Центр політичних досліджень

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ

НА ЛЬВІВЩИНІ

напередодні виборів-2006

Посібник-довідник

Львів - 2005

Рекомендовано додруку Вченою радою філософського факультету Львівського національногоуніверситету імені Івана Франка

Політичні партії на Львівщині напередодні виборів-2006: Довідник-посібник//Укладачі:Романюк А.С., Скочиляс Л.С. – Львів: ЦПД ЛНУ ім.І.Франка, 2005. - 188 с.

Науковийредактор – Микола Поліщук, завідувач кафедри політології
ЛНУім.І.Франка

Надвиданням працювали:

Софія Байса

Назар Горін

Віктор Зінчук

Віталій Литвин

Петро Марич

Юлія Сокирка

Ольга Шиманова

Володимир Швець

Цейдовідник-посібник підготовлений Центром політичних досліджень в рамках проекту„Місцеві вибори-2006: моніторинг готовності партій Львівщини”, який реалізовувавсяза підтримки Міжнародного Фонду „Відродження”. Думки, висловлені уматеріалі, є власною точкою зору експертів Центру політичних досліджень іне обов'язково збігаються із позицією МФВ.

© Центр політичних досліджень

ЗМІСТ

Передмова............................................................................................................	5
Політичні наслідки застосування пропорційної виборчої системи під час виборів до парламенту у березні 2006 р. .........................................	7
Куди прямує партійна система України?.....................................................	13
Партійно-політичне життя Львівщини у міжелекторальний період......	18
Партійні організації Львівщини напередодні виборів: довідково-інформаційний аспект
Обласні структури політичних партій...................................................	31
Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина”……………………………….	31
Політична партія „Народний Союз Наша Україна”…………………….	37
Конгрес Українських Націоналістів……………………………………...	40
Українська республіканська партія „Собор”…………………………….	43
Всеукраїнське об’єднання „Свобода"……………………………………	46
Народний Рух України………………………………………………........	49
Громадянська партія „Пора”……………………………………………..	51
Українська народна партія………………………………………………..	54
Партія „Реформи і Порядок”……………………………………………...	59
Соціалістична партія України…………………………………………….	61
Партія „Християнсько-Демократичний Союз”………………………….	67
Партія промисловців і підприємців України…………………………….	69
Партія регіонів……………………………………………………………..	71
Комуністична партія України…………………………………………….	73
Народна партія…………………………………………………………….	76
Народно-демократична партія……………………………………………	78
Політична партія „Трудова Україна”……………………………………	81
Соціал-демократична партія України (об’єднана)………………………	82
Міські осередки у м.Червоноград.............................................................	83
Районні осередки у Золочівському районі...............................................	105
Районні осередки у Дрогобицькому районі.............................................	113
Матеріали фокус-групи з представниками політичних партій...............	124
Представники політичних партій Львівщини про себе, владу та вибори-2006.......................................................................	134
Регіональний вимір потенційної підтримки партій у 2006 році (за результатами соцопитувань) ..................................................................	146
Підтримка політичних партій та блоків на Львівщині під час парламентських виборів 2002 року...............................................................	157
Перелік зареєстрованих політичних партій Управлінням юстиції у Львівській області
Обласні організації політичних партій..................................................	159
Міські організації партій у м. Львові......................................................	168
Осередки політичних партій, зареєстрованих Червоноградським міським управлінням юстиції.........................................................................	175
Преса, інформагентства та інтернет-видання на Львівщині...................	177

Передмова

Президентськівибори 2004 р. мали драматичний перебіг та доленосний характер як для України,так і для її громадян. Про події, які відбувалися напередодні виборів і під часголосувань багато вже сказано і ще більше буде написано. Ми хотіли бинаголосити на декількох характеристиках. Не зважаючи на обмеження свободи словапід час правління Л.Кучми, більшість аналітиків констатували, що парламентськівибори 1998, 2002 рр., президентські вибори 1999 р. та референдум 2000 р. небули демократичними і характеризувалися активним застосуваннямадміністративного ресурсу. Владні інститути особливо цього і не заперечували.Президентські вибори 2004 р. стали кульмінацією за рівнем підготовки та спробизастосування адміністративного ресурсу задля забезпечення бажаного дляправлячої групи результату. Однак, наявність певного рівня свободи слова,існування опозиції і розвиток громадянських організацій та ініціатив а такожгромадянська позиція значної частини населення не дозволили реалізуватизапланований сценарій, який би остаточно закріпив в Україні неоавторитарнумодель суспільства. Внаслідок «помаранчевої революції» переголосування другоготуру було визнано як дійсно демократичне. Тому, нові парламентські вибори 2006р. будуть виступати свого роду лакмусовим папірцем, який дозволить абопідтвердити відданість демократичним засадам, або продемонструє відтворення попередньоїтенденції фальшувань під час виборів.

Згідно з новим виборчим закономвибори депутатів Верховної Ради України, обласних та місцевих рад маютьвідбуватися за пропорційною виборчою системою. Це буде перший в новітній історії України досвід ( з 1998 р. під часвиборів депутатів парламенту застосувалась змішана виборча система, колиполовина депутатського корпусу обиралася за пропорційною виборчою системою).Пропорційна виборча система, як і будь-яка інша виборча система, має багатосвоїх переваг і проблемних характеристик. Однак, положенням, щодо якого немаєжодних дискусій є теза, що дана виборча система сприяє зміцненню та розвиткуінституту політичних партій. Одночасно, суспільство за багатьмахарактеристиками: якісний склад парламенту, уряду, адекватність програмсуспільного розвитку суспільним очікуванням, тощо стає залежним від стану та рівня розвиткуполітичних партій, які проходять до парламенту країни.

Один із найбільш відомихкласиків світової політичної науки Моріс Дюверже у своїй праці «Політичніпартії» наголосив, що організаційна структура політичної партії маєрозглядатися в якості універсального критерію, який дозволяє дати вичерпнухарактеристику кожній політичній партії. На базі цього критерію він розробивсвою класифікацію політичних партій, яка залишається актуальною і сьогодні.Запропонований Вашій увазі довідник присвячений аналізу політичних партій уЛьвівській області та їх діяльності протягом 2005 року. В межах дослідженняздійснювався систематичний моніторинг за діями обласних партійних осередків таза подіями, які в них відбувалися. Протягом вересня-листопада було проведеноінтерв’ювання лідерів обласних партійних організацій щодо оцінки ними власнихпартійних структур і стану підготовки до парламентських виборів та виборів намісцевому рівні. Прикро, що деякі партійні організації (зокрема, обласнийкомітет СДПУ (о), районні та міські осередки цієї партії, Червоноградськийміський осередок НСНУ), не дали згоди насвою участь у дослідженні.

Безумовно, вивчення політичногоінституту має передбачати його згоду і право контролю за достовірністювикористання отриманої інформації. В той же час, політична партія як суспільнийінститут, не виступає закритим клубом для обмеженого числа своїх членів. Партіястворюється для функціонування в суспільстві, серед головних своїх функцій вонадекларує представлення суспільних інтересів та їх обстоювання на різних рівняхсуспільства. Тому, вона не може існувати в закритому для суспільства режимі.Відмова від незалежного вивчення має трактуватися як спроба приховати відгромадськості певну інформацію, що є неприпустимим в демократичному суспільствіі цілком природнім станом речей у напівавторитарних спільнотах. Однак мисподіваємося, що деякі відмови мали технічні причини і в подальшому, коли мипрацюватимемо над вдосконаленням довідника, нам вдасться залучити додослідження ширше коло місцевих партійних структур.

Політичні партії на Львівщині,не зважаючи на загальну молодість цього інституту в Україні, мають вже тривалуісторію (НРУ брала активну участь у виборах до місцевих органів влади ще у 1990р.) та відповідну вкоріненість в районах області. Ми свідомо звернулися достану партійних організацій не лише на обласному рівні, але і на рівні районів.Нами було обрано три райони і, відповідно, районних центрів – Дрогобич, Золочівта Червоноград. Ці райони поєднують в собі історичну тяглість існуванняпоселень та вкоріненість населення, яке там проживає – Дрогобич і Золочів, тановочасний швидкий розвиток шахтарських поселень із активним залученнямдодаткових працівників з інших регіонів України – Червоноград; переважнопромисловий характер районів – Дрогобич та Червоноград і переважно аграрнаспеціалізація району – Золочів. Цілий ряд оцінок отриманих на районному рівнідають цікаву інформацію як в контексті однієї партійної структури, так істосовно співставлення між собою районних партійних організацій.

Сподіваємося, що підготовленийнами довідник дозволить його читачам краще зрозуміти сучасний стан розвиткуполітичних партій у Львівській області, відповідно спрогнозувати їх перспективи після виборів 2006 р.

Водночас зазначаємо, що данийдовідник не слід сприймати як завершений процес вивчення партійних структур. Роботанад його розширенням та вдосконаленням триватиме, а відтак напередодні виборівми зможемо представити повнішу і більш ґрунтовну картину партійної палітри наЛьвівщині.

Анатолій Романюк

ПОЛІТИЧНІ НАСЛІДКИ ЗАСТОСУВАННЯПРОПОРЦІЙНОЇ

ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ ПІД ЧАС ВИБОРІВДО ПАРЛАМЕНТУ

У БЕРЕЗНІ 2006 Р.

Парламентськівибори 2006 р. мають знаменувати собою якісно новий етап політичного розвитку зяким пов’язують далекосяжні надії основні політичні актори. Головнимиполітичними наслідками від запровадження пропорційної виборчої системи всукупності із засадою формування парламентською більшістю уряду вважаються:

· усталення політичної структуризаціїсуспільства, коли певні суспільні верстви населення будуть переважноорієнтуватися на певну/певні політичні партії;

· зростання ролі та значення політичних партій всуспільстві, оскільки формування політичної еліти буде лімітуватисяприналежністю до тієї або іншої політичної партії;

· адекватне представлення пріоритетностігрупових інтересів через підтримку виборцями передвиборчих програм політичнихпартій, які покликані артикулювати головні суспільні очікування та інтереси;

· посилення політичної відповідальності партійперед громадянами за передвиборні програмні декларації та їх реалізаціювнаслідок входження в систему влади, або приналежність до опозиції;

· впорядкування цілої партійної системи Україниза рахунок «природного відмирання» слабших партій, що дозволить перейти відатомізованого характеру партійної системи України до багатопартійності реальнихпартій.

Прийняття пропорційного виборчого законодавствапід час гострої політичної кризи, що виникла під час президентської виборчоїкампанії кінця 2004 р., відбулося у формі широкомасштабного політичногокомпромісу, який був оформлений у Закон «Про внесення змін до КонституціїУкраїни» № 2222-15 від 8 грудня 2004 р.Протягом значного періоду часу цілий ряд політичних партій активно домагалисязапровадження пропорційної системи виборів в Україні надаючи різноманітнісистеми аргументації. Одним з детермінуючих положень була теза про те, щомажоритарна система є залишком радянської системи, що вибори в одномандатнихокругах сприяють корупції виборців, особливо з боку найбільш заможнихкандидатів і, що, в цілому, пропорційні вибори є більш демократичними. Слідзазначити, що дійсно в більшості країн, що утворилися після падіння«Берлінського муру» : Болгарії, Латвії, Естонії, Польщі, Румунії,Словенії, Словаччині, Хорватії та Чехіїзапроваджені пропорційні виборчі системи. В той же час в Литві, Німеччині  та Угорщині функціонує змішана виборчасистема. Ми виділяємо цей перелік країнсвідомо, оскільки щодо цих країн існує міжнародний консенсус в трактуванні їхяк демократичних країн. Що підтверджує тезу про те, що апріорі основні виборчісистеми – мажоритарна, пропорційна і змішана не можуть трактуватися як більш,або менш демократичні. Всі вони є механізмом, процедурою формування владигромадянами. Беззаперечним також є те, що в країнах де існує обмеженийплюралізм, або є сильними авторитарні тенденції, влада не поспішаєзапроваджувати пропорційну виборчу систему, надаючи перевагу мажоритарній, абозмішаній виборчій системі. Але в даному разі ми маємо говорити провідповідність виборчої кампанії критеріям демократичності виборів, незалежновід того, якою є виборча система.

Оцінкаполітичних наслідків застосування пропорційної виборчої системи в Україні, нанаш погляд, передбачає виділення двох основних площин в межах яких будездійснюватись, або може здійснюватись така оцінка. Перша площина стосуєтьсяорганізації та проведення виборів. Друга – організації роботи парламенту таформування у парламенті уряду.

Що стосуєтьсяорганізації та самих виборів. Перш за все, більшість дослідників звертаютьувагу на проблеми партійних списків. Запровадження системи закритих списківбуло здійснено свідомо всіма без виключення політичними партіями, як тими, щотрактують себе представниками «демократичних сил», так і тими, які вони жрозглядають як не демократичні. Головним аргументом, який покликаний виправдатитаке рішення є теза, що в умовах єдиного/загальнонаціонального виборчогоокругу, коли обирається 450 депутатів, іншого варіанту списків і не можна булодопустити. Нам видається подібна аргументація дещо софістичною. Середдемократичних країн світу загальнонаціональний виборчий округ використовуютьлише Ізраїль (5 млн. населення) таНідерланди (15,5 млн. населення), решта країн використовують невеликі виборчі округи. Зокрема, в Австрії – 9, Бельгії– 30, Греції – 56, Данії – 10, Ірландії – 42, Іспанії – 52, Італії – 27,Норвегії – 19, Португалії – 20, Фінляндії – 15, Швейцарії – 26 та Швеції – 28виборчих округів. Єдиний позитив який ми можемо виділити, щодо «закритих»списків полягає у спрощеному способі формування списків. Мається на увазі, щоформування партійного списку відбудеться на з’їзді, коли лідер партії/блоку,або керівництво будуть мати можливість контролювати процес його формування ізатвердження. Відповідно, відпаде складна робота з регіональними партійнимиорганізаціями, яка б була не простою у разі допущення формування регіональнихсписків, або запровадження преференційних систем. За затвердженої Закономсистеми для партійного керівництва простіше буде включати в партійний списокдіючих депутатів парламенту, партійних функціонерів, необхідних для партіїлюдей, які можуть надати фінансову допомогу та інші ресурси під час виборчоїкампанії. Це призведе: по - перше, до закостеніння партійної еліти, коли змінив персональному складі будуть мінімальними і попадання нових людей буде доситьжорстко контрольоване і буде відбуватися не на підставі якісних критеріїв(засади раціональності еліти за М.Вебером), а власне на підставі суб’єктивнихкритеріїв керівництва партії/блоку. По-друге, це буде вести і до закритостіполітичної еліти країни, оскільки основну частину останньої складають власнепредставники/вихідці з партійних еліт і попадання в політичну еліту буде регламентуватисявключенням у партійні списки під час виборів. Слід наголосити, що умовоюпоступального розвитку будь якої країни виступає забезпечення процесу вільноїциркуляції політичної еліти, постійного поповнення її кращими представниками зрізних галузей суспільного життя. По-третє, закриті партійні списки будутьсприяти посиленню в партійних структурах ролі та значення партійногокерівництва, зокрема лідерів партій. Власне вони будуть визначати коговключати, або не включати до списків, кому надати перевагу/вищийпріоритет. Якщо ми до цього додамо, що вїхніх руках будуть концентруватися фінанси, які будуть спрямованими на вибори іфінанси, які отримають партії, які пройшли до парламенту в якості компенсації віддержави після виборів, то в партіях відбудеться суттєве зростання ролі лідерівта центрального керівництва за рахунок ослаблення ролі регіональних структур.Внаслідок вищого рівня організованості і одночасної сепарованостірегіональних/обласних організацій одна від одної, в політичних партіях будеабсолютна домінація професійного партійного керівництва, що буде мати своїмнаслідком обмеження внутрішньопартійної демократії і олігархізацію партій уконтексті Р.Міхельса. По-четверте, включення до партійних списків «грошовитих»кандидатів, або тих, хто буде забезпечувати фінансування виборчої кампанії, абоздійснює компенсацію за своє місце в прохідній частині списку, буде сприятиподальшій тінізації всієї партійної діяльності. Не зважаючи на всі заявипартійних керівників, що вони не допустять продажі місць у партійних списках,ми мусимо зважати, що згідно експертної оцінки Комітету виборців України,політичні партії, які розраховують на проходження до Верховної Ради у 2006 р.повинні будуть мати бюджет не менше 50 млн. дол. США. Сформувати такий бюджетвиключно на дрібних пожертвах членів партії та симпатиків і власних партійнихкоштах буде неможливо. Тому кожна з провідних політичних сил, яка має шанси напопадання у Верховну Раду буде мати обмежене коло своїх фінансистів. І як їхняфінансова підтримка буде називатися – спонсорство, купівля місць, або щосьінше, буде залежати від смаку авторів, але сутність буде лишатися незмінною –фінансова підтримка буде надавати людям/структурам можливість вирішальним чиномвпливати на політику партії/блоку і розраховувати на наступну компенсаціюзатрат. Додамо до цього, що всі моніторинги попередніх виборчих кампанійсвідчать, що частка тіньового фінансування партій під час виборів в Україніскладає не менше 95 %. Закриті списки не будуть сприяти жодним разом подоланнюцього явища, навпаки будуть його консервувати. Більше того тіньове фінансуванняпороджує проблему існування в партії, а відповідно у владі прихованих центрівмогутності. Різновидом цього виступає феномен «оточення президента», щодо якогодискусія точиться протягом цілого 2005 р.

Окремо слідзупинитися на ідеї/прагненні формування в Україні двопартійної системи, проможливість і бажаність чого було зроблено ряд заяв провідними партійнимилідерами. В руслі цієї ідеї, на наш погляд, знаходиться і прагнення сформуватимегаблок. Під час президентських виборів виборчий блок «Наша Україна» В.Ющенказа всіма ознаками відносився до утворення рухівського типу. Для таких утвореньвластивими є об’єднання різнорідних політичних сил заради найбільш загальної, спільноїмети. Власне це ми і мали. В одному блоці були соціалісти і представники КУНу,УНА-УНСО. Але вони були об’єднані ідеями протистояння режиму Л.Кучми –В.Януковича. Після досягнення цієї мети подальше існування такої структури стаєне реальним. По-перше, внаслідок відмінності інтересів, по-друге, внаслідокамбіцій лідерів, по-третє, внаслідок відсутності потужного ворога, якийстановить загрозу і відповідно об’єднує. Тому виникає питання що кращемегаблок, чи сукупність окремих партій. Первинним виступає плюралізм суспільнихінтересів, цій засаді буде відповідати окремішність політичних партій. Спробастворення мегаблоку в цьому контексті виглядає виборчою технологією. На нашпогляд цьому сприяє і норма виборчого законодавства, яка не передбачає різниціу виборчому порозі між самостійною партією і партійним блоком. Для довідки: вПольщі з 1993 р. діє норма згідно якої виборчий бар’єр для партій складає 5 %,а для блоків – 8 %; в Чехії він складає для партії – 5 %, для об’єднання двохпартій – 10 %, для трьох партій – 15 %, для чотирьох партій – 20 %. Щодо формування двопартійності, то за умовпропорційної виборчої системи вона може виникнути лише штучним шляхом, природноїй буде відповідати багатопартійність

Друга площинастосується питань формування керівних органів законодавчої та виконавчої владипісля завершення виборів. Слід наголосити, що Конституційний суд України усвоєму рішенні, оголошеному 12 жовтня 2005 р. підкреслив, що політична реформамає увійти в силу з 1 січня 2006 р. Сьогодні не підлягає сумніву теза про те,що наступний уряд в Україні буде коаліційним. За таких умов ми вже сьогоднімаємо подивитися хоча би на найбільш загальні засади формування коаліційногоуряду. В європейських країнах, де переважають коаліційні уряди, діють конституційні,нормативні акти, а також традиції, які регламентують цей процес. В Україні насьогодні не прийняті закони про Президента, уряд, опозицію. Звідси виникаєпитання – за яким принципом глава держави у квітні 2006 р. буде визначатилідера політичної партії якому має доручити формування уряду ? У Європі, якправило, перевагу має лідер партії якаотримала відносну більшість під час парламентських виборів. І лише, якщо він незможе сформувати більшість, то тоді це право надається другій за результатомполітичній партії. За умов незначного розриву між основними конкурентами, щосьогодні ми спостерігаємо щодо трьох основних лідерів передвиборної кампанії –партії «Регіони України», БЮТ та НСНУ, легко спрогнозувати, що визначення«партійного форматора» нового уряду може виявитись зовсім не простим. Більшетого, це питання само по собі буде здатне викликати додаткову політичнунапругу. Друге проблемне питання. Домовленості між потенційними учасникамикоаліцій в європейських країнах ведуться переважно на основі передвиборчихпрограм, які отримали відповідну підтримку виборців. Весь попередній виборчийдосвід України свідчить, що програми для всіх наших партій і партійних блоківбули фактично штучним документом, який більше готувався для ЦВК, ніж длявиборців. Сьогодні, за півроку до виборів, дискусії ведуться щодо складублоків, перших п’ятірок і ще не було жодної щодо програм. Нажаль, з’їздправлячої в Україні партії – НСНУ, перша частина якого відбулася в листопаді,підтвердила дієвість нашого припущення. Головним питанням на з’їзді сталопитання персонального складу вищого керівного органу партії. Зрозумілою єособистісна вага цього питання, оскільки представленість у керівних інститутахмає сприяти кращому проходженню членів президії у партійні списки. Але, на з’їздіне було партійної дискусії щодо програми з якою партія планує йти на виборивесною 2006 р. Мабуть, подібними будуть партійні з’їзди і решти основнихполітичних акторів України. Відповідно,ми передбачаємо, що формування передвиборчих коаліцій та коаліційного урядубуде відбуватися у форматі міжперсональних домовленостей, а не на основіпрограмних зобов’язань, підтриманих виборцями. Тобто, домовленості будуть непрозорими для громадськості.

Третьоюпозицією є питання про рівні довіри до зобов’язань потенційних партнерівкоаліційних урядів. Надзвичайно показовою була ситуація із виконанням угоди міжВ.Ющенко і Ю.Тимошенко, яка була укладена перед виборами і стосуваласяпризначення прем’єр-міністра, коли досить багато лунало заяв про недоцільністьдотримання попередніх домовленостей. Відсутність довіри між потенційнимипартнерами не буде сприяти швидкому формуванню уряду і його діяльності.

Ці та іншіпитання, які ми можемо поставити щодо можливих політичних наслідківзастосування пропорційного виборчого законодавства дозволяють нам зробитивисновок, що майбутні вибори можливо дозволять зміцнитися найбільшим політичнимпартіям України, посилять їх роль у формуванні більшості, уряду та системивиконавчої влади. Внаслідок цього політичні партії будуть змушені набувати риста оволодівати функціями політичних партій демократичних країн. Одночаснозапропонована конструкція виборчої системи призведе до актуалізації цілої низкипроблем в політичній сфері. Серед них слід визначити наступні: складність формуванняпарламентської більшості та коаліційного уряду протягом місячних термінів,встановлених політичною угодою від 8 грудня 2004 р. за умов відсутностінеобхідної культури політичних компромісів та досвіду не вербальної, а реальноїполітичної відповідальності. Досвід європейських країн свідчить, що коаліційніуряди характеризуються меншим рівнем стабільності, ніж однопартійні урядибільшості. У квітні 2006 р. одночасно всі головні державні інститути – главадержави, парламент та уряд на чолі із прем’єр-міністром, який перебере на себецілий ряд повноважень що раніше належали президенту країни, опиняться в новихполітико-правових межах, які будуть детермінувати відмову від попередньогополітичного досвіду і діяльність за новими вимогами. Внаслідок сказаного вище,ми цілком можемо припустити, що новий парламент, обраний у 2006 р., термін діїякого продовжений до п’яти років, не зможе пропрацювати весь свійконституційний час і Україну будуть чекати дострокові парламентські вибори. Алечерез ці проблеми – урядові та парламентські кризи пройшла більшістьєвропейських країн, які сьогодні відносяться до розвинених і демократично, іекономічно. Тому Україні перші кроки в цьому напрямку слід так само починати.Для подолання авторитарних явищ і формування консолідованої демократії буденеобхідно у найближчому майбутньому приймати новий виборчий закон. Необхіднобуде, щоб кроки до європейських стандартів ми не робили по одному раз вчотири/п’ять років, а запровадити виборчий закон, що відповідав бидемократичним вимогам та досвіду європейських країн. Новий виборчий законмусить вже бути в якості постійного, за яким мають бути проведені вибори дварази як мінімум. Лише за цих умов Україна зможе перейти в стадію консолідованоїдемократії, що надасть можливості стабілізувати політичну систему і створитисприятливі демократичні політичні умови для суспільного розвитку.

Юрій Шведа

КУДИПРЯМУЄ ПАРТІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ?

Відміна в 1990 р. шостої статті КонституціїСРСР, в якій, закріплювалося монопольне положення КПРС подолала формальніперешкоди для розвитку в Україні багатопартійної системи. З цього часу партійнасистема України у своєму розвитку зазнає ряду якісних змін, послідовно змінюючисвою конфігурацію. Партійну систему України на початку її існування можна булоб кваліфікувати як типово атомізовану. І справді, політичних партійнараховувалось чотири десятки, але жодна з них не мала ані того рівнячисельності, що дозволив би утворити дієві партійні організації на місцях, анітого рівня популярності, що давав можливість бодай половині потенційнихвиборців знати партії і розрізняти їх між собою, ані того рівня впливовості, щодозволяв би фракціям у парламенті чи у місцевих представницьких органахвпливати на формування уряду чи виконавчих структур на місцях.

Однакатомізована партійна система ніколи не є стабільною і сталою протягом тривалогочасу. З часом вона трансформується у стабільнішу систему. Прогресивнимваріантом такої трансформації є еволюція атомізованої системи у системуполяризованого плюралізму, а регресивним варіантом - є скочування атомізованоїанархії до однопартійних чи гегемоністських систем або встановлення військовихдиктатур.

Після 1996 р. можна сказати, що партійна системакраїни була перехідною від атомізованої системи до системи поляризованогоплюралізму. Про це виразно свідчить наявність у політичному спектрі сильноїдвохполюсної опозиції (антисистемних лівих та правих).

