
євразійські держави набували особливої могутності й пожинали плоди своєї
світової переваги.
В останньому десятиріччі
двадцятого століття у світі відбувся справді тектонічний зсув. Уперше за всю
історію неєвразійська держава стала не тільки арбітром євразійських стосунків,
а й наймогутнішою державою світу. Поразка та розпад Радянського Союзу стали
останнім кроком у швидкому піднесенні Сполучених Штатів, держави західної
півкулі, шо перетворилася на єдину і, більше того, першу справді глобальну
потугу.
Проте Євразія зберегла своє
важливе геополітичне значення. Не тільки її західна околиця — Європа — все ще
залишається осередком значної політичної та економічної сили світу, а й її
східний регіон — Азія — віднедавна став важливим центром економічного зростання
та політичного впливу. Звідси випливає, що питання про те, яким чином глобально
задіяна Америка даватиме раду складним силовим відносинам на Євразійському
континенті (і передусім, чи зможе вона відвернути появу панівної та
антагоністичної євразійської держави), залишається ключовим для спроможності
Америки зберегти свою провідну роль у сучасному світі.
Тож очевидно, що, окрім
розвитку різноманітних сучасних вимірів влади (технологічної, комунікаційної, а
також торгово-фінансової), зовнішня політика Америки повинна, як і раніше,
приділяти увагу своєму геополітичному виміру і має впливати на Євразію в такий
спосіб, щоб на континенті зберігалася рівновага, а Сполучені Штати були завжди
там присутні в ролі політичного арбітра.
Таким чином, Євразія — це
ніби шахівниця, на якій триває партія боротьби за глобальну першість, а ця
боротьба передбачає геостратегію — стратегічне управління гео-політичними
інтересами. Варто пригадати, як у 1940 році — не так уже й давно — два
претенденти на світове панування, Адольф Гітлер та Йосиф Сталін, під час
таємних переговорів у листопаді того року, недвозначно домовилися про те, що
Америку слід витіснити з Євразії. Обидва розуміли, шо американський вплив у
Євразії не дозволить реалізувати їхні амбіції глобального панування. Обидва
виходили з припущення, що Євразія є центром світу і той, хто контролює Євразію,
контролює світ. Через півстоліття це питання формулюється по-новому: чи збереже
Америка свою провідну роль у Євразії і в яких цілях вона може бути застосована?
Кінцева мета політики США
має бути доброзичливою й передбачливою: сформувати світову спільноту, яка
надихалася б духом співпраці й оберігала б давні традиції та фундаментальні
інтереси людства. Але поки шо вкрай необхідно, аби не з'явився євразійський
суперник, здатний домінувати в Євразії, а отже, й кинути виклик Америці. Таким
чином, мета цієї книжки — сформулювати всеосяжну та інтегровану євразійську
геостратегію.
Збігнєв Бжезінськнй м.
Вашингтон Квітень 1997року
Наше предложение создание дизайна сайта, битрикс отлично