Ліберальна партія України (ЛПУ)
Українська партія шанувальників пива (УПШП)
Партія “Демократичний союз” (ДС)
Ліберально-демократична партія України (ЛДПУ)
Партія “За красиву Україну” (ЗКУ)
Ліберальна партія України (оновлена) (ЛПУ (о))

І. ЛПУ – партія парламентського типу, яка прагне до політичної влади, використовуючи виключно конституційні методи.

Головна мета – зміцнення незалежності України, оновлення суспільства, поглиблення демократичних процесів в інтересах України, досягнення громадської та міжнаціональної злагоди.

Основні завдання ЛПУ: утворення демократичної правової держави України, захист і поширення ліберального світогляду; досягнення розуміння між людьми на основі принципів лібералізму.

Складається з:

- первинних організацій (не менше 3 членів партії);

- місцевих, регіональних організацій.

Керівні органи:

- для первинних, місцевих і регіональних організацій – загальні збори;

- для партії в цілому – з’їзд, Президент, Керівна Рада, віце-президент, голова виконавчого комітету, голови комітетів, редактори газет, голова фінансового управління, головний фінансист, голова Ліберального агентства.

Вищий орган партії – з’їзд. Проводиться не рідше 1 разу на 4 роки.

ІІ. Ліберальна партія України (ЛПУ) – це масова політична організація прихильників свободи та неухильного зростання добробуту громадян.

Лібералізм виник як пряме продовження багатовікової традиції вільного мислення і боротьби за свободу. Він утверджувався в боротьбі проти політичного свавілля і тоталітаризму, економічного гноблення та духовного поневолення людини, послідовно стверджуючи суверенні права людини та свободу особистості.

Лібералізм концентрував у собі і зараз найбільш повно і глибоко відбиває загальнолюдські ідеали і цінності.

ЛПУ виступає як спадкоємиця проґресивних ідей і традицій лібералізму в Україні. Наша партія – органічна частина світового ліберального руху.

ЛПУ об’єднує в своїх лавах виробників матеріальних і духовних цінностей, всіх, хто прагне створити в Україні правову демократичну державу, в якій праця кожного громадянина забезпечить і його особистий добробут, і добробут всього суспільства.

ЛПУ є відкритою для конструктивного партнерства в галузі громадської і політичної діяльності, обміну ідеями та інформацією.

Ми виступаємо за створення на ґрунті лібералізму широкого об’єднання демократичних партій, рухів і організацій, маючи на меті реалізацію ліберального проекту оновлення українського суспільства.

ІДЕЙНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ І ПРИНЦИПИ НАШОГО РУХУ

Лібералізм є ідейно-теоретичною, морально-етичною засадою і фундаментом практичної діяльності ЛПУ. Економічна основа ЛПУ – вільна праця. Праця – провідний шлях до добробуту кожного громадянина, до добробуту і процвітання всього суспільства.

Особистість, її права та свободи – найвища цінність лібералізму, права особистості мають первинність стосовно до прав будь-яких надособистісних утворень. Центром всієї теоретичної і практичної діяльності ЛПУ є інтереси кожної людини, її свободи і права, її вільний і всебічний розвиток.

Серед свобод особистості особливе значення мають економічні свободи, перш за все – свобода володіти і розпоряджатися власністю. Економічна свобода – основа політичної свободи і гарантія демократичних прав. Тільки вільна людина здатна змінити світ на краще, виходячи з вимог здорового глузду, доброї волі і відповідальності. Держава має служити людині!

Через працю кожного для себе – до добробуту для всіх – ось наше гасло!

ЛПУ проголошує курс реформ, стрижнем яких є інтереси і потреби людей. У своїй політичній діяльності ЛПУ керується:

Принципами демократії і свободи в ім’я забезпечення всебічного розвитку і позитивного самовиявлення людини, її гармонійної взаємодії з суспільством і природою. Свобода неможлива без громадянської відповідальності і невідривно поєднується зі становленням громадянського суспільства і правової держави, основою якої є справжнє народовладдя.

Принципами гармонійного збалансування інтересів особистості і суспільства, всебічного суспільного проґресу на ґрунті постійного пошуку і реалізації в кожний конкретний відтинок часу оптимальних рішень проблем суспільногорозвитку шляхом реформ. Ніхто не має права домагатися перебудови суспільства насильницьким шляхом. Свобода не може бути поєднана з накиданням суспільству якоїсь офіційної ідеології, з монопольним владарюванням якоїсь політичної сили.

Принципами соціальної справедливості і соціального партнерства, які складають основу соціального лібералізму. Інтереси суспільного блага вимагають пристойної і повної винагороди за працю і талант кожного члена суспільства. Ґарантування суспільством свободи конкуренції, підприємництва і творчості для тих, хто створює матеріальні і духовні цінності, повинно поєднуватись з соціальними ґарантіями громадянам, у першу чергу непрацездатним і соціально вразливим прошаркам суспільства.

Принципами національної і міжконфесійної злагоди, правового розв’язання всіх можливих суперечок.

Інтересами інтеґрації України в світове співтовариство, конструктивної участі в діяльності міжнародних організацій, взаємовигідного співробітництва з іншими країнами в рамках єдиного економічного, інформаційного і культурного простору, що формується.

Основою своєї соціальної бази ЛПУ вважає ті прошарки і ґрупи населення, життєва філософія і практична діяльність яких передбачають слідування принципам свободи особистості. Це, перш за все, незалежні творці матеріальних і духовних цінностей, науковці і викладачі, кваліфіковані робітники і службовці, підприємці і фермери, працівники охорони здоров’я, представники творчих професій, молодь, що репрезентують в країні середній клас. Ми також бачимо можливість розширення і зміцнення своєї соціальної бази за рахунок пенсіонерів і ветеранів, працівників і службовців державного сектору, які пов’язують покращення свого матеріального і духовного добробуту з впровадженням на практиці цінностей лібералізму.