Парламентські вибори 1998 р. внесли чергові зміни уконфігурацію партійної системи України. Більшість дослідників вважають, що цівибори сприяли формуванню в Україні системи малих партій.

Згідно з П.Маєром, до категорій малих відносятьсяпартії, що отримали на виборах менше 15 % голосів. З восьми партій, що подолалиу 1998 р. 4 % бар’єр, лише КПУ набрала більше 15 % голосів виборців (24,65 %).

Відповідно з запропонованою П.Маєром класифікацієюпартійну систему, при якій дві найбільші партії, що мають у своємурозпорядженні більше ніж 80 % мандатів, треба кваліфікувати як систему великихпартій, якщо вони розпоряджаються 65 % мандатами, мова йде про систему середніхпартій, а, якщо у них 42 % мандатів, то це система малих партій. Очевидно, щопартійна система України, де дві найбільші партії КПУ і НРУ разом отримали у1998 р. 37,55 % мандатів, відноситься до останнього типу.

До аналогічного висновку ми приходимо при підрахункуіндексу фракційності (F) партійної системи України за методом Д.Рає. Значенняданого індексу змінюється від нуля (однопартійна система, при якій всі голоси імандати отримує одна партія) до одиниці (повністю фрагментована система, декожний виборець голосує за свою партію, а кожний парламентар представляє окремупартію). У даному випадку індекс фракційності (F) на парламентському рівні (запропорційною частиною) дорівнює 0,80. Така величина даного індексу булахарактерна для Бельгії (0,82), Фінляндії (0,80) і Швейцарії (0,84) в 1980 –1994 рр. (Demokracje zachodnioeuropejskie. Analiza porownawcza / Pod. red.A.Antoszewskiego, R.Herbuta.- Wroclaw: Wydawnictwo Universytetu Wroclawskiego,s.174.).

Що стосується регіонального розподілу підтримки лівих,правих і центристських партій, то тут небагато змінилося порівняно з 1994 р.Варто лише зазначити, що в одномандатних округах на сході та півдні державиліві цього разу отримали менше мандатів, ніж чотири роки тому. Це очевидно булообумовлено вже згадуваним ефектом збільшення виборчих округів. В цьому відношенніпоказовим є те, що дві “партії влади” (НДП і АПУ) при достатньо скромнихуспіхах в загальнодержавному окрузі добились непоганих результатів водномандатних округах (14 і 8 мандатів). (Ващенко К. Деякі підсумки виборчоїкампанії партій та блоків: регіональний аспект // Нова Політика, 1998, № 2.).

Про слабкість організаційної структури українськихпартій свідчать і вибори до місцевих Рад, що проходили одночасно ізпарламентськими. Частка партійних депутатів у цих органах становила 7,76 % (КужелюкЮ.Українські політичні партії: тенденції сучасного розвитку // Українськіваріанти, 1998, № 3-4.).

Парламент XIV скликання декілька разів намагавсязмінити виборчий закон, збільшивши частку депутатських мандатів, щорозігрувались за пропорційним принципом, але всі ці спроби блокувалисьПрезидентом. Незважаючи на деякі модифікації електорального законодавства(спрощення процедури реєстрації кандидатів і партійних списків, більш чіткерегламентування передвиборчої кампанії тощо), мажоритарно-пропорційний характерелекторальної системи і формула розподілу мандатів між політичними партіями іїх блоками залишалися попередніми (Білоус А. Вибори вибору виборів.Український варіант // Пост-Поступ, 1993, № 3; Рутар С. Проблеми виборчого процесу в контексті становлення політичноїсистеми України // Республіканець, 1994, № 1; Панкевич Р. Вплив виборчоїсистеми на стабілізацію та розвиток політичної системи в Україні // Молоданація, 1997, № 7).

Виборча парламентська кампанія 2002 р. почалася, колив Україні Мін'юстом було зареєстровано близько 130 політичних партій. Основнамаса цих партій – політичний мінімум. Справді загальнонаціональний вплив тавагу мають не більше шести політичних партій. І ще близько двох десятківволодіють певними фінансовими можливостями, спираючись на обмежену аборегіональну підтримку виборців і, звичайно, мають відомих у суспільствілідерів. Самостійно ці партії не здатні вести боротьбу за парламентські мандатиі можуть досягти деяких успіхів, лише об’єднавшись у блоки.

Напередодні та після парламентських виборів 2002 р. урозвитку партійної системи виявилося ряд нових моментів.

Перш за все слід відмітити появу особливого поділупартій – на “пропрезидентські” та “антипрезидентські”. Причому даний поділ невраховує попередні ідеологічні розколи, в антипрезидентському таборівиявляються ідеологічні противники –  праві та ліві партії.

Ще одним моментом є те, що посилюється вагомістьпопулярних або просто відомих політичних лідерів, які погодилися стати на чолісписків виборчих альянсів, хоча деякі з них є лідерами політичних партій.Згадаймо, як напередодні парламентських виборів 1998 р. досить вдалийполітичний крок зробили об’єднані соціал-демократи, коли залучили до своїх лавпопулярних діячів – першого Президента Леоніда Кравчука та Євгена Марчука і занеслиїхні прізвища до першої п’ятірки свого списку.

Значна група відомих політичних діячів дала згодубалотуватися до Верховної Ради на чолі виборчих блоків. Серед них – головаАдміністрації Президента академік Володимир Литвин (блок “За Єдину Україну”),екс-прем’єр Віктор Ющенко (блок “Наша Україна”), колишній секретар Радинаціональної безпеки і оборони Володимир Горбулін (блок Демократичного союзу іДемократичної партії). Серед фігурантів перших п’ятірок виборчих блоків –Прем’єр-міністр Анатолій Кінах, екс-прем’єр ВалерійПустовойтенко, віце-прем’єр Володимир Семиноженко, колишні міністриГеннадій Удовенко та Юрій Костенко (Томенко М., Олійник В. Партійна елітаУкраїни 2000.- К., 2000; Олійник В. Парламент 2002. Час вибору.- К., 2001.).

Одним з індикаторів реального (організаційного,фінансового і кадрового) потенціалу політичних партій може бути їх участь увисуненні кандидатів в одномандатних округах. За даними Центрвиборчкому навиборах 2002 р. своїх кандидатів в одномандатних округах висунули 76 партій, зяких 42 претендували не більше ніж на 10 місць кожна і лише 13 змоглизапропонувати більше 50 кандидатів.

Із 33 списків, включених у виборчий бюлетень дляголосування по багатомандатному окрузі (11 блоків і 22 партії), 4 % бар’єрподолало шість (три блоки і три партії). Всього за переможців проголосувало75,72 % виборців, решта партій і блоків отримали 18,12 % голосів. 2,45 %виборців проголосували проти всіх, 3,71 % бюлетенів були визнані недійсними (Офіційнийсайт ЦВК: www.cvk.gov.ua).

Показник ефективного числа партій знизився порівняно з1998 р., наблизився до середніх значень у державах Центральної і СхідноїЄвропи: на виборчому рівні він склав 7,96; на парламентському – 4,6.

Своєю чергою індекс фракційності партійної системи (запропорційною часткою) піднявся до 0,88 (0,80 в 1998 р.), що свідчить про рістпропорційного представництва партій на рівні парламенту.

Оцінюючи динаміку партійної системи України, не вартозабувати, що в 2002 р. політичні партії конкурували між собою і в одномандатнихокругах за системою відносної більшості при голосуванні в один тур. Як відомо,особливою рисою даної системи є крайня диспропорція розподілу голосів: більшачастка їх пропадає, а переможця обирає меншість виборців. Відомо також, щовикористання такої електоральної формули сприяє “дуалізму партій” (Дюверже).Все це підтвердила й українська практика (Білоус А. Політико-правовісистеми: світ і Україна.- К., 1997.).

На виборах 2002 р. за 225 депутатських мандатівборолися 3084 кандидати. За переможців проголосувало 35,68 % виборців, тоді як64,32 % віддали свої голоси їх конкурентам. Два найпотужніші блоки поділили міжсобою 48 % мандатів, отриманих по одномандатних округах. Ще 42 % мандатівотримали безпартійні депутати. Отже, ми бачимо, що виборчі об’єднання, якінабрали на виборах більше 15 % голосів, разом контролюють 47,3 % мандатів. Цеозначає, що партійна система України залишається системою малих партій (закласифікацією П. Маєра).

Для виміру політичної структуризації парламенту можнавикористати введений П.Маєром індекс агрегації (співвідношення кількості всіхпарламентських партій до кількості місць контрольованих найбільшою партією упарламенті). У 1998 – 2002 рр. індекс агрегації становив в Україні 3,73. Подібна величина даного показника була у Фінляндії в 1945 – 1979 і 1980 – 1994рр. (3,38 і 3,11 відповідно), а також у Нідерландах (3,57) і Швейцарії (3,49) в1975 – 1979 рр. У цих державах маємо справу із значним ступенем фракційностіпартійних систем і багатопартійною системою коаліційних переговорів, чомузрештою сприяє факт існування відносно малих політичних партій. Дані уряди єменш стабільними, а процес їх формування залишається значно тривалішим івимагає застосування багатьох форм дискусійного характеру.

Звертаючись до політичної географії виборів 2002 року,необхідно відмітити, що представлені в парламент партії і блоки добилися успіхуу більшості регіонів держави. Блок “Наша Україна” і КПУ подолали виборчийбар’єр у 24 регіонах; блок “За єдину Україну” – у 23; БЮТ – у 19; СДПУ(о) – у16; СПУ – у 15.

Якщо розфарбувати адміністративну карту України вкольори партій-лідерів електоральної гонки 2002 р., то перед нами повстанедвоколірне полотно (з двома плямами); із заходу на схід держави, включаючи центральніобласті (Вінницьку, Київську, Черкаську і Чернівецьку), будуть переважатикольори блоку “Наша Україна”, а в усіх інших областях, за винятком Полтавськоїі Донецької (де перемогли, відповідно, СПУ і блок “За єдину Україну”) – кольориКПУ. Але насправді політичні блоки виявилися полярними лише на протилежнихкінцях України. У Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській областяхвиборці віддали свої голоси винятково за праві та правоцентристські партії іблоки, тоді як у Донецькій і Луганській, а також у Севастополі – за ліві йцентристські (Офіційний сайт ЦВК: www.cvk.gov.ua).

Отже, проведений аналіз показує, що в Україні склаласябагатопартійна система з малими партіями. Як свідчить досвід, політичнемайбутнє таких партій пов’язане із створенням блоків (виборчих іпарламентських).

Ступінь поляризації українського електорату відносноневеликий, вплив антисистемних партій незначний, стійкою електоральною базоюволодіють просистемні ліві та праві партії. Звідси випливає, що партійнасистема України за класифікацією Дж.Сарторі відноситься сьогодні до помірнополяризованої системи. Подібним системам не притаманні сильні центристськітенденції, тому деякі політики стверджують, що міжпартійна боротьба можепризвести до дестабілізуючої ситуації в державі.

Звичайно, формування партійної системи в державі ще незавершилося. Для цього двох парламентських компаній явно замало. У даний моментпартії і вся партійна система України знаходиться на перехідному етапі. Абопродовжуватимуться спроби штучного створення домінуючої партії (“партіївлади”), або політичний клас України зрозуміє, що реальне змагання міжполітичними партіями за владу є необхідною умовою демократії.

ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНЕЖИТТЯ ЛЬВІВЩИНИ

УМІЖЕЛЕКТОРАЛЬНИЙ ПЕРІОД

Після вкрайагресивної президентської кампанії-2004, діяльність політичних партій натеренах Львівщини характеризувалася не меншою активністю, проте стосувалася вжебільш меркантильних, себто вузько партійних інтересів однієї сторони владногопротистояння. Партії-переможниці розподіливши між собою „владний пиріг”, почалипрацювати на майбутню кампанію – парламентські вибори-2006.

Спостерігаласявелика активність партій, які під час президентських виборів підтримувалиВіктора Ющенка. Зокрема це були НРУ, УНП, УРП „Собор”, „Батьківщина”, „НашаУкраїна” (ПРП), СПУ. Натомість партії, котрі під час президентських виборівактивно підтримували Віктора Януковича свою діяльність звели до мінімуму.Причиною цього був провал їхнього кандидата в президенти на теренах ЗахідноїУкраїни та надзвичайна підтримка (ейфорія) населення після оголошеннярезультатів останнього туру виборів Президента. Наслідком цього лави СДПУ(о) та„Партії регіонів”, лідерів яких було звинувачено у фальсифікації виборів таінших злочинах, масово почали залишати підприємці, представники науки та освіти,інші члени партії.

Протягом січня-квітня2005 року на перше місце в діяльності партій, котрі підтримували В.Ющенкавиходить розподіл керівних посад в органах виконавчої влади. Спостерігаєтьсяконфронтація щодо т.з. „квот” політичних партій, які претендують на керівніпосади, що почало сильно ускладнювати переговорний процес щодо створення єдиноїпартії на базі блоку “Наша Україна”. Проте партії з досить розгалуженоюполітичною структурою та своїми традиціями такі як УНП, НРУ, КУН, які маютьдосить міцні позиції у Львівській області не виявляли бажання інтегруватися вєдине об’єднання.

У підсумкуУНП отримала п’ять посад голів районних державних адміністрацій (Городоцька,Жидачівська, Миколаївська, Мостиська, Пустомитівська). НРУ отримав також п’ятьпосад голів РДА (Золочівська, Кам’янка-Бузька, Сокальська, Старосамбірська,Турківська). Дві посади голів РДА посіли представники ПРП (Дрогобицька,Радехівська), дві – представники КУН (Буська, Жовківська). По одній посадіголови райдержадміністрації дісталося „Батьківщині” (Самбірська), ХДС(Сколівська), УРП „Собор” (Яворівська), ВО „Свобода” (Бродівська). Головами РДАдвох районів стали позапартійні (Перемишлянська, Стрийська).

ЛОО СПУзвинуватила керівництво області в недотриманні угоди щодо квотного принципу розподілупосад та оголосило про свою опозиційність. Проте, після зустрічей зкерівництвом обласної адміністрації та з’ясуванням всіх проблемних питань,місцеві соціалісти все ж заявили про свою підтримку обласної влади.

В лютому партійне життя області характеризувалосяконфліктом в ЛОО “Батьківщина”. Декілька районних осередків партії висловилинедовіру керівнику ЛОО “Батьківщина” І.Деньковичу та вимагали його переобрання.

В березнізначна увага регіонального політикуму була прикута до утворення нової політичноїпартії “Народний Союз Наша Україна”. У роботі установчого з’їзду НСНУ, напочатку березня, взяла участь делегація Львівської області чисельністю 346осіб, яка складалася з представників політичних партій, громадськихорганізацій, культурної та наукової інтелігенції. Однак, серйозними опонентаминовоствореної структури у Львівській області виступили ЛОО  УНП та ЛКОНРУ. Голова львівської УНП О.Гудима повністю виключив можливість “вливання”своєї організації у лави НСНУ. Такої ж думки дотримувався і голова ЛКО НРУЯ.Кендзьор, хоча він і не виключав можливості проведення переговорів.

Середпроблем, які виникли при створенні партії “Народний союз Наша Україна”, місцевіполітологи та аналітики засобів масової інформації називали передусім такі:

Підмінапонять: Розмови про нову політичну партію велиспочатку винятково з позиції об’єднання партій – учасниць блоку “Наша Україна”,водночас на з’їзді саму партію творили “з чистого аркуша” як нове політичнеоб’єднання.

Поспіху створенні партії: Доручення створювати нову партію, отриманеР.Безсмертним від В.Ющенка, протягом лютого змінювалося декілька разів.

Відсутністьполітичної складової в новій партії: Наустановчому з’їзді не було інформації про конференції чи з’їзди “Солідарності”П.Порошенка, “Єдності” О.Омельченка, Молодіжної партії Ю.Павленка,Християнсько-соціального союзу О.Білозір, які ухвалювали б рішення просаморозпуск (за словами Р.Безсмертного, жодна партія на час з’їзду ще несаморозпустилася) чи зміну керівництва.

Оголошенняскладу майбутньої коаліції: Багатьох політиків,політологів та представників засобів масової інформації здивувала схемамайбутньої коаліції нової партії – винятково з БЮТ (Ю.Тимошенко) та НП(В.Литвин).

Неузгодженістьпри формуванні делегацій від областей: Зокрема,не була передбачена делегація від Донецької області, про яку у поспіху“забули”. Пізніше, за пропозицією Ю.Єханурова, донецькій делегації було наданостатус спостерігачів.

Твердженняпро відсутність єдиної ідеології нової партії: “Унас досі не було змоги говорити про ідеологічні та фундаментальні спільностірізних політичних сил. Такий був час. Але я передбачав, що буде й час, колинарешті зможемо говорити про створення єдиної партії. Наша мета – вибори 2006року, перед якими нам потрібно згуртуватися”, - заявив на установчому з’їздіВ.Ющенко.

Партійнежиття області в квітні 2005 року характеризувалося структуруваннямпартійних фракцій в обласній та міських радах. Так, в обласній раді, засіданняякої почалися з 24 березня було створено фракції:

- фракціяУНП (6 депутатів);

- фракція“Наша Україна” (23 депутати);

- фракція НП(19 депутатів);

- фракціяБЮТ (8 депутатів);

- фракція“Соціальна справедливість” (9 депутатів);

- група“Позафракційні” (10 депутатів);

-позафракційні депутати (6 чоловік);

Всього уЛьвівській обласній раді на той момент був 81 депутат.

В Львівськійміській раді було створено такі фракції та групи:

- фракція“Наша Україна”, куди входили депутатські групи НРУ (19 чоловік) очолює Б.Бедрило,ПРП-НУ(14 чоловік) очолює А.Стецьків, НСНУ (14 чоловік) очолює Я.Янчак, ХДС (3чоловік), КУН (1 чоловік).

- фракціяУНП (9 чоловік) оч. Ю.Кужелюк.

- фракція“Батьківщина” (9 чоловік) оч. І.Денькович.

- депутатськагрупа “Наш Львів” (10 чоловік) оч. В.Білоус.

- позафракційні(11 депутатів).

Всього уЛьвівській міській раді нараховувалося 90 депутатів.

У травніпартійна активність на теренах області була зумовлена відзначеннямпредставниками лівого спектру Дня міжнародної солідарності трудящих - 1 травня іДня Перемоги. Враховуючи, що дні 1-2 травня співпали з Великодніми святами, доякихось значних акцій політичні сили не вдавалися. Усі вони, за винятком КПУ,першочергово святкували Великдень.

9 травняпартійні осередки Львівщини відзначили гучнішими заходами. Участь у масовихакціях з покладання квітів на Марсовому полі та на Пагорбі Слави взяли такіпартії як: ЛОО СДПУ(о), яку представляли народні депутати України І.Шурма,П.Писарчук, ЛОО СПУ, ЛОК КПУ, ЛОО партії “Єдність”, а також російське культурнетовариство ім. О.Пушкіна. На мітингах основна увага учасників зверталась напривітанні ветеранів з перемогою у Великій Вітчизняній Війні, на героїчностіперемоги, на її важливості не тільки для України але й для всього світу.Представники ЛОО КПУ виступаючи перед ветеранами війни наголошували наприниженні, яке ніби то нова влада допускає щодо ветеранів, намагаючисьприрівняти істинних учасників війни, які відстояли інтереси СРСР, Європи йусього світу до тих, хто боровся проти воїнів Радянської Армії – вояківОУН-УПА.

Слідзазначити, що Соціалістична партія на Львівщині після президентських виборіввсе більше дистанціювалася від комуністів. Зокрема, День Перемоги у Львовіпредставники двох лівих сил – СПУ та КПУ – цьогоріч святкували нарізно.Соціалісти святкували разом з владою. За твердженням лідера львівських соціалістівЄ.Таліпова, “комуністи завжди використовують цей день у власних інтересах. А михочемо, щоб це було свято порозуміння та примирення, а не політичне шоу передчерговими виборами. Принцип “стінка на стінку” вже в минулому”. На мітингу,організованому соціалістами 9 травня біля Монументу Слави, Таліпов зазначив,що, завдяки Президенту В.Ющенку, вперше за 14 років незалежності владаЛьвівської області святкує разом з українським народом.

Толерантнуполітичну ситуацію, яка склалася у Львівській області, характеризувало йпроведення Дня Героїв 22 травня, який пройшов без порушень громадського порядкута сутичок між різними силами. Водночас, в області, спостерігалися й надаліспостерігаються високі очікування представників націонал-патріотичних сил щодовизнання воїнів ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні.

Кінець весниу партійному середовищі ознаменувався наростанням непорозуміння між провладнимипартіями. Так, в інтерв’ю “Львівській газеті”, лідер УНП, народний депутатЮ.Костенко звернувся до УРП “Собор” і НРУ з пропозицією створити єдинуправоцентристську коаліцію. Він не відкидає того, що в цю коаліцію може ввійтитакож “Пора!”. Ю.Костенко негативно сприймає те, що в деяких областях НСНУпочинає “працювати з активними членами УНП”, а лідер НСНУ Р.Безсмертний сказавна одній з нарад, що пора рятувати членів УНП від УНП. З його слів, нині партіяузагальнює інформацію з цього приводу. Ю.Костенко вказав і на основніпрорахунки влади. Насамперед, вони стосуються економічної політики: неефективнамитна політика, тарифна, податкова. Також, за його словами, наразі уряду невдалося сформувати пріоритети економічного розвитку. Водночас Ю.Костенковідкинув можливість переходу в опозицію до В.Ющенка.  

У червніна політичну ситуацію в області, в першу чергу, впливала резонансна проблемащодо спільного відкриття президентами України та Польщі польських військовихпоховань та Меморіального пам’ятника воїнів УГА (24 червня 2005 року) наЛичаківському кладовищі Львова. Вже на позачерговій сесії міської ради 13 червня,абсолютна більшість депутатів погодилася з відновленням на території польськихвійськових поховань надмогильних пам’ятників французьким піхотинцям таамериканським літунам, затвердила написи та відповідні інформаційні таблиці. Зацю ухвалу проголосувало 66 депутатів. Як і першого разу, за ухвалу неголосувала фракція “Батьківщина”, натомість фракції “Наша Україна”, УНП, НРУ їїпідтримали. Як вважає голова Львівського крайового братства ОУН-УПА О.Гуменюк,позитивному вирішенню цього питання сприяло і звернення Президента УкраїниВіктора Ющенка.

Рішенняміської ради викликало неоднозначні настрої в представників політикумуЛьвівщини, політичних партій, громадських організацій. За повідомленнямЗахідної інформаційної корпорації (ЗІК) перший секретар Львівського обкому СПУЄ.Таліпов зазначив, що Соціалістична партія України позитивно оцінює ухвалуЛьвівської міської ради про відкриття 24 червня польських військових похованьна Личаківському цвинтарі у Львові. Натомість, президент концерну “Богдан”,почесний консул Грузії у Львові, член ВО “Батьківщина” Б.Федоришин зауважив, щозгадана ухвала не є відображенням настроїв громади Львова. На думкуБ.Федоришина, формулювання напису на Цвинтарі: “Тут лежить польський воїн,полеглий за Вітчизну” - “дуже умовно може вважатися компромісним”. Він заявив,що при прийнятті рішення чинився “адміністративний вплив на керівництво міста,депутатів Ради з метою отримання необхідного для центру рішення”. Федоришинпереконаний, що отримане в такий спосіб рішення “принижує гідність громадиміста і сприяє не польсько-українському порозумінню, а навпаки закладає основидля подальшого розпалювання міжнаціональної неприязні”. Незадоволеним рішеннямдепутатів міськради залишився й народний депутат України, заступник головиСДПУ(о) І.Шурма, який назвав розв’язок багаторічних суперечок сусідніх народівнавколо польських військових поховань у Львові зрадою української історії.Шурма пообіцяв на сесії ОБСЄ, що була запланована на початок липня, висловитисвоє незадоволення щодо ситуації навколо “Цвинтаря Орлят”. Претензії до написівна надмогильних плитах на Личакові висловлював й народний депутат, лідер ВО“Свобода” О.Тягнибок.

Враховуючизначний суспільний резонанс, аналітики не виключали можливих  провокацій вдень спільного відкриття президентами України та Польщі польських військовихпоховань та Меморіального пам’ятника воїнів УГА маргінальними політичнимисилами області, проте усе пройшло спокійно.

Червеньзавершився скандалом у львівському міському осередку “ВО “Батьківщина”. Рішеннямпартійного бюро з посади голови ЛМО було звільнено Е.Подляшецьку, яку такожбуло виведено зі складу бюро партійної організації. Мотиви такого рішення –розкольницькі дії останньої. Екс-голова міської організації партії “ВО“Батьківщина” відкинула усі звинувачення, які були висловлені на її адресу і непогодилася з рішенням обласного бюро партії, оскільки за статутом партії члениобласного бюро не мали права приймати рішення про її зняття з посади головиЛьвівської міської організації, а, тим паче, виключати її з лав партії.Подляшецька їздила до Києва, щоб зустрітися особисто з лідером “Батьківщини”Ю.Тимошенко і попросити її втрутитися у ситуацію, що виникла на Львівщинінавколо партії, “оскільки сьогоднішні події всередині партійної організаціїнесуть нездоровий відбиток і дискредитують партію та, зокрема, її лідера в очахвиборців”. Е.Подляшецька протягом двох років очолювала міську організаціюпартії “Батьківщина”. В.о. голови Львівської міської організації ВО“Батьківщина” було обрано заступника міського голови Львова В.Лозинського.

Червневийскандал у місцевій “Батьківщині” мав продовження у липні, коли на позачерговомузасіданні бюро ЛОО партії ВО “Батьківщина” з лав партії виключили в.о. головиЛОМО “Батьківщина молода” А.Василіва та його заступника В.Герича. Виключені зпартії члени “молодіжки” пообіцяли також шукати правди у Києві – організуватипікет під Кабінетом міністрів, щоб зустрітися з Ю.Тимошенко і безпосередньорозповісти лідеру партії про негаразди у львівській організації.

