Західноукраїнський ресурсний  інтернет-портал  дистанційної освіти з суспільно-гуманітарних наук Проект Центру політичних досліджень Матеріали з дисципліни надані  кафедрою політології ЛНУ ім.І.Франка

Навчання безкоштовне		Навчальні матеріали
Головна  Дистанційне навчання Рестрація Процедура Програми і курси Навчальні матеріали Викладачі Бібліотека Публікації  Ресурси Новини  Книга відгуків Пошук		Курс “Порівняльна політологія” (Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи).
		ПРО КУРС Програма курсу та плани семінарських занять  у форматі               у форматі Тема 1. Місце порівняльного аналізу в системі політичної науки Тема 2. Теоретико-методологічні засади компаративістики Тема 3. Політичні системи та їх середовище в порівняльному аналізі  Тема 4. Основні засади соціополітичних поділів, як підстави порівняльного аналізу Тема 5. Порівняльний аналіз позиції та компетенції глав держав в країнах Західної Європи Тема 6. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи Тема 7. Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи Тема 8. Порівняльна характеристика виборчих систем Тема 9. Порівняльний аналіз партійних систем країн Західної Європи Тема 10. Моделі взаємовідносин між державою та групами інтересів Тема 11. Порівняльний аналіз форм участі громадян в політичному процесі Плани семінарських занять + рекомендована література Тематика курсових робіт  Екзаменаційні питання з курсу “Порівняльний аналіз політичних систем” Література з курсу

Значення порівняння для забезпечення наукового характеру політичної науки. Порівняння як джерело нової інформації, знань про суспільство в цілому та механізми його функціонування. Порівняння як підстава суспільних змін. Порівняльний метод та особливості його застосування в політологічному аналізі. Значення результатів, отриманих під час порівняльного аналізу для вироблення нових знань та розвитку вже набутих знань про політичну сферу країн світу. Роль порівняльного аналізу в подоланні етноцентризму.

Значення інституціоналізму, девелопменталізму та неоінституціоналізму в становленні та розвитку порівняльного аналізу. Встановлення інституціоналізмом меж порівняльної політології. Акцент на вивченні основних інститутів сучасних суспільств та “інституціоналізації” демократичних принципів. Девелопменталізм або “нова” порівняльна політика щодо вивчення суспільних змін в умовах протиборства двох політико-економічних систем (капіталізму та соціалізму). Два ключові підходи до девелопменталізму – модернізаційні теорії та теорії залежності. Перехід від європоцентризму до вивчення повного спектру існуючих в світі країн. Неоінституціоналізм як поєднання двох попередніх підходів. Розширення спектру вивчаємих політичних інститутів та зростання операціоналізму щодо різноманітних типів політичних систем.

Етапи становлення порівняльної політології. Елементи порівняльного аналізу в творчій спадщині Аристотеля, Полібія, Ж.Бодена, Ш.Монтеск’є, Е.Берка, О.Токвіля та інших. Значення теоретичних конструкцій Макса Вебера для становлення порівняльних досліджень. Суспільні чинники, що зумовили формування компаративістики в США в міжвоєнний період та часи другої світової війни. Єванстоунський семінар у Північнозахідному університеті (США) та заява 1953 р. про головні методологічні засади розвитку порівняльного методу. Розвиток порівняльної політології з середини 50-х років. Місце порівняльної політології в системі політичних наук.

Завдання та межі компаративних досліджень. Кількість об’єктів необхідна для коректного порівняння. Шляхи забезпечення збільшення достовірності результатів порівняння : метод сегментації; залучення історичних прикладів; порівняння лише країн, що мають спільне географічне положення та які знаходяться в одному історико-культурному просторі (area study). Значення операційних понять під час порівняльного аналізу, їх функціональна еквівалентність. Роль теоретичних парадигм в логічному структуруванні отриманої інформації внаслідок порівняльного аналізу.

Варіативні дослідження в компаративній перспективі. Метод вивчення окремого випадку (case study) – через протиставлення до узагальнення. Значення “клінічних” випадків. Бінарний аналіз – опосередкована та безпосередня форми. Переваги і недоліки бінарного аналізу. Вимоги щодо порівняння подібних між собою країн. Можливості вдосконалення або перегляду теорій, моделей та типологій розроблених на основі порівняння контрастних країн. Основні вимоги щодо порівняння контрастних країн. Значення порівняння контрастних країн для вироблення загальних закономірностей політичного розвитку. Концепція гомогенних та гетерогенних полів під час порівняння політичних структур. Чинник суб’єктивного фактору під час проведення порівняльного дослідження. Самостійний характер і взаємодоповненість основних стратегій порівняння.

Дихотомія як домінуючий засіб отримання нових знань в процесі усвідомлення результатів порівняльного аналізу. Особливості дихотомної класифікації щодо контрастних та подібних прикладів. Проблеми спрощення та застосування концептуальних категорій. Одномірний характер дихотомій. Відмінність типологій та дихотомій. Можливості типологій впорядковувати реальність. Типології як результат та інструментальний засіб порівняння. Сутність моделювання в узагальненні результатів порівняльногоаналізу, їх здатність пояснювати політичні явища та процеси. Динаміка моделей. Синтез як теоретична конструкція заснована на емпіричних даних, метою якої є пояснення. Прогностична властивість порівняльного аналізу.

Сутність існуючих підходів до розуміння феномену політична система. Проведення співставлень на основі вивчення характеру взаємодії політичних систем із власним найближчим оточенням (економічною сферою, демо-популяційними спільнотами, культурною сферою).