Світовий досвід свідчить, що саме лібералізм дозволяє знайти дієві механізми вирішення проблем сучасного суспільства. У розвинутих країнах на його засадах здійснюється перехід до нового типу суспільних відносин – на перший план висувається особистість, її вільний всебічний розвиток. Соціальні фактори стають засобом для найбільш повної позитивної реалізації людиною своєї творчої сутності, її здібностей і вільного творення самих суспільних відносин, збереження природи. Пріоритетне значення соціальних факторів обумовило перетворення сучасного світового лібералізму в лібералізм соціальний. Усе це особливо актуально для України з її величезним науково-технічним, освітнім і культурним потенціалом. Системне реформування суспільства в Україні має відбуватися за умов різноманітності політичних, економічних і духовних життєвих Форм – засади розвитку суспільства, запоруки її свободи.

Необхідно створити суспільству правові передумови для вільного природного розвитку, для всебічного прояву його багатогранності: багатопартійності в політичній сфері, різноманітності форм власності і подолання панування державної власності в економічній сфері.

Ми глибоко переконані, що сьогодні в Україні існує реальна можливість не тільки для подолання кризи, але й для набуття власного досвіду національного відродження, цивілізованого поступу з урахуванням різноманітностей її реґіональних, економічних і соціокультурних особливостей. Сьогодні всі мають можливість плідно діяти, працювати як для власного успіху і добробуту, так і для майбутнього Батьківщини. Народ України в цілому, кожен з нас окремо має зробити свій історичний вибір.

В ім’я високих патріотичних і гуманістичних цілей народ України проголосував за незалежність в 1991 році. Заради наших ідей, виходячи з наших ідеалів ми маємо побудувати Україну нашої мрії! Ми переконані, що створюючи майбутнє Батьківщини, народ України одночасно сформується в українську політичну націю, стане реальністю добровільне політичне єднання всіх народів за умови повного рівноправ’я їх культур і мов.

У цій Програмі ліберали України пропонують своє бачення реформування суспільства на засадах пріоритету прав особистості. Ми проголошуємо готовність розділити разом з іншими проґресивними демократичними силами відповідальність за майбутнє України і пропонуємо всім партіям, рухам та окремим громадянам, яким близькі ліберальні цінності та ідеали, об’єднати наші зусилля.

ЛІБЕРАЛІЗМ В ПОЛІТИЦІ

ЛПУ вважає себе повноправним суб’єктом політичного життя України в якості парламентської партії. У своїй діяльності партія переслідує мету утвердження в Україні системи політичної демократії, конституціоналізму, парламентаризму і законності.

Для нас політичні цілі невід’ємні від засобів їх досягнення. Політичну діяльність ми уявляємо собі як цивілізоване суперництво політичних сил за представницво в органах влади на засадах багатопартійної виборчої системи. Партія вважає за необхідне домагатися створення системи контролю над владою з боку громадянського суспільства. Для цього необхідно, щоб громадяни мали повну можливість контролювати діяльність своїх представників в органах влади.

Демократія – це політична, правова і економічна свобода. Провідним принципом демократії є свобода самореалізації особистості в площині політики, включно зі свободою міняти свої переконання. Стан політичної свободи може бути збережено лише за умови усвідомлення людьми її цінності і піклування про її утвердження.

Провідне значення для збереження демократичних засад суспільства мають свобода слова і вільний доступ громадян до будь-якої інформації, що не складає, у відповідності з законодавством держави, комерційної чи іншої таємниці.

У нашому розумінні, свобода не можлива без громадянської відповідальності і невід’ємно пов’язана зі становленням громадянського суспільства і правової держави, основою якої є народовладдя.

ЛПУ бере участь у напрацюванні і здійсненні державної політики цивілізованим, демократичним шляхом. Особливо важливою площиною партійного впливу є виборча кампанія, її підготовка та ефективне проведення, організація центриських депутатських фракцій у представницьких органах влади всіх рівнів. Для нас участь в органах влади чи можливість впливати на їх політичну діяльність – засіб реалізації прав і свобод особистості.

Кінцева політична мета лібералів – втілення в життя провідних принципів соціального лібералізму в Україні з метою зменшення рівня державного впливу на суспільство, перш за все в економічній площині, ґрунтовного скорочення втручання держави в самодіяльність громадян, загрози свободі особистості. Розвиток суспільства повинен ґрунтуватися на внутрішніх механізмах саморозвитку, які випливають з інтересів громадян, їх ідеалів та прагнень.

Системне реформування суспільства повинно здійснюватися на засадах розуміння національно-державних інтересів, створення стабільного конституційного і правового поля для прийняття і реалізації довгострокових пріоритетних загальнонаціональних програм, в яких має відбитися бачення тактичних і стратегічних завдань, механізмів і етапів іх здійснення.

СОЦІАЛЬНИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ

ЛПУ має намір всебічно допомагати створенню сприятливих умов для участі представників всіх соціальних прошарків в політичному, економічному і духовному житті. Усі громадяни України повинні мати право на розвиток і реалізацію своїх здібностей, набувати і збільшувати власність у відповідності з їх працелюбністю і підприємливістю.

Ключове значення в діяльності ЛПУ має практична реалізація принципів соціального лібералізму. Це значить, що ми визнаємо природнімн, невід’ємними і недорушними права кожного громадянина на пристойне життя, власність, особисту свободу, честь і гідність, інформацію і свободу слова, релігійного вірування і відправлення культових обрядів, пересування по території країни, виїзд за її межі, вибір місця роботи і проживання, участь у виборах і обрання в органи влади, участь у політичних та інших не заборонених законом організаціях, незалежно від національної, расової, релігійної приналежності і статі. Кожен громадянин повинен мати ґарантовані можливості захисту своїх прав і свобод у суді.