Фракційнежиття у міській і обласній радах Львівщини ознаменувалося, зокрема, тим, що„Наша Україна” (у Львівській обласній раді) оприлюднила заяву у якій вимагаланегайно налагодити конструктивну співпрацю між представницькою та виконавчоюгілками влади на Львівщині. Автори також заявили підтримку курсу ПрезидентаУкраїни В.Ющенка на консолідацію всіх державницьких сил спрямованих наінтеграцію України в Євроатлантичні структури. Натомість фракція “Батьківщина”піддала критиці діяльність обласної державної адміністрації за недостатню, наїх думку, співпрацю з депутатським корпусом. Крім того, фракція оприлюднилазаяву у якій вимагала від УСБУ та УМВСУ у Львівській області розслідуватикримінальну справу за фактом вилучення вибухівки на подвір’ї помешкання головифракції “Батьківщина” у Львівській облраді О.Канівця та забезпечити охоронуйому, його родині та його помешканню.

14 червня вЛьвівській обласній раді було заявлено про створення нової депутатської групи –фракції ХДС у складі п’яти депутатів.

Міжпартійнепротистояння у стінах Ратуші вилилося 9 червня у визнання депутатами Львівськоїміської ради з фракцій НСНУ, НРУ, ХДС ”незадовільною” роботу львівськогоміськвиконкому за 2004 рік. Депутати прийняли рішення про розпуск виконкому,проте, під час таємного голосування, забракло одного голосу для втіленнязадумів у життя. 

На початкулипня (2 липня) відбулася І-а конференція Львівської обласної організації“Народного союзу Наша Україна”. У роботі конференції взяли участь 294 делегати(із 331 обраних). Організація нараховувала понад 2,6 тис. членів. Із доповіддю“Про стан та перспективи організаційної розбудови ЛОО НСНУ” виступив головаобласної організації партії, голова Львівської облдержадміністрації П.Олійник.Конференція затвердила пропозиції Львівської міської організації щодо змін тадоповнень до Програми партії, пропозиції Комісії Львівської обласноїорганізації щодо змін та доповнень до Статуту партії, внесла зміни до особовогоскладу Ради ЛОО НСНУ, обрала делегатів на партійний з’їзд (59 делегатів плюс 4особи поза квотою). Також на партійній конференції було прийнято Меморандум“Про єдині підходи до проведення виборчої кампанії-2006” та Звернення доПрезидента України.

Посеред літаактивізувала свою роботу і нова політична партія, яку не так давно таки зареєструвавМін’юст – “Пора”. У Львові відбулася установча конференція ЛОО партії „Пора”.Участь у її роботі взяло 29 делегатів, головою було обрано члена політрадипартії А.Рожнятовського, голову ГО „Пора-90”. Делегати також обрали політичнураду обласної організації, до якої увійшло 12 членів партії. Вже  24 липняльвівська “Пора” провела гучну політичну акцію – на площі перед Львівськимдержавним театром опери та балету ім. С.Крушельницької влаштувалитеатралізоване дійство „Буняку – Пора”, в рамках якого було оголошено, щоміський голова Львова Л.Буняк став переможцем премії „Ось кара”, яка відтеперприсуджуватиметься політикам, котрі не дотримують своїх обіцянок передвиборцями, та презентовано сатиричну скульптуру Буняка. Автор скульптурипобажав залишитись невідомим, тож представив її львів’янам голова ЛОО „Пора”А.Рожнятовський. Скульптуру на відкритому джипі „Форд” перевезли до ресторану„Шекспір”, де її встановили на постійно.

Наприкінцімісяця партійне життя ознаменувалося гучною заявою кількох обласних осередків“Батьківщини” та низкою конфліктів у середині партій. Так, 25 липня уЛьвівській обласній раді голови Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської,Рівненської, Волинської облорганізацій ВО „Батьківщина” на прес-конференції,присвяченій 5-й річниці заснування партії, оприлюднили спільну заяву, у якійзастерегли усіх бажаючих дискредитувати Прем’єр-міністра, голову ВО„Батьківщина” Ю.Тимошенко, а також „внутрішніх і зовнішніх поборниківдестабілізувати ситуацію всередині партії”. У разі потреби члени партії готовівдатися до акцій протесту. Голова ЛОО ВО „Батьківщина” І.Денькович заперечиввисловлювання нардепа Я.Кендзьора про те, що в партії присутні колишні члениСДПУ(о), навпаки, проводиться серйозний відбір до вступу у партію. Голова Івано-Франківськоїоблорганізації ВО „Батьківщина” Д.Шимко назвав приїзд до Львова першим етапомпідготовки до виборів. За словам голови Рівненської ОО П.Гарвата, хоча партіяна сьогодні має більше прихильників, однак, кількість керівних посад наобласних рівнях не є пропорційною рівню підтримки теперішнього Президента навиборах 2004 року. Він припустив, що на майбутніх виборах блокування на рівніВРУ та на рівні місцевої влади можуть відрізнятися. Голови облорганізацій ВО„Батьківщина” західного регіону України „виношують пропозиції” щодо можливостідозволу на місцях вибирати соратників для блокування, - сказав П.Гарват.

30 липня, уЛьвові було змінено керівництво декількох партійних осередків. Найбільшогорезонансу набула IX конференція Львівської обласної організації партії “ТрудоваУкраїна”, на яку не допустили частину обласного активу партії на чолі з в.оголови осередку В.Клюсом та представників ЗМІ. В.Клюс в інтерв’ю інформаційномуагентству “Прес-Тайм” заявив: “Я, як діючий керівник, знаю фактично усіх своїходнопартійців в обличчя. Там я не бачив ні одного знайомого обличчя”, -наголосив він. Клюс зазначив, що ця конференція не могла бути легітимною,оскільки, за його інформацією, у більшості районних та міських партійнихорганізаціях не відбулося ще конференцій, які б обрали делегатів на обласну.

Напередодніконференції ЛОО “Трудова Україна” голову Львівської міської організації партіїІ.Лебохорського, за його словами, побили в офісі львівських “трудовиків”, що навул. Лазаренка. За словами В.Клюса, І.Лебохорський впізнав у нападникахнинішніх представників обласного осередку партії і вже написав заяву доФранківського райвідділу міліції м. Львова. В той же час сам І.Лебохорськийзабрав свою заяву, не довівши її до суду, оскільки факти, викладені у заяві невідповідали дійсності.

Наконференції ж ЛОО “Трудова Україна” головою обласного осередку партії булообрано І.Білецького – колишнього заступника голови Львівського обласногоосередку Партії Регіонів і довірену особу В.Януковича на минулих президентськихвиборах. За словами І.Білецького, до лав “Трудової України” він вступив 13червня цього року, попередньо перебуваючи з 1996 року у НДП (заступник головиЛМО партії) та з 2002 року – у Партії Регіонів. “Вже найближчим часом я маюнамір скликати прес-конференцію, де розповім про подальші плани роботиобласного осередку партії, а також проясню ситуацію щодо чуток про нелегітимністьсьогоднішньої конференції та мого обрання. До слова, я переконаний, що декількапопередніх конференцій обласної організації партії були нелегітимними, як іобрання на них голів політрад ”, – резюмував І. Білецький.

Напозачерговій конференції ЛОО партії “Третя сила” також було переобрано керівництво обласного осередку: замість Г.Козловського керівником обралиВ.Прокоп’юка.

Оригінальнимходом відзначився у Львові голова ХДПУ, народний депутат В.Журавський, якийповідомив, що виборчі списки його партії до рад усіх рівнів на виборах 2006року нараховуватимуть 50% жінок. В.Журавський заявив, що виступає за те, щоб увладі була гендерна рівність. Саме такий хід він і вважає однією із запорукперемоги ХДПУ на парламентських виборах (мова про подолання 3%-го бар’єру).Журавський також пояснив деякі позиції ХДПУ: партія проти конституційноїреформи, яка була прийнята 8 грудня минулого року, критично сприймає роботуКМУ, бо разом з підвищенням пенсій і зарплат, зросли ціни. Голова ХДПУ вважаєодним із недоліків нової влади союз із СПУ. 

Проведений усерпні, за ініціативою і у приміщенні Львівської обласної державноїадміністрації, круглий стіл між представниками обласних осередків політичнихпартій та керівництвом ЛОДА продемонстрував невисоку активність (мабуть давсявзнаки сезон відпусток) місцевого партійного політикуму. Серед вибраних(найбільш активних у своїй діяльності і залучених до управління державою) ізапрошених на зустріч з губернатором П.Олійником майже чотирьох десятківобласних осередків політичних сил, на круглому столі були присутні лише 22партії: НП, ВО „Батьківщина”, УРП „Собор”, НСНУ, НРУ, УНП, СПУ, КУН, ХДС,СДПУ(о), ВО „Свобода”, „Єдність”, ПППУ, НДП, КПУ, „Ліберальна Україна”, „Партіярегіонів”, РПУ, ”Третя сила”, ГП „Пора”, „Партія захисників Вітчизни”, „ТрудоваУкраїна”. Власне саме ці партії і можна вважати впливовими (різною мірою) урегіоні і здатними брати активну участь у вирішенні і актуалізації різного родусоціально-політичних питань області.

Участь укруглому столі з владою опозиційних партій (першою чергою, таких як ЛОКСДПУ(о), ЛРВ „Партії регіонів”, ЛОО „Трудова Україна” продемонструвала, що цісили не збираються йти у „глуху” конфронтацію і демонструють готовність докомпромісів.

Практичноусі учасники круглого столу висловили задоволення його проведенням, хоча, якпредставники партійного політикуму області, так і її керівник визнали, що цесталося із запізненням. Демократичний круглий стіл важко назвати повністютолерантним – представники певних сил, у дусі кучмівського сприйняттяполітичної дійсності, акцентували увагу на „так званій опозиційності”позавладних партій, головаЛКО НРУ Я.Кендзьор назвав опозиційні партії „бандитськими”.

Участьобласних осередків партій у круглому столі (під час якого було підписано угодупро співпрацю) була покликана сприяти вирішенню соціально-політичних питань вобласті. І не лише в області, але й на рівні Києва, зокрема у формуваннібюджетних коштів для Львівщини (відомо, що у Верховній Раді областьпредставляють не лише провладні парламентарії).

Позитивом(від проведення круглого столу) для місцевої влади, яквважалося,  мала стати можливість отримувати інформацію з перших рук,підтримувати дієвий зв’язок із політичними силами, шукати шляхи до діалогу ісуспільної злагоди. Для представників політичних партій на Львівщині круглийстіл став не лише нагодою побачити своїх колег усіх разом і поспілкуватися, алей натякнути, а то й внести пропозиції щодо можливості попрацювати у владі(наприклад, з боку  місцевих соціалістів). Як висловився  голова ЛОКСДПУ (о) І.Шурма про ідею проведення круглого столу: „Це свого роду політичнийчайник. Він дає випустити пар протистояння між політичними опонентами, якеоб‘єктивно має місце”.

Життєдайністькруглих столів, а точніше ефективність і позитивні кроки від їх проведення,мала б проявиться згодом. Проте існують у партійному середовищі регіону іпесимістичні настрої щодо продуктивності діалогу влади і представниківполітичних партій. Натомість перший секретар ЛОК СПУ Є.Таліпов запропонувавпіти далі і створити при Львівській ОДА раду партій, які підтримуватимутьПрезидента України. Подібні заяви, за умови намагання замінити круглий стіл, можнарозцінювати як переведення діалогу на вісі „влада-партії” у руслооднополярності і унеможливлює виконання головної мети – намагання досягтиконсенсусу між виконавчою владою і усіма політичними силами в області.

Ще передкруглим столом, ЛОК СПУ звернулася до влади (і першою чергою до центральної уКиєві) з приводу увіковічнення пам’яті вбитого журналіста Г.Гонгадзе. Першавимога, з котрої львівські соціалісти розпочинали список своїх пропозицій, булавиконана Президентом В.Ющенком на День Незалежності – Гонгадзе посмертно ставГероєм України. Інші пропозиції щодо цього питання пропонується втілити намісцевому рівні. Більшість з них (наприклад, щодо увіковічнення пам’ятіжурналіста у Львівському національному університеті імені І.Франка, якийзакінчував Гонгадзе тощо) є реальними для втілення у життя.

Більш гучноюбула заява ЛРВ Партії регіонів, у якій вимагалося від голови ЛОДА прозвітуватипро соціально-економічну ситуацію в області. Оприлюднений „регіоналами” аналізосновних показників соціально-економічного розвитку Львівської області за першепівріччя цього року свідчив про значний спад порівняно з січнем-червнем 2004року. Це була перша гучна заява опозиційних „регіонів” після поразки напрезидентських виборах, яка продемонструвала тверді наміри партії Януковичаконтролювати дії влади, зокрема на місцях і, особливо, у найбільш провладнійобласті. Перший заступник голови Львівської ОДА М.Сеник підготував відповідьголові ЛРВ ПР О.Радзієвському за перше півріччя цього року. Відповідь вийшлавеликою за обсягом і засвідчила, що більшість закидів у бік керівництва областіє необгрунтованими, хоча з існуванням деяких негативних явищ у економіціобласті (наприклад, незначним спадом у сільському господарстві) М.Сеникпогодився. Особиста відповідь влади опозиційній партії говорить про те, щоПартію регіонів в області сприймають серйозно і намагаються не надавати жодноїможливості критикувати облдержадміністрацію за ігнорування політичнихопонентів.

Іншаопозиційна сила – СДПУ(о) на Львівщині особливою активністю не відзначалася. Партією регіонівта «Трудовою Україною» вобласті проводилися поодинокі заходи, як наприклад покладання квітів допам’ятника М. Грушевському на День Незалежності.

Окремішньотримаються львівські комуністи, також час від часу проводячи свої акції.Наприклад, на Личаківському цвинтарі у Львові було урочисто відкрито пам’ятникколишньому першому секретарю Львівського обкому КПУ, екс-голові Львівськогоміськвиконкому В.Секретарюку, - комуністу, про якого у регіоні залишилисядосить добрі спогади.

Ульвівському партійному середовищі розпочалося серйозне обговорення наступноїпарламентської кампанії. Рада старійшин ЛОО НСНУ ратує за створення широкоїкоаліції на парламентських виборах 2006 року, до якої, мали б увійти НСНУ,«Батьківщина» та НП. Учасники Клубу політичних дискусій при ЛОО НСНУ зійшлисяна тому, що НСНУ повинна співпрацювати і з партіями національно-демократичногоспрямування: НРУ, УНП, ПРП та КУНом. Одностайно зазначається, що «ім’я В.Ющенкаповинно бути «прапором» партії НСНУ і передвиборної коаліції пропрезидентськихпартій». Нагадаємо, що незмінною залишається позиція ЛОО УНП, яка повністю виключає можливість “вливання” організації у лави НСНУ, хоча і невиключає можливості проведення переговорів. УНП надалі розглядає можливістьстворення єдиної правоцентристської коаліції разом з УРП “Собор” і НРУ, а такожГП “Пора”.

Становленнянаймолодшої партії – ГП „Пора” – на Львівщині супроводжувалося внутрішнімибаталіями між двома середовищами (А. Рожнятовського та В.Загайного), які розпочалибитву за вплив у партії перед виборами. Суть конфлікту полягає в тому, щосторони мають різні інтереси у виборах львівського міського голови-2006. Надумку місцевих аналітиків, конфлікт у „Порі” відбувається між середовищамипотенційних кандидатів – Т.Стецьківа (В.Загайний) та А.Садового(А.Рожнятовський). А це означає, що саме переможці визначатимуть політику“Пори” на виборах та її політичних уподобанців.

Характерно,що майбутні вибори до рад усіх рівнів пройдуть на фоні цілковитого розколулівих сил на Львівщині. Хоча представники КПУ і заявляють про передвиборчийФронт лівих сил, проте вже сьогодні зрозуміло, що між соціалістами ікомуністами не можлива навіть найменша співпраця у цьому напрямку. Публічно протистояння між лівими на Львівщині було продемонстроване під часкруглого столу політичних партій за участі голови ЛОДА – перший секретар ЛОКСПУ Є.Таліпов заявив, що компартія і О. Калинюк особисто мають вибачитися передусіма за діяльність Кучми. Перший секретар ЛОК КПУ О.Калинюк назвав зухвалоюповедінку секретаря Є.Таліпова і звинуватив того у політичних інтригах. 

Беззаперечнимилідерами серед політичних партій на Львівщині наприкінці літа залишалисяпровладні сили. Якби вибори до Верховної Ради відбувалися тоді, партія„Народний союз „Наша Україна” отримала б в області 60,9% голосів. Всеукраїнськеоб’єднання “Батьківщина”/ Блок Юлії Тимошенко може розраховувати на 24,9%голосів мешканців Львівщини. Ще однією силою, на яку звертають увагу львів’яни,є Соціалістична партія України, за яку би проголосували 2,4% виборцівЛьвівщини. Інші можливі учасники виборчих перегонів набирають менше 1% голосів.Такі дані опитування Центру ім. Разумкова, проведеного в рамках спільногопроекту з Центром політичних досліджень (Львів) „Активізація структур громадянськогосуспільства для вибору на користь демократії” та проекту "Аналітичнапідтримка розвитку публічної політики у Львівській області", якийреалізовується Центром політичних досліджень за підтримки МГО "Дім Свободи- Україна". Якщо ж будестворено блок “Народного Союзу Наша Україна”, Всеукраїнського об’єднання“Батьківщина”, Народної партії, про ймовірність якого говорять політичні сили,та ще й за участю Партії промисловців і підприємців, то цей блок, за данимиопитування може зібрати майже весь електорат Львівщини (87,3%). 2,6% виборцівзалишилося б СПУ. А на решту припадає потенційно лише 8,8% тих, які ще невизначилися. Даним дослідженням не брався до уваги варіант можливого блокуванняУНП з лідером-блоком (якщо НСНУ, ВО „Батьківщина”, НП, ПППУ підутьразом)/лідерами (якщо ці сили підуть окремо). Не враховано (через затягуванняреєстрації Мін’юстом) і потенціал ГП „Пора”. І якщо, припустимо, у 8,8„невизначених” відсотків входить УНП (безумовно це левова частина від цієїцифри), то ГП „Пора” не врахована взагалі. Вагоме значення в регіоні посідає іНРУ. Тому розклади безумовно мінятимуться. У бік збільшення відданихльвів’янами голосів за єдиний владно-провладний блок, у бік зменшення(подрібнення) – за окремо взятого/самостійного „помаранчевого” суб’єктапарламентських перегонів.

Важливим дляобласті залишається питання визнання воїнів ОУН-УПА воюючою стороною у Другійсвітовій війні. Відтак навколо цього питання також відбувається протистояннярегіональних політичних сил. Львівські комуністи заявляють, що проводять роботупроти реабілітації воїнів ОУН-УПА (вже ніби зібрано 16 тисяч підписів жителівЛьвівщини, які направлено у відповідні органи). Про значно більшу кількістьпідписів, вже на підтримку ветеранів національно-визвольних змагань, заявляютьпредставники місцевої УНП. Реабілітацію підтримують (на словах) і соціалісти,проте СПУ закидають те, що їхня фракція у Верховній Раді, очолювана Морозом неголосує за внесення у порядок денний „питання ОУН-УПА”.

Значногорезонансу і критики у партійному політикумі області (в томі числі і зі сторонипровладних партій, наприклад, УРП „Собор”) набуло питання тиску на місцевихвисокопосадовців, зокрема голів районів щодо партійних переходів. „Усі проблемизамикаються на НСНУ, – заявив заступник голови УРП „Собор” В.Ілик, на зустрічіголів регіональних партійних осередків, організованому Центром політичнихдосліджень (Львів).  – Не  думаю, що це є великим позитивом, оскількипрактика свідчить, що повинна бути конструктивна опозиція і мусить впливати наїї роботу. На мій погляд, після Помаранчевої революції повинно було відбутисязлиття усіх політичних сил єдиного табору для реалізації основної мети івирішення основних проблем області. Але вийшло так як завжди”.

З початкомжовтня діяльність політичних партій на теренах Львівщини характеризуваласяподальшою активізацією та підготовкою до парламентських виборів 2006 року.Спостерігається значна активність партій НСНУ, УНП, „Батьківщина”, „НашаУкраїна” (ПРП), Партія Регіонів, СПУ, СДПУ(о), „Пора”, ХДС.

Активністьтаких партій як: НСНУ, “Батьківщина”, УНП, НРУ, ХДС, деякою мірою НП, восновному, пов’язана з наявністю своїх фракцій та депутатських груп уЛьвівській міській, обласній радах. Це дозволяє їм брати активну участь вполітичному, господарському житті Львівської області, коментувати лідерам данихфракцій чи груп перебіг політичних процесів в регіоні. Активність таких партійяк СДПУ(о), Партії Регіонів, КПУ, Трудова Україна, НДП на теренах Львівськоїобласті є незначною та пов’язана, в основному, з діяльністю як народнихдепутатів України від Львівщини (І.Шурма, П.Писарчук) так і лідерів партій навсеукраїнському рівні  (П.Симоненко, В.Коновалюк, В.Янукович ). Окремупозицію займає ЛОО СПУ, яка активно коментує суспільно-політичні процеси врегіоні та має свою власну позицію щодо багатьох важливих для області питань.

У жовтнівідбувались активні процеси в житті обласних організацій політичних партій. Ціпроцеси характеризуються, в першу чергу, вибором тактики та стратегіїпідготовки до парламентських виборів, виборів мерів на теренах Львівщини. Деякіпартійні організації вже заявляють про формування виборчих списків до місцевихрад, оприлюднюють хто їх очолюватиме (ХДС, СПУ). Проте неоднорідністьвнутрішнього середовища деяких політичних партій призводить до конфліктівусередині організацій.

Продовжуютьсяконфлікти в партії “Батьківщина”. 8 жовтня відбулася звітно-виборна конференціяЛьвівської міської організації політичної партії ВО “Батьківщина” якаохарактеризувалась недопущенням на конференцію крім журналістів такожекс-голови ЛМО ВО “Батьківщина” Е.Подляшецької. Новим керівником міської“Батьківщини” став М.Мужилівський, голова об’єднання підприємців Львівщини“Крок”. Керівництво партії пояснило це тим, що конференція була закритою іпроводилася лише для членів партії і запрошених делегатів. Проте 15 жовтня підчас ІХ звітно-виборної конференції ЛОО ВО “Батьківщина” журналістів знову небуло допущено на конференцію. Делегати конференції одноголосно переобраличинного голову облорганізації партії І.Деньковича на новий термін.

Крім того,з’являються звинувачення голови партії “Батьківщина” І.Деньковича щодоможливого непрозорого формування виборчих списків кандидатур на вибори дообласної, районних міських рад. Йдеться про організацію “Крок”, якій, за словамиекс-керівника молодої організації “Батьківщина” А.Василіва, дали змогуформувати 40% списків на виборні посади в органи влади.

Активізуваласвою діяльність і ЛОО СПУ, яка дотримується державницької позиції щодополітичних процесів на території Львівської області. В оприлюдненій заявінаголошується, що після відставки уряду Ю.Тимошенко розгорнулася шаленакампанія дискредитації В.Ющенка, О.Мороза, міністрів-соціалістів. Заявникипереконані, що це робиться з однією метою: розірвати коаліцію єдності тих сил,які підтримують В.Ющенка. Треба зазначити, що останнім часом позиції СПУ наЛьвівщині суттєво посилилися. Про це свідчить і створення депутатської групиСоціалістичної партії України у Львівській міській раді.

15 жовтня уЛьвові провела свою ХІІІ позачергову конференцію ЛОО Народної партії. Участь уїї роботі взяли 296 делегатів і 30 гостей. Результати конференції показали, що НПбуде займати центристську позицію на парламентських виборах 2006 року зможливим блокуванням з УНП, НСНУ, БЮТ, хоча зважаючи на події назагальноукраїнському рівні таке блокування можливе тільки ситуативно і на рівніобласті.

В подальшомупрогнозується створення ситуативних об’єднань різних політичних сил у регіоні,спрямованих на здобуття депутатських місць в органах місцевого самоврядування.Створення цих об’єднань залежатиме і від підтримки партіями кандидатур напосаду міського голови Львова, міст обласного значення. Можна прогнозувати, щонайбільші шанси на перемогу будуть мати кандидати, підтримка яких будезабезпечена Президентом України В.Ющенком або лідером партії “Батьківщина”Ю.Тимошенко.

Окремо слідзазначити, що ЛОО УНП, НРУ, ХДС, надалі декларують свою позицію щодо визнанняОУН-УПА воюючою стороною. Час від часу дані партії організовують збір підписівта проводять мітинги щодо позитивного вирішення даного питання. 

Підсумовуючизазначимо, що загалом, суспільно-політична ситуація в регіоні буластабільно-напруженою проте прогнозованою і в подальшому буде безпосередньозалежати як від діяльності Президента України, Кабінету Міністрів, керівництваобласті, заяв та коментарів народних депутатів від Львівщини.

В подальшомуактивізація політичних сил області у зв’язку з підготовкою до парламентськихвиборів навесні 2006 року та виборами міського голови міста Львова може призвестидо посилення напруженості у стосунках між суб’єктами політичного процесу, атакож у відношенні цих суб’єктів до органів державної влади.

Важливимичинниками, які безпосередньо будуть впливати на перебіг політичних процесів натериторії області, буде ситуація у Львівській обласній та міській радах,проведення партійних конференцій, утворення ситуативних об’єднань політичнихпартій.

Цілкомпрогнозованим є можливість переформатування партійних фракцій, подрібненнядепутатських груп, створення нових депутатських об’єднань в міській та обласнихрадах, подальше збільшення чисельності фракцій НСНУ, НП, “Батьківщини” вобласній раді та посилення позицій СПУ в міській раді.

Прогнозуєтьсяподальша активність партії “Батьківщина” щодо позиціонування себе як альтернативноїопозиції, враховуючи невелику популярність партій СДПУ(о) та Партії Регіонів наЛьвівщині.