Природні та географічні чинники в характеристиці політичних систем. Інституційні характеристики політичних систем. Відмінності на основі форми державного устрою. Політичний режим як спосіб організації та функціонування влади. Вестмінстерська та консенсусна моделі демократичного режиму (А.Ліпхарт). Парламентський, президентський, напівпрезидентський та канцлерський режими. Представницька демократія як предмет досліджень сучасної компаративістики. С.Хантінгтон про три “хвилі” процесу демократизації сучасних суспільств та “зіткнення цивілізацій”.

Сучасні територіальні нації-держави та їх конституційний устрій. Розподіл і делегування функцій державою по вертикалі та по горизонталі. Унітарні та федеративні держави, їх типи та різновиди. Особливість конфедерації та квазіконфедерації. Регіональні структури влади та органи місцевого самоврядування. Муніципальна влада як інститут державного устрою. Різновиди та традиції державної служби (civil service) в європейських країнах.

Сутність та значення суспільного поділу для розуміння динаміки процесів, що відбуваються в сучасній країні. Місце та роль суспільних груп в політичному житті. Суспільна диверсифікація як соціальна база можливого конфлікту між суспільними групами. Система цінностей та переконань, що зумовлюють існування відмінних позицій та точок зору на політичні та суспільні явища і процеси як основа політичного поділу. Соціополітичний поділ як ланцюг, що пов’язує суспільну структуру із політично-інституційним ладом. Історична еволюція соціоплітичних поділів. С. Ліпсет та С. Роккан про чотири типи соціополітичних поділів в історичному минулому : територіальний конфлікт, конфлікт між державою і костелом, конфлікт між містом і селом та між класом власників і працівників. Виборчі коаліції ad hoc та стабільні виборчі орієнтації як основа соціополітичних поділів. Індикатори сучасних соціополітичних поділів. Основні стадії трансформації соціальногрупового поділу в соціополітичний. Головні сучасні соціополітичні поділи: класовий, етномовний, релігійний та територіальний (регіональний).

Соціальноекономічна основа класового соціополітичного поділу.

К.Маркс та Ф.Єнгельс про головні засадничні принципи класового поділу суспільства. Сучасні підходи щодо визначення “робітничого класу”. Кількісні та якісні характеристики робітничого класу, зміни його положення в структурі зайнятого населення країн Західної Європи. Еволюція партій лівого спрямування та їх зв’язків із робітничим класом. Аналіз стану та змін класового голосування в країнах Західної Європи на основі індексу Алфорда (використовується для виміру залежності між приналежністю до певної суспільної групи та способом голосування). Чинники що зумовлюють подальшу актуальність соціальноекономічної основи класового соціополітичного поділу.

Етно-мовна основа соціополітичного поділу.

Окреслення головних засадничих підходів щодо сучасного трактування етнічних груп. Гомогенний та гетерогенний характер суспільства в етнічному контексті. Основні підходи щодо визначення етнічної гомогенності суспільства. Значення розробленого Лейном та Ерссоном “індексу етномовної фрагментації” суспільства та його показники стосовно країн Західної Європи. Етногрупова характеристика країн з найвищими показниками етномовної фрагментації: Бельгія, Швейцарія, Іспанія, Сполучене Королівство та Франція.

Чинник міграції після другої світової війни в подальшій еволюції існуючих етномовних суспільних груп. Характеристика міграційних процесів в країнах Західної Європи. Вплив етномовного поділу на політичну стабільність суспільства. Головні характеристики соціополітичного поділу на основі етномовних відмінностей в Бельгії.

Релігійна основа соціополітичних поділів.

Характерні риси конфесійної диверсифікації європейських країн. Зміна змісту та форми взаємовідносин між церквою та державою у ХХ ст. Конституційне закріплення відділення церкви від держави в європейських країнах та традиції домінуючої церкви в Італії та Сполученому Королівстві. Особливий характер відносин церкви і держави в Німеччині. Характеристика сучасного стану конфесійної гетерогенності країн Західної Європи. Широкий спектр взаємовідносин церкви і суспільства. Створення спеціалізованих громадських організацій та об’єднань, участь церкви в прийнятті рішень з суспільнозначимих питань (аборти, розлучення, тощо). Характеристика релігійної свідомості в європейських країнах. Зв’язок христіанських партій з конфесійними громадами та сучасний стан соціополітичного поділу на релігійній основі в країнах Західної Європи.

Територіальна основа соціополітичних поділів

Концептуальна особливість регіональних поділів та поділів центр-периферія і місто-село. Значення території, умови перетворення її в політичну детермінанту. Співпадання територіального поділу з етнічним та релігійним. Історичний контекст територіального поділу. Регіональні політичні партії: особливості їх еволюції та функціонування.

Сутність та основні компетенції глави держави. Основні різновиди глав держав – монарх та президент. Історична ретроспектива трансформації посади монарха в європейських країнах. Визначення монархії як форми держави та її основні форми. Особливість парламентської або конституційної монархії. Повноваження монарха. Принцип контрасигнації.

Характеристика посади та обсяг повноважень президента як глави держави. Статус посади президента в президентській, напівпрезидентській та парламентській республіках. Положення та повноваження посади президента в Швейцарії (президентська республіка). Зміна обсягу повноважень посади президента Фінляндії, Франції та Португалії в рамках напівпрезидентської республіки. Вплив історичних, культурних та інших чинників на посаду президента в парламентських республіках.