Ми переконані в тому, що суспільство може бути здоровим тільки тоді, коли кожен громадянин має можливість вільно вибирати сферу діяльності, в якій найбільш повно реалізуються його здібності, талант, підприємництво. Суспільне благо вимагає достойної і повної винагороди за працю, інтелект і здібності кожного члена суспільства.

Для нас неприйнятне урівняльне розуміння справедливості. Ми – за суспільство рівних можливостей, але не урівняльного розподілення і споживання!

ЛПУ сповідує принципи соціального партнерства держави, підприємців і профспілок. Ми підтримуємо конструктивні зусилля профспілок, спрямовані на вирішення соціальних та економічних проблем в рамках колективних переговорів, узгодження з працедавцями тарифних умов, соціально-страхових виплат, створення робочих місць. Не конфронтація, а гармонізація інтересів та діалог є запорукою громадянського порозуміння і соціального миру.

Ми – за законодавче встановлення норм безпеки, режиму праці і відпочинку робітників, створення відповідної системи механізмів контролю за їх виконанням, соціальних ґарантій тимчасово непрацюючим і непрацездатним, працівникам, що отримали професійні захворювання і каліцтва. Ми – за обов’язкове виконання урядом угод з профспілками.

Особливу увагу ЛПУ звертає на питання соціального захисту перш за все людей похилого віку – пенсіонерів, ветеранів війни і праці. Головна мета партії – ґарантувати відповідний рівень забезпечення їх потреб в умовах перехідного періоду.

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

На сьогодні в Україні склалася така система державного управління, яка є однією з провідних причин і джерел зростання кризи. У тому вигляді, в якому вона існує, система влади органічно не здатна виконувати складні завдання оновлення і реформування суспільства. Тільки докорінно реформована, дебюрократизована і демократична держава може відповідати сучасним вимогам.

Створення правової держави – мета лібералів. Ми переконані, що правова держава створюється розвинутим громадянським суспільством, а разом вони утворюють єдину демократичну і політичну систему. Держава повинна стати ґарантом прав і свобод громадян в усіх галузях. Права людини повинні бути захищені від необґрунтованого втручання з боку держави. Законодавство України слід привести у відповідність з міжнародними угодами з питань прав людини.

Ми – за недоторканість особи і за рівну відповідальність всіх членів суспільства перед законом, презумпцію невинності, обов’язковість і доступність адвокатського захисту для кожного, хто притягається до судової відповідальності, незалежність суддів і відродження інституту присяжних.

Ключове значення має створення багаторівневої і спеціалізованої по гілках права судової системи. Суди мають бути незалежними у правовому, майново-фінансовому відношенні від законодавчих і виконавчих органів влади всіх рівнів.

ЛПУ виступає за формування нових структур і механізмів законодавчої влади шляхом:

- конституційного розмежування законодавчої компетенції і функціональної самостійності парламенту України, парламенту Автономної Республіки Крим, реґіональних і місцевих рад народних депутатів;

- реальної політичної структуризації парламенту України, демократизації управління в ньому за рахунок збалансування і впорядкування функцій і ролі депутатських фракцій і комісій, а також за рахунок створення ефективного механізму правової взаємодії парламенських більшості і меншості;

- створення і підвищення ролі Конституційного Суду;

- забезпечення гласності під час розгляду законопроектів.

Наша партія бачить гостру необхідність докорінної реорганізації системи виконавчої влади шляхом конституційного розмежування сфери її компетенції зі сферами діяльності інших владних структур, запровадження елементів стримування і противаги, організації ефективної взаємодії різних гілок влади. Ми надаємо принципової уваги конституційній відповідальності Президента і голови Уряду за ефективність здійснюваної політики.

РЕҐІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

Однією з суттєвих причин повільного розвитку реформ в Україні є відсутність виваженої реґіональної політики. Відсутній повноцінний механізм економічної взаємодії і врахування інтересів центру і реґіонів, немає чіткого розмежування їх функцій. Обмеження прав місцевих органів у самостійному формуванні бюджетів, слабка прив’язка програм приватизації до планів соціально-економічного розвитку реґіонів також є причинами гальмування реформ. Фіскальна політика центру обумовила в низці реґіонів неможливість фінансування багатьох соціальних програм. Назріла необхідність суттєво скориґувати ці відносини. Для поглиблення реформ потрібні:

- реальне включення реґіонів у макроекономічні реформи з урахуванням їх особливостей і рівня готовності до засвоєння ринкових механізмів;

- відповідні зміни системи управління соціально-економічними процесами з правовим закріпленням статуса реґіональних утворень.

Ми виступаємо за надання органам місцевого самоврядування повноважень, що дали б можливість реалізувати потенціал реґіонів, врахувати соціокультурні, економічні та історичні особливості областей.

Реґіональна політика покликана:

- виділити змістовну сторону самого поняття "реґіональна політика" і розмежувати компетенцію центральних і реґіональних органів влади та управління у її розробці і реалізації. Це дозволить уникнути дублювання, непорозумінь і маси суперечностей, сконцентрувати зусилля органів управління всіх рівнів на розробці економічно обґрунтованих пропозицій з вдосконалення взаємодії з реґіонами;

- забезпечити розвиток міжреґіональних (міждержавних, міжнародних) зв’язків;

- відпрацювати дієвий механізм реалізації реґіональної політики, як на загальнонаціональному рівні через корекцію діяльності міністерств і відомств, так і на рівні реґіонів, тому що необхідно всебічно врахувати специфіку і різноманітні особливості кожного реґіону і в міру можливостей максимально індивідуалізувати державну реґіональну політику.

Реґіональна політика держави визначається мірою розподілення влади між центром і реґіонами. Кожен реґіон повинен мати можливість проводити свою внутрішню політику, забезпечувати в рамках владних повноважень досягнення своїх власних цілей.