ПАРТІЙНІОРГАНІЗАЦІЇ ЛЬВІВЩИНИ

НАПЕРЕДОДНІВИБОРІВ

Довідково-інформаційний аспект

Підготовлено на основі інтерв’ю та матеріалів,

наданих уповноваженими представниками політичнихпартій

ЛЬВІВСЬКІ ОБЛАСНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Всеукраїнське об’єднання „Політична партія„Батьківщина”

Львівськаобласна організація партії „Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина” зареєстрованау січні 2000 року.

Станом на 01.11.2005 року чисельність обласної партійної організації становила 15,5 тис. осіб.

Адреса обласного офісу - м. Львів, вул. І.Франка, 16/4

Тел. 299-26-98, 72-86-04, 242-00-23.

Керівництво:

Голова Львівської обласної партійної організації - Денькович ІванВасильович, керує обласною організацією з березня 2003 р.

Заступники: СеменВасиль Миколайович та Козак Людмила Володимирівна.

В апарат обласної організації входить відділ організаційно-партійної роботи, аналітичний та юридичний відділи.

Представництво обласної політичноїорганізації в представницьких органах та органах виконавчої влади. Голова обласної парторганізації єдепутатом Львівської міської ради. 1 представник „Батьківщини” (ВасильПаховчишин) є головою Самбірської РДА. 4 голови районних парторганізацій(Бузької, Жовківської, Сколівської та Яворівської) є заступниками голіврайдержадміністрацій.

Мережа обласної партійноїорганізації. Наявність молодіжних організацій, друкованих органів та інше. Львівська обласна партійнаорганізація структурно складаєтьсяз 9 міських, 20 районних та 6 районних в м. Львові територіальнихпартійних організацій, які в свою чергу складаються з первинних партійнихорганізацій. Всього в органах юстиції зареєстровано 786 первинних партійнихорганізацій. Створені організаціїв Бориславі, Дрогобичі, Самборі, Трускавці, Стрию, Моршині, Червонограді,Новому Роздолі. В кожному районному центрі існує своя партійна організація: Бродівська,Бузька, Городоцька, Жидачівська, Жовківська, Золочівська, Кам’янко-бузька, Миколаївська,Мостиська, Перемишлянська, Пустомитівська, Радехівська, Самбірська, Сколівська,Сокальська, Старосамбірська, Стрийська, Турківська, Яворівська. Кожна районнаорганізація налічує від 200 до 500 членів партії.

З квітня 2003 року на теренах Львівщини діє громадськамолодіжна організація „Батьківщина молода", яка налічує понад 500  членів та 25 районних осередків.

З серпня 2005 року почав  виходити тижневик  „Наша Батьківщина".  Головний редактор - Семен В.М.

Заяви, звернення, ініціативи обласної партійної організаціїпротягом 2005 року.Протягом 2005 року Львівська обласна організація виступила з 16 заявами тазверненнями з приводу актуальних політичних питань.

Навчання членів обласної партійноїорганізації, активістів, потенційних працівників виборчої комісії. Члени виборчих комісій беруть активну участь урізних семінарах, зокрема в тих, що організовує Інститут політичних технологійта інші організації. Окрім того, планується створення власної програми навчанняпо підготовці працівників виборчих комісій, активістів та членів партій.

Публікації в ЗМІ про діяльність обласногопартійного осередку. Заяви вЗМІ є реакцією на політичні події. Остання заява стосувалась негативнихпублікацій в пресі з приводу виключення з партії Канівця, Гайдучка у зв’язку з поширенням ними недостовірної та неправдивоїінформації.

Шпальти газет та сторінки Інтернету в останні місяцібули заповнені дискусійними матеріалами, які стосувалися конфліктів, що виникли у зв’язку з виключенням з ВО„Батьківщина” Емілії Подляшецької та Олега Канівця.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчої комісії). Підготовка до виборів проходить згідно затвердженого плану,створюються робочі партійні групи навиборчі дільниці. Опрацьовуються списки пропозицій районних організацій,створено резерв керівних кадрів.

На конференціїзвучало, що партія спроможна при нормальній агітаційній роботі набрати 50+1%голосів на Львівщині. Але передвиборна компанія ще не почалась. Оскільки„Батьківщина” не влаштовує багатьох не лише на Львівщині, то можливим єзастосування „чорного піару”. З свого боку „Батьківщина” обіцяє провести чеснівибори без застосування адмінресурсу, а лише з проведенням пояснюючої роботиштабу.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому, обласному рівнях під час виборів 2006. Конфігураціїблоку ще нема. Ймовірним є блокування з ПРП, але через те, що Пинзеникзалишився в уряді, блок цих двох партій може не скластися. Подібна ситуаціяскладається з партією „Собор”. „Батьківщина” буде вести переговори з партією,проте блокування з Матвієнком на вибори відкидається.

„Батьківщина”на обласному рівні готова співпрацювати з усіма, крім комуністів та СДПУ(о).

На місцевому рівні блокування буде відрізнятися відблокування національного рівня.

„Батьківщина” тісно співпрацює з об’єднаннямпідприємців „Крок”, які є членами партії і водночас мають відношення добізнесових структур, які їм допомагають.

Оцінка представниками обласної партійноїорганізації основних колізій політичного життя всеукраїнського масштабу:звинувачення оточення Ющенка у корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінканового уряду Єханурова тощо.Ставлення до відставки уряду Юлії Тимошенко: гірше ніж негативно. Її звільнилине через дії уряду, а через надання переваги П. Порошенку. Однак „Батьківщина” не критикує Президента. НаМайдані було обрано Президента і Юлія Володимирівна підтримала його. Алевибори-2006 – будуть виборами не Президента, а глави уряду.

Ставлення до звинувачень оточення президента: Піскуназняли за справу проти Порошенка, але цю проблему має вирішити суд. ЮліяВолодимирівна і Зінченко сказали, що оточення Ющенка корупційне, але гірше завсе те, що Президент подав руку Януковичу. Це дужеганебне явище, це найбільша помилка і якщо Юлія Володимирівна стане прем’єром, то їй слід знову повернутися до ідеалів Майдану.Ющенко ж відійшов на 180 градусів від ідей Майдану.

Оцінка діяльності нового уряду: уряд перехідний,технічний, „Батьківщина” сподівається на продовження курсу Юлії Володимирівни.Результати буде видно із виплати зарплати вчителям. „Батьківщина” прогнозує, щоуряд буде працювати до виборів.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

За досліджуваний нами період з вересня 2004 року полистопад 2005 року місцевий осередок Всеукраїнського об’єднання„Батьківщина" характеризується перш за все розбудовою партійної структурив області та створенням фракцій у радах різних рівнів. Станом на березень булостворено фракції „Батьківщини” в обласній та львівській міській радах, крімтого з’явились депутатські групи та фракції партії у районних та міських радахЛьвівщини. Взагалі, посилення своїх позицій у місцевих радах „Батьківщина”визначила як одне з пріоритетних завдань.

У 2004 році львівські організації „Батьківщини” взялиактивну участь у виборчій кампанії Віктора Ющенка в рамках коаліції „Силанароду”.  Найбільш резонансними стали пікетування Генерального консульстваРосійської Федерації у Львові. У звернені до генерального консула активістипартії вимагали припинити кримінальне переслідування Юлії Тимошенко, оскільки,на їх думку, таким чином російська влада втручається у виборчий процес вУкраїні.

Після закінчення помаранчевої революції, в умовахневизначеності з кандидатурою Прем’єр-міністра, ЛОО партії прийняло заяву вякій пропонує Президенту Ющенку призначити на цю посаду Юлію Тимошенко.Головним питанням, яке постало перед місцевою „Батьківщиною” виявився розподілкадрових портфелів у виконавчих органах влади Львівщини. Згідно існуючої угодиміж учасниками коаліції „Сила народу” ВО „Батьківщина” претендувала на посадупершого заступника голови ОДА та 5 голів РДА. Однак, вимоги партії булизадоволені лише частково, що заклало міну сповільненої дії у майбутні відносинипартії з головою ОДА та НСНУ.

Фактично, до початку літа вималювалась більшістьознак характерних для іміджу обласної організації ВО „Батьківщина” як партії,що постійно перебуває у стані внутрішньої та зовнішньої конфронтації. Про цесвідчить, по-перше, конфлікт з обласною виконавчою владою в особі губернатораПетра Олійника. Причиною цього конфлікту стало незадоволення кадрових амбіційпартії, яка звинуватила Олійника у порушенні партійно-квотного принципу поділупосад. Збільшили напругу у відносинах між „Батьківщиною” і обласним чільником інамагання, на думку членів ВО, губернатора завадити процесу розбудови партії наЛьвівщині. Ще однією точкою конфлікту сторін є факт керівництва ПетромОлійником обласною організацією  партії НСНУ. В цих умовах „Батьківщина”оприлюднила своє занепокоєння можливістю використання адмінресурсу з боку свогоголовного конкурента на виборах, про що, власне, в одній із своїх заяв говоривголова ЛОО Іван Денькович.

Ще більш важливою як з точки зору створення інформаційнихприводів, так і формування сприйняття виборцем місцевого осередку партії, сталавнутрішньопартійна боротьба. В умовах, коли ріс рейтинг на той часПрем’єр-міністра Тимошенко, зміцнювалась структура партії, „Батьківщина” сталапривабливою, з точки зору проходження у ради різних рівнів для потенційнихфінансових донорів. Відповідно, в партію почали приходити люди, що не малижодного відношення ні до помаранчевої революції, ні до тих принципів, яківідстоювала „Батьківщина”, перебуваючи в опозиції.

Проте, варто зазначити, що такий процес буввзаємовигідним і певною мірою закономірним, оскільки партія з одного бокупотребувала підтримки у фінансуванні виборчої кампанії 2006 року, з іншого –бізнес різного калібру прагнув політичними засобами захистити свої економічніінтереси. Однак, такий процес викликав різке несприйняття старої партійноїноменклатури, що вилилося у конфронтацію всередині партії.

Першим виявом такої конфронтації стало висловленнянедовіри голові ЛОО „Батьківщина” 25 з35 голів районних осередків партії на Львівщині. Однак, жоднихпартійно-правових наслідків такий „заколот” для Івана Деньковича не мав.Наступною спробою зупинити процес „есдепізації” партії, так його назвалиексперти, стала акція частини членів „Батьківщини” під стінами кабміну 22червня. Характерно, що присутніми на ній були представники не тільки Львівщини,а й Одещини та кількох інших областей. Це свідчить, що процеси подібні дольвівських мають не регіональний характер, а є загальноукраїнською тенденцією уВО „Батьківщина”. Результатом цієї акції стало усунення з посади голови ЛМОЕмілії Подляшецької та виключення її з лав партії. Ця подія є знаковою дляльвівської „Батьківщини”, оскільки каталізувала серію протистоянь всерединіпартії. Недругорядною є також оцінка цих подій лідерами партії тапарламентської фракції. Так, зокрема Андрій Шкіль зазначив, що це протистояння– лише зміна команди партійних менеджерів з менш ефективних, що вміютьпрацювати тільки в опозиції, на більш ефективних («Поступ»). Апогею внутрішньопартійнаборотьба досягла у першій половині осені.

Взагалі, якщо оцінювати вплив тих чи інших факторівна кон'юнктуру сил всередині партії, то не можна не назвати кілька груп впливув організації та навколо неї, що намагаються формувати партійну лінію. Експертивиділяють кілька таких груп: перша – це асоціація підприємців Львівщини „Крок”,яку очолює Михайло Мужилівський. Неформальними лідерами цієї організаціїназивають бізнесменів братів Дубневичів. Про вплив цієї групи на партіюговорять чимало факторів. Перш за все, Михайло Мужилівський був обраний головоюЛМО „Батьківщина”, змінивши двох в.о. Василя Лозинського (обійняв цю посадупісля звільнення Емілії Подляшецької) та Ярину Галичич, що замінила на короткийчас останнього. Другий факт: депутат облради Олег Канівець неодноразово заявлявпро перемовини між партією та „Кроком” щодо фінансування виборчої кампанії„Батьківщини” в обмін на певну квоту місць у партійному списку до місцевих рад.Третій факт, голова ЛОО Іван Денькович заявив, що до 90% членів „Кроку” входятьу лави партії „Батьківщина”, відповідно, за його словами, це громадськеоб’єднання не може не впливати на партію.

На даний момент можна говорити, що вплив „Кроку” нальвівську „Батьківщину” є домінуючим. Під вплив кроківців повернулась львівськаміська організація, контроль над якою об’єднання втратило з відставкою ЕміліїПодляшецької, котру експерти одностайно називали креатурою братів Дубневичів.Однак за іншою інформацією в межах ширшого політичного утворення - Блоку ЮліїТимошенко суттєвим зберігається і зацікавленість цією структурою з боку ПетраДимінського.

Інтереси останнього стали очевидні, коли його діловийпартнер Богдан Федоришин вступив в ряди „Батьківщини”. Враховуючи, що на моментвступу Федоришина, який публічно заявив про свої мерські амбіції, місцева„Батьківщина” не визначилась із своїм кандидатом, багато хто з аналітиківзаговорив про можливу співпрацю Димінського та „Батьківщини” як на виборахміського голови, так і на виборах до місцевих рад. Однак, публічне відмежуванняголови ЛОО партії від заяв Богдана Федоришина під час ініційованого останнімкасетного скандалу, виявило, що вплив групи нардепа Димінського на той час бувослабленим. Не вдалось цій групі впливу закріпити свої позиції всерединіпартії, програвши боротьбу за крісла голів ЛМО та ЛОО „Батьківщини”.

Попри те, певний ренесанс впливу цієї групи можнатакож відстежити і по тому, що в "Батьківщину" після певної паузивступив голова облради Михайло Сендак, якого також вважають наближеним до ПетраДимінського.

Останньою за порядком, але не за значенням, на думкуспостерігачів, є група впливу голови ЛОО Івана Деньковича, якого чималоопонентів називають лідером есдеківського крила „Батьківщини”. Саме ІвануДеньковичу закидають прихід у партію бізнесменів та чиновників, що тісноспівпрацювали з минулим режимом. Взагалі, Іван Денькович свідомо чи несвідомостворив собі імідж безкомпромісного партійного лідера. Його ім’я чи ненайчастіше згадується  в негативному інформаційному контексті серед іншихпартійних та політичних лідерів Львівщини. Однак, феномен Деньковича полягає утому що, незважаючи на різноманітність та різновекторність інтересів усередовищі львівської „Батьківщини”, він зумів зберегти власну посаду тапримножити особисту партійну владу.

Головну роль голові ЛОО відводять і у скандалах змолодіжною громадською організацією „Батьківщина молода” та виключенню з партіїдепутатів обласної ради Романа Гайдучка та Олега Канівця, а також розпускуфракції партії в обласні раді. Перший конфлікт був запрограмований звільненнямЕмілії Подляшецької, а саме її прихильники складали основу „Батьківщинимолодої” Арсена Василіва. Він не приніс жодних негативних дивідендів, крімзакріплення за місцевою „Батьківщиною” певного скандального іміджу, то другийскандал, особливо перед наступними місцевими виборами, очевидно, може серйозновплинути на передвиборчу кон'юнктуру.    

Формальним приводом для виключення екс-голови фракціїв облраді став підпис Канівця під декларацією про створення пропрезидентськоїбільшості у вищому представницькому органі Львівщині. Однак, пізніше голова ЛООзвинуватив Канівця і у фінансових махінаціях з партійними грошима. Цей скандалпризвів до формування уявлення про те, що в ЛОО під керівництвом І.Деньковичадійсно існують проблеми з „фінансовими компенсаціями” за місця у партійнихсписках.

Станом на кінець жовтня в обласній раді була створенанова фракція „Батьківщини”, але питання про її легітимність залишаєтьсявідкритим. Оскільки за словами юристів ради, фракція була створена з порушеннямрегламенту. Не визнають легітимним рішення бюро ЛОО партії про розпуск фракціїі депутати під проводом Олега Канівця. Фактично, склалась ситуація, коли вобласній раді існують дві фракції „Батьківщини”: одна – формальна, інша –неформальна. Це остання точка протистояння всередині партії, оскільки всі іншіописані нами конфлікти розв’язані. Тому можна говорити, що львівська міська,обласна організації входять у виборчу кампанію достатньо централізованимижорсткою рукою І.Деньковича. Що не додає позитивного уявлення про партійнуорганізацію.

Піар-кампанія львівської „Батьківщини” не була доситьпотужною, але на фоні інших осередків партій Львівщини виглядала найпомітнішою,можливо за винятком УНП. Піар-акції партії носили форму масових заходів іздебільшого не були присвячені певним подіям чи датам. Партійні активістипроводили заходи щодо висадки дерев, озеленення та прибирання території,зокрема в Стрийському парку, дарували подарунки та медикаменти дітям однієї здитячих лікарень. Своєрідним ноу-хау стала акція „Дні Батьківщини”, щопроходила протягом кількох місяців територією Львівської області. Під час цихакцій відбувались зустрічі народних депутатів та представників партії змісцевими жителями.

Ще однією неординарною подією стала ініціативаСихівського відділення партії щодо відновлення робіт на сихівському мості.Появу такої ініціативи слід пов’язувати з протекторатом члена партії,заступника міського голови Василя Лозинського, в чиїй компетенції знаходитьсяце питання.

Діяльність львівської „Батьківщини” за досліджуванийнами період характеризується також цілою серією скандалів як всередині партії,так і з органами та посадовцями виконавчої влади Львівщини. Це зокремастосувалося призначення на посаду в.о. міської організації заступника міськогоголови В.Лозинського, якого активно звинувачували у різноманітних діях, на межізакону. Скандальний характер носила і діяльність партійної фракції у львівськійміські раді. Депутати під особистим контролем І.Деньковича послідовно захищалипозицію та особисто Л.Буняка на посаді міського голови. Дивним це було і вситуації, коли назрівала відставка останнього. На той момент було оприлюдненорезультати ряду соціологічних опитувань різних фірм, які солідарно свідчили, щорівень недовіри до Л.Буняка складав понад 70 %. Сприйняття позиції партійноїфракції громадськістю можна охарактеризувати як неадекватне. Незважаючи наневисоку активність партії у роботі з виборцями, їй вдалося кількісно збільшитисвої ряди та остаточно сформувати керівництво партійних структур, але це збільшенняявно носило кон’юнктурний характер.

Призначення на посаду керівника штабу Блоку ЮліїТимошенко (як виборчої версії партії „Батьківщина”, розширеної іншимиполітичними силами) шеф-редактора газети„Високий Замок” Степана Курпіля дозволило, загалом суперечливий і конфліктнийімідж обласної та міської партійних організацій та особисто Івана Деньковича„розпаралелити”. Внаслідок чого імідж майбутнього виборчого блоку почаврозглядатися в позитивному контексті, а імідж партійної організації залишивсяяк неадекватний позитивному іміджу Ю.Тимошенко та партії в Україні в цілому.

Політична партія „Народний СоюзНаша Україна”

Львівська обласна організація

Кількість членів партії у Львівській області станом на28.11.2005 р. – 6109.

Адреса: Проїзд Крива Липа, 9/1.

Контактний телефон 80322 96-73-53

Керівництво:

Голова ЛОО „НСНУ” Петро Олійник.

Керівник виконкому ЛОО „НСНУ” Володимир Михайлович В’язівський

Заступник керівника Ігор Богданович Стефанишин.

Представництво обласної партійної організаціїв представницьких органах та органах виконавчої влади. Партія широко представлена у виконавчих тапредставницьких органах влади на різних рівнях, зокрема, голова і заступникиголови ЛОДА, начальник управління ЛОДА, в.о. мера м. Львова, голови Старосамбірськоїрайонної ради, Стрийської районної державної адміністрації, Дрогобицькоїрайонної ради, Турківської районної ради, Самбірської районної ради, головиПеремишлянської РДА, Старосамбірської РДА, Радехівської РДА, заступник головиСокольської РДА, перший заступник голови Камянко-Бузької РДА.

Мережа первинних партійних осередків.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів та інше. Кількість сільських, селищних, міськихорганізацій – 155

При партії діє молодіжне крило, яке функціонує у статусі громадськоїорганізації „Молодіжний Союз Наша Україна”.

Друкованим органом партії на Всеукраїнському рівні є газета „ТАК!”.

У Львівській області видається газета „ТАК Захід!”

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків.Співпраця із ЗМІ відбувається у щоденному режимі. Функціонують центральний (www.razom.org.ua)та Львівський обласний сайти (www.razom.lviv.ua) партії.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. 25 листопада була підписана угода про створенняПолітичного Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна". Угоду підписали Голова Ради Політичної партії"Народний Союз Наша Україна" Роман Безсмертний, Голова Народного РухуУкраїни Борис Тарасюк, Голова Партії промисловців та підприємців АнатолійКінах, Голова Конгресу Українських націоналістів Олексій Івченко, заступникГолови партії Християнсько-Демократичний Союз Володимир Марушенко, ГоловаУкраїнської республіканської партії "Собор" Анатолій Матвієнко.Відповідно можна припустити, що подібне блокування буде й на рівні областей,районів та міст.

Діяльність обласної організації партії у 2005році у дзеркалі медіа

Народний союз „Наша Україна” є однією з наймолодшихпартій на Львівщині. Проте, вплив цієї організації на політичні процеси вобласті є найпотужнішим. Характерною ознакою партії є те, що створена вона булазверху, власне ініціатива створення цієї політичної сили належить ПрезидентуЮщенку.

Львівські обласна та міська організації НСНУ булистворені у квітні 2005 року. Основними донорами членів організації стали ПРП,НРУ, УНП, КУН, тобто партії на базі яких було створено виборчий блок В.Ющенкапід час президентських виборів. Також до партії прийшли і представники іншихполітичних партій і безпартійні. Вперше за багато років прийом нових членівпартії здійснювався на підставі рекомендацій та на засіданнях бюро. Формальноюметою було недопущення небажаних членів та партійна чистота. Характерно, щоочолив  обласний осередок партії голова Львівської обласної державноїадміністрації Петро Олійник. В лави НСНУ перейшли також перший його заступникта два з трьох заступників. Знаково, що така партійно-політична рокіровка нестала причиною для конфлікту між партіями, що делегували їх на ці посади (НРУ,УНП) та НСНУ.

Якщо оцінювати представництво НСНУ в органах владиЛьвівщини, то найсильніші позиції нашоукраїнців у структурі Львівської обласноїдержавної адміністрації, досить слабке на рівні голів РДА та їх заступників.Причиною цього є партійно-квотний принцип поділу посад, який був застосований вобласті під час кадрових призначень ще до появи місцевих організацій НСНУ.Проте, партійне поповнення Народного союзу відбувається за рахунок, зокрема,переходу членів інших партій, що займають керівні посади різного рівня.

Власне, такі процеси є досить ідентичними, принаймнівізуально, до тих, що відбувалися за часів „керівної та спрямовуючої” ролі НДПта СДПУ (о). Відповідно і закиди на адресу НСНУ є аналогічними тим, яківисувались колишнім „партіям влади”. Стосуються ці закиди, перш за все,використання адмінресурсу при створенні партії, лобіювання інтересів бізнесу,наближеного до партії. Проте, знаковим є те, що подібні звинувачення на адресульвівського НСНУ значно частіше лунали з боку вчорашніх союзників по коаліції„Сила народу” – УНП, „Батьківщини”, СПУ, ніж нової опозиції: СДПУ (о) та ПартіїРегіонів.

Особливого резонансну на Львівщині набув скандал міжголовою ЛОО НСНУ і одночасно головою ЛОДА Петром Олійником та місцевою„Батьківщиною”. Остання звинуватила голову ОДА у системному тиску на членів ВОта його представників у радах різного рівня. Враховуючи, що цей скандал бувшироко розтиражований у місцевих ЗМІ з наведенням специфічних висловів, якінібито належать Петру Олійнику, іміджу губернатора та НСНУ було завдано удару.Цей скандал був першим за рахунком і став точкою відліку протистояння між двоманайбільш популярними партіями на Львівщині. І, справді, за всіма соціологічнимидослідженнями сукупний рейтинг цих двох партій коливався весною 2005 р.  вмежах 90%. В жовтні сукупний рейтинг цих партій вже склав 60%. З огляду на це,боротьба між ними у базовій області „помаранчевих” виглядає закономірністю. Щебільше загострили конфронтацію події пов’язані з відставкою уряду ЮліїїТимошенко.

Серію скандалів навколо НСНУ та його головипродовжили питання сумісництва П.Олійником депутатського мандату та посадиголови обладміністрації, що суперечить Конституції України, його непереконливепояснення можливості такого сумісництва та прагнення уникнути позбавленнядепутатського мандату. Наступним проблемним місцем став „Олійникгейт” БогданаФедоришина. І хоча жодних політико-правових наслідків цей скандал не мав, алерепутації НСНУ було завдано чергового удару. Починаючи з вересня в ЗМІ активнопочали обговорювати питання можливої відставки, в тому числі шляхом переходу напартійну роботу до Києва. Сама відставка Олійника у вигляді переходу напартійну роботу в загальноукраїнську НСНУ була практично фактом доконаним тапублічним.  Вибір Президента про збереження Олійника на своїй посаді, наодностайну думку аналітиків, свідчить, що перед Петром Михайловичем поставленозавдання максимально ефективно провести виборчу кампанію на Львівщині тадосягти адекватної для НСНУ підтримки виборців. Фактично, НСНУ опинилась передзагрозою застосування тих самих методів ведення виборчої кампанії, щовикористовувала минула влада. Спокуса використання адмінресурсу – головнапроблема, що стоїть перед партією, яка має ключові посади в області. Власнетому, П.Олійник не лише робить регулярні заяви про те, що він займаєтьсяпартійною діяльністю у позаробочий час, але і почав регулярно брати участь утелепередачах – зустрічах із журналістами. Однак виник казус, що на передачу неможуть попасти «сторонні» журналісти, а беруть лише своїх, яких відбирає апаратобладміністрації. Відповідно характер питань і відповідей носить іміджевий дляП.Олійника характер.

