Петро ЖУК, Центр з інформаційних проблем територій НАНУ

Майже 2 місяці після виборів 2006 року на основі результатів цих виборів не тільки не було сформовано нової влади, але й залишалося цілком невизначеним майбутнє місце основних політичних сил у цій владі. Більше того, не було реальних спроб сформувати нову владу. Політичні маневри різних сил були лише підготовчими діями для зміцнення їх позицій перед вирішальним з'ясуванням стосунків. Проблемі створення центрального уряду було фактично підпорядковано й основні дії на регіональному рівні, включаючи не рішення деяких місцевих рад щодо статусу російської мови та ставлення до НАТО, але й вибори керівництва місцевих рад. Адже цілком зрозуміло, що від вирішення проблеми центрального уряду може цілковито помінятися співвідношення сил у регіонах, тому розподіл впливу в місцевих органах влади можна трактувати лише як тимчасовий. На ситуацію, що склалася, мовчки згодилися практично всі основні політичні сили, продовживши на 2 місяці владу уряду Ю.Єханурова без парламенту. Це цілком не схоже на те, що було раніше, особливо в час президентства Л.Кучми, коли уряди, які мали от-от іти у відставку, прагнули продовжити свої повноваження хоча б на один день. Тепер цілком іншою є вага посади прем'єр-міністра й зовсім інша ситуація в країні. У політичній сфері після виборів відбувалася затяжна політична боротьба за реальну владу, в ідеологічній - відсутність жодної прийнятної для більшості населення стратегії, в економічній і соціальній - очікування різкого погіршення ситуації.

Для аналізу наявної ситуації розглянемо інтереси та можливості різних політичних сил та суспільства загалом, моделюючи їх, як цілеспрямовані суспільні системи. Цілеспрямована суспільна система (ЦСС) - суспільна (що складається з індивідів, які взаємодіють між собою) система, яка описується:

певними параметрами стану в ідеологічній, політичній, економічній і соціально-культурній сферах, причому деякі з цих параметрів є цільовими, тобто відображають позитивну чи негативну якість функціонування системи, деякі - ресурсними, тобто показують наявність можливостей для виконання системою певних дій, цільові параметри відображають інтереси системи, ресурсні - її можливості;

співвідношеннями, що показують, за якими закономірностями міняється стан системи (цільові та ресурсні параметри) внаслідок виконання нею дій та зовнішніх дій на неї (ці співвідношення називатимемо рівняннями стану, за фізичними аналогіями вони відповідають рівнянням руху);

цільовим функціоналом, що задає відносну важливість для системи різних цільових параметрів, причому не стільки в поточний момент часу, скільки на заданому часовому проміжку на майбутнє, цей проміжок часу, що може бути різним для різних систем, назвемо цільовим інтервалом;

алгоритмом прийняття цілеспрямованих рішень і виконання цілеспрямованих дій, який включає оцінку ситуації (може бути різна міра адекватності й повноти такої оцінки), усвідомлення власного цільового функціоналу (підсистема, що приймає рішення, може оцінювати його неадекватно), модель прогнозу ситуації при різних варіантах власних і зовнішніх дій, модель прогнозу зовнішніх дій (очевидно, моделі прогнозів також можуть бути різного рівня адекватності й достовірності).

У кожен момент часу ЦСС має вибрати певну поточну дію та вибрати (чи уточнити) певну стратегію дій на майбутнє (на цільовий інтервал). Для цього, виходячи з оцінки поточної ситуації, ЦСС розглядає різні можливі варіанти власних дій у цій ситуації, прогнозує дії зовнішнього середовища (зокрема, як відповіді на власні дії), будує варіанти схем власних дій (варіанти стратегій) на цільовому інтервалі часу, оцінює, який з варіантів власних дій і стратегій з найбільшою ймовірністю приводить до найкращого значення цільового функціоналу (може використовуватися також критерій мінімального ризику чи інші цільові критерії прийняття рішень, які так чи інакше описуються цільовим функціоналом), і виконує відповідну дію й приймає відповідну стратегію для наступних дій.

Зовнішнім середовищем для ЦСС, що описують політичні сили, є інші ЦСС такого ж рівня, суспільство загалом, зовнішні (закордонні) політичні сили, природне середовище.