Вимоги щодо кандидатів на посаду президента: політичні, національні та вікові. Характеристика конституційних положень щодо форми та процедури президентських виборів в європейських країнах. Право висунення кандидатів на посаду президента. Терміни президентських повноважень. Можливості і процедурні вимоги щодо дострокового припинення повноважень президента.

Призначення парламенту як законодавчого органу держави, його основні загальні компетенції. Поділ парламентів за внутрішньою структурою на одно та двопалатні. Специфіка Стортінгу в Норвегії та парламенту Німеччини щодо трактування їх як двопалатних парламентів. Валентність статусу законодавчого органу однопалатного парламенту та нижньої палати двохпалатних парламентів. Відмінності між одно та двопалатними парламентами за чисельністю, повноваженнями, термінами діяльності та принципами ротації. Співвідношення верхньої та нижньої палат парламентів, системи їх взаємних противаг та стримувань. Характеристика статусу Палати лордів парламенту Сполученого Королівства та концепція 2000 р. її реформування.

Основні вимоги щодо претендентів на посаду депутата парламенту. Статус депутата парламенту та його привілеї. Процедурні вимоги щодо обрання голови та заступників парламенту, їх повноваження. Місце та роль спеціальних парламентських органів та інститутів. Роль регламенту. Парламентські комісії та комітети: різновиди та обсяги компетенцій. Партійні фракції та партійні групи, вплив політичних партій на роботу парламенту. Основні підходи щодо класифікації сучасних парламентів залежно від характеру виконання ними своїх функцій.

Принцип поділу влад і прерогативи виконавчої влади. Особливість виконавчої влади (її політичного компоненту) в континентальних країнах порівняно із США. Співвідношення понять “уряд” та “кабінет міністрів”.

Позиція глави уряду

Різноманітні підходи щодо термінологічного означення посади глави уряду. Механізми обрання на посаду прем’єр-міністра та їх залежність від партійної та виборчої системи. Специфічність обрання голови виконавчої влади в умовах багатопартійності і коаліційного формування уряду. Можливості прем’єр-міністра контролювати роботу кабінету та впливати на прийняття політичних рішень як підстава класифікації посад прем’єр-міністрів. Інші чинники що впливають на оцінку рівня сили посади прем’єр-міністра. Класифікація Ентоном Кінгом посад прем’єр-міністрів, діючих в країнах Західної Європи. Характеристика найбільш сильної позиції глави держави в Сполученому Королівстві та найбільш слабкої – в Нідерландах. Чинники, що впливають на поступове підвищення ролі посади прем’єр-міністра в усіх європейських країнах. Вплив процесу європейської інтеграції на позицію і роль посади прем’єр-міністра.

Кабінет міністрів

Визначення кабінету міністрів як органу що володіє правом приймати загальнообов’язкові рішення щодо держави в цілому. Типологія кабінетів за критерієм чисельності представників партій що формують уряд. Поділ однопартійних кабінетів на кабінети більшості та меншості. Характеристика однопартійних кабінетів більшості на прикладі “Уряду ЇЇ Величності” в Сполученому Королівстві. Особливість однопартійних кабінетів меншості. Причини формування подібного роду кабінетів. Аналіз типів кабінетів країн Західної Європи у післявоєнний період. Головні умови та процедуральні вимоги при відставці уряду. Особливість процедур відставки урядів в Німеччині та Швейцарії. Фактор урядової композиції – уряд більшості або меншості в умовах відставки кабінету.

Коаліційні уряди

Коаліційні уряди – визначення сутності та умов формування. Основні принципи, що лежать в основі формування коаліційних урядів – принцип торгів та пропорційності. Країни де домінує принцип пропорційності під час формування коаліційних урядів. Винятковість досвіду Швейцарії у формуванні коаліційного уряду. Сутність переговорного процесу (політичного торгу) з приводу формування коаліційного уряду. Значення політичних програм та “людського фактора” для процесу переговорів. Основні конфігурації коаліційних кабінетів – з домінуючою партією та кабінети з врівноваженими позиціями основних учасників коаліційного утворення. Розгляд конкретних прикладів обох типів кабінетів. Обов’язки учасників коаліційних урядів (довіра і відповідальність).

Основні моделі коаліційної політики

Наукова розробка коаліційної політики. Праця Уільяма Райкера “Теорії політичних коаліцій”. Основні підходи щодо класифікації моделей коаліційної політики. Базова модель – “мінімально-переможної коаліції” (MWC). Характеристика країн Західної Європи де використовується дана модель формування коаліційного уряду. Модель коаліцій “мінімального радіусу дій”. Абрам де Сваан і “мінімально співпадаюча переможна коаліція”. Значення позиції партії в умовному право-лівому спектрі для формування різних моделей коаліційного уряду. Джофрей Прідхам про необхідність застосування багатовимірного підходу (індуктивний підхід) щодо коаліційної поведінки політичних партій в європейських країнах.

Стабільність урядів

Підходи щодо розуміння стабільності коаліційних урядів. Індекс урядової стабільності Ж.Лейна та С.Ерссона. Характеристика еволюції урядової стабільності на основі застосування індексу в країнах Західної Європи в післявоєний період. Обрахунок тривалості діяльності урядів за Лаувером та Шофілдом. Чинники впливу на урядову стабільність. Стабільність однопартійних кабінетів. Залежність стабільності уряду від моделі урядової коаліції. Характер та форми громадської підтримки урядів. Модель підтримки уряду Крістофера Д.Андерсона (K. D.Anderson). Вплив економічних та політичних чинників на урядову стабільність.