Про реальність повторення виборчої стратегіїколишнього режиму свідчить і повна відсутність публічної передвиборчої кампаніїЛОО НСНУ. Головна увага обласної та міської організацій зосереджена напідготовці людей до роботи у складі виборчих комісій, спостерігачів тавирішення проблеми формування списків. НСНУ мабуть найбільш «професійно»підійшов до вироблення критеріїв за якими можна було б сформувати списки партіїна місцевому та обласному рівні ( в обласній та міській організаціях булорозроблено чотири відмінних методик визначення майбутніх кандидатів в депутатимісцевих органів). Найбільш активно НСНУ працювала у форматі фракції партії уміській раді. Власне партійна фракція спільно з фракцією НРУ та групою УНП зкінця серпня виступили головними опонентами міського голови Л.Буняка і провідникамипроцедури його відставки. Публічна заява голови ЛОДА П.Олійника про політичнувідповідальність за зняття міського голови не залишає сумнівів, що це рішення ісаме зняття не були спонтанними, а були попередньо прийнятими/підтриманимикерівництвом НСНУ. Активність партійної організації також була виявлена під часвізиту до Львова Президента України В.Ющенка. Зокрема, у організаціїмітингу/віча через привезення з районів представників, випуск наочної агітації.Хоча під час візиту виникало питання – що зробила партійна організація НСНУ, а щообласна адміністрація?

За період діяльності партії по жовтень 2005 рокупроцес партійної розбудови Народного союзу на Львівщині мав дуже високі темпи.За короткий час було створено осередки в районах, містах обласногопідпорядкування і навіть у багатьох селах. Народний союз „Наша Україна” маєпотужне представництво у Львівській міській та обласних радах, а також в іншихрадах області. Фракції НСНУ в основному були створені на базі фракцій блоку„Наша Україна”. У цьому відношенні процес створення фракцій для НСНУ, навідміну від тієї ж „Батьківщини” був безпроблемним.

Окремо варто торкнутися питання про співробітництвофракцій депутатської групи НСНУ у львівській міській та обласних радах зголовою ЛОО НСНУ Петром Олійником. Нашоукраїнці обласної ради певний період недосить активно співпрацювали з головою облдержадміністрації, і було зумовленоце, перш за все ігноруванням останнім кадрових пропозицій обласної ради, дебули присутніми прізвища багатьох майбутніх членів НСНУ. Потім був певнийперіод похолодання відносин двох гілок влади на Львівщині під час якого навітьоднопартійці з ради не мали контактів з головою ЛОДА. Однак підписанняммеморандуму про створення в обласній раді пропрезидентської більшості, фактичнобуло відкрито новий період співробітництва нашоукраїнців з двох гілок влади.

Інша ситуація спостерігалась у міській раді, дефракція НСНУ так само як і в обласній раді, є найчисельнішою. Особливу єдністьдепутатів-нашоукраїнців з міськради та нашоукраїнцями виконавчої влади булопродемонстровано під час голосування по „Цвинтарю Орлят”. В даному випадкуможна говорити про певний феномен, оскільки депутати нашоукраїнці вибралипріоритетом реалізувати партійну лінію (яка полягала у відкритті цвинтарянавіть на умовах поляків), знехтувавши тим, що їх як представників місцевоїгромади, які повинні, згідно закону, самостійно вирішувати такі питання,поставили перед фактом необхідності виконання домовленостей, які на себе взялацентральна влада.

Початок виборчої кампанії ставить на порядок денний цілунизку складних питань перед НСНУ. По-перше, серед членів партії є багато діючихдепутатів, велику групу представляють також бізнесмени, які входять до складуради підприємців при голові міської організації О.Мандюку і які надаютьфінансову допомогу в роботі міської організації, відповідно вони будутьпретендувати на попадання в партійні списки. Зменшення рейтингів підтримки НСНУбуде вести до зменшення прохідної квоти партії. По-друге, на рівні держави НСНУстворює виборчий блок з числа НРУ, ХДС, КУН, УРП «Собор», відповідно партійніорганізації на місцях, особливо НРУ, будуть претендувати далеко не насимволічне представництво у партійному списку блоку на місцевих виборах.По-третє, існує дуже гостра проблема кандидата на міського голову. В середовищіНСНУ заявили про бажання кандидування А.Садовий і, можливо, З.Сірик та М.Сеник.НРУ вже офіційно висунув В.Куйбіду. Однак, А.Садовий і В.Куйбіда є головнимиконкурентами на виборах, більше того між ними присутній конфлікт. Вирішення цихта інших проблемних питань буде далеко не простим.

Конгрес УкраїнськихНаціоналістів

Обласна організація утворена в 1993 році

Орієнтовна чисельність партійної організації – 4500чол.

Адреса: вул.. Нечуя-Левицького, 4

Тел. 238-67-63

Керівник Проводу Львівської обласної організації КУН – МихайлоВовк, голова Бродівської РДА

Представництво обласної партійної організаціїв представницьких органах та органах виконавчої влади. Депутатівобласної ради - 4, в міській організації представлені 1 депутатом в зв’язку зпереходом декількох депутатів в НСНУ. 2 члени партії працюють головами РДА, єзаступники голів також в Сколе, Мостиськах, Городку, Жовкві, Сокалі. Є такожначальники, заступники управлінь обласного рівня, депутати багатьох рівнів,голови міст, сільських рад.

Мережа первинних партійних осередків: районних організацій – 19; міськихорганізацій – 12, всього є 31 осередок, що підпорядковуються обласномуосередку. Відбувається поширення і реєстрація нових осередків, залученнямолодого і середнього покоління, на 70% партія оновилася молоддю Середкерівників первинних партійних організацій лише 3-4 залишилося людей старшогопокоління, решта молодь 30-45 років. Є молодіжна організація „Референтура”, якає структурним підрозділом обласної організації і при всіх районних організаціяхє молодіжна організація. Друкованих органів нема. Львівський друкований органбув переведений в Київ, а зараз створюється новий у Львові.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року

Заява-протест проти будівництва на Високому Замку,виступали з ініціативою використання коштів не на будівництво замку, а нареставрацію центральної частини Львова. Зараз розглядаються в Києві питанняцільового вкладання коштів в пам’ятки Львівщини, що мають певне історичнезначення, особливо в контексті подій Національно-визвольної боротьби. Міськаорганізація висунула ініціативу відкриття Інституту національної пам’яті, якуна загальнодежравному рівні підтримав президент. Заява стосовно збереженнястабільної політичної ситуації в місті Львові, звернення проти обливання,обписування будівель (зокрема було облито пам’ятники Шухевича, Коновальця,реакція міліції – звичайне хуліганство). Ініціатива щодо визнання ОУН-УПА,сприяли розгляду проектів законів з цього приводу представниками КУН ЄвгеномГірником та Олексієм Івченком. Ініціатива стосовно прийняття на державномурівні закону про заборону комуністичноїі фашистської ідеології, як це зробили чехи і представники Прибалтики.

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчих комісій: цього року представники партії не потрапили нанавчання, які відбувалися в Брюховичах, оскільки запрошення прийшло запізно. Впопередні роки були активними учасниками у президентській та парламентськійкампанії.

Публікації в ЗМІ: в районних таобласних газетах занадто мало, на думку партії, висвітлюють і публікуютьматеріали про їх діяльність. Можна сказати, що ігнорують партію, але якщо іпублікують, то багато перекручень. Публікувала про партію „Львівська газета”,„Експрес”, співпрацюють з телебаченням, каналами НТА, радіо „Незалежність”

Підготовка до виборів: в партії єбагато досвідчених людей, великий кадровий потенціал з вищою освітою та звисоким рівнем підготовки. Буде проведена окрема диференційована підготовкакадрів, планується затвердження заходів по підготовці кадрів.

Основні проблеми місцевості, вирішення якихстане пунктами передвиборчої програми осередку: за часів СРСР Львів був примусовоіндустріалізований, але це себе не виправдало, оскільки Львів не має запасівкорисних копалин, зараз існує великий рівень безробіття. Партія стоїть напозиціях, що слід призупинити відтік людей за кордон. Виступають за створеннянових робочих місць та відповідного інвестиційного клімату. Наголос слід робитина розвитку туризму, культури, оскільки Львівщина є самодостатнім регіоном ізвеликим потенціалом. Роблять наголос на цінність сімейного життя. У Львові слідрозвивати сферу послуг. Робиться акцент на розвиток села.

Актуальний стан співпраці з осередками іншихпартій: можливе формуванняблоку з 6 партій, що створений на всеукраїнському рівні, велися переговори з Асоціацієюроботодавців Львівщини. На рівні Львова конфігурація сил буде формуватися післявизначення із підтримкою конкретного кандидата на посаду мера.

Оцінка основних колізій політичного життя: корупція існує всюди, а корупційні скандали єроздмухані штучно з метою кинути тінь на Ющенка. Відставка Тимошенко –правильний крок Ющенка. Вона зробила багато помилок фахових, особливо цестосується заяви про реприватизацію 300 підприємств. Це в свою чергу негативновплинуло на інвестиційний клімат в Україні. Оцінка уряду Єханурова – позитивна,сам Єхануров є толерантною, освіченою, культурною особою.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Обласна організація партії веде активну роботу і єпредставлена у виконавчій владі головою Буської РДА Михайлом Вовком та головоюЖовківської РДА Михайлом Заблоцьким.Партія бере участь в публічних акціях як самостійно, так і у спілці з іншимиполітичними силами. Власні акції Конгресу, в основному, носятькультурно-просвітницький національний характер.

На окрему увагу заслуговує Свято національної ідеї, організованеактивістами КУНу. Святкування саме такого заходу яскраво виділяє кунівців зчисла інших правих партій. Під час цієї акції активісти партії провели вічебіля пам’ятника Шевченку у Львові, де одночасно із святкуванням черговоїрічниці створення УПА, вимагали у своїх виступах державного визнанняповстанської армії. Характерно, що значну увагу було приділено молоді, для якоїспеціально влаштували рок-концерт. Відзначення Свята національної ідеї маломісце у багатьох містах та селах Львівської області. Крім цього кунівці провелиі ряд інших акцій. Зокрема, було організовано піший хід з нагоди дня газети „Нація і держава”, виступи громадськихдіячів, презентації, показові виступи мистецьких колективів біля пам’ятникакобзарю. Конгрес 30 червня 2005 року провів урочисте віче з нагоди річниціпроголошення Акту відновлення Української держави. Своєрідним піаром можнаназвати і взяті зобов’язання кунівців щодо відновлення фасаду будинку на площіРинок 10, де, власне, і відбулося проголошення Акту. Дещо вибивається зідеологічного контексту піар-заходів лише акція по збору бажаючих навпорядкування дитячого майданчика та толоку в парку на вул. Мазепи-Орлика, якаскоріше притаманна партіям „екологічного спрямування”.

Активною партія була і упродукуванні заяв стосовно подій місцевого та національного масштабу. Так, КУНвисловив свою категоричну незгоду із планами екс-міського голови ЛьвоваЛюбомира Буняка відносно відбудови Високого замку. Кунівці у своїй заявінаголосили на необхідності відновлення існуючих історичних пам’яток, щознаходяться у жахливому стані, а не будівництві химер. Не залишилася позаувагою партії і проблема „Цвинтаря Орлят”. Конгрес озвучив свою незгоду ізнаявністю мілітарних символів на цвинтарі, наголосивши на необхідностідоопрацювання цього питання, однак в цілому підтримав факт відкриття польськихпоховань як крок до історичного примирення та порозуміння між сусіднімидержавами. В інших заявах, звернених як до громадськості, так і, в першу чергу,до вищих державних органів та посадових осіб, КУН пропонував визнати УПАвоюючою стороною у Другій світовій війні, надати статус державного свята 30-мучервня, заборонити діяльність таких партій як КПУ та ПСПУ. Цікавою виглядаєініціатива щодо створення у Львові Інституту національної пам’яті.

Протягом року пройшла еволюцію позиція партіїстосовно формату власної участі у виборах 2006. Якщо на початку року КУНзаявляв про самостійний похід на вибори, то чим ближче до останніх, тимліберальнішою ставала позиція партії в цьому питанні. Заяви про самостійнуучасть поступово трансформувались у бажання ввійти у правий націоналістичнийблок, а закінчились входженням у блок Віктора Ющенка „Наша Україна”,ліберальний за своїм характером.

Така позиція КУНу зумовлена не тільки слабкоюпартійною структурою, а й певною стратегією. Остання зорієнтована на входженняпартії у блоки з іншими політичнимисилами на місцевому та національному рівнях та проведення через квоти усписках, хоча і невеликі, своїх кандидатів. Новим аспектом політичнихперспектив КУНу став факт перебування голови партії Олексія Івченка на посадіголови НАК „Нафтогаз України”.

Українська республіканськапартія „Собор”*

Обласна організація політичної партії утворенавідразу після установчого з’їзду Української республіканської партії, якавиникла після реорганізації Української Гельсінської Спілки 1989 року, аукраїнська громадська група сприяння виконання Гельсінських угод з’явилася в 1976 році. Українськареспубліканська партія – створена 23 травня 1990 року і недавно святкувала15-річчя.

Склад: Провід, який складається з 15 чоловік, Рада – 80 чоловікі загалом організація налічує 3560 чоловік.

Адреса: м. Львів, вул. Стефаника 10.

Телефон: 72-00-33, 72-91-55

Керівництво:

голова - Ростислав Новоженець,

заступники – Віталій Ілик, Ірина Луковецька, ТарасБучковський.

Представництво місцевої партійноїорганізації в представницьких органах таорганах виконавчої влади. Вльвівській обласній раді є 1 депутат – Михайло Барбара, який пройшов поЯворівському виборчому окрузі, у львівському виконкомі – Андрій Соколов, дольвівської міської ради за підтримки УРП „Собор” пройшов Василь Кириченко, якийвдруге є депутатом Львівської міської ради (перейшов до фракції ВО„Батьківщина”). В різних представницьких органах є близько 90 депутатів – церайонні ради, є фракція в Миколаївській районній раді, яка складається з 17чоловік. Головою Яворівської адміністрації є Ростислав Новоженець, головоюМиколаївської районної ради є Ігор Півка, заступником голови цієї ж ради єпрофесор Войнович. В Яворівській районній раді – 17 чоловік, в Старому Самборіє депутатська група з 4 чоловік, фракція в Кам’янко-бузькій міській раді 12чоловік з 32.

Мережа первинних партійних осередків.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів. УРП „Собор” має розгалужену мережу по всіхадміністративних одиницях. Існує молодіжна організація, яку очолює АндрійСеменюк (студент історичного факультету ЛНУ).

Друкований орган: обласна газета „Незалежність”, головнийредактор - Іван Білик. В Перемишлянах - „Клич волі”, в Дрогобичі –„Незалежність” для внутрішнього партійного користування з обмеженим тиражем.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року. В Києві по публікаціям, 20-30 публікацій в місяць,постійно присутні в інформаційному просторі. Під час акцій „Повстань,Україно!”, „Україна без Кучми” та інших приймали безпосередню участь. Заявистосовно непорозумінь, що виникли в Помаранчевому блоці і з своєї сторони УРП„Собор” намагалася унеможливити ці речі. Заяви стосовно мови, тривалий чассудилися з обласною адміністрацією стосовно виконання ухвали сесії обласноїради від 2000 року про стан функціонування української мови. Суд відбувався вГалицькому районі м. Львова, згодом було подання до апеляційного суду, а заразвимушені звертатися до Верховного суду, бо суди залишили справу без розгляду.

Навчаннячленів місцевих партійних осередків, активістів, потенційних працівниківвиборчих комісій. Проводять регулярно навчання в Інституті політичних технологій, в ЦПДта на Площі Ринок 8. Недавно був семінар в Бірках за участю Жиребецького,Ковтунця, навчання в Яремчі. Новоженець був куратором Яворівського, Жовківськогорайонів. Шостак був першим заступником в Галицькому районі.

Публікації в ЗМІ про діяльність обласноїпартійної організації: регулярно з’являються публікації про кам’янко-бузьку, дрогобицькуорганізацію, постійні круглі столи стосовно „Галолу”, долотного заводу,постійні публікації в яворівській організації, особливо – вкладці у „ВисокомуЗамку”. Голова самбірського районного осередку є начальником міської освіти,тому постійно з‘являються публікації.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчої комісії). Розглядається як «шанс на місці», з метою взяти якийсь зріз влади іпродемонструвати свій потенціал, свою візію. Прерогатива - яворівський район,особливий акцент на вибори мера Яворова, Самбора, наперед висувати кандидатурудля обговорення місцевими політичними елітами. Серйозна робота постаросамбірському районі, зокрема в них є секретар добромильської ради, будутьборотися за крісло мера Добромиля. До обласної - висунули Білика, серйозно будепретендувати Андрій Соколов, член виконкому, голова конфедерації вільнихпрофспілок

Основні проблеми місцевості, вирішенняяких стане пунктами передвиборчоїпрограми партії:непричетність до влади не дає змоги вирішувати ці проблеми, окрім Самбору таЯворова. Будуть боротися за посаду мера Моршина.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції і блоки із осередками інших партій намісцевому рівні під час виборів 2006. Співпраця і коаліція можлива з усіма, хто сповідує українськунаціональну ідею, рада визначилася за продовження співпраці в рамках блокуТимошенко, готові йти у різному форматі «правиці», окрім ідеологічно несуміснихпартнерів. Щодо ПРП відзначають, що це технологічно потужна політична сила,представники якої серйозно працюють на всіх виборчих рівнях.

Щодо УНП також ведеться співпраця, зокрема требавідзначити наявність офіційного листа від голови ЛОО УНП з проханням підтриматиО.Гудиму в передвиборчій боротьбі на посаду мера м. Львова. Це питаннярозглядалося на проводі УРП „Собор” і на даний момент обговорюється. Такожвідбувся спільний провід з УНП на рівні „перших осіб”. На проводі УРП „Собор”був присутній голова ЛОО ВО „Батьківщина” І.Денькович. В питаннях прийняттярішень про блокування виходитимуть із необхідності збереження власноїполітичної сили.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Партія позиціонує себе як класичнанаціонально-демократична політична сила. Короткого аналізу заяв „Собору”достатньо, щоб переконатися в істинності цього твердження. Так, лідер обласноїорганізації Ростислав Новоженець розкритикував законопроект народного депутатаОлександра Мороза щодо надання російській мові офіційного статусу. Більш тогопорівняв його з Валуєвським циркуляром та Емським указом і назвав це спробоюпродовжити колонізаторську політику. Аналогічна за змістом була заява партії іщодо ситуації з гастролями російських артистів в Україні, соборівці звинуватиличиновників місцевого масштабу у саботуванні політики Президента у сферіпідтримки української культури. УРП „Собор” став однією з небагатьох партій,які підтримали ідею проведення люстрації.

Взагалі, голова ЛОО партії Ростислав Новоженець єодним з найактивніших серед чільників львівських осередків. Дещо зменшилоінформаційну активність та присутність Новоженця у місцевих ЗМІ призначенняйого головою Яворівської РДА. Цей факт викликав неоднозначне сприйняття як уЛьвові, так і у Яворові, принаймні засоби масової інформації рясніли повідомленняпро не дуже вдалий період, як в них вказувалося, керівництва Новоженцем одним зяворівських підприємств. Проте, кадрові амбіції республіканців одним головою райдержадміністраціїне обмежувались: партійці у своїй заяві до голови ОДА вимагала 17 посад різногорівня в області.

УРП „Собор” одним з першим, до відомого розколу,визначився із своїми політичними симпатіями на виборах-2006. Республіканцізаявили про бажання йти на вибори у складі блоку Тимошенко, відмовившись відпропозиції влитися у лави НСНУ. Свою категоричну позицію соборівці пояснюютьпідписанням меморандуму між Ющенком та Януковичем. Непоганою перспективою дляпартії виглядає і можливе прохідне місце Ростислава Новоженця у списку БЮТ.Крім осіннього розколу в партії на національному рівні, місцевий УРП „Собор”пережив весняний розкол, коли львівський міський осередок прийняв рішення провласне влиття у лави НСНУ. Фактично, робота міської організації булапаралізованою майже рік.

УРП „Собор” проводила помітну агітаційну кампанію. Восновному це відбувалося шляхом заяв та презентацій Ростислава Новоженця. Середтаких акцій можна виділити зустріч голови ЛОО партії із духовенствомЯворівщини, політичним активом району, судовий процес проти Львівської обласноїдержавної адміністрації через невиконання ухвали сесії облради від 2003 рокущодо мовного питання, спільні акції із білоруськими громадськими та політичнимисилами. Також республіканці відзначились своїми досить оригінальними заявамищодо нейтралізації опозиції в Україні та удосконалення охорони державногокордону.

Ще одним інформаційним приводом, у зв’язку ізяким ЛОО УРП „Собор” знову вийшла на перші шпальти ЗМІ стала пертурбації укерівництві на рівні Києва і відповідно - зміна керівництва на обласному рівні, коли від керівництва ЛОО булоусунуто Ростислава Новоженця і обрано керівником Ірину Лукавецьку. Останній,щоправда, з таким рішенням не погодився.

Всеукраїнськеоб’єднання „Свобода"

Утворена в 1991 році як СНПУ. У лютому 2004 року на 9 з’їзді партію було перейменовано уВО „Свобода”.

Орієнтовна кількість членів - до 4 тис.

Адреса: 79000, м. Львів, вул. Чайковського, 17.

Тел.: (0322) 72 58 40.

Голова ЛОО - Олег Панькевич, депутат Львівської обласної ради, головаБродівської РДА.

Представництво обласної партійної організації в представницькихорганах влади та органах виконавчої влади.

- депутат Львівської обласної ради, голова Бродівської РДА;

- заступник голови Кам'янка-Бузької районної ради;

- депутати Бродівської районної ради;

- депутат Жовківської районної ради;

- депутат Миколаївської районної ради;

- начальник відділу Сколівської РДА;

- спеціаліст Новороздільської РДА.

Мережа первинних партійних організацій. Наявність молодіжнихорганізацій, друкованих органів та інше. На сьогоднішній день зареєстровані районніорганізації у 18 районах області, а також міська у Львові і 11 міських у містахЛьвівщини. Друковані органи масової інформації: Львівська обласна газета«Всеукраїнське об'єднання «Свобода»».

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчої комісії. Починаючи з 1991 року проводяться спеціальні навчаннядля людей, які стають членами виборчихкомісій або спостерігачами на президентських, парламентських і місцевихвиборах. 80% кадрів є постійними, а 20% є новими. Тому для них даютьсянастанови і проводяться консультації щодо участі у виборах і роботі надільницях.

Публікації в ЗМІ про діяльність обласноїпартійної організації.Говорити про публікації в ЗМІ нереально, оскільки кожен місяць вони інші.Невідомо чому для більшості українських ЗМІ ВО „Свобода” є табу. Колипроводяться соцопитування до переліку партій ВО „Свобода” не вносять. ВО„Свобода” замовляє незалежні соціологічні опитування не для публікацій, а длятого, щоб знати свій рейтинг і планувати подальшу роботу. Найбільше публікаційв „Львівській газеті”, „Поступі”, Інтернет-видання: „ЗІК”, „Вголос”, „Високийзамок” - дуже рідко, „Експрес”- ще менше, хоча останнім часом були згадки.

Основні проблеми місцевості, вирішення якихстане пунктами передвиборчої програми осередку. Першочерговезавдання: повернути Україну українцям. Якщо говорити про господарку, то в першучергу за результатами замовлених ВО „Свобода” соцопитувань – це вода, оплата,вартість і якість комунальних послуг. На місцевому рівні основні проблеми зводятьсядо таких: дороги, комунальні послуги, вода, боротьба з бюрократією.

Напрацювання в культурній сфері. ВО „Свобода” турбує можливевиключення Львова з ЮНЕСКО. Турбує стан історичних місць, зокрема замків Львівщини і не тільки, особливо ті, біля якихбудуються хмарочоси і супермаркети. Львівщина мала б стати  однією з базових областей, яка б маланаповнювати державний бюджет коштами з туризму, вона б мала стати своєрідноюкультурною маркою.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. Під час різних політичних, суспільних подій „Свобода”може співпрацювати і співпрацювала з різними організаціями, іншими політичнимипартіями. Якщо бачення ВО „Свободи” розходились з кимось, то спільні акції непроводились. У ВО „Свобода” є нормальні стосунки з рухами, з КУНом, з УНА-УНСО,тобто з будь-якими політичними партіями, якщо на якусь конкретну проблематикунемає розходжень в думках і поглядах.

Минулого рокубула підписана заява вчителів. Перший раз за понад 60 років вдалося сісти заодин стіл вчителям і націоналістичним організаціям. Це були „Свобода”, КУН, ОУНі ОУН-Р, тобто „мельниківці” і „бандерівці”. У ВО „Свобода” в наявності єоригінал заяви, підписаний керівниками цих чотирьох організацій, скріпленийпечатками. „Свобода” далі притримується тих домовленостей і наразі інші двіорганізації про ці домовленості забули, мотивуючи це тим, що це ніби булапідписана заява до президентських виборів, але це не так. ВО „Свобода” готовеоб’єднуватись, про об’єднання вже заявило УНА на своєму з’їзді, що вони хочутьблокуватись з „Свободою”, Консервативна партія України теж висловила бажанняпро блокування. ВО „Свобода” готове до співпраці з усіма, крім демлібаралів,таких як НСНУ.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточенняЮщенка у корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінка нового уряду Єхануроватощо. В травні місяці ВО„Свобода” був підготовлений лист до народного президента, в якому були слова:„Віктор Андрійович придивіться до свого оточення”. Десятки тисяч людейпоставили під цим свої підписи, хоч там була критика діючого президента. І тойлист був направлений Президенту України. Лист був підписаний „Все ще з віроюваші терплячі українці 11 травня 2005 року”. Оприлюднені звинувачення вкорупції прозвучали лише на початку вересня.

Щодо уряду Тимошенко, то це є прерогатива Президента, він може послати чи непослати у відставку. Але дивує один факт, 24 серпня 2005 року на майданіНезалежності Президент, вітаючи український народ з незалежністю, дає найвищийбал роботі уряду і через два чи три тижні той же Президент України ВікторАндрійович Ющенко відсилає уряд у відставку, мотивуючи це поганою роботою ізниженням показників. В принципі може бути. Він дав п’ять балів. Подванадцятибальній шкалі? Можливо. Він президент, він господар свого слова. Вінйого дав, він забрав. Те, що це є політична гра – однозначно. Але не требазабувати, що в 2001 році Леонід Данилович відіслав Ющенка і його уряд з тієюсамою мотивацією. Після того, він став Президентом і, можливо, зробив таку жпомилку.