У реґіональному управлінні провідна роль належить економічній політиці, спрямованій на досягнення збалансованого економічного і соціального розвитку реґіонів, забезпечення добробуту населення в умовах економічної самостійності реґіона. Мається на увазі наявність повноважень і ресурсів для вирішення органами реґіонального управління всіх рівнів своїх проблем.

Ми пов’язуємо ефективне використання інтелектуального, економічного і природно-кліматичного потенціалу України з розгортанням відносин реґіональної самостійності і місцевого самоврядування.

Для цього необхідно:

- перейти до формування місцевих, районних, обласних бюджетів знизу – за стабільними нормативами від усіх податків;

- децентралізувати банківську, кредитну і валютну систему на ринкових принципах;

- передати реґіональним і місцевим органам влади право розпоряджатися природними ресурсами і землею;

- надати їм право реґулювання і здійснення зовнішньоекономічних відносин, включно зі створенням вільних економічних зон і районів.

Ми прихильники гасла: "Економічно сильні реґіони – економічно сильна держава!"

ЕКОНОМІЧНИЙ ЛІБЕРАЛІЗМ

Економічна політика ЛПУ як засіб досягнення цілей соціального лібералізму передбачає розвиток в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, що забезпечує стійкі темпи зростання та екологічну рівновагу. ЇЇ підґрунтя – різномаїття форм власності за умов пріоритету приватної, подолання національної самоізоляції і торгово-валютного протекціонізму, досягнення фінансово-цінової стабільності і відмова від державного адміністрування господарських відносин.

Головною економічною метою партія вважає постійне зростання добробуту громадян України на ґрунті досягнення високого рівня прибутків населення, накопичення особистого майна і власності громадян, надання ґарантованої соціальної допомоги нужденним, малозабезпеченим і вразливим верствам населення шляхом створення умов для економічно ефективної взаємодії підприємств всіх форм власності, що забезпечує постійне зростання обсягів і конкурентноспроможності української продукції.

Змістом економічної політики сучасного перехідного періоду в Україні повинно бути докорінне оновлення всієї системи соціально-економічних відносин, що включає в себе створення відповідного правового поля механізмів і інфраструктури для ринкових перетворень, способів концентрації і розподілення ресурсів, відносин власності, типів відтворювальних процесів і моделі мотивації до суспільно-корисної діяльності, мети і засобів економічного розвитку.

Формування такої економіки повинно надати врівноваженості демократичному устрою і громадянському суспільству в Україні, що передбачає:

- структурну перебудову народного господарства з метою збільшення долі галузей і підприємств, що працюють на людину, збільшення випуску високотехнологічної продукції, прискорене впровадження досягнень науки, техніки і скорочення енергоспоживання;

- приватизацію державної власності шляхом передавання засобів виробництва незалежним власникам у масштабах, необхідних для розвитку дієвої конкуренції;

- створення механізму соціальної орієнтації економіки, в якому зростання виробництва товарів народного споживання стимулювалося б зростанням доходів усіх прошарків населення.

У відповідності з цими завданнями партія відстоює:

- проведення економічної політики, що забезпечує стабільність споживчих цін і курсу української національної валюти, контроль за грошовою масою, неприпустимість фінансових дефіцитів і заборгованості;

- низькі процентні ставки за надані кредити для всіх підприємств і громадян;

- низькі податки на прибуток і добавлену вартість, пільговий режим експортно-імпортних виплат, помірно проґресивне оподаткування майна і нерухомості невиробничого призначення, заохочення науково-технічних розробок;

- державне стимулювання експорту, особливо готової продукції, повернення в Україну експортних доходів, лібералізацію імпорту і валютних відносин, створення сприятливих умов для закордонних і національних інвестицій в економіку України;

- широкомасштабні структурні зміни в старопромислових галузях і реґіонах з випереджаючою розробкою програм створення нових робочих місць і державним сприянням швидкому працевлаштуванню та перекваліфікації звільнених працівників;

- державне сприяння і захист прав дрібних інвесторів (власників акцій, обліґацій, сертифікатів та інших майнових активів) шляхом їх страхування, надання ґарантій, правового і фінансового реґулювання.

Ми виступаємо на підтримку всіх форм і видів підприємницької діяльності, за активну підтримку державою вільного розвитку виробничого, банківського, торгового і посередницького бізнесу, за усунення адміністративного диктату державних бюрократичних структур.

Ліберали послідовно виступають за те, щоб сприяння підприємництву набуло статусу державної політики. Для цього сьогодні необхідне створення вертикалі органів підтримки підприємництва на всіх рівнях управління і системи відповідних державних і реґіональних програм.

ЛПУ вважає завданням держави в економічній площині забезпечення вільного та ефективного розвитку ринку, сприяння конкуренції та запобігання монополізму. Важлива роль держави у перехідний період реформування економіки обумовлена необхідністю здійснення на базі кредитної і бюджетної політики структурної перебудови народного господарства. За державою зберігається управління тими галузями і підприємствами, які мають стратегічне значення і не можуть бути приватизовані з тих або інших причин.

Ми вважаємо надра загальнонародною, загальнодержавною власністю і надаємо їх раціональному використанню в інтересах суспільства першочергове значення.

Ми усвідомлюємо виключне значення підняття ділової активності на великих підприємствах промисловості, транспорту, зв’язку і будівництва, створення для цього сприятливих внутрішніх і зовнішніх економічних можливостей, розрахунково-платіжних механізмів, проведення реорганізації і технологічних змін, залучення стратегічних інвесторів.

У переліку пріоритетних заходів реального захисту виробництва і виробника ЛПУ бачить гостру необхідність створення відповідних умов і стимулів для їх розвитку, в першу чергу розробки і впровадження раціональної системи оподаткування як важливої передумови зростання продуктивності праці.