Значення виборів в політичному житті демократичних країн. Особистісне значення виборів для громадян. Базові критерії оцінки рівня демократичності виборів. Загальні конституційні вимоги щодо виборчого права. Умови позбавлення права голосу окремих категорій громадян. Процедури формування загальних списків виборців. Головні різновиди виборів в європейських країнах : президентські, парламентські, регіональні (федеральний рівень), місцеві та вибори до Європарламенту.

Призначення виборів в країні та процедура розпуску парламенту. Неможливість дострокового розпуску парламенту в Норвегії та Швейцарії. Різновиди виборчого бюлетеня та відповідні різновиди голосувань – категоричне та ординарне.

Виборча система як сукупність норм що регламентують процес артикуляції виборчих переваг, які виявляються в кількості отриманих на виборах голосів та визначенні механізмів перетворення цих голосів в кількість депутатських мандатів. Поділ виборчих систем на систему більшості та пропорційну виборчу систему.

Виборча система більшості (plurality). Система простої більшості в одномандатних округах. Переваги та недоліки цієї системи. Мажоритарна, або система абсолютної більшості в одномандатних округах. Особливість мажоритарної виборчої системи, що застосовувалась у Франції з 1958 по 1985 рр. Мажоритарна виборча система з альтернативним голосуванням.

Пропорційна виборча система та її головні відмінності щодо системи більшості. Система списків та основні її різновиди на підставі використовуємих методик перетворення кількості отриманих під час виборів голосів в депутатські мандати. Проста квота. Метод найбільшого залишку (метод Гамільтона), найбільшої середньої величини при застосуванні методу д’Ондта (d’Hondt) та найбільшої середньої величини при використанні методу Сен-Лаге (Sainte-Lague). Модифікована методика Сен-Лаге. Система панашаж (panachage). Система єдиного перехідного голосу (квотно-преференційна система або система Хер-Кларка). Переваги та недоліки основних існуючих систем.

Змішана виборча система. Типи змішаних систем: співіснування, надпозиція та змішування в межах незалежних комбінацій. Умовні системи. Суперзмішані системи

Значення розміру виборчого округу та сутність виборчої географії. Дворівневий розподіл депутатських місць, або використання механізмів врівноважуючих мандатів. Причини застосування цих механізмів та їх значення для посилення репрезентаційності. Фактор прохідного бар’єру та їх значення для партійної консолідації парламенту.

Оцінка існуючих виборчих систем. Проблема дихотомії переваг - максимальне пропорційне представництво партій в парламенті або сильний, стабільний та ефективний уряд. Визначення пропорційності результатів виборів із застосуванням індексу пропорційності Гюнтера (R.Gunther). Фактори, що впливають на рівень пропорційності.

Суть поняття “партійна система”. Основні підходи до класифікації партійних систем. Конструкція партійної системи за Дж.Сарторі. Британська модель двопартійної системи. Французська право-ліва модель партійної системи.

Індекси Д.Рая (D.Rae) – визначник кількості партій, що приймають участь у виборчих змаганнях; показник кількості голосів, які отримала найбільша партія; показник кількості голосів, отриманих двома найбільшими політичними партіями (показник двопартійності); індекс фракційності. Динаміка змін індексу фракційності в країнах Західної Європи. Типологія партійних систем європейських країн на основі показників індексу фракційності.

Індекс ефективної кількості політичних партій М.Лааксо (M.Laakso) та Р. Таагепері (R.Taagepery) і визначення кількості партій, що входять в рамки конкретної політичної системи. Індекс агрегації Л.Майера (L.Mayer) і його використання при оцінці стану наймогутнішої (найбільшої) партій в парламенті по відношенню до політичних партій, представлених в ньому.

Характер взаємовідносин між державою та групами інтересів. Сутність груп інтересів, їх різноманітність та поліфункціональність. Політичний торг. Плюралістична модель та її представники. Корпораційна модель відносин між державою та групами інтересу. Чинники, що вплинули на формуванні даної моделі взаємовідносин. Сутність “спільної відповідальності”. Корпоративізм – багатоманітність підходів та його історичні форми. Інституційна концепція корпоративізму. Стратегія корпоративізму як відповідь на існування гострих соціальних конфліктів між групами працедавців та найманих працівників. Основні властивості корпоративного типу політики. Аналіз конкретної ситуації в Австрії, Німеччині, Швеції. Головні характеристики корпораційногопроцесу прийняття рішень. “Сильний”, “поміркований” та “слабкий” корпоративізм. Чинники, що впливають на рівень корпоративізму в країні.

Сутнісне значення участі громадян в політичному процесі. Особливості участі в рамках представницької та партіціпаційної демократії. Багатоманітність форм участі в політичному житті. Політична активність та пасивність.

Виборча поведінка.

Характеристика електорату : структурований та не структурований. Основні рівні виборчої поведінки: агрегований та індивідуальний. Сутність агрегованого рівня виборчої поведінки та її основні різновиди. Стабільна виборча поведінка (лояльність виборців). Вплив на стабільну поведінку партійної ідентифікації та суспільно-культурної парадигми. Чинники, що впливають на партійну лояльність виборців. Змінна виборча лояльність або перенесення виборчих преференцій. Чинники, що впливають на зміну виборчих преференцій електорату. Різновиди змін виборчої лояльності: критичні та поступові. Перенесення виборчих переваг в межах партій одного політико-ідеологічного спрямування. Класова модель голосування і індекс Алфорда (Alforda). Зміни виборчої підтримки партій в період між виборами і індекс Педерсона (M.Pederson). Характеристика відвідування (участі) у виборах. Втрата партійної лояльності і основні концепції, що її пояснюють. Індивідуальна виборча поведінка та абсентеізм.

Форми участі в рамках безпосередньої демократії

Безпосередня демократія, її історичні та сучасні форми. Радіус дії та спосіб використання громадянами процедуральних можливостей впливу на зміст політичних рішень. Роль референдуму у врахуванні індивідуальних позицій громадян щодо політичного життя власних країн. Конституційні вимоги та політичні наслідки референдумів. Основні різновиди референдумів : облігаторний, факультативний, ратифікаційний та консультативний. Аналіз конкретної практики застосування референдумів в Швейцарії та інших європейських країнах. Кореляція між частотою та традиціями застосування референдумів. Характер та форми громадської підтримки урядів.

Основні поняття: соціальний поділ, соціальна структура, соціальна група, політичний поділ, соціополітичний поділ, робітничий клас, середній клас, “нові” класи.

План:

1. Методологічні підходи щодо розуміння соціополітичних поділів.
2. Сучасне розумінні поняття “робітничий клас” та його місце в європейських країнах та США.
3. Економічна основа групового поділу в європейських країнах та США.
4. Характер та еволюція соціополітичних поділів на економічній основі в країнах Західної Європи та США.

• Економічна основа соціополітичного поділу в Німеччині.
• Економічна основа соціополітичного поділу в США.
• Економічна основа соціополітичного поділу в Україні.

1. Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. - Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997, р.39-56.
2. Ганслі Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення в ринковій економіці. – К., 1996.
3. Группы интересов.- Полис, № 5-6, 1992, с.163-166.
4. Иноземцев В.Л. Социальное неравенство как проблема становления постэкономического общества // Полис, 1999, № 5.
5. Кастельс Мануель. Становление общества сетевых структур// Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология/ Под ред. В.Л.Иноземцева. М.: Академия, 1999, с.492-505.
6. Німеччина у фактах. – Вид-во Societats-Verlag. 1997, P.258-285.
7. Politics and Society: Cleavages //Meny Yves. Govrnment and Politics in Western Europe. Britaine, France, Italy, Germany. Oxford University Press. 1993. P.19-27.
8. Скуратовський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. – К., 1997.
9. Social Cleaveges//Jan-Erik Lane & Svante O.Ersson Politics and Society in Western Europe. SAGE Publications. London. Thousand Oaks. New Delhi. 1994. P.52-64, 89-95.
10. Соціальна стратифікація і політика. – Політична думка, 1993, № 1.
11. Соціальна структура суспільства. – Соц.-полит.науки, 1992, № 4-5.
12. Томенко М. Самоозначення України: від історії до політики. К., 1998. С.215-249.

Основні поняття: соціополітичний поділ, етномовна група, нація, міграція.

План:

1. Методологічні підходи щодо розуміння етномовної основи соціополітичних поділів.
2. Характеристика етномовної диверсифікації в Бельгії, Іспанії, Швейцарії.
3. Етнічна основа радикальних рухів в європейських країнах.

• Етномовна основа соціополітичного поділу в Україні.
• Ірландська республіканська армія (ІРА) - політичний представник ірландської меншості в Сполученному Королівстві ?

1. Бусыгина И.М. О состоянии немецкой нации (Территориальный фактор в национальном самосознании немцев) // Полис, 1999, № 1.
2. Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997, р.59-61.
3. Кожушко Е.П. Современный терроризм: Анализ основных направлений /Под общ.ред. А.Е.Тараса. – Мн.: Харвест, 2000, с.170-212.
4. Linder Wolf. Swiss democrasy : possible solutions to conflict in multicultural societies. Houndmills, Basingsoke, Hampshire: Macmillan Press; New York: St.Martin’s Press. 1998.
5. Мала Енциклопедія Етнодержавства. – К., 1996.
6. McRae, Kenneth D. Conflict and compromise in multilingual societies. Waterloo, Ont., Canada : Wilfrid Laurier University Press. 1983.
7. Politics and Society: Cleavages //Meny Yves. Govrnment and Politics in Western Europe. Britaine, France, Italy, Germany. Oxford University Press. 1993. P.38-42.
8. Social Cleaveges//Jan-Erik Lane & Svante O.Ersson Politics and Society in Western Europe. SAGE Publications.London. Thousand Oaks. New Delhi. 1994. P.73-89.
9. Сміт Ентоні. Національна ідентичність. – К., 1994.
10. Томенко М. Самоозначення України: від історії до політики. К., 1998. С.199-215.

Основні поняття: соціополітичний поділ, конфесія, конфесійна група, релігійні партії.

План:

1. Методологічні підходи щодо розуміння релігійної основи соціополітичних поділів.
2. Характеристика релігійної диверсифікації в Бельгії, Сполученому Королівстві та Швейцарії.

• Перспективи мусульманського фундаменталізму в Західній Європі.
• Чи існує загроза соціополітичного поділу України на релігійній основі ?

1. Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997, р.57-59.
2. Casanova, Jose. Public Religions in Modern World. Chicago: University of Chicago Press. 1994.
3. Кожушко Е.П. Современный терроризм: Анализ основных направлений /Под общ.ред. А.Е.Тараса. – Мн.: Харвест, 2000, с.247-346.
4. Linder Wolf. Swiss democrasy : possible solutions to conflict in multicultural societies. Houndmills, Basingsoke, Hampshire: Macmillan Press; New York: St.Martin’s Press. 1998.
5. Малерб Мишель. Религии человечества. “Рудомино” “Университетская книга”. Москва-Санкт-Петербург. 1997.
6. Politics and Society: Cleavages //Meny Yves. Government and Politics in Western Europe. Britaine, France, Italy, Germany. Oxford University Press. 1993. P.27-36.
7. Social Cleaveges//Jan-Erik Lane & Svante O.Ersson Politics and Society in Western Europe. SAGE Publications. London. Thousand Oaks. New Delhi. 1994. P.64-73.

Основні поняття: соціополітичний поділ, територіальна громада, сецесія, сецесіонізм, центр-переферія протиріччя, місто-село протиріччя, аграрні партії.

План:

1. Методологічні підходи щодо розуміння територіальної основи економічних, соціальний відмінностей та соціополітичних поділів.
2. Характеристика територіальної диверсифікації в Італії, Сполученому Королівстві та США.

• Стан і перспективи територіальної основи соціополітичного поділу України.
• Еволюція аграрних партій Скандінавських країн.

1. Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997, р.61 -65.
2. Зонова Т.В. От Европы государств к Европе регионов ?// Полис, 1999, № 5.
3. Politics and Society: Cleavages //Meny Yves. Govrnment and Politics in Western Europe. Britaine, France, Italy, Germany. Oxford University Press. 1993. P.36-42.
4. Social Cleaveges//Jan-Erik Lane & Svante O.Ersson Politics and Society in Western Europe. SAGE Publications.London. Thousand Oaks. New Delhi. 1994. P.96-99.
5. Туровский Р.Ф. Сравнительный анализ тенденций регионального развития России и Украины // Полис.,1999, № 6

Основні поняття: форми державного устрою, автономія, федерація, поділ повноважень між центром і регіонами, унітарна держава, конфедерація, квазіконфедерація.

План:

1. Унітарні держави Західної Європи.
2. Характеристика федеративного устрою Бельгії, Німеччини, США та Швейцарії.
3. Сутність квазіконфедеративної конструкції та її практична реалізація державами Європи.

• Перспективи федералізації України.

1. Васильев В.И. Некоторые аспекты современной дискуссии о германском федерализме // Полис, 2000, № 1.
2. Доган М., Пеласси Д. Сравнительная политическая социология. How to Compare Nations. М., 1994, с. 134-147.
3. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К.:Основи. 1996, С.61-75.
4. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Норма.
5. Курас І. Федерація чи унітарна держава ?// Політика і час. 1993., № 6.
6. Linder Wolf. Swiss democrasy : possible solutions to conflict in multicultural societies. Houndmills, Basingsoke, Hampshire: Macmillan Press; New York: St.Martin’s Press. 1998
7. Лейкофф С. Оппозиция “суверенитет-автономия в условиях федерализма”: выбор между “или-или” и “больше-меньше”. – Полис, № 1, 1995, с.177-190.
8. Макарычев А. Федерализм и регионализм: европейские традиции, росийские перспективы. – Полис, № 5, 1994, с. 152-155.
9. Німеччина у фактах. – Вид-во Societats-Verlag. 1997, с.180-185.
10. Римаренко С. Федерація чи унітарна держава? Чи можливо забезпечити світовий досвід?// Політика і час. 1994., № 8.
11. Томенко М. Самоозначення України: від історії до політики. К., 1998. С.199-215.
12. Українська державність у ХХ столітті. Історико-політологічний аналіз. – К.: Політична думка. 1996.
13. Шабо Ж.-Л. Государственная власть: конституционные пределы и порядок осуществления. – Полис, № 3, 1993, с.155-165.

Основні поняття: глава держави, президент, президентська форма державного правління.

План:

1. Обсяг повноважень президента в США.
2. Характеристика посади президента в напівпрезидентських республіках – Фінляндія, Франція та Португалія.
3. Особливості посади президента в парламентських республіках.

• Посада президента і загроза авторитаризму.
• Посада президента в Україні та Росії: між Європою та Азією.

1. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.:АМУПП.1997
2. Доган М., Пеласси Д. Сравнительная политическая социология. How to Compare Nations. М., 1994, с. 134-147.
3. Інститут президентства у світі. Хто є хто// Упор. Романюк А., Скочиляс Л., Шведа Ю.- Львів, ЦПД, 1999.
4. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К.:Основи. 1996, С.93-98.
5. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Норма.
6. Linder Wolf. Swiss democrasy : possible solutions to conflict in multicultural societies. Houndmills, Basingsoke, Hampshire: Macmillan Press; New York: St.Martin’s Press. 1998
7. Политические институты США: история и современность. Под ред. В.И.Борисюка. М., Наука, 1987.
8. Риггз Ф. Сравнительная оценка президентской формы правления // Сравнительная социология. М., 1995, с. 99-156.
9. Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. М., 1994.
10. Шугарт М.С. и Кэри Дж.М. Президентские системы// Современная сравнительная политология. М., 1997, с.198-246.

Основні поняття: парламент, законодавча влада, парламентська республіка, парламентська фракція, парламентська комісія, парламентська сесія, голова парламенту.

План:

1. Однопалатні парламенти в країнах Західної Європи.
2. Двопалатні парламенти в країнах Західної Європи.

Реферати:

• Історія і еволюція парламенту в Сполученому Королівстві.
• Европарламент: статус і повноваження.

1.Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.:АМУПП.1997
2.Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997, р.290-300.
3.Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К.:Основи. 1996, С.75-92.
4.Конституции государств Европейского Союза. – М.: Норма
5. Коукли Дж. Двухпалатность и разделение властей в современных государствах // Полис, 1997, № 3, с. 148-165.
6. Mezey M. Classifying Legislatures // Legislatures. Ed. by Philip Norton. Oxford University Press. 1992, p.149-176.
7. Парламентаризм и правительственная система. Определения и разграничения // Полис. 1992, № 3.
8.Политическая система Великобритании. М., 1984.
9. Шаповал А. Зарубіжний парламентаризм. К.: Основи, 1993.
10. Political Systems of the World. J.DenisDerbyshire & Ian Derbyshire. St.Martin’s Press. N.Y. 1996.
11. The World Factbook. 1998. Central Intellingence Agency. Washington. 1999. CIA Press.
12. World Encyclopedia of Parlaments and Legislatures. Edit. By George Thomas Kurian. Congressional Quaterly INC. Washington, D.C. Vol.I-II.1998.

Основні поняття: виконавча влада, поділ влад, система стримувань і противаг, голова уряду, уряд, коаліційний уряд.

План:

I заняття

1. Компетенції уряду в парламентській республіці.
2. Компетенції уряду в президентській республіці.
3. Компетенції уряду в напівпрезидентській республіці.
4. Компетенції уряду в канцлерській республіці.

1. Коаліційні уряди більшості і меншості.
2. Фактори забезпечення урядової стабільності.

• Особливості формування і функціонування уріду Швейцарії.
• Інститути виконавчої влади Европейського Союзу – мегауряд?
• Теорія раціонального вибору – можливості застосування при формуванні коаліційного уряду.
• Чи є урядом уряд в авторитарній державі?

1. Antoszewski A. Koalicje gabinetove w Europie. Politologia XX. Studia z teorii polityki, kulturz politycznej i mysli politycznej. Pod red. Wieslawa Bokajly. Wroclav. 1996. № 1914. Wydawnictvo Universytetu Wroclawskiego. P.55-69.
2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.:АМУПП.1997 3.Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997, р.301-329.
3. Dictionary of Government and Politics. 2^nd Edition. Editor P.H.Collin. Fitzroy Dearborn Publishers. Chicago. London. 1998.
4. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К.:Основи. 1996, С.98-112.
5. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Норма
6. Мельниченко В. Механізми стабільності. Стримування і противаги // Віче. 1994, № 9.
7. Становлення владних структур в Україні (1991-1996)/ Редкол.: О.Гарань, В.Кулик, О.Майборода. – К.: Центр політичного аналізу газети “День”,1997.
8. Cabinet ministers and parliamentary government. Ed. by Michael Laver, Kenneth A.Shepsle. Cambridge, New York: Cambridge University Press. 1994.
9. Шмачкова Т.В. Теории коалиций и становление русской многопартийности. Методики рационализации политического процесса // Полис. 1996., № 5, с.35-51.

Основні поняття: локальна демократія, базовий рівень, місцеве самоврядування .

План:

1. Компетенція та засоби органів місцевого самоврядування в країнах Західної Європи.
2. Регіональні системи влади.
3. Характер взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади.

• Система місцевого самоврядування в Україні: правові засади і практика.
• Місцеве самоврядування як альтернатива держави.

1. Європейська хартія про місцеве самоврядування.-Страсбург, 1990.
2. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К.:Основи. 1996, С118-133,140-183.
3. Кампо В. Місцеве самоврядування за рубежем // Політика і час. 1993, № 12.
4. Конституции государств Европейского Союза.
5. Оффердал О. Местное самоуправление в Скандинавии: достижения и перспективы //Полис, 1999, № 2.
5. Становлення владних структур в Україні (1991-1996)/ Редкол.: О.Гарань, В.Кулик, О.Майборода. – К.: Центр політичного аналізу газети “День”, 1997

1. Порівняльний аналіз статусу та компетенцій президента України та Росії.
2. Порівняльний аналіз статусу та компетенцій президента України та Франції.
3. Порівняльний аналіз статусу та компетенцій президента України та Польщі.
4. Порівняльний аналіз політичних систем України та Росії.
5. Порівняльний аналіз статусу та компетенцій парламентів України та Франції.
6. Порівняльний аналіз статусу та компетенцій парламентів України та Польщі.
7. Порівняльний аналіз статусу та компетенцій парламентів України та Росії.
8. Порівняльний аналіз системи виконавчої влади України та Франції.
9. Порівняльний аналіз системи виконавчої влади України та Польщі.
10. Порівняльний аналіз системи виконавчої влади України та Росії.
11. Порівняльний аналіз федеративних держав Європи.
12. Порівняльний аналіз унітарних держав Європи.
13. Порівняльний аналіз партій правоцентристського та лівоцентристького спрямування України.
14. Порівняльний аналіз правоцентристських партій України, Польщі та Росії.
15. Порівняльний аналіз лівоцентристських партій України, Польщі та Росії.
16. Порівняльний аналіз радикальних партій України, Польщі та Росії.
17. Система органів місцевого самоврядування України і Польщі: спільне і особливе.
18. Політичні наслідки застосування виборчої системи більшості, пропорційної та змішаної в Україні.
19. Порівняльний аналіз Західної та Східної України: спільне та особливе.
20. Порівняльний аналіз структури органів влади та повноважень Львівської обласної адміністрації та Львівського міськвиконкому.
21. Порівняльний аналіз системи влади Львівського міськвиконкому та Тернопільського міськвиконкому.
22. Порівняльний аналіз процесу політичної трансформації України та Польщі.
23. Характер та структура соціополітичних поділів України та Польщі.
24. Характер та структура соціополітичних поділів України та Росії.
25. Порівняльний аналіз форм участі громадян України, Польщі та Росії в політичному процесі.
26. Формування урядових коаліцій в Італії в 90-х роках ХХ ст.
27. Формування урядових коаліцій в країнах Центрально-Східної Європи.

1. Основні засади порівняльного аналізу.
2. Операційні поняття порівняльного аналізу та їх функціональна еквівалентність.
3. Сегментація та метод вивчення окремого випадку.
4. Бінарний аналіз.
5. Порівняння подібних та контрастних країн.
6. Дихотомія та типологія в міжнародних порівняльних дослідженнях.
7. Динаміка моделей в порівняльних дослідженнях.
8. Значення синтезу та прогнозування в порівняльних дослідженнях.
9. Сутність та основні підходи щодо визначення соціополітичних поділів.
10. Соціально-економічна (класова) основа соціополітичних поділів.
11. Етно-мовна основа соціополітичних поділів.
12. Релігійна основа соціополітичних поділів.
13. Територіальна основа соціополітичних поділів.
14. Порівняльний аналіз компетенцій президента в країнах Західної Європи.
15. Порівняльний аналіз монархій в країнах Західної Європи.
16. Вимоги щодо кандидатів на посаду президента та щодо проведення президентських виборів.
17. Типи виборчих систем та процедури голосування в країнах Західної Європи
18. Виборча система більшості.
19. Пропорційна виборча система. Змішана виборча система.
20. Фактори забезпечуючи пропорційність представництва та оцінка виборчих систем.
21. Порівняльна характеристика парламентів: структура та функції.
22. Однопалатні парламенти.
23. Двопалатні парламенти.
24. Унітарні держави.
25. Федеративні держави.
26. Квазіконфедеративні держави.
27. Порівняльна характеристика позицій глави уряду.
28. Типологія кабінетів.
29. Коаліційні уряди.
30. Основні моделі коаліційної політики.
31. Стабільність коаліційних урядів в країнах Західної Європи.
32. Типологія партійних систем Дж. Сарторі.
33. Індекс партійної фракційності.
34. Індекс ефективної кількості політичних партій.
35. Індекс агрегації.
36. Основні форми участі громадян в політичному процесі.
37. Референдум та його політичне значення.
38. Корпораційна модель взаємовідносин між державою та групами інтересів.
39. Класова модель голосування ( індекс Алфорда)
40. Зміни виборчої підтримки політичних партій в період між виборами.
41. Виборча підтримка на агрегованому рівні.
42. Стабільна виборча поведінка.

1. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.:АМУПП.1997.
2. Godun T., Cygnarowski M., Dudek S., Iwanisczuk P. Leksikon Systemow Politycznych. – Warszawa.1999.
3. Голосов Г.В. Сравнительная политология – Новосибирск. 1995.
4. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М.: Межд. отнош. 1996.
5. Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. – Львів. 1999.
6. Джанда Кеннет. Сравнение политических партий : исследования и теория. Современная сравнительная политология. – М. 1997.
7. Джарол Б.Мангейм, Ричард К.Рич. Политология. Методы исследования: Пер. с англ. / Предисл. А.К.Соколова. – М.: Изд-во “Весь мир”. 1997.
8. Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza. Pod redakcja Andrzeja Antoszewskiego i Ryszarda Herbuta. Wroclaw. Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. 1997.
9. Доган М., Пеласси Д. Сравнительная политическая социология. How to Compare Nations. М. 1994.
10. Ильин М.В. Очерки хронополитической типологии. – М. 1995.
11. Інститут президентства. Хто є хто. Політичний довідник //Упор.:Романюк А., Скочиляс Л., Шведа Ю. – Львів: ЦПД. 1999.
12. Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К.:Основи. 1996.
13. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Норма.1997.
14. Куокли Дж. Двухпалатность и разделение властей в современных государствах // Полис . 1997. № 3.
15. Парсонс Т. Система современных обществ. – М. 1997.
16. Рэгин Чарлз. Особенности компаративистики // Современная сравнительная политология. – М. 1997.
17. Сахаров Н.А. Институт президентсва в современном мире. – М. 1994.
18. Сіленко А. Моделі соціального партнерства в сучасному світі. – Нова політика. 2000, № 2.
19. Таагепера Р. и Шугарт М.С. Описание избирательных систем. – Современная сравнительная политология. – М. 1997.
20. Рукосуев Е.Ю. Короли, президенты, премьеры…Научно-справочное издание.-Екатеринбург: УрО РАН. 1996.
21. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи. 1993.
22. Шаповал В. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. – К.1995.
23. Шаповал В. Державний лад країн світу. Довідник. – К.1999.
24. Шмачкова Т.В. Теории коалиций и становление русской многопартийности (Методики рационализации политического процесса ) //Полис. 1996. № 5
25. Ustroje Panstw Wspolczesnych. Redaktor naukowy Wieslaw Skrzydlo. – Lublin. Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej. 2000.
26. Юдин Ю. Политические партии и право в современном государстве.- М.: Издат. группа “ФОРУМ-ИНФРА-М”. 1998.
27. Чиркин В.Е. Элементы сравнительного государствоведения. М. 1994.