Оцінка нового уряду Єханурова. „Стара гвардія прийшла,побачила, перемогла. Склад уряду Єханурова. Він був керівником Фонду держмайна.А що в Україні не знайшлось українця на посаду прем’єра? Та, в принципі, головаРНБО теж молдаванин. Система уряду в більшості своїй теж не українці. Українціє у всіх держустановах, тільки в одного Віктора Андрійовича українців немає.Щодо діяльності уряду Єханурова, то побачимо. Його так само піарять, як іпопередній уряд. Щодо його економічних кроків, то поки що не відчутно.”

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

ВО „Свобода” має досить розгалужену партійнуструктуру в області, а також власного представника у виконавчій владі – головуБродівської РДА – Олега Панькевича. Взагалі, позиції „Свободи” у Бродівськомурайоні є чи не найпотужнішими: до лав партії входить значна частина номенклатури.Саме, масовий прихід свободівців у владу спровокував протидію з боку іншихполітичних сил району. Тому конфлікт між головою РДА Олегом Панькевичем таголовою районної ради Назаром Котишиним, який не належить до „Свободи” виглядаєнеминучою закономірністю. Те ж саме можна сказати і про начальника Бродівського районного відділу культури і туризму ГалинуЗварич, яка звинуватила голову райдержадміністрації та обласного осередкупартії по сумісництву у політичному тиску на неї як члена НСНУ. Певна політичнанапруга в районі, створена протистоянням свободівців та їх опонентів, все такине переросла в політичну кризу і обмежилася лише взаємними звинуваченнями.

Однак, головним ресурсом та обличчям партії є нардепОлег Тягнибок. В чому, власне, полягає головна сила і слабкість партії. За умоввдалої іміджевої розкрутки депутата, партія могла б набрати додатковихелекторальних балів. Проте, на данний момент, є підстави стверджувати, щовідбувається зворотній процес. Серія скандалів, в яких Олег Тягнибок бувзвинувачений у ксенофобії не могла не відштовхнути від нього поміркованийелекторат, а це явно не сприятиме подальшій розбудові партії.

Цілком можливо, що саме ці фактори стали причиноюрозколу в партії після „помаранчевої революції”, коли з її лав вийшла значна частинакерівництва та інтелектуальних лідерів. Очевидним є те, що головний акцентпартія робить на місцеві вибори, оскільки її електоральне поле є доситьвузьким.

Серед піар-акцій партії треба виділити досить цікавеноу-хау під назвою „Програма захисту українців”, яка була презентована не лишеу містах та селах Львівщини, але і в багатьох інших регіонах. Дана програма, засловами лідерів Всеукраїнського об’єднання, є ідеологічною основою партії, якасвоєю головною метою ставить захист прав етнічних українців. Іншимитрадиційними акціями „свободівців” були вшанування пам’ятних для українців датнародження видатних діячів та роковин подій. Так, активісти партії організуваливіча до 149-ї річниці з Дня народженняІвана Франка та 185-річчю з дня народження Пантелеймона Куліша. ВО„Свобода” виступила з ініціативою введення у школах уроків „Голодомори вУкраїні у ХХ столітті” та „Геноцид українців у ХХ столітті”. Додатковим баломдо позитивного іміджу партії та її лідера стало поширення серед ЗМІповідомлення про успішне лобіювання Олегом Тягнибоком виділення коштів нагазифікацію та соціально-економічний розвиток чотирьох районів Львівськоїобласті, три з яких входять до мажоритарного округу народного депутата.

Партія періодично оприлюднює заяви зверненні, в основному,до Президента, в яких висловлює власну незгоду із кадровою та національноюполітикою глави держави. Зокрема, свободівці критикують Ющенка за „загравання зчужинцями”, що проявляється, на їх думку, у здачі національних інтересів тапоступках у власній національній гідності. Піддано критиці було відкриття уЛьвові „Цвинтаря Орлят”, відсутність політичної волі у керівника державистосовно визнання воїнів УПА воюючою стороною у Другій світовій війні.Неординарною ініціативою можна вважати звернення лідера „Свободи” ОлегаТягнибока до керівництва країни повернути графу національність у паспорти, таксамо як і формувати органи державної влади за квотним національним принципом.Періодично свободівці критикують Президента за помилки у кадровій політиці, називаючийого оточення космополітичним.

ВО „Свобода” заявила про власне бажання створити блокправих націоналістичних сил для участі у наступній виборчій кампанії. Однак,успішність цієї ініціативи, станом на листопад, можна поставити під сумнів,оскільки офіційно жодна політична сила на пропозицію свободівців не пристала. Зкандидатом на посаду міського голови „свободівці” ще не визначились, томуконкретної кандидатури не називають.

Народний Рух України

Львівська крайова організація

Станом на 01.10.2005 р. ЛОО НРУ налічує 7702 члени.

Адреса: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 11

Тел. /факс 2999-257, 2999-134

Керівництво: голова ЛКО НРУ – Ярослав Кендзьор, народний депутатУкраїни

Мережа первинних партійних осередків. Наявністьмолодіжних організацій, друкованих органів та інше. Станом на 1.10.2005 р. у Львівській областізареєстровано 23 районних організації, 4 міських організації, 6 районних вмісті Львові і 3 міськрайонні організації. Загалом ж є 485 місцевих первиннихосередків.

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчої комісії: І в Львівській області і в Києві навчання членів територіальних та дільничихвиборчих комісій проводились в два етапи, плюс є такі люди, які неодноразово бралиучасть у виборах, починаючи з 1990 року.

Основні проблеми місцевості, вирішення якихстане пунктами передвиборчої програми: 1) запровадження нових робочих місць в межах самеЛьвівської області; 2) залучення інвестицій у регіон.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. Де-факто в області найбільші осередки – це осередкиРУХу. Нормальні відносини в партії з НСНУ, КУНом, але вже складніше з„Батьківщиною.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточенняЮщенка у корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінка нового уряду Єхануроватощо: підтримують крокиПрезидента, переконані, що уряд має бути професійний та менше займатисяполітикою. Виступають за роз’єднання бізнесу і політики, уряду і бізнесу.Оцінка уряду Єханурова: використання позитивного імпульсу колишнього уряду,помилки виправляються, позитиви розвиваються.Оцінка виступів Президента і екс-прем’єра: Тимошенко вживала занадто загальніфрази, але і є певний позитив у знаходженні взаєморозуміння і відкиданнявзаємного протистояння під загрозою приходу до влади третьої сили.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Народний Рух України є найстаршою політичною силою наЛьвівщині. Проте, сьогоднішня політична ситуація в Україні ставить передпартією завдання не маргіналізуватися, якщо не національному, то принаймні намісцевому рівні. Особливо критичною ця ситуація виглядає, якщо враховувати, щоНРУ є найбільш організаційно розвинутою партією на Львівщині та має найбільшукількість членів.

Поява нової партії НСНУ змусила змиритися рухівців зпереходом у лави конкурента чималої кількості власних представників у владі,серед них і губернатора Петра Олійника. Активність НРУ на Львівщині не є надтовисокою. Багато експертів пов’язують це з тим, що голова ЛКО НРУ ЯрославКендзьор проводить значно більше часу в Києві, ніж у Львові, а яскравихособистостей партія на Львівщині не має. НРУ фактично не веде активноїагітаційної кампанії, послуговуючись стеоретипом, що має стабільний національноорієнтований електорат.

Акції НРУ здебільшого проходять у спілці з іншимипартіями: УНП, КУН та інші. Орієнтовані вони на протест проти чиновниківрізного рівня, здебільшого місцевого самоврядування, які на думку учасниківакцій, причетні до корупції або не виконують певних соціальних зобов’язань.Прикладом можуть бути акції протесту проти міської влади Трускавця, Борислава.

Єдиним серйозним конфліктом всередині партії можнавважати протистояння між нардепом Ярославом Кендзьором та заступником головиобласної ради, також рухівцем, Ігорем Держком. Це протистояння виникло наоснові порушення Ігорем Держком партійної дисципліни і публічної підтримки нимкандидатури Михайла Сендака на посаду голови ОДА, замість висунутого НРУ ПетраОлійника. Однак, цей конфлікт, на відміну від багатьох інших конфліктів непереріс в системну кризу всередині партії, оскільки Держка не підтримала жоднаструктурна одиниця Львівського НРУ. Розуміючи програшність власного становища,Держко залишив лави НРУ.

Фактично, серйозну діяльність НРУ заміняєінформаційна присутність Ярослава Кендзьора на шпальтах місцевих ЗМІ, якийзначно частіше коментує події національного, а не місцевого масштабу.Виключення складає конфлікт з Л. Буняком і активна боротьба членів НРУ –депутатів за усунення останнього з посади. Неактивною виглядає робота партії на місцевому рівні з пошуку політичнихсоюзників на місцеві вибори.

НРУ на регіональному рівні, подібно як ізагальноукраїнському буде партнером НСНУ по блоку. Обласний провід НРУ висунувВ. Куйбіду кандидатом в мери. Сьогодні він є одним із лідерів за опитуваннями. Ключовепитання - чи стане В.Куйбіда спільнимкандидатом блоку.

Громадянська партія „Пора”

Львівська обласна організація партії „Пора” утворена9 липня 2005 року. Станом на 16.11.2005організація нараховує до тисячі членів у Львівській області.

Найвищим керівним органом є збори або обласна конференція, між зборами конференціюочолює політрада, яка має виконавчий орган.

Керівництво: Голова ЛОО: Дем’янМалярчук, голова виконкому: Андрій Рожнятовський.

Юридична адреса партії: вул. Зелена, 162.

Контактний телефон: 241-80-46.

Представництво обласної партійної організаціїв представницьких органах та органах виконавчої влади. У зв’язку з тим, що змінені правила гри всуспільстві організація вважала не потрібним рекомендувати людей у виконавчіоргани влади, тому що сьогоднішнє суспільство живе за тими законами, проти якихповставало рік назад.

Мережа первинних осередків. Наявністьмолодіжних організацій, друкованих органів та інше. Партійна організація створювалась з осередків,місцеві організації проходили рекомендаційні тестування в комісії з етики. Впроцесі реєстрації виникали проблеми, потрібно вирішити певні юридичні моменти.В кінці листопада 90% осередків буде зареєстровано. Найголовніше, що „Пора” маєсвоїх прихильників. І це покажуть вибори 2006 року.

Є декілька громадських організацій, які носять бренд„Пора”, серед молодіжних є одна „Пора” загальноукраїнська і є громадськаорганізація „Пора 90-х”, де об’єднані учасники голодувань на початку 90-х, є„Нова пора” і ряд інших громадськихорганізацій, необов’язково, що там є прихильники партії „Пора”. Функціональномета політичної партії одна, а громадських організацій – інша.

Друкований орган організації: загальноукраїнська „Громадський захист”(„Гроза”), на місцевому використовувалась газета „Пора перемагати”. „Гроза” маєзагальнодержавну реєстрацію, всі інші видання є нерегулярними.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року. Ініціатива закладення парку Івана Павла ІІ на Сиховінавесні 2005 року, відношення до ініціативи відбудови Високого Замку екс-мераЛьвова Л. Буняка; ініціатива по встановленню пам’ятника Л. Буняку, ініціативазапровадити на виборах 2006 року принцип позитивної змагальності, а не принципобливання конкурентів брудом.

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчих комісій. На даному етапі це становить проблему, тому щопартія не є партією, куди вливаються ті чи інші партійні функціонери (політичніфлюгери, як було зазначено на установчій конференції, які хочуть за будь-якуціну залишитись при владі). Актив і члени партії „Пора” вчаться самостійно ітакож залучаються фахівці з університету імені Івана Франка. На кінець 2005року „Пора” вийде як монолітна фахова структура.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків. Багато висвітлювали діяльність „Пори” як на загальноукраїнському, так іна місцевому рівнях. Востаннє було висвітлено як діяла місцева організація Городоцькогорайону, де було підтримано представників малого і середнього бізнесу.Діяльність партії найбільше висвітлювалась майже у всіх газетах, за винятком„Високого замку”. На всіх місцевих каналах висвітлювалась та чи іншадіяльність.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчої комісії). Розробляється як стратегія, так і тактика. Стоїтьпитання, щоб „Пора” йшла на вибори самостійно і самодостатньо.

Основні проблеми місцевості, вирішення якихстане пунктами передвиборчої програми осередку. Йде розробка передвиборчої програми. І всі проблемимісцевості зараз акумулюються, тобто райони і місто мають опитувальники.Основним є вивчення причин цих проблем і розробка нормативних актів і шляхіввирішення цих проблем. Серед всіх партій, які входили в коаліцію „Сила народу”, які ставлять замету розбудову держави, „Пора” не бачить суперників і вона готова задекларуватисвої наміри проти виливання бруду в період передвиборчої кампанії.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. Про це слід говорити вже після закінченняпередвиборчої кампанії 2006 року. „Пора” на вибори йде сама. „Пора” не будепрацювати як з зовсім крайніми правими, так і зовсім крайніми лівими партіями.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточенняЮщенка у корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінка нового уряду Єхануроватощо. Корупціяв оточенні Ющенка, непорозуміння у відставці Тимошенко, на думку „Пори”, єнеспівмірними звинуваченнями, якщо стоять на шальках терезів ті люди, якізамішані в корупції, а саме Юлія Тимошенко. Всі бачили як формувався уряд.Новому уряду Єханурова рано ще давати оцінку. Оцінку слід дати, коли Українаповністю вступить в опалювальний сезон. Основна проблема – це енергетична кризав Україні. „Пора” свідома того, що не було б перемоги Ющенка, якби ряду кроківне зробила Тимошенко (вона не пішла окремо кандидатом на вибори ПрезидентаУкраїни), також відбулося те, що українська демократія здатна об’єднатися, алетільки перед роздільною стіною. „Пора” повинна стати над ситуацією, так як цебуло перед подіями Помаранчевої революції. „Пора” не буде акцентуватись наособистостях. Тимошенко перейшла в опозицію до Ющенка. Це не можна назватиреваншизмом. Найкраще, щоб „Пора” запропонувала свою концепцію українськоїдержави.

Відставка Тимошенко – це крок, спрямований на спробупогасити конфлікт в суспільстві, який назрівав. Оскільки сторонами конфліктубули Порошенко, Третьяков, з однієї сторони, і Тимошенко, з іншої, булоприйнято рішення усунути одних та інших.

Консолідація НСНУ і „Батьківщини” залежить від командцих політичних сил. Можливе їхнє об’єднання в парламенті, коли вони усвідомлятьвтрати одних та інших.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Партія „Пора” стала своєрідним політичнимпродовженням Громадянської кампанії „Пора”, що взяла активну участь у подіяхпомаранчевої революції. Однак, варто зазначити, що, власне, партія веде свійродовід від однієї з двох громадянських кампаній, а саме так званої „жовтоїПори”. Трансформація, останньої у політичну партію створила конфлікт навколонової організації, що суттєво впливає на її діяльність. Фактично, нова партія,за словами її чільників, стала об’єктом періодичних завуальованих та відкритихнападок з боку колишніх союзників. Випробуванням на міцність для „Пори” сталавідмова Міністерства юстиції у реєстрації. Однак, після затяжного протистояння Мін'юстута „Пори”, гору взяла остання. Непорозуміння в пористів виникали і всерединіорганізації під час обрання обласного та міського керівництва партії.

Головними завданнями, які для себе визначила партія увласній резолюції під час установчих зборів є боротьба з „політичнимифлюгерами” та захист інтересів малого та середнього бізнесу. Діяльністьмісцевої „Пори” проходить в руслі характерного для неї пікетування різнихустанов та протестних акцій, спрямованих, в основному, на активізацію боротьбимісцевої влади з найбільш одіозними фігурами колишнього режиму. Активністьпартії помітна у розповсюдженні власних пропагандистських друкованихматеріалів, які спрямовані не на власну рекламу, а на критику чинної влади.Продовженням цієї кампанії стала також зустріч Президента Віктора Ющенка з активістамипартії, переодягненими у головних дійових осіб минулої влади, що, за задумоморганізаторів, повинно символізувати симбіоз помаранчевої та біло-блакитноїноменклатури. Своєрідним перфоменсом став захід „Пори” із встановленнямпам’ятника найбільш бездарному міському голові, в якому легко впізнававсяЛюбомир Буняк, на чому, власне, і акцентували увагу пористи. До сфери інтересівпартії потрапив і футбол: активісти заявили про власну готовність відстоятиправо львівських вболівальників спостерігати за грою улюбленої команди.

Серед заяв варто виділити вимогу щодо заборони такихпартій як ПСПУ, КПУ та «Братство» і визнання ОУН-УПА. Ця заява була викликананезгодою партійців з діями названих політичних сил під час відзначення річницістворення УПА. Активісти громадянської партії назвали лівих антидержавнимисилами та висунули вимогу заборони цих партій. Також пористи відзначились своїмгумористичним зверненням до президента РФ Путіна. Пористи засудили одноіменнуорганізацію за спекулювання, за їх словами, брендом „Пори” та використанняобразу Че Гевари. Партія відмежувалась від меморандуму Молодіжної організаціїСоціалістичної Партії України та ЛМО ГК „Пора” (Олега Сорочкіна) провикористання образу Че Гевари.

Великого значення партія надає власній участі умісцевих виборах, хоча не ставить за мету потрапити до місцевих рад за будь-якуціну. Логічним в цьому контексті є рішення обласного та міського осередків йтина вибори окремо від інших партій. Партія веде значну роботу по розбудові своєїструктури в області та роботі із залученням молоді. Характерно, що за словамиголови ЛМО Маркіяна Іващишина, пористи не залучатимуть у партійні спискибізнесменів. Пріоритетами „Пори” є не стільки проходження виборчого бар’єру яквласне позиціювання у політико-партійному спектрі. Та кампанія, яку веде заразпартія чітко свідчить, що організація взяла курс на завоювання протестногоелекторату та певне протиставлення себе існуючій владі, закидаючи останнійневиконання цілого комплексу зобов’язань.

Українська народнапартія

СтановленняЛОО УНПвідбувалося 12 грудня 1999 року на базі структур ЛКО НРУ . У січні 2003 р.організація отримала назву Українська Народна Партія.

ГоловаЛьвівськоїобласної організації УНП – Олекса Гудима, член РУХу з 1989 р., заступник головиУНП, народний депутат України.

Перший заступник голови ЛОО УНП Юрій Кужелюк – 1950 року народження.,член центрального проводу УНП, керівник фракції УНП у Львівській міській раді,голова Львівської міської організації УНП.

Станом на 15 листопада2005 року організація налічує 7320 осіб, 720 зареєстрованих первинних осередків, без врахування20 районних організацій, 6 районних організацій у м. Львові, 9 міськихорганізацій у містах обласного значення, 32 міські організації в містахрайонного значення.

Адреса:м.Львів, вул.Ш.Руставеллі, 2

тел.(0322) 72-19-26; 72-18-06

Представництво місцевих партійних осередків впредставницьких органах та органах виконавчої влади. Члени УНП очолюють: Городоцьку РДА, Жидачівську РДА,Мостиську РДА, Миколаївську РДА, Пустомитівську РДА, Стрийську районну раду. Фракції у радах: Львівська обласна -фракція УНП, 6 депутатів, очолює Г. Юрків; Львівська МР – фракція УНП, 9депутатів, очолює Ю. Кужелюк; Бориславська МР – УНП, 7 осіб; Буська РР –фракція УНП, 23 депутати, очолює Б. Глова; Бродівська МР – фракція УНП 8 депутатів,Бродівська РР – 1 депутат; Винниківська МР - фракція УНП, 3 депутати, очолює В.Стефанинин; Жидачівська РР – 10 депутатів, партгрупа УНП; Жовківський РР – партгрупаУНП, 7 депутатів, голова А. Косенко; Золочівська РР – 2 депутати, Кам’янка-БузькаРР - 1 депутат, Кам’янка-Бузька МР - 2 депутати, Миколаївська РР – 5 депутатів,Миколаївська МР - 4 депутати, Мостиська РР- фракція УНП, 7 осіб, голова -І.Давидяк; Новороздільська МР- фракція УНП 9 депутатів, очолює А. Шалаєв;Перемишлянська РР – фракція УНП, 7 депутатів, голова – М.Бакай; ПустомитівськаРР – 4 депутати, Самбірська РР – 1 депутат, Самбірська МР – фракція УНП, 3 депутати, голова - І.Швед; Сколівська РР– 3 депутати, Старосамбірська РР – фракція УНП, 10 чол, голова – А. Волощак,Старосамбірська МР – 3 депутати, Стрийська РР – фракція УНП, 12 чол,голова - М.Кушина; Стрийська МР – 3депутати.

Мережа місцевого партійного осередку.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів та інші публікації. 20 районних організацій у Львівській області,6 районних організацій у м. Львові, 9 міських організацій у містах обласногозначення, 32 міські організації в містах районного значення.

З ЛОО УНП співпрацюють ЛОО Української народноїмолоді, ЛОО Української студентської спілки, Львівською обласною філією «Фондупідтримки молодіжних ініціатив», Львівським Молодим Рухом.

В структурі ЛОО УНП працює прес-служба. Силами ЛОО УНП у Львівській області черезпередплату розповсюджується 48 тисяч примірників газети Української народноїпартії „Народне слово”, у якій виходить додаток „Народне слово. Львівщина”.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року.

Січень 2005: Львівська обласна організація УНП закликалазвільнити місцеве самоврядування від корупціонерів; лютий 2005: Заява ЛМО УНП щодо недоцільності об’єднання в єдинупартію на базі Блоку «Наша Україна»; березень2005: УНП провела акцію «Схід-Захід», щоб привернути увагу до проблемививчення української мови на сході України; ЛОО УНП закликала Львівську міську та обласну ради долучитися дозаконодавчого визнання всіх учасників національно-визвольних змагань учасникамибойових дій; квітень 2005 р.: Заява УНП, щодо необхідностізахисту місцевих бюджетів у зв’язку з підвищенням мінімальної заробітної плати,що поставило під загрозу виконання міського бюджету на 2005 рік; травень 2005 року: Львівська обласна організаці УНП проводить у районахобласті серію круглих столів з обговорення проекту закону «Про територіальнийустрій України». ЛОО УНП виступає проти поспішного впровадження реформи; ініціатива травня 2005 року: Збірпідписів за визнання збройної боротьби УПА національно-визвольним рухом занезалежність України; серпень, 2005:Заява ЛОО УНП протинезаконного продажу земель, що перебувають у користуванні військових частин,жовтень 2005: Заява Ради ЛОО УНПіз закликом до створення національно-демократичної коаліції на виборах 2006року; Заява Львівської міської організації Української Народної Партії зприводу злочинного розбазарювання земель приміської зони Львова; Заява УНП щодо кадрової політики у міськійраді Львова після відставки міського голови Буняка.

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчих комісій. Перший етап навчання відбувся у червні 2005 року,другий етап відбудеться у грудні 2005 р., третій етап - у лютому 2006 р.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків.Львівська міська та обласна організація УНП постійно співпрацюють із засобамимасової інформації. Всі ініціативи та повсякденна діяльність організаціївисвітлюються у друкованих та електронних ЗМІ. Особливої уваги ЗМІ надаливисвітленню діяльності УНП зі збору підписів за визнання УПА, діяльностідепутатів фракції УНП у Львівській міській раді щодо захисту від вирубуванняБрюховицьких лісів, контролю за реалізацією кредиту Світового банку напокращення водопостачання Львова, бюджетного процесу у Львові, позиції УНП щодоадміністративної реформи.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал для кандидатів, членів виборчоїкомісії). З липня 2005 р. працює Львівський обласний виборчий штаб УНП, звересня 2005 року працює Львівський міський виборчий штаб УНП, з жовтня 2005року працюють 6 районних у місті Львові виборчих штабів УНП, з листопада 2005року працюють 28 районних та міських (у Львівській області) виборчих штабів УНП.

У лютому 2005 р. конференціями ЛОО УНП та ЛМО УНПзатверджені критерії формування виборчих списків УНП до Львівської обласної таЛьвівської міської рад, а також рекомендації, щодо критеріїв формуваннявиборчих списків УНП до районних та міських рад.

Рішенням Ради ЛОО УНП 12 вересня 2005 р. О. Гудимувизначено претендентом на міського голову Львова. 12.11.2005 р. Рада ЛОО УНПзатвердила кандидатів від УНП на посади міських голів міст обласногопідпорядкування, та взяла до уваги інформацію обласного виборчого штабу прозавершення складання попередніх списків кандидатів на посади сільських,селищних та міських голів (420 претендентів).

На конференції ЛОО УНП 20.11.2005 року затвердженосписок з 26 претендентів від ЛОО УНП до виборчого списку УНП до Верховної РадиУкраїни.

Підготовлено попередні пропозиції по делегуванню 15 уОВК, , 880 у ТВК, 2200 претендентів у ДВК.

Основні проблеми місцевості, вирішення яких станепунктами передвиборчої програми осередку.

- Раціональневикористання земельних ресурсів;

- Підтримкамолодіжного житлового будівництва;

- Будівництвоу м. Львові сміттєпереробного заводу;

- Розвитокенергозберігаючих технологій;

- Розвитоктуристичної інфраструктури, зокрема агротуризму.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. УНП послідовно виступала за створеннянаціонально-демократичної коаліції на ідеологічних засадах. Рішення проутворення виборчого блоку національно-демократичних сил разом з Партією вільнихселян і підприємців України, політичною партією “Україна Соборна” та РеспубліканськоюХристиянською партією прийняв VІІ позачерговийз’їзд Української народної партії, який відбувся 27 листопада в Києві.Відповідно до рішення з’їзду конфігурація блоку повинна дотримуватися на всіхнизових рівнях.