Особливістю взаємодії з іншими політичними силами є наявність конфлікту цілей, адже різні сили претендують на використання одних і тих же ресурсів, передовсім ресурсу влади. Разом з тим, можливою є й позитивна взаємодія цілей цих систем, що проявляється у взаємодоповненні цілей і можливостей (різні ваги різних цільових параметрів у цільовому функціоналі, різні величини цільових інтервалів й акцентування на різних частинах цих інтервалів, взаємодоповнення ресурсів), зацікавленості в реалізації цілей надсистеми (позитивному розвитку всієї суспільної системи), особливо на тривалих проміжках часу. Оскільки політичні сили в Україні переважно лідероцентричні (навіть якщо титульний лідер не є фактичним лідером, суспільство у значній мірі сприймає політичну силу через лідера), дуже важливу, а часом і основну роль у цільових функціоналах політичних сил відіграють особисті індивідні цілі лідера. Тому, якщо в різних політичних силах істотно різними є ваги різних параметрів індивідних цілей лідера (основні з яких - самореалізація, влада, матеріальне забезпечення, спосіб життя й культурні потреби), то виникає взаємодоповнення лідерів і легше можна досягнути компромісу між політичними силами. При неможливості досягнення компромісу стратегій між більшістю (за суспільним впливом й електоральним результатом, що відображає цей вплив) політичних сил виникає політична криза.

Взаємодія політичної сили з суспільством загалом є взаємодією з суспільною системою підсистеми, що входить в її структуру. Наявність в структурі накладає певні обмеження на підсистему, веде до того, що її цілі мають істотно включати цілі всієї системи, з іншого боку, система, що зацікавлена в стабільності своєї структури, надає певні можливості підсистемі для реалізації власне підсистемних цілей. Проте можливі ситуації, коли поточні цілі більшості підсистем однієї сфери (в даному випадку політичної сфери) недостатньо враховують цілі всієї системи, що проявляється в конфліктності вибраних стратегій цих підсистем до стратегії системи й цілеспрямованих діях на реалізацію цих стратегій, причому це усвідомлюється, тобто адекватно сприймається суспільною системою (адекватність сприйняття ситуації в алгоритмі прийняття рішень ЦСС). Тоді наступає суспільна криза.

Конфлікт цілей з більшістю зовнішніх сил, так що цілеспрямовані дії поглиблюють протилежну спрямованість змін у цільових функціоналах, означає зовнішньополітичну кризу.

Вихід з кризи супроводжується істотною зміною структури соціальної системи, кардинальною зміною стратегії системи та її підсистем. До кризи може привести і взаємодія з природнім середовищем (природні катаклізми), внаслідок чого також відбувається велика зміна структури й стратегії системи.

Розглянемо характеристики основних політичних сил в Україні станом на середину червня 2006 року в термінах цілеспрямованих систем. Крім парламентських політичних сил є сенс врахувати також найсильніші позапарламентські політико-економічні групи, з яких розглянемо групи В.Пінчука та ІСД (Індустріальний союз Донбасу). Серед характеристик виділимо поточний стан цільових параметрів політичних сил в різних сферах (наскільки наявний стан сили в цих сферах відповідає бажаному) та їхніх лідерів, стан ресурсного забезпечення можливості дій в різних сферах, співвідношення між цільовими параметрами в різних сферах для сил (в їх цільовому функціоналі) та між різними індивідними цілями для їхніх лідерів, величину цільового інтервалу, якість алгоритму прийняття рішень (зокрема, адекватності оцінок і прогнозу). Стан у соціально-культурній сфері розглядаємо як результат реалізації наявного економічного потенціалу на якість життя (реалізація індивідних цілей) індивідів, що входять в систему, та для її надсистеми (суспільства загалом), ресурси у цій сфері - можливість використання цього стану для цілеспрямованих дій системи.