У галузі міжнародних економічних відносин ЛПУ вважає за необхідне розвивати і посилювати взаємовигідне співробітництво з іншими країнами. Виходячи з пріоритету принципу вільного пересування капіталів, товарів, робочої сили, послуг, ЛПУ буде сприяти розвиткові взаємовигідних економічних відносин з усіма країнами. Ми проти відродження монополії зовнішньої торгівлі. ЛПУ надає перевагу іноземним інвестиціям відносно імпорту, виступає за організацію вільної торгівлі між країнами.

ПОЛІТИКА У ГАЛУЗІ АГРАРНИХ ВІДНОСИН

У галузі аграрних відносин ЛПУ виступає за створення нормативної бази, що закріплює приватну власність на землю як необхідну передумову всіх ринкових перетворень, за розвиток державної підтримки фермерських господарств. Ми – за еволюційні перетворення на селі, що враховують наявні умови, які вимагають збереження ефективно господарюючих структур І форм господарювання.

Будь-які перетворення в цій галузі повинні максимально враховувати інтереси і настрої сільських працівників, їх неоднаковий рівень готовності до змін.

Віддаючи пріоритет розвиткові агропромислового комплексу і створенню умов для ефективного забезпечення діяльності сільськогосподарських підприємств всіх форм власності в ринкових умовах, ЛПУ виступає також за відокремлення часток власності селян у великих господарствах і відновлення в селі багатогалузевих кооперативів, розвиток колективних господарств на умовах контрактного обслуговування і конкретної участі трудових колективів у вирішенні виробничо-технічних і соціальних завдань на селі.

Ми вважаємо за необхідне перенести наголос з адміністративної на економічну допомогу держави селу. Наша партія пов’язує вирішення цих проблем перш за все з вирівнюванням співвідношення цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.

Ми вважаємо за доцільне розширення нових ринкових форм кредитування, страхування і ґарантій неемісійної оплати сільськогосподарської продукції для підприємств всіх форм власності через розвиток системи біржової торгівлі. Наша мета – забезпечити різноманітну ринкову торгівлю між містом і селом для забезпечення як селян, так і жителів міста всіма необхідними товарами, матеріалами і послугами.

Ми бачимо необхідність законодавчого забезпечення механізму користування і володіння землею. Земля – товар, який може продаватися, купуватися, передаватися у спадок власником. Необхідно законодавчо забезпечити права користування, продажу і передачі у спадок земельних ділянок.

Ми за вирівнюваня статусу робітників і членів сільськогосподарських підприємств та працівників промисловості в питаннях пенсій, соціального страхування, газо- і електрозабезпечення, медичного обслуговування і шкільної освіти. ЛПУ вважає, що особливої уваги потребують проблеми, з якими стикається молодь, а також жінки, що проживають в сільській місцевості, враховуючи їх значну роль в аграрному секторі, в нетоварних галузях виробництва, у забезпеченні економічного добробуту своїх сімей.

Щодо землеволодіння і землекористування, українські ліберали ставлять за мету забезпечення збереження, ефективну рекультивацію і доцільне використання земель. З цією метою держава має забезпечити ефективний контроль за використанням земель за призначенням, незалежно від форм власності, а також механізми цивілізованого перерозподілу прав власності, у тому числі і шляхом відчуження земель у власників у випадку нераціонального або нецільового їх використання.

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я І СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА

Партія виступає за створення ефективної, всеохопної системи соціального захисту і підтримки населення за участі як державних, так і інших структур громадянського суспільства (недержавних, пенсійних і страхових компаній, благодійних фондів тощо). Ця система має передбачати: соціальне страхування працюючих, пенсійне страхування громадян за віком, пенсійне страхування громадян у зв’язку з інвалідністю або втратою годувальника, матеріальну допомогу малозабезпеченим і соціально вразливим верствам населення тощо.

Особливе значення і постійну увагу ЛПУ спрямовує на питання широкомасштабного соціального захисту людей похилого віку – пенсіонерів, ветеранів війни і праці. Головна мета партії в цьому – ґарантувати належний рівень забезпечення їх потреб в умовах перехідного періоду економічних перетворень.

Наші погляди на права громадян України отримувати медичну допомогу, освіту, доступ до художніх і культурних цінностей виходять з необхідності надання відповідних послуг як за рахунок держави, так і з особистих грошових накопичень людей. Ми будемо прагнути до розширення мережі відповідних закладів та покращення їх матеріального забезпечення коштом економічного потенціалу держави, а також шляхом стимулювання створення недержавних закладів гуманітарної сфери, що звільнені від оподаткування й отримуватимуть інші пільги на час становлення.

Найпершим завданням суспільства ЛПУ вважає покращення медичного обслуговування громадян, створення умов для продовження періоду трудової активності громадян. Ми ставимо за мету здійснення в Україні великих лікувальних, профілактичних та екологічних програм і їх сучасного медикаментозного, наукового і технічного забезпечення. Вважаємо принципово важливим підтримання, розвиток і вдосконалення державної системи підтримки інвалідів, їх соціальної реабілітації, усунення причин, що викликають генетичні захворювання і спадкові патології. Вважаємо за необхідне реорганізувати систему управління охороною здоров’я шляхом переходу на програмово-цільове управління ним, створення нових багатоканальних форм фінансування.

Пропаґанда здорового способу життя, занять спортом і цілеспрямоване забезпечення умов їх реалізації на практиці – важливий напрям соціальної політики ЛПУ.

МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА

ОХОРОНА ІНТЕРЕСІВ СІМ’Ї

ЛПУ надає особливої уваги молодіжній політиці, усвідомлюючи, що молодь – завтрашній день нашого суспільства. Ми пов’язуємо успіх всієї нашої діяльності з глибоким проникненням ідей лібералізму в молодіжне середовище. Партія вважає принципово важливим створення молодіжних ліберальних організацій, сприяння їх роботі серед юнацтва.