Діяльність обласної організації партії у 2005 роціу дзеркалі медіа

Українська народна партія належить до правих,національно-демократичних партій, що традиційно користуються підтримкою наЛьвівщині. УНП в період з вересня 2004 року по жовтень 2005 року була однією знайбільш згадуваних партій.

Вона взяла активну участь у „помаранчевій революції”та наступному формуванні місцевої виконавчої влади. Особливістю поведінки УНПпід час формування кадрової політики на Львівщині, стала її демонстративнанепретензійність. Партія навіть прийняла заяву, в якій закликала місцевіосередки політичних сил домовитися в питанні призначення кадрів зарадизбереження стабільності в області. Незважаючи на це УНП отримала посади як нарівні заступника голови ОДА, так і на рівні начальників управліньоблдержадміністрації та голів РДА. В той же час УНП так само як НРУ сталажертвою створення нової партії НСНУ, оскільки в ряди останньої перейшло чималопредставників партії у владі. Однак, реакція самої УНП була доволі стриманою,більш того перехід партійців в ряди іншої політичної сили був поясненийуенпістами як своєрідне делегування кадрів молодій партії НСНУ.

Незважаючи на послаблення позицій партії у виконавчійвладі, їй вдалося створити фракцію у львівській обласній  раді та деякихрайонних радах області в додаток до існуючої фракції в міській раді.Розходження з пропрезидентською партією НСНУ здебільшого на національномурівні, викликані, на думку більшості експертів, незадоволенням кадрових амбіційлідерів партії, а також невизначеністю ідеології Народного союзу, спонукалиуенпістів відмовитися від ідеї створення спільного виборчого блоку разом знашоукраїнцями. Тим самим УНП закрутило інтригу і на місцевому рівні – з кимвсе-таки блокуватиметься партія?

За період від весни по осінь 2005 року, УНП устамисвого обласного чільника неодноразово заявляла про можливі виборчіконфігурації, чим крім всього іншого досягалось й іншої мети – постійногонагадування виборцю про власне існування. УНП оголосила про свою відмовублокування з НСНУ та НП, оскільки вони, за словами уенпістів, є ідеологічнодалекими від націонал-демократів. Зокрема, це стосується питань визнанняОУН-УПА та створення ЄЕП. Поступово від розмов про блокування з БЮТ, УНПзаговорила про власну ініціативу створити та очолити блок партій правоцентристськогопартійного спектру. Таке рішення виглядає найбільш логічним та виправданим,якщо не з точки зору досягнення виборчого результату, то принаймні з точки зорувласного позиціювання у партійно-політичному середовищі.

В цей же контекст якомога краще лягає і насиченапіар-кампанія УНП. Піар-акції партії вирізняються, перш за все своєюідеологічною складовою. Протягом року партія провела кілька піар-акцій.Головною став збір підписів за визнання вояків ОУН-УПА воюючою стороною уДругій світовій війні. Активісти партії, як і було обіцяно, зібрали понад одинмільйон підписів. Крім цього УНП періодично приймала заяви-звернення як доПрезидента Ющенка, так і до екс-прем’єр-міністра Тимошенко із вимогою наданняветеранам УПА відповідного статусу. Акції такого змісту мали місце і підстінами Львівської ОДА. Однак, характерною рисою цих акцій була мала кількістьучасників та звуження цієї проблематики лише до рівня інтересу однієї партії.

Активісти УНП взяли участь у серії акцій „Схід іЗахід разом”, в рамках якого було ініційовано збір україномовної літератури дляжителів східних областей. Крім цього львівська УНП прийняла заяву, в якійвимагала від керівництва держави відновити розслідування справи загибелікомпозитора  Володимира Івасюка. Зрозуміло, дана заява була зроблена вроковини смерті митця.

Загалом піар-кампанію УНП на Львівщині можна назватинайактивнішою  серед інших політичних партій. Крім того, вирізнялася вонавикористанням чи не найменшої кількості чорного піару. Єдиним прикладомостаннього стали звинувачення голови ЛОО УНП Олекси Гудими у корупційних діяхна адресу екс-мера Любомира Буняка, що були висунуті на початку 2005 року.Проте, цей хід зашкодив не так Буняку як самому Гудимі, оскільки останній бувзвинувачений у відповідь прихильниками мера у розкраданні грошей, спрямованихна потреби Майдану та у незаконному використанні будинку, зареєстрованого вякості офісу, для проживання власної родини.

Взагалі, питання Буняка та міської ради булопріоритетним у діяльності голови ЛОО Олекси Гудими. Він регулярно висловлювавсвоє незадоволення діяльністю тоді ще мера Любомира Буняка, і чи не першимпублічно озвучив тезу про можливість і необхідність висловлення недовіриостанньому. Фракція УНП у міській раді регулярно блокувала ініціативи мера збудь-якого питання. Цікавим фактом є те, що Гудима неодноразово висловлювавсвоє бажання бачити в кріслі в.о. міського голови Зеновія Сірика (згіднозаконодавства тільки Сірик міг обійняти цю посаду, проте компліментарність наадресу останнього була постійно присутня). А вже після відставки Буняка тапершого місяця керівництва Сірика, фракція УНП практично відмежувалась відспівробітництва з ним та зняла з себе відповідальність за ситуацію в місті.Високу активність проявляє УНП і у передвиборчій кампанії на посаду міськогоголови Львова. Вона першою з політичних партій визначилась зі своєюкандидатурою – це Олекса Гудима і розпочала активну пропагандистську кампанію(наочна агітація на білбордах, активна публікація рекламних матеріалів угазетах, тощо).

Щодо парламентських та місцевих виборів, то партіянаразі заявила, що ітиме на вибори  у форматі Народного блоку ЮріяКостенка. Однак, на наш погляд, наразі це виглядає лише як спроба підвищитисвою політичну вагу з метою подальшого входження у якийсь із блоків, щоматимуть реальні шанси на проходження до органів влади.

Партія„Реформи і Порядок”

Львівська обласна організація утворилася наЛьвівщині в 1997 році.

Адреса: проїзд Кривої Липи, 6.

Телефон 297-19-32

Голова ЛОО ПРП – Тарас Стецьків, народний депутат

Склад: 1500 чоловік в області. Чисельність партії впала узв’язку з переходом значної частини членів до НСНУ. 18 липня 2004 року партіюбуло перейменовано на „Наша Україна”, 9липня 2005 року на установчому з’їзді зновубуло перейменовано партію на „Реформи і порядок”. Це було пов’язано з тим, щовона входила в блок „Нашої України”.

За статутом є Рада партії, в яку входять 5 чоловік.Голова міської організації – Олег Бас. В Раду ще входять 4 особи. Вищийкерівний орган – конференція, між конференціями важливі питання вирішує Рада.

Представництво обласної партійної організації в представницьких органах  та органах виконавчої влади: стався перехід людей, які були при владі ізПРП в Народний союз „Наша Україна”. Нечітка позиція керівництва партії, зокремаПинзеника, спричинила перехід активної частини партії в „Нашу Україну”, томунема представництва в органах влади.

Мережа первинних партійних осередків. Наявністьмолодіжних організацій, друкованих органів та інше: міська партійна організація нараховує 250-270 членів,відсутність чіткої позиції зумовлює малу кількість членів партії. В області вусіх районних центрах зареєстровані партійні організації і в містах обласногозначення, окрім Моршина. Молодіжних організацій нема.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року. Останнє звернення до З. Сірика стосовно формуваннявиконкому і включення туди Теодора Дяківа, який є активним членом партії, алеце не було враховано.

Навчання членів обласної партійноїорганізації, активістів, потенційних працівників виборчої комісії: проводяться навчання, було вже проведено 2семінари по навчанню голів і членів окружних комісій, які відбулися в червні тажовтні. Зокрема, співпрацюють із фондом виборців України (Ковтунець іЖеребецький).

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків: лишеінформаційні новини.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчої комісії): формується база даних по Львову, роздані вказівкирайонним і міським осередкам, щоб вони готували потенційних членів в окружнікомісії, територіальні та дільничні комісії.

Проблеми місцевості, вирішення яких станепунктами передвиборчої програми: вирішення проблем, пов’язаних із тарифами на воду ітепло.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів: на останньому з’їзді партії, який відбувся в жовтні місяці, виступизвучали стосовно блокування з Тимошенко. В грудні на з’їзді партії буде підписано документ стосовноблокування на виборах до Верховної Ради. Найгостріше стоятиме питання стосовноквот (20-30%). Переговорний процес веде лідер партії Пинзеник.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточенняЮщенка у корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінка нового уряду Єхануроватощо. Тарас Стецьківпроводить регулярні зустрічі з львів’янами. Планується акція на Майдані 20листопада, де люди будуть мати можливість дати оцінку владі. Також існує великазагроза, що Янукович набере відповідну кількість голосів і стане лідеромпарламентських перегонів, тоді постає питання „навіщо ми робили Революцію?”.Люди, які прийшли до влади мали мало досвіду у виконавчій владі. Системазалишилася така сама, і не зруйнувавши її, нічого не зробиш, в нас нестворилася система противаг. Оточення Ющенка можливо і було корупційним, алейого команда йому сама ж нашкодила. Відзначають несистемні дії уряду Тимошенко.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Партія, яку традиційно зараховують до правоцентристськихта таких, що мають найбільшу підтримку в Західній Україні, за досліджуванийперіод не проявляла високої активності, втім як і на протязі кількох останніхроків. Серед факторів, що зумовили таку пасивність партії, експерти називають,перш за все, зосередженість голови її обласної організації Тараса Стецьківа на„київській політиці”. Про своє існування ПРП нагадує не завдяки діяльностіміського чи обласного осередків, а через публічні дії та заяви своїхпредставників у Львівській міській раді та інших органах комунальної тадержавної влади.

Проте, головним ньюзмейкером пеерпістів ульвівських ЗМІ є саме голова ЛОО Тарас Стецьків, хоча його коментарі стосуютьсяздебільшого подій національного, а не регіонального масштабу.

Незважаючи на позірну неактивність, партіямає досить міцні позиції в області: це і немала частина владної номенклатурирізного рівня і, як стверджують поінформовані джерела, потужна фінансова тамедійна підтримка з боку наближеного бізнесу та ЗМІ, фінансованих останнім.

Чи не найбільш гучною подією, пов’язаною зпартією стала епопея із зміною назви з ПРП на „Наша Україна”. Таке рішенняпеерпістів стало несподіванкою для союзників з помаранчевого табору і жоднихдивідендів, крім напруження у стосунках з останніми, не принесло. Ідеястворення єдиної правої партії навколо екс-ПРП провалилася, і врешті-решт вжеза нової влади партія Пинзеника повернула собі стару назву. Однак, особливогорозчарування з приводу такого розвитку подій не висловив навіть Тарас Стецьків,який визнав помилковою стару партійну ініціативу як з політичної, так і зюридичної точки зору.

Пожвавлення в діяльності партіїспостерігається ближче до кінця року. Причиною цього більшість експертівназивають не тільки початок виборчої кампанії у ради всіх рівнів, але йпрагнення Тараса Стецьківа взяти участь у виборах міського голови Львова.

Однак, поки достеменність цього не будеофіційно задокументована, доти не можна буде говорити і про те, яке самепартійне середовище представлятиме на міських виборах цей імовірний кандидат.Не визначеною залишається і позиція львівського ПРП стосовно формату участі увиборах до місцевих рад. Але як би там не було інформаційна активністьСтецьківа, зазначимо, а не ПРП, дає підстави говорити про існування мерськихамбіцій в Тараса Степановича. В цьому руслі варто розглядати і його періодичнізаяви про власне лобіювання виділення коштів на відзначення 750-річчя Львова.Хоча треба зазначити, що такі заяви зробили чи не всі народні депутати відЛьвівщини.

Офіційно свою позицію львівська ПРП (тоді ще„Наша Україна”) озвучувала дуже рідко і лише з надзвичайно важливих для неїпитань. А саме пеерпісти висловили свою незгоду з кадровою політикою ПетраОлійника і зняли з себе відповідальність за ситуацію в області. Незадоволеннякадрових амбіцій ПРП вилилося у звинувачення на адресу голови ОДА у порушенніпопередніх домовленостей і як наслідок перекладання політичної відповідальностіперсонально на губернатора. Активність та дух корпоративізму проявила львівськаобласна організація партії, відстоюючи свого однопартійця керівникакомунального підприємства „Спортресурс” та депутата Львівської міської радиВіталія Загайного під час його протистояння з нардепом Петром Димінським.

Соціалістичнапартія України

Львівський обласний комітет

Адреса: вул. Володимира Великого, 52 кімната 200,

Контактний телефон: 63-31-90

Керівництво - Євген Таліпов, перший секретар ЛОК СПУ.

СПУ була створенана установчому з’їзді 26 жовтня 1991 року. Львівська міська партійнаорганізація розпочала свою діяльність 18 січня 1992 року, а 22 лютого 1992 рокустворена обласна організація.

Сьогодні в лавахСоціалістичної партії на Львівщині - 5700 осіб. Зареєстровано 985 первиннихпартійних організацій. Всього в місті Львові - 1509 членів партії. Партійніосередки створені у всіх 9 містах обласного підпорядкування і в 20 районахобласті. Таким чином існує 29 суб’єктів, які мають юридичні адреси, всі маютьприміщення, печатки.

Представництво місцевої партійноїорганізації в представницьких органах влади та органах виконавчої влади. Наприкінці жовтня була створенасоціалістична група в Львівській міській раді. Понад 40 соціалістів - депутатиміських, районних, сільських, селищних рад безпосередньо на Львівщині. Вобласній раді зараз немає депутатів від СПУ. В міській раді є Колодко, Широн,Пелещишин. Зараз готуються соціалістичні групи в Дрогобицькому,Пустомитівському, Золочівському, Буському, Стрийському районах, в Самборі,Бродах. В. А. Козлов, колишній член СПУ і колишній редактор „Галицької правди”є керівником прес-центру УМВС у Львівській області. Було запропоновано 85представників СПУ у владні структури, але домовленостей не було досягнуто. СПУпропонувала голів Буської райдержадміністрації (Геращук Я.С., перший секретаррайонного осередку партії), Пустомитівської райдержадміністрації (Шклієнко Д.П., член політради, голова фермерського господарства „Цезар”).

Мережа первинних партійних осередків.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів тощо. Зареєстрована спілка молодих соціалістів,яка зараз нараховує понад 500 членів. Створено первинні організації спілки увсіх 20 районах і 9 містах обласного підпорядкування. Вони зареєстровані вуправлінні юстиції. Склад партійної організації: до 30 років – понад 30%, до 40років – 24%, від 60 і старше – 8,2 %. В цьому році до партії було прийнятобільше 2000 членів , більшу частину яких складає студентська молодь і молодь до25 років. В 2004 році кількість членів партії зросла на 894 чол. Омолодженняскладу Львівської обласної партійної організації є одним з стратегічних завданьСПУ. Окрім того, постає питання зміни кадрів. Так, 75-річний керівникдрогобицького міського комітету СПУ не хотів здавати свої позиції, проте йогозміна призвела до зростання кількості членів з 63 до більш ніж 300. Така жпроблема існувала і в Самбірському районі. На Львівщині немає боротьби міжстаршим і молодшим поколінням членів СПУ.

Друкований орган - в обласного комітету партії є газета „Галицька правда”, тиражякої 60 тисяч. Передплачено газети „Товариш” – 49 тисяч, „Сільські вісті” 22тисячі.

Заяви, звернення та ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року. Заява по справі Гонгадзе, по увічненнюйого пам’яті, подання на присвоєння Гонгадзе Героя України, прохання проперейменування вулиці в Києві, встановлять пам’ятний знак Г. Гонгадзе. НаЛьвівщині львівський міськвиконком дав відповідь, що одна з вулиць будеперейменована у вулицю Г. Гонгадзе, але відмовили одну з аудиторійдержуніверситету назвати імені Гонгадзе, мотивуючи це тим, що вже є аудиторіїФранка і Шевченка.

Звернення щодо житлово-комунальних послуг. Заява до ПрезидентаУкраїни в зв’язку з ситуацією, що склалася після відставки уряду Тимошенко.Заява в зв’язку з подіями 15 жовтня у Києві. СПУ засуджує дії тих, хто давдозвіл одночасно проводити заходи двом протилежним сторонам. СПУ знає, щопримирення між правими і лівими ортодоксами не буде через різні постаті івідсутність діалогу. Інша справа - порозуміння. СПУ підтримала ПрезидентаУкраїни з приводу початку діалогу між ветеранами, щоб   закінчилась вїхніх душах боротьба. Щоб на майбутнє вони не сприймались як дві ворогуючісили. Наприкінці жовтня СПУ провела акцію „чистий лист” по прибиранню сміття.СПУ також за те, щоб з політичної арени пішли ті, хто забруднюють Україну. ВСПУ особливе ставлення до Меморандуму. Влада дала індульгенцію тим, хтознущався з українського народу під час виборчої кампанії. Позицією Президентапро об’єднання нічого не об’єднаєш. Одна справа, коли з бізнесом потрібно вестидіалог. Проте український бізнес закривавлений. Який же чесний бізнес уСуркіса, Ахметова, Медведчуків і у Пінчука? Всі ж знають, що це за бізнес. Іншасправа, що Україною зацікавлені інвестори., бізнесмени, що покращують економікуУкраїни і доходи йдуть від інвестицій. Такий підхід СПУ сприймає по-іншому.

СПУ підняла питання з приводу дитячих майданчиків і дитячих садочків.Тільки в місті Львові з 637 дитячих майданчиків 317 продані для забудови, 89дитячих садочків знищені. Стоїть черга в 10 тисяч чол., чекають на дитячісадочки. Вони ж продані за безцінь приватним структурам. СПУ підняла питання,пов’язане з харчуванням дітей, щоб діти з 1 по 4 клас безкоштовно харчувались.СПУ не піариться як „Самопоміч”. Голова обласної організації СПУ розуміє, щойде боротьба за посаду мера. Вона стала політичною посадою, а тут має бутигосподарник, який би розумів, що Львів – це прикордонне місто. Воно на слуху увсієї України. І це місто, яке дало демократичний поступ не тільки в 90-хроках, але й раніше. В нас постійні йдуть ініціативи не заради PR чипередвиборчої кампанії. СПУ все робить послідовно. Якщо СПУ бере проблему,пов’язану з дитячими майданчиками, то це не для передвиборчої кампанії, а дляреального її вирішення.

Ще одна заява СПУ з приводу ОУН-УПА. Таліпов Є. М. вважає, що таполітика, яка ведеться, не приведе до примирення. Завдання СПУ полягає в тому,щоб ВРУ, якою зараз керує Литвин, прийняла остаточне рішення в законодавчомупорядку. Є документ напрацьований комісією Кабінету Міністрів, є поданняКириленка. Цю проблему потрібно вирішити шляхом голосування. Або ж можнапровести референдум і встановити позицію народу щодо цього питання.

Навчання членів місцевих партійнихосередків, активістів, потенційних працівників виборчої комісії. На професійній основі в обласномукомітеті партії працює 4 особи і у львівському міському комітеті 2 особи. Рештавсі працюють на громадських засадах. СПУ постійно проводить семінари зсекретарями по організаційно-партійній роботі, бере участь у всіх міжнароднихзаходах. 15-16 жовтня був семінар для начальників штабів міських і районнихкомітетів партій, який проводили поляки, Інститут демократії США і посольствоВеликобританії. Навчання проводилось по технологіям передвиборчих кампаній.Наприкінці жовтня були громадські слухання при міському голові на темупокращення життя львів’ян.  В СПУ також є п’ять помічників-консультантів.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків. УЗМІ постійно з’являються інформаційні матеріали. В СПУ є й власна газета„Галицька правда”. Сьогодні створені всі штаби. Таліпов Є. М. очолює обласнийштаб, в якому працює 16 чоловік.  Є всі 12 окружних виборчих штабів, призначеніначальники штабів, 24 уповноважених – по 2 на кожен виборчий округ і вже єкерівники районних штабів. Вони пройшли навчання. З ними проводяться наради, наяких обговорюються питання проведення виборчої кампанії, перевірка списків.Робота по створенню на кожній виборчій дільниці первинних партійнихорганізацій, завданням яких буде фактично  працювати від дому до дому, віддверей до дверей. Для цього вже працює постійна схема.

Основні проблеми місцевості, вирішенняяких стане пунктами передвиборчої програми. На сьогодні ЛОК СПУрозглядає декілька проблем. По-перше, це питання, пов’язане з безкоштовноюосвітою. СПУ запропонувала міністру освіти Ніколаєнко підтримати пропозицію проте, щоб студенти першого курсу вузів навчалися безкоштовно. Це пов’язано ізнезабезпеченістю студентів. Інші питання стосуються дитячих майданчиків,безкоштовного харчування, соціального захисту, боротьби з безробіттям,соціального захисту ветеранських організацій, шляхи порозуміння між ветеранамиВеликої вітчизняної війни і ОУН-УПА. СПУ має масу напрацювань, пов’язаних зсоціальними питаннями. Проводиться робота з партійними керівниками. Такожпитання залучення інвесторів, зближення політичного спектра, підготовкипроведення круглих столів за участю облдержадміністрації. Було запропоновано,щоб при голові облдержадміністрації була політрада, яка б проговорювала всіпитання пов’язані з покрашеннями соціально-економічної ситуації в регіоні. СПУзвернулась до депутатів ВРУ, які представляють регіон з тим, як вони лобіюютьінтереси львів’ян, що вони роблять для того, щоб сюди йшли кошти на соціальнезабезпечення, покращення стану доріг, села. Соціальна сфера в селі нерозвинена, відсутні пошта, аптека, магазини, відсутнє освітлення, телебачення,радіомовлення, проблема працевлаштування, міграції. А найголовніше, що вимогиМайдану не виконуються.

Актуальний стан та перспективи співпрацііз осередками інших партій. Можливікоаліції або блоки із осередками інших партій на місцевому рівні під часвиборів 2006. СПУ потужно працює з НСНУ. В Таліпова склалися хороші стосунки зОлійником ще  у 2003 році і вони такими залишають й по сьогодні,також з керівництвом ОДА і облради. Сьогодні політичні сили в Україні і наЛьвівщині, зокрема, повинні прагнути до співпраці, а не конкурувати за посади.

В СПУ були непогані стосунки з „Батьківщиною”, але сьогодні вонирозірвані. СПУ не має протиріч всередині, на відміну від „Пори”, „Батьківщини”.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточенняЮщенка у корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінка нового уряду Єханурова. Щодо входження України в НАТО СПУзаймає нейтральну позицію. В України існує внутрішній борг понад 200 млрд. ізовнішній понад 12 млрд. А для того, щоб здійснити структурне переобладнанняпотрібно 39 млрд.  для збройних сил. А в державі на сьогодні існуютьпроблеми з виплатами пенсій, виплати боргів викладачам, медикам. СПУспівпрацюватиме з партіями, які виступають за Україну, це державницькі партії,партії центристського, лівоцентристського спрямування. СПУ буде виступатинезалежно від ідеологічних догм з тими політичними партіями, які дбають проЛьвів.

Уряд Тимошенко більше був заполітизований, він працював на те, щоб„пропіарити” себе на майбутніх виборах. Кожен міністр повинен працювати на своюгалузь, на те міністерство, за яке він відповідає.

Сьогодні СПУ підтримує уряд Єханурова, в якому є три міністри відСПУ і голова ФДМУ В. Семенюк. Є також два голови облдержадміністрацій:Полтавської (С.Бульба)  і Одеської (В. Цушко).

Діяльність обласної організації партії у 2005 році у дзеркалімедіа

Обласна організація соціалістичної партії України є чи не єдиноюполітичною силою на Львівщині, яка, маючи невисокий рівень підтримкиелекторату, в межах до 3% - за результатами парламентських та президентськихвиборів, делегувала у владу значну кількість своїх представників. Такий, наперший погляд парадокс, слід пов’язувати з активною участю партії впомаранчевій революції.

Не отримавши значної підтримки виборців в першому туріпрезидентських виборів, про що свідчить результат кандидата від СПУ ОлександраМороза 1,57 %, партія отримала 25% квоту на представництво у владі. Такийрозклад викликано наслідком загальнонаціональних домовленостей між учасникамикоаліції „Сила народу”. Тому відповідь на питання про адекватність між роллюльвівської СПУ у перемозі „помаранчевого кандидата” та бонусів, що їх отрималисоціалісти у вигляді владних крісел є очевидною.

Загалом, якщо оцінювати діяльність ЛОК СПУ, то потрібно назвати їїнадзвичайно активною. Особливо вражає вміння соціалістів отримувати посади. Такпід час переговорного процесу з новопризначеним губернатором Олійником,секретар ЛОК СПУ Євген Таліпов кілька разів заявляв про порушення домовленостейгубернатором щодо поділу посад. Таким чином, ставлячи голову ОДА перед загрозоюрозвалу переможної коаліції, соціалісти змушували обласного чільника йти нановий раунд переговорів. Врешті решт після серії заяв про те, що соціалістинезадоволені розподілом посад, СПУ прийшла до спільного знаменника з чільникомобласті, хоча лідер ЛОК час від часу говорить про недостатнє залученнякадрового потенціалу партії.

Взагалі, діяльність ЛОК СПУ як і партії в цілому характеризуєтьсячіткою орієнтацією на використання принципу  політичної доцільності таотримання політичних дивідендів. Саме тому місцеві соціалісти неодноразовопроводили акції протесту під стінами львівської ОДА проти політики уряду тамісцевої влади в агропромисловому комплексі. Ще однією рисою політичноїповедінки соціалістів стало їх тотальне дистанціювання від комуністів такомуністичної ідеології. Ключові та знакові для лівих дати (як 1, 9 травня, 7листопада) представники СПУ святкують окремо від комуністів.