Цільові та ресурсні параметри опишемо якісними оцінками, що відображають порівняння різних сил між собою, з їхнім станом, який був чи міг би бути протягом часу активного функціонування цих сил, найкращих і найгірших можливих умов їх функціонування. Таким чином, значеннями параметрів будуть числові оцінки від 1 до 5 з наступними вербальними еквівалентами: 1 - дуже слабо; 2 - слабо; 3 - середньо; 4 - досить сильно, 5 - дуже сильно. Аналогічно оцінимо й якість алгоритмів прийняття рішень. Пріоритетність різних цільових параметрів у цільових функціоналах (сил і лідерів) відобразимо впорядкуванням їх за значимістю, причому "п1 > п2" означає помітну перевагу параметра п1 над параметром п2, "п1 >> п2" - значну перевагу, "п1 ~ п2" - приблизну рівність.

Значення цих характеристик, виведені на основі експертного оцінювання, виходячи з аналізу дій відповідних політичних сил протягом останніх півроку, подаємо в наступній таблиці. Як і всі експертні оцінки, наведені характеристики є значною мірою суб'єктивними, проте достатньо виразно відображають реальний стан, адекватно обґрунтовуються на основі аналізу поточних подій (для кожної з оцінок можна навести широкий набір чинників, які сформували цю оцінку). Крім того, є в наявності методи точнішого виведення значень відповідних параметрів з використанням жорстких алгоритмічних схем на основі оброблення всієї наявної інформації без її препарування, але через громіздкість використання цих методів і достатність точності, що дає експертне оцінювання, в даному випадку ці методи не було застосовано.

Табл.1. Оцінки характеристик як ЦСС основних політичних сил в Україні станом на червень 2006 року.

Оцінимо за подібною схемою, як ЦСС, все українське суспільство. Причому в цільових параметрах виділимо інтегральні й диференціальні параметри. Наведені оцінки виконано на основі аналізу й узагальнення соціологічної та статистичної інформації.

Стан цільових параметрів:

ідеологічна сфера: суспільна стратегія - 1, рівень моралі - 3;

політична сфера: керованість - 2, демократія - 4;

економічна сфера: валовий внутрішній продукт - 3, розподіл економічних ресурсів - 2;

соціально-культурна сфера: культурні досягнення - 2, соціально-культурний рівень -3. Перевага диференціальних параметрів над інтегральними є ознакою сповільнення розвитку системи.

Стан ресурсних параметрів:

ідеологічна сфера - 1 (відсутність нових ідеологій та підсистем, які б їх генерували, розділеність суспільства, ідеологічна апатія);

політична сфера - 2 (втома від політики, зневіра, разом з тим відчуття позитивності демократії);

економічна сфера - 1 (ресурсна залежність, відсутність нормальної структури економіки та цивілізованих стосунків у економічній сфері, великий тіньовий сектор, втрати ринків, малі інвестиції);

соціально-культурна сфера - 3 (зовнішні фінансові надходження, навики економного використання ресурсів, значний інтелектуальний потенціал).

Співвідношення цілей системи:

соціально-культурні>>економічні>ідеологічні>політичні.

Цільовий інтервал: 10 років (не вірять у "вже", сподіваються "для дітей", але так, щоб самим ще побачити це).

Якість алгоритму рішень: після виборів зросла адекватність оцінок з 2 до 3,5, адекватність прогнозу - з 1 до 2.

Поки що суспільна система тримається на соціально-культурних пріоритетах, проте очікується різке погіршення ситуації з переходом низького рівня потенційних (ресурсних) характеристик у динамічні (стан цільових параметрів).

На основі наведених вище характеристик політичних сил виділимо особливості стану цих сил, що найбільше впливають на їхню позицію у формуванні органів влади, та, виходячи з цього, побудуємо цілеспрямовані стратегії їхньої поведінки в післявиборчому процесі формування влади. Результати відобразимо в наступній таблиці.

Табл.2. Особливості стану та стратегій основних політичних сил у післявиборчому формуванні влади.

Інші політичні сили в цьому процесі не є активними гравцями, їхня участь переважно пов'язана з розрахунками на майбутні вибори та для розколів основних гравців.