Молодь повинна мати відповідні умови для пристойного життєвого старту, самоствердження, оволодіння вибраною професією і освітою, вирішення матеріальних і житлових проблем. Цьому повинна слугувати система цільових державних кредитів, які могли б використовуватися для набуття житла, отримання освіти, початку трудової і підприємницької діяльності.

ПОЛІТИКА В НАЦІОНАЛЬНІЙ СФЕРІ

Лібералізм відкриває шлях становленню української демократичної держави і надає кожному свободу в здійсненні культурних потреб, також свободу в національному самовизначенні. Національні права особистості є частиною її загальнолюдських прав. Ми – принципові прихильники права всіх народів на національно-державне самовизначення, але за умови, що свобода і незалежність держави ґарантують свободу і незалежність кожного громадянина.

Справжній лібералізм не може поєднуватися як з крайнім націоналізмом в його етнократичному тлумаченні, так і з космополітизмом.

ЛПУ, виступаючи за розвиток в Україні економіки ринкового типу, бачить в цьому головний шлях вирішення проблеми формування української політичної нації, для якої громадянство є пріоритетом у відношенні до етнічного походження, а поняття самої нації – пріоритетним відносно поняття держави, яка повина служити народу.

Нашим завданням є утвердження демократичних принципів міжнаціональних стосунків, які передбачають особливу увагу, такт, чуйність до національних інтересів. Такий підхід передбачає утвердження гуманістичних норм у відносинах між народами, подолання етнократичних тенденцій на ґрунті загальної гуманізації і демократизації національних стосунків у нашому багатонаціональному суспільстві, а також становлення громадянського суспільства, в якому права особи будуть органічно поєднуватися із збереженням її національної і етнічної ідентичності.

Головну засаду політики ЛПУ стосовно мовної проблеми складають принципи рівноправ’я всіх мов і свобода вибору мови громадянами України. Визнаючи державною мовою українську, ми є прихильниками вирішення мовної проблеми на реґіональному рівні з урахуванням національного складу і зацікавлень громадян.

Ліберали вважають, що Україна має бути державою української політичної нації, яка стоїть на ґрунті спільності правових і економічних інтересів ЇЇ громадян.

РЕЛІГІЯ І СВОБОДА СОВІСТІ

Важливу роль у духовному відродженні України покликана відіграти релігія, яка традиційно займає важливе місце в духовному житті народу.

Ми стоїмо на засадах визнання за кожним громадянином України права свободи вибору віри і конфесійної приналежності, відправлення релігійних обрядів і в той же час визнаємо за кожним членом суспільства право на атеїстичні переконання.

Держава не повинна дозволяти релігійну дискримінацію і бути надійним ґарантом недоторканості, рівності і свободи функціонування всіх релігійно-церковних інститутів України, що діють в межах закону. Нашим завданням є сприяння забезпеченню рівності всіх народностей в їх праві сповідувати притаманий їм спосіб життя і релігію, вільно користуватися рідню мовою, розвивати національну культуру.

Партія виходить з необхідності підтримання в Україні міжцерковної і міжконфесійної злагоди, правового вирішення всіх можливих суперечок і протиріч.

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

У сучасних умовах інтереси збереження цивілізації і культури потребують свідомого обмеження втручання людини в природу. Загострення екологічного становища зробило нагальною потребу вирішення проблеми забезпечення стійкого, перш за все, з екологічної точки зору, яка:

- знімає протиріччя між соціально-економічним зростанням, природокористуванням і збереженням цілісності еколого-економічних систем;

- визнає, що в центрі уваги є люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя, гармонійне з природою;

- охорона навколишнього середовища повинна стати невід’ємним компонентом розвитку і не може розглядатися окремо від нього;

- право на розвиток має реалізуватися так, щоб рівною мірою забезпечити збереження довкілля і для теперішнього, і для наступних поколінь.

У такому випадку Україна, як і всі цивілізовані держави, повинна:

- нести відповідальність перед світовим співтовариством за діяльність на власній території, що завдає шкоди навколишньому середовищу в інших країнах;

- інформувати країни про потенційно можливі техногенні і природні катастрофи і такі, що відбулися;

- підвищувати ефективність природоохоронного законодавства;

- сприяти недопущенню перенесення на територію інших держав діяльності, а також пересування речовин і матеріалів, які можуть серйозно зашкодити навколишньому середовищу і здоров’ю людей.

Для досягнення цих завдань ЛПУ вважає за необхідне створення ефективних адміністративно-правових та економічних механізмів раціонального природокористування та охорони довкілля, адекватного фінансування природоохоронної діяльності на державному і реґіональних рівнях.

Держава повинна забезпечити розробку і безперечне дотримання медичних, продовольчих і екологічних стандартів, введення податкових пільг для виробництва екологічно чистих продуктів харчування.

Ми відстоюємо ідею стимулювання природоохоронної і природовідновлювальної діяльності шляхом обов’язкового використання на підприємствах очищувальних споруд, здійснення загальнодержавних і реґіональних екологічних і медико-екологічних програм, впровадження безподаткового режиму праці для підприємств утилізації відходів і рекультивації земель, лісів, водоймищ, створення системи цільових загальнонаціональних та реґіональних фінансових фондів для охорони і відновлення природи.

Формування екологічного мислення має стати найважливішою складовою на всіх рівнях системи освіти.

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

ЛПУ розглядає систему національної безпеки як систему забезпечення життєздатності народу, як державний засіб захистити себе від зовнішніх і внутрішніх джерел загроз своєму існуванню через сукупність відповідних правових норм, державних органів влади, структур та заходів, що забезпечують в комплексі захист і кожного громадянина окремо, і держави в цілому. Ця система має ґарантувати їм територіальну цілісність держави і непорушність її кордонів, необхідні умови життя та розвитку, дотримання громадянських прав, забезпечення політичної стабільності, проґресу в соціально-економічному розвитку країни.

Держава повинна забезпечувати ефективну взаємодію внутрішньо- і зовнішньополітичних, економічних, інформаційних, соціальних, екологічних та інших складових і механізмів системи національної безпеки з метою недопущення порушень прав людини, внутрішньо- і зовнішньополітичних конфліктів, перш за все збройних, захисту національно-державних інтересів.

Партія вважає головним засобом забезпечення незалежності і попередження зовнішніх загроз проведення активної миролюбної зовнішньої політики, конструктивної діяльності в авторитетних міжнародних організаціях.

У зовнішній політиці ЛПУ виходить з того, що Україна має стати повноправним членом світового співтовариства в якості цивілізованої демократичної держави.

Ми відстоюємо ініціативу пролонґування загальноевропейського пакту непорушності кордонів, а також вреґулювання дипломатичними методами всіх спірних питань. Наша партія ставить за мету встановлення продуктивних і взаємовигідних умов багатобічного міждержавного обміну, сприяння тим інтеґраційним процесам, які відповідають інтересам України, просування в напрямку більш повної взаємної політичної, економічної, загальногромадянської та інформаційної відкритості України і навколишніх держав в межах єдиного економічного, інформаційного і культурного простору, що формується. Ми виступаємо за взаємовигідні торгово-економічні відносини з усіма країнами.

Партія вважає, що в основу військової доктрини України має бути покладено концепцію оборонної достатності. Ми за використання армії тільки для захисту країни від зовнішніх загроз.

Ми за реорганізацію системи правоохоронних органів шляхом розмежування їх функцій на загальнодержавному і муніципальному рівнях, підвищення компетентності і професійності їх працівників. Силові структури держави повинні діяти тільки для здійснення законодавчо обумовлених функцій і знаходитися під відповідним парламентським наглядом. Є неприпустимим як втручання силових структур і спецслужб у приватне життя громадян, так і їх використання в політичній боротьбі. Військове будівництво з урахуванням переходу до без’ядерного статусу треба проводити на засадах найновіших досягнень техніки і технології, поступово переходячи до змішаної системи комплектування військ, а в перспективі – до професійної армії.

Збройні сили мають бути скорочені до розумних розмірів і реформовані у відповідності з демократичними і правовими засадами відкритого громадянського суспільства.

Партія вбачає необхідність в демілітаризації держави і суспільства з метою скорочення невиробничих військових витрат, ослаблення внутрішньої і міждержавної політичної напруженості. Демілітаризація має супроводжуватися впровадженням державного забезпечення звільнених в запас житлом, виплатою страхових сум, безкоштовним перенавчанням цивільним професіям, створенням робочих місць. Необхідні надійні правові ґарантії, що роблять неможливим застосування армії проти власного народу і її втручання в політичне життя суспільства.

Військова доктрина повинна передбачати поступове наближення оборонних структур України до структур загальноевропейської безпеки. Ми відстоюємо принцип нерозташування іноземних військових формувань і баз на території України.

Ми виступаємо за забезпечення законодавчих і організаційно-правових умов усунення головних причин організованої злочинності, мафії, бандитизму, фінансових злочинів, тіньової економіки та інших антисуспільних проявів.

Усі силові міністерства, й співробітники мають бути належним чином забезпечені державою необхідною технікою. а особистий склад – бути соціально захищеним.

ІІІ. ЛПУ вважає, що крах в економіці та фінансово-кредитній системі – наслідок того, що певні консервативні сили загальмували проведення радикальних економічних реформ і намагаються повернути країну назад, до командно-адміністративної системи управління. ЛПУ готова взяти на себе відповідальність за стабілізацію соціально-економічної політичної ситуації та вивести країну з кризи, сформувавши уряд ринкових реформ (Заява ЛПУ 8.06.93).

ЛПУ вважає за необхідне надати Президентові країни повноваження керівника виконавчої влади в державі, що відкрило б можливість для рішучих кроків щодо ринкового реформування. Президент ніс би реальну відповідальність за дієвість та ефективність політики в державі (з резолюції Керуючої Ради ЛПУ 13.04.94). Характеризуючи політичну ситуацію в Україні після президентських виборів (резолюція КР ЛПУ 15.07.94), партія задекларувала готовність до співпраці з Президентом. В.Щербань підтвердив це 21.11.96, наголосивши, що ЛПУ підтримує стратегічний курс Президента, однак вважає за необхідне критикувати деякі прорахунки. З лютого 1997 р. ЛПУ бере участь у діяльності політико-консультативної ради при Президентові України, за допомогою якої вона сподівалася "нав’язувати свої погляди" органам виконавчої влади. Характеризуючи позицію ЛПУ в період передвиборної кампанії в місцеві органи влади (резолюція КР ЛПУ 13.09.94), наголошувалося на необхідності блокування з демократичними організаціями, які виступають за рішучі перетворення в економіці та неможливості блокування з крайніми радикалами (лівими та правими).

Партія була створена у Донецьку 12 вересня 1991 р. У “Компаньоні” (1997, №2, с.18–21) розглянуто історію створення, цілі, склад та діяльність ЛПУ, яка будує імідж борця за соціально-орієнтовані ринкові відносини та громадянське суспільство. Хоча, на думку багатьох дослідників сучасного українського політикуму, декларований ЛПУ лібералізм, насправді є "псевдолібералізмом".