Таке позиціювання призвело до виникнення конфлікту не тільки міжосередками партій, а й до особистого протистояння їх секретарів Таліпова таКалинюка. Взаємний обмін звинуваченнями двох лідерів мав місце на сторінкахмісцевих ЗМІ і явно не додав прихильності виборців ні для одних, ні для інших.Між місцевими осередками СПУ та КПУ можна провести чіткий вододіл в планівикористання політичної стратегії та адаптації до специфіки регіону. Якщо КПУзалишається в своїй ідеології та діяльності ортодоксально лівою і відстоюваннякомуністичних ідеалів для неї є пріоритетнішим, ніж певна їх модернізаціязаради здобуття виборця, то ЛОК СПУ, особливо, у 2005 році показала себе якпартія, що ставить на перше місце успіх у наступних місцевих виборах.

Одним з численних свідчень цьому може бути позиція партії впитанні визнання воїнів ОУН.-УПА. Якщо місцеві комуністи виступають протизрівняння їх у правах з воїнами радянської армії, більш того пропонуютьстворити меморіал жертвам УПА, то соціалісти показали себе більшимибандерівцями, ніж деякі праві. Принаймні, заяви місцевого СПУ про необхідністьвизнання ОУН.-УПА неодноразово звучали у місцевих ЗМІ. Таку позицію слідоцінювати як елемент свідомої політичної стратегії, розрахований на західнийрегіон.

Власне, цього не приховує і сам секретар ЛОК Євген Таліпов, який,за його словами, є автором цієї стратегії. Передвиборчий характер таких заявстає очевидним і з позиції центрального керівництва партії та парламентськоїфракції. Вона полягає у тому, що дане питання, за словами головних соціалістівв кращому випадку не на часі. Взагалі, місцеві соціалісти відмовились відбудь-яких гасел про захист російської мови, критики націоналістів, чітконацілившись на розширення своєї електоральної бази. Простежується і змінастратегії щодо регіону з боку керівництва партії. Вперше керівником виборчогоштабу СПУ в області призначено О. Донія з Києва, який був серед лідерівстудентського голодування, має імідж реформатора.

Партія„Християнсько-Демократичний Союз”

Львівська обласна організація

Адреса: м. Львів, вул. Освицька, 9/4

Тел.: 2978356

Голова ЛОО ХДС – Антін Ружицький, народний депутат України

Спочатку партія називалася Християнсько-національнийсоюз (ХНС), утворилася в 1997 році, пізніше відбулося об’єднання партійхристиянсько-демократичного напрямку ХДПУ і ХНС. На базі цих партій в 2003 роцібуло утворено ХДС. Партія була учасником блоку „Наша Україна” на парламентськихвиборах 2002. Чисельність на Львівщині – 2 000 осіб.

Представництво обласної партійної організаціїв представницьких органах та органах виконавчої влади. Є фракція в обласній раді у складі 6 депутатів, уміській раді депутатська група у складі 10 депутатів, яка входить в блок „НашаУкраїна”, є також депутати в самбірській міській раді. В Дублянах секретар радиє членом їхньої партії, мер міста Кам’янка-Бузька.

Мережа первинних партійних осередків.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів та інше: в усіх районах, містах обласного значення єзареєстровані осередки, зараз виходять на рівень селищ і сіл. Є молодіжнаорганізація – „Християнсько-демократичний союз молоді”, яка утворилася весною2005 року, має 60 активних членів, які проводять масові акції, опікуютьсядитячим будинком. Друкований орган: „Християнський демократ”  і є обласна партійна газета, яка виходитьнеперіодично. Практично кожного понеділка відбувається президія. Існує з’їзд, обласна конференція обирає раду партії, в якувходять представники районів, голова, заступники.

Склад обласної Ради партії близько 40 людей. Зі складу Ради обираєтьсяПрезидія обласної організації (11 членів), щопонеділка відбувається засіданняпрезидії, щомісяця засідання обласної партійної ради.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року На Президії, звичайно, обговорюється ситуація впартії, приймаються заяви, звернення.

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчої комісії: Навчання планується проводити центральним офісом.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків.Нормально присутні в Інтернет-просторі, присутні в пресі. Рекламні матеріали непроплачуються в пресі, на відміну від багатьох інших партій. На місяць - згадокблизько 10 в усіх газетах міста.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчої комісії). Для того щоб стати кандидатом в депутати від ХДС, ця людина повиннаподати заяву, мотивувати причину свого бажання стати депутатом, чим вона будезайматися в раді і обов’язково повинна вказати свої попередні здобутки. Всписку до обласної ради першим номером буде пропонуватися Василь Федак відСамбірщини.

Проблеми місцевості, вирішення яких станепунктами передвиборчої програми осередку: створена робоча група президії в складі 3 чоловік,яка працює над тезами до програми в обласну раду. Пріоритетом є освіта,соціальна сфера, допомога сім’ям, ветеранам, самотнім матерям, боротьба зкорупцією, прозорість у діяльності влади, активний моніторинг використаннябюджетних коштів, контроль за діяльністю органів виконавчої влади. Активнороздумують над висуванням свого кандидата на міського голову.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. На вибори планують іти самі, принаймні на місцевихвиборах, але можливе блокування з іншими партіями, які говорять, що Україна маєбути європейською, демократичною, християнською державою. Серед партнерів –партії правого і правоцентристського спрямування - НСНУ, НРУ, УНП та іншіпартії, але рішення про блокування приймає з’їзд партії як вищий орган, який будев кінці листопада, тому зараз говорити чітко неможливо. Готові йти самі в питанні кадровому і фінансовому, аледоцільніше йти блоком.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточення Ющенкау корупції, відставка уряду Тимошенко, оцінка нового уряду Єханурова: дуже негативнаоцінка подій, що сталися, оскільки це негативно впливає на сприйняття людьмицієї влади. Виникає недовіра і до керівництва державою і до уряду та іншихструктур влади, а головна функція зараз – повернути довіру виборців до влади.Не відбулося зміни еліти ні на державному, ні на регіональному рівні. ХДС єпартією європейською, правоцентристською, антикомуністичною, активно партіяпрацює по всій Україні, особливо на Півдні. ХДС зараз нема в переліку рейтингів партій, хоча до самої назви довірувиявляють 15% опитаних.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

ХДС належить до числа малих партій на Львівщині.Особливо активно про себе християнські демократи заявили після „помаранчевоїреволюції”, в якій підтримали Віктора Ющенка. Партія має депутатську групу уміській раді, також була створена фракція в обласній раді навесні 2005 року. Доїї складу увійшли відомі люди в області: бізнесмени, громадські діячі.

ХДС публічно себе позиціонує як провладна партія, але участі в розподілі портфелів невзяла. Незважаючи на провладне позиціювання, партія взяла на себе рольактивного контролера діяльності місцевої виконавчої влади. В цьому руслізакономірна і поява багатьох заяв, у змісті яких йдеться про застереження ХДСдо влади в методах використання державних коштів. Так, зокрема, партія поширилазаяву-звернення до керівництва львівської ОДА, в якій вимагає пояснити комуналежать престижні іномарки, якими користуються чиновники. Аналогічною зазмістом була чергова вимога ХДС до ЛОДА про звіт за кошти, використані навстановлення вивіски „Управління земельних ресурсів”. Характер таких заявносить відверто популістський зміст, і головною їх метою є не стількиз’ясування істини як чергове нагадування виборцеві про власне існування.

Загалом, діяльність ХДС здебільшого характеризується,власне, більше розповсюдженням таких заяв через електронні ЗМІ, ніж рутинноюпартійною роботою. Серед піар-акцій християнських демократів можна виділитиблагодійні заходи в основному для знедолених дітей, присвячені здебільшогодатам визначних християнських свят. Крім того ,через співпрацю зі своїминімецькими однопартійцями, християнські демократи намагаються реалізуватисвоєрідну програму гуманітарної медичної допомоги для однієї з лікареньобласті.

Своє прагнення йти на місцеві вибори самостійнохристиянські демократи аргументують високою популярністю християнських ідейсеред мешканців Львівщини, що дозволяє, за їх власними соціологічнимидослідженнями, пройти необхідний 3% бар’єр. Однак, така позиція в кінці жовтнябула замінена на більш прагматичну, яка полягає в тому, що партія увійде доможливого блоку з НСНУ.

Партія промисловців іпідприємців України

Львівська обласна організація Партії промисловців іпідприємців України створена 28 лютого 2001 року. До її складу входять:Львівська МО ПППУ ( 6 партійних осередків районів м. Львова), 15 районнихорганізацій, 7 міських (міст обласного підпорядкування).

Адреса секретаріату – 79016, м. Львів, вул. Городоцька, 85, оф. 231

Телефон, факс – (032) 297 06 42

Електронна пошта – pppu@org.lviv.net

Чисельність - 3 108 чл.

Керівництво:

Голова ЛОО ПППУ - Макара Володимир Васильович, генеральний директор ТзОВ„Інтерконт”. Заступники голови: - віце-президент ОПОЛу - регіональноговідділення УСПП Вельгош Михайло Васильович, директор ЛФ АТ „Укрінбанк” Загірний Роман Йосипович, першийпроректор Інституту підприємництва таперспективних технологій при НУ „Львівська політехніка” Якубенко Василь Миколайович, генеральний директор Торгового дому „Агронафтопродукт” Кисіль Володимир Олександрович.

КерівникСекретаріату ЛОО ПППУ – Кошель Ігор Петрович

Представництво місцевих партійних осередків впредставницьких органах та органах виконавчої влади. Львівськаобласна рада – 1, Львівська міська рада – 1, міські ради – 2, районніради – 67, сільські та селищні ради - 132

Мережа місцевого партійного осередку.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів. Зініціативи молодих партійців створено дві молодіжні громадські організації: „Молода сила”, „Європейський вибір”.

Заяви, звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року.  1 червня - за підтримки ЛОО ПППУ - акція на радіо „Львівська хвиля” до Дня захисту дітей  „Я побачив цей світ”; 7 липня,  26 листопада - акція в м. Львові „Вибори намайдані”; 4 вересня - з ініціативи Мостиської РО ПППУ - проведення обласних змагань„Козацькі забави”; 24 жовтня - з ініціативи Городоцької РО ПППУ - скликанняпозачергової сесії Городоцької районної ради з питань, пов'язаних з єдинимподатком; 5 листопада - з ініціативи Городоцької РО ПППУ - відкритий турнір зважкої атлетики.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків. ЛОО ПППУ активно співпрацює з газетами: „Поступ”, „Молода Галичина”, „Суботня пошта”, „Аргумент влада”, радіо: „Незалежність”, „Львівська хвиля”, ТБ: НТА, Львівська ДТРК; газетамита радіо районів та міст області.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Після поразки власного кандидата Анатолія Кінаха,партія підтримала на президентських виборах Віктора Ющенка. Проте, дивідендів увигляді посад на Львівщині партія не отримала, хоча і пропонувала своїхпредставників новому губернатору. Зокрема, промисловці і підприємці пропонувалина посаду заступника голова ОДА з питань АПК.

ПППУ позиціонує себе як провладна партія, алеосновним її недоліком на Львівщині, на думку більшості експертів, є стійкесприйняття як політичної сили, що зорієнтована на захист інтересів східнихіндустріальних регіонів. Партія не має власних груп та фракцій у радах різнихрівнів області, проте представлена узначній кількості районів та міст обласного значення. Промисловці поставилиперед собою завдання збільшити кількість активістів у кожному первинномуосередку та створити низку нових парторганізацій.

Як і найбільші партії ПППУ орієнтується навикористання у власній пропагандистській роботі образу власного лідера АнатоліяКінаха. Звідси і звернення ЛОО партії до центрального партійного керівництва зпропозицією йти на вибори в іменному блоці Анатолія Кінаха. Хоча влітку головальвівської обласної організації Володимир Макара заявляв про необхідністьблокування з пропрезидентським НСНУ. Можливо, прагнення до самостійної участі внаступних виборах є наслідком боротьби НСНУ та БЮТ. Про стурбованість фактомцієї боротьби львівські промисловці та підприємці неоднарозово наголошували усвоїх заявах. Незважаючи на різнобій у заявах, рішення про остаточний варіантпоходу на вибори, станом на кінець жовтня не було прийнято. Очевидно, воностане результатом переговорів на національному рівні із союзними політичнимисилами. Лише зрідка ПППУ проводить піар-акції. Такою можна назвати проведенняопитування серед мешканців Львова щодо популярності партій.

Партія регіонів

Львівськерегіональне відділення політичної партії “Партія Регіонів” утворене 23 грудня 2000 р.

Адреса: 79058, м.Львів, вул. Чорновола, 63 кім. 701

Телефон : 241-72-00; 294-84-20.

На кінець 2001 року в області створено у всіх районах,містах обласного підпорядкування районні, міські партійні організації, а в нихпервинні осередки. Керівництво – голова, заступник голови, виконком, Рада увсіх районних, міських організаціях, в первинних осередках – голова, заступникголови. Очолює обласну організацію голова обласної організації, в нього чотиризаступника, прес-секретар, виконком, Рада.

Чисельність обласної організації станом на листопад - більше 3500членів партії

Голова Львівського регіонального відділення Партіїрегіонів (ЛРВ ПР) – Радзієвський ОлексійВасильович.

Представництво місцевої організації впредставницьких органах та органах виконавчої влади. На обласному рівні ні в представницькихорганах, ні в органах виконавчої влади представників партії не має. Єпредставники в органах виконавчої влади на рівні районів, міст.

Мережа первинних територіальних осередків.Наявність молодіжних організацій, друкованих органів. У всіх районах Львівської області існуютьрайонні, міські організації Партії Регіонів. Створена та зареєстрована направах юридичної особи молодіжна організація «Союз Молоді регіонів України»,мережа якої є у всіх районах Львівської області. Друкованого органу львівськаобласна організація Партія Регіонів не має.

Заяви, звернення ініціативи місцевих партійнихосередків протягом 2005 року.Упродовж 2005 року партія зробила чимало заяв, звернень про незадовільний стансоціально-економічного розвитку Львівської області, про те, що діюча влада наЛьвівщині цинічно не виконує свої передвиборчі обіцянки, займається політичнимиінтригами, мститься тим хто має інші політичні переконання. ЛВР ПР категоричнозасуджує прояви необільшовизму, переслідування людей за їх погляди, порушенняКонституції і Законів України. Були оприлюднені заяви про критично низькийрівень господарювання в економічній сфері Львівщини, особливо в сільськомугосподарстві, на споживчому ринку. В своїх заявах ЛВР ПР каже категоричне «Ні»черговому обману народу, наполягаючи на публічному звіті обласної влади за стангосподарки, пропонує депутатському корпусу Львівщини розглянути не тількисоціально-економічний стан в регіоні, але й дати принципову оцінку тим, хторозпочав в області кадрову вакханалію та інше.

Навчання членів партійних осередків,потенційних працівників виборчих комісій. Навчання проводяться за розробленими проектамипланомірно.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихосередків. Зі всіма засобами масовоїінформації існують тісні контакти.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчих комісій). Кадри кандидатів і членіввиборчих комісій є в достатній кількості.

Основні проблеми місцевості, вирішення якихстане пунктом передвиборчої програми осередку.

1. Розв’язання проблем сільського господарства

2. Подолання корупції і хабарництва.

3. Відновлення промислового виробництва.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. ЛВР ПР вважає за доцільне утворити об’єднанняполітичних партій і громадських організацій на підтримку Партії Регіонів.Створення блоку на рівні області вважає недоцільним.

Оцінка представниками осередків основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу: звинувачення оточенняЮщенка у корупції , відставка уряду Тимошенко , оцінка нового уряду Ю.Єханурова. Звинуваченняоточення Ющенка в корупції ЛВР ПР вважає правильним та аргументованим. Щодовідставки уряду Тимошенко, то ЛВР ПР вважає цей факт внутрішнім непорозумінням«помаранчевих». Як і уряд Тимошенко, так і уряд Єханурова нічого не зробили, невиконали передвиборчих обіцянок В. Ющенка.

Діяльність обласної організації партії у 2005році у дзеркалі медіа

Партія, що декларує свою опозиційність післяпоразки власного кандидата, суттєво згорнула діяльність, хоча й ставить передсобою амбіційне завдання потрапити в місцеві ради.  Шанси пройти у радирізних рівнів на Львівщині у ПР примарні,зважаючи на рейтинг, який показують дані соціологічних опитувань.

Ймовірно, що після не дуже вдалого рокудіяльності нової влади популярність партії дещо зросте. Хоча стосуватиметься цеперш за все міста Львова, оскільки тут є потенційний електорат ВіктораЯнуковича, мається на увазі більша частина російськомовного населення міста.

Досить слабка організаційна робота обласноговиборчого штабу партії під час минулих президентських виборів, про що говорилияк опоненти регіоналів, так і пізніше вони самі, не призвела до суттєвихкадрових змін в керівництві місцевого ЛРВ. Партія „Регіонів” не веде активногопартбудівництва в області, чим ризикує повторити помилки минулої виборчоїкампанії.

Діяльність партії зводиться, здебільшого дозаяв її лідера Олексія Радзієвського з приводу тих чи інших подій. В основномуголова львівського регіонального відділення партії критикує нову владу заекономічні, соціальні прорахунки та використання адмінресурсу. Характерноюособливістю критики Радзієвського є неперсональність та загальний характеркритики, головна увага зосереджується на невиконанні обіцянок, що їх давалавлада на початку своєї каденції, також постійно проводяться аналогії міжрезультатами роботи теперішньої та колишньої влади, зрозуміло на користьостанньої.

ЛРВ партії активно закликає обласну виконавчувладу до діалогу з широким колом політичних сил, не тільки провладних. Партіярегіонів не веде активної пропагандистської кампанії, обмежуючись лишеперіодичними заявами, які здебільшого не мають значного інформаційногорезонансу. Зокрема, на привернення уваги місцевого виборця до нібито важливоїролі, яка відводиться Партією Регіонів Львівщині, була розрахована заяваОлексія Радзієвського про вакансію у парламентському списку партії 3-4 місцьдля представників області. Головним ресурсом партії за відсутності активноїроботи стане бренд Віктора Януковича.

Комуністична партія України

Львівський обласний комітет

Адреса:вул. Є. Коновальця, 7/1

Телефони: 238-38-84, факс 237-03-80

Керівництво – Олександр Калинюк, перший секретар ЛОК КПУ

Складпартійного бюро: 78 чоловік

Чисельність партійної організації: 1900 членів

Представництво місцевої партійної організаціїв представницьких органах та органах виконавчої влади. У виконавчій владі - мер в м. Турка. Упредставницькій владі - Дячук Василь Григорович (депутат в Стрийській міськійраді ); Стефанія Кончина (депутат Бориславської міської ради).

Мережапервинних партійних осередків. Наявність молодіжних організацій, друкованихорганів та інше. 33 міських і районних партійних комітети.

Діяльність молодіжних організацій - Обласнакомсомольська організація.

Друкований орган – газета „Вільна Україна”.

Заяви і звернення, ініціативи місцевихпартійних осередків протягом 2005 року: 17 вересня заява про возз’єднання Західної України,заява стосовно бронзового бюсту Леніна, заява про початок війни 22 червня, 13 жовтня заява стосовно вандалізму іхуліганства.

Навчання членів місцевих партійних осередків,активістів, потенційних працівників виборчих комісій. Центральний комітет виїжджав в серпні місяці доПереяслав-Хмельницького під Києвом, де проводилися навчання. Планується всередині грудня ще одне навчання, де будуть зібрані секретарі всіх районних іміських комітетів з усієї України в Києві.

Публікації в ЗМІ про діяльність місцевихпартійних осередків: постійнопишуть в „Експресі”, „Поступі”, „Львівській газеті”, зокрема, щодо встановленняпам’ятного знаку безневинним жертвам УПА.

Підготовка до виборів (кадровий потенціал длякандидатів, членів виборчої комісії). Скрізь в окружні комісії подають своїх представників і своїхуповноважених, особливо туди, де є можливість подолати 3% бар’єр, зокрема, вЧервонограді, Стрию, Дрогобичі та Бориславі. Кадровий потенціал: колишнідиректори, кандидати та доктори наук.

Основні проблеми місцевості, вирішення якихстане пунктами передвиборчої програми осередку. Буде прийнята програма 27 листопада на з’їзді партії і всі місцеві осередки будуть брати її заоснову на місцях. По Львову не вирішене питання води, по області – питанняробочих місць, які були обіцяні на Майдані і наведення порядку в економіці, якафактично була зруйнована за 15 років (яскравим прикладом цього є завод „Кінескоп”,який за часи СРСР давав 20% валютної виручки до бюджету, а зараз він фактичноне існує, хоча робив продукцію, яку закуповували і Австрія, і Італія). Розвалитидопомогли конкуренти із Заходу. Чи інший приклад – ЛАЗ, який випускав більше12 000 автобусів в рік, а зараз – ледве до 500, а люди залишилися безроботи.

Актуальний стан та перспективи співпраці ізосередками інших партій. Можливі коаліції або блоки із осередками інших партійна місцевому рівні під час виборів 2006. На місцевому рівні можлива співпраця ізсоціалістичною партією, але вона пішла до влади і відмовилася відзадекларованих програм та співпраці.

Оцінка представниками осередку основнихколізій політичного життя всеукраїнського масштабу. Нічого нового нема, що Янукович, Тимошенко, Єхануровпроводять курс своїх попередників. Починаючи з 1991 року всі працюють на догодуЗаходу. Вступ до СОТ - це не захист своїх товаровиробників, а виконаннявказівок Заходу. Таким чином ми будемо повністю залежні від їх інвестицій, своюнаціональну та економічну безпеку поставимо в залежність від Заходу. Продаж „Криворіжсталі”:”Ми зарізали курку, яка несла золоті яйця”. Кожна п’ята тонна сталі виплавлялась на Криворіжсталі, вонадавала 10 млрд. доларів в рік доходу, з них – 2 млрд. чистого. Ющенко - „Кучма-3”.Ті, хто прийшли до влади – прийшли через родинні зв’язки, щоб цього не було, треба було відділити владувід бізнесу. Із приходом до влади почався перерозподіл між тими олігархами, якібули при владі і тими, які прийшли. КПУ бачить сумні перспективи в економіці.

Відставка Тимошенко – чисто тактичний крок з метою їїпозбутися, оскільки вона отримала значні дивіденди і почала працювати на своюпартію. Для комуністичної партії вигідна боротьба і бруд між цими силами, аЮщенко буде втрачати в порівнянні з Тимошенко. Існують сумніви щодо їхоб’єднання, хіба в певних ситуаціях.

Діяльністьобласної організації партії у 2005 році у дзеркалі медіа

Партія не має на Львівщині серйозної підтримкивиборців. Основу її електорату становлять колишні військові, працівникирадянських силових структур, партійні номенклатурники, більша частина яких єпереселенцями зі східних областей України або інших республік колишнього СРСР.Характерною ознакою прихильників КПУ є те, що це люди вже немолодого віку.

З кожними наступними виборами, після відміни заборонидіяльності КПУ, партія набирає все менше відсотків на Львівщині. З одного боку,це можна пояснити зменшенням кількості електорату партії в силу віковогофактору її прихильників, з іншого – частину традиційних соціальних тарусофільських гасел комуністів було перехоплено іншими партіями. Не останнюроль у зниженні популярності партії відіграє, на думку експертів, і надтоконсервативна ідеологія українських комуністів, що не відповідає реаліям життя.Проблемою комуністів, з точки зору досягнення позитивного результату наЛьвівщині, залишається неухильне дотримання принципу демократичного централізмуу внутрішньопартійному житті. Авторитарна партійна дисципліна, що зумовлюєвідсутність ініціативи на місцях, змушує, зокрема, і львівський обласнийкомітет проводити лінію центрального керівництва, яка apriori не може враховувати специфіку кожного регіону.Фактично, місцеві комуністи є заручниками політики, яка формується в центральномукомітеті партії. За таких умов ЛОК КПУ може розраховувати лише на своїхнайвідданіших прихильників, мови про розширення електорального поля в данійситуації не може бути.

Взагалі, поведінка львівських комуністів свідчить пропевну ієрархію пріоритетів, які полягають в тому, що дотримання ідеологічнихдогм для лівих є значно важливішим, ніж навіть невеликі кон'юнктурні поступкизаради досягнення бажаного результату на виборах. Проте, таке прагненнязберегти чистоту ідеології скоріше виглядає архаїзмом та повною самоізоляцієювід умов навколишнього політичного середовища, ніж прагматичною політикою. Така стратегія, або скоріше за все їївідсутність, і відрізняє місцевих комуністів від соціалістів. Останні ж постійнозвинувачуються представниками КПУ у зраді марксистсько-ленінських ідеалів.

Конфлікт між львівськими комуністами та соціалістамимає кілька аспектів. Перший – це конфлікт двох виборчих стратегій, якіґрунтуються на декларуванні різних політичних цінностей та гасел, припозиціюванні двох партій в одному і тому ж самому лівому партійному спектрі.Звідси і боротьба за звання більш лівої партії і прагнення монополізувати правона цю ідеологію. Другий – це паралельне існування двох лівих партій у владі таопозиції. Третій – це особиста конфронтація голів осередків партій Таліпова таКалинюка. Останнє стало темою для обговорення на сторінках місцевої преси, щоявно не додало авторитету та рейтингу лідерам і самим партіям.

Піар-кампанія комуністів відзначається проведенням традиційних мітингів на найбільшзначні для лівих дати. Так 9 травня комуністи провели традиційну акцію наМарсовому полі, де зуміли зібрати близько 300 людей. В день роковин нападуфашистської Німеччини на Радянський союз було проведено мітинг-реквієм посолдатам радянської армії, що загинули у Другій світовій війні. Крім того,комуністи, за їх словами, проводили збір підписів громадян проти визнанняОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. В цьому контексті булаозвучена ініціатива по спорудженню пам’ятників жертвам ОУН-УПА.

Незважаючи на такий політичний агностицизмльвівських комуністів, вони на виборах до місцевих рад, за словами першогосекретаря ЛОК КПУ Олександра Калинюка, розраховують подолати 3-відсотковий бар’єр і сформуватифракції в обласній та міській радах Львова.

Народна партія

Львівська обласна організація. Народна партія утворенана основі Аграрної партії України, що в свою чергу була перейменована в Народнуаграрну партію. 11 лютого 2005 року на 7 позачерговому з’їзді партії прийняторішення назвати партію „Народна партія” (постанова 8/7) з метою розширеннясоціальної бази партії.