З порівняння стратегій основних політичних сил видно відсутність загального непереборного конфлікту, тобто передумов для політичної кризи. Така криза може бути вигідною лише позапарламентським силам, та й то не тепер, а через певний час (від 0,5 до 1 року). Абсолютно бажаною є влада лише для Нашої України, причому без основної відповідальності за ситуацію. Нерозв'язний конфлікт інтересів зараз наявний лише між БЮТ (ефективне використання влади) та Партією Регіонів (бути основною владною силою), але можливість розділення владних інтересів у часі згладжує й цей конфлікт. Ідеологічна і соціально-культурна сфери у всіх сил малопріоритетні, тому суперечності в них не є істотними для взаємодії сил, а в економіці цілком можливим є розподіл сфер впливу. Отже, виходячи з політичної ситуації, найприйнятливішим для всіх основних політичних сил був би варіант коаліції Наша Україна - Партія Регіонів з можливістю участі Соцпартії (якщо б така коаліція могла бути достатньо стійкою). Проте цей варіант неприйнятний для суспільства, що видно з наступної схеми.

Табл.3. Особливості стану та стратегій суспільства загалом у післявиборчому формуванні влади.

Якщо б суспільна система була перед виходом з кризи, то при збереженні інших особливостей теперішньої ситуації оптимальною для суспільства стратегією була б коаліція всіх 4 основних політичних сил для відновлення ресурсних параметрів і взаємодоповнення у розвитку соціально-культурної сфери. Проте зараз наявний не вихід з кризи, а лише вхід в неї, тому така стратегія є цілком утопічною.

Отже, політично оптимальний варіант не сприймається суспільством через різні соціально-культурні орієнтації його учасників і консервативність суспільних оцінок. Економічна доцільність цього варіанту для суспільства також досить сумнівна через ріст адекватності сприйняття ним розриву між економічною та соціально-культурною сферами. Таким чином, у випадку його реалізації виник б негайний конфлікт стратегій, що привів би до суспільної кризи. Проте й усвідомлена суспільством оптимальна стратегія (тобто коаліція Наша Україна - БЮТ - Соцпартія або, що дуже мало ймовірно але також відповідало б цій стратегії, коаліція Партія Регіонів - Соцпартія - Компартія) також не вирішує ситуації, а лише дещо відтягує суспільну кризу. Адже передбачувані цією стратегією стійкість, позитивна перспектива й відчутність хоча б часткових позитивних результатів неможливі через великі суперечності в інтересах політичних сил, що утворили б владну коаліцію, це стало б швидко зрозумілим для суспільства й також привело б до кризи. Крім того, усвідомлена суспільством оптимальна стратегія не надто вигідна для основних політичних сил (Партія Регіонів, Наша Україна, частково БЮТ). А до неусвідомленого суспільством варіанту оптимальної стратегії поки що неготове ні суспільство, ні основні політичні сили. Проте можливим є варіант концентрації влади в однієї політичної сили й переходу від усвідомленої оптимальної суспільної стратегії до тієї, яка поки що не усвідомлена, але така можливість залежить від низки умов, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Таким чином, у наявній ситуації у взаємодії інтересів політичних сил та суспільних стереотипів відбувалися різкі коливання між політичною та суспільною стратегіями. Те, що суспільство та його політична підсистема вибрали різні стратегії вже є ознакою суспільної кризи. Крім того, до кризи веде неможливість реалізації суспільно усвідомленої оптимальної стратегії. Конфлікти стратегій ведуть до невідповідності політичних дій з інтересами суспільства, поступового усвідомлення цього суспільством і настання суспільної кризи, як усвідомленої реальності.

При наявному стані суспільства воно не готове до активних політичних дій у кризовій ситуації, але й політичні сили не зможуть реалізовувати своїх цілей в умовах кризи. Тому найімовірнішими в розвитку ситуації є половинчасті кроки, які б частково вирішували чи послаблювати окремі прояви суспільного конфлікту, послаблювали на певний час кризову ситуацію, але з погіршенням загальної ситуації в країні та ростом адекватності сприйняття ситуації суспільством криза знову має поглиблюватися до того часу, поки рівень суспільної активності, стратегічної визначеності (формування прийнятної для суспільства ідеології) та розуміння ситуації не приведе до нав'язування суспільством своєї політичної стратегії, як стратегії виходу з кризи.

Опубліковано у: