В запропонованому курсі поряд із розглядом засадничих характеристик порівняльного методу досліджень та компаративістики, як самостійної дисципліни, головна увага приділяється розкриттю дії методологічних засад та механізмів на підставі аналізу країн Західної Європи. Цей регіон включає в себе 23 національні держави, загальна площа територій яких складає всього 2.7 % від загальної площі всіх держав світу. В цих країнах проживає понад 370 млн. населення, приблизно 7 % від світової популяції ( дані на 1998 р.). Етнічні відмінності між цими країнами, за деяким виключенням, не є дуже значними. Більшість країн цього регіону, не зважаючи на поділ між католицькою та протестантськими церквами, мають спільний культурний спадок, заснований на християнстві. Вони пов’язані між собою спільною історією декількох тисячоліть безперервної взаємодії та постійних взаємовпливів, почасти досить жорстких (дві світові війни розпочались і пройшли лихоліттям по території більшості країн континенту). Важко знайти ще один подібний регіон в світі, який би відіграв таку вирішальну роль в розвитку цілого людства. Більшість основних філософських та політичних концепцій і реалізованих в життя політичних конструкцій побачили світ власне в Європі. Починаючи з доби Нового часу власне тут починають формуватися перші модерні (тобто, що відповідають сучасним стандартам і вимогам) національні держави. Колоніальні загарбання основними європейськими державами майже цілого світу, як це не парадоксально звучить після тривалого домінування марксистських парадигм в нашій країні, поряд з іншими наслідками сприяли долученню до цивілізації та прискорили політичний розвиток багатьох народів світу. Не зважаючи на чисельні і гострі конфлікти, що супроводжували європейські народи протягом усієї історії, сьогодні більшість цих країн об’єдналась в якісно нове наддержавне утворення – Європейську Спільноту що стрімко розвивається, перетворюючи Європу держав в Європу націй. Можливості, які відкриває перед європейськими народами нове політичне об’єднання, безумовно, є значними і потребують докладного самостійного вивчення, але вже сьогодні зрозуміло, що Європейський Союз заклав якісно нові системні можливості для адекватної відповіді цієї частини світу на вже існуючі та майбутні глобальні виклики. Це дозволяє із впевненістю передбачити, що континент збереже за собою визначальну роль в світі і в майбутньому.

Розвиток трансформаційних процесів в Центральній та Східній Європі після падіння “Берлінського муру” відкрив перед народами держав цього регіону нові можливості долучення до сім’ї європейських народів з якими Центральна та Східна Європа пов’язана не лише географічно, історично та культурно, але і багатьма іншими зв’язками. Країни Європейської Спільноти заявили про свою готовність до розширення за рахунок нових держав, коли вони будуть вже здатні організувати своє життя у відповідності до європейських стандартів, що перш за все передбачає – повагу до кожного громадянина і створення умов для його дійсно всебічного розвитку. Більшість країн Центральної та Східної Європи зробили свій однозначний проєвропейський вибір і сьогодні активно працюють над зміною власних суспільств. Україна, внаслідок різних причин, ще не прийняла однозначного, принаймні, для самої себе, рішення в який простір вона має інтегруватися і, відповідно, за якими критеріями організовувати своє власне життя. Прийняття будь якого рішення передбачає наявність знань про об’єкт, в даному випадку ним виступає політична система країн Західної Європи. Тому, даний курс має поряд із навчальним і певне теоретичне значення.