З самого початку ЛПУ обрала регіональний принцип становлення. Із створенням партії з’явилися підстави для об’єднання економічного і політичного статусу адміністративно-економічних груп (АЕГ). Нині "реквізити" економічної діяльності власне ЛПУ та донецької АЕГ практично ототожнюються. Вихід ЛПУ на провідні позиції політичного життя держави – найяскравіший симптом повного злиття тіньової політики і тіньової економіки у єдине органічне ціле. 1992–1995 рр. – час найбільшої активності ЛПУ. Ліберальна ідея завойовує Харків, Запоріжжя, Черкаси. Однак з часом виявилося, що інші східноукраїнські АЕГ далеко не у захопленні від донецького "сюзеренітету". Виявилися розбіжності з вічним конкурентом Донецька – Дніпропетровськом, а також із Запоріжжям. З обранням П.Лазаренка головою уряду України, Донецьк втрачає свої провідні позиції. 1 листопада одеський "Юг" зазначав, що ЛПУ є ідейним виразником донецького фінансово-промислового угруповання, а зростання впливу лібералів в Одесі розцінювалося як витіснення одного угруповання іншим. Симптоматичне підкреслювання слів Є.Щербаня про те, що є сили, котрі намагаються зіткнути донецький і дніпропетровський регіони (Зеркало недели. – 1996. – 16 нояб.).

В.Щербань, характеризуючи можливість співпраці ЛПУ з П.Лазаренком, зазначив: "Ми тепер будемо діяти так: на виборах підтримувати того, і тільки того кандидата, програма якого якнайближча до програми ЛПУ, незважаючи на особистості" (Киевские ведомости. – 1996. – 18 нояб.).

Становленню партії як загальнонаціональної організації сприяло перебування першого президента ЛПУ І.Маркулова радником Прем’єр-міністра (Л.Кучми) та уміла робота з засобами масової інформації. Численні газетні інтерв’ю (“Голос України”, “Вечерний Донецк”, “Жизнь”, “Правда Украины”, “Город”, “Первая линия”, “Донецкие новости”, “КОЗА“, “Комсомольская правда”, “Донбасс”, “Акцент”, “Україна молода” та багато інших), часто сенсаційна інформація зробили ЛПУ об’єктом прискіпливої уваги та суб’єктом публічної політики.

П’ятиріччя ЛПУ зустріла загостренням внутрішніх та особистісних суперечностей. Хоча 14 вересня 1996 р. у Донецьку в Центрі підготовки та перепідготовки кадрів у ювілейних зборах Донецького обласного відділення ЛПУ з нагоди п’ятиріччя з часу заснування взяли участь В.Щербань, народні депутати України В.Ампілогов, О.Кужель, О.Крандакова, О.Дмитренко, М.Чечетов, Г.Угаров, О.Шмарін, Л.Мірошниченко, а також лідери Української республіканської партії, Конгресу українських націоналістів, Демократичного Руху, Народного Руху України, Партії праці, Міжрегіонального блоку реформ, Української партії справедливості і Незалежного Фонду підтримки прогресивних реформ.

Однак уже в березні–квітні 1997 р. частина Політвиконкому, насамперед з числа народних депутатів України, ЛПУ висловила недовіру голові партії В.Щербаню. За словами члена політвиконкому ЛПУ В.Ампілогова, таке рішення, було викликано "нерозумінням з боку Щербаня стану справ у партії та неправильною побудовою відносин між лідером та членами партії". Політвиконком запропонував В.Щербаню залишити пост голови партії та працювати у складі політвиконкому. Вжиті останнім “контрзаходи” призвели до виходу з партії 14 членів політвиконкому ЛПУ, серед яких народні депутати В.Ампілогов, О.Дмитренко, О.Крандакова, О.Кужель, В.Мірошниченко, М.Чечетов, Ю.Шеренін, Г.Угаров. "Независимость" (1996. – 9 окт.) супроводила інтерв’ю з народним депутатом М.Поживановим повідомленням про поширену у парламенті його заяву "Мнение бывшего члена ЛПУ о положении в ЛПУ". М.Поживанов критично оцінював діяльність В.Щербаня на посту лідера партії. Промовистою є назва матеріалу: "Е.Марчук сел не в то седло", оскільки М.Поживановим досить відверто переслідується мета скомпрометувати теперішніх союзників екс-прем’єра.

Iстотний вплив на внутрішню ситуацію в партії справила трагічна загибель народного депутата Є.Щербаня. На цю трагедію ЛПУ і фракція "Соціально-ринковий вибір" відгукнулися заявами (виклад у: Голос України. – 1996. – 6 лист.; повністю заяву ЛПУ наведено: Юг. – 1996. – нояб.). ЛПУ звернулася до Президента України, нагадуючи йому про обіцянки навести порядок в державі; до депутатів Верховної Ради, закликаючи їх стати "гарантом Конституції"; до партій, закликаючи їх виявити солідарність. Проте не згадується уряд. У Заяві ЛПУ висунуто суто політичну версію вбивства, ув’язану із темою "переслідувань партії": "Пішов з життя політичний лідер. Комусь не до вподоби те, що Ліберальна партія впевнено посідає гідне місце на політичному Олімпі держави" (Юг. – 1996. – 6 нояб.). На прес-конференції 15 листопада керівниками лібералів було ще раз заявлено, що "в основі вбивства Євгена Щербаня лежать політичні мотиви. ЛПУ не вірить в економічне підгрунтя трагедії". Висловлено негативне ставлення до того, що під час слідства виявляється значний інтерес до участі тих чи інших структур у фінансуванні ЛПУ (Финансовая Украина. – 1996. – 19 нояб.).

ЛПУ вживала суто внутрішньопартійні заходи для надання загиблим ореолу мучеників за партійну справу. Зокрема, Є.Щербаню і його дружині виписані партійні квитки N 1 і N 2 (Киевские ведомости. – 1996. – 18 нояб.). Попри активне наголошування лідерами ЛПУ саме політичної версії вбивства Є.Щербаня, представники правоохоронних органів у кращому випадку ставлять цю версію на другий план, якщо не підкреслюють її сумнівність (Голос України. – 1996. – 16 лист.; Всеукраинские ведомости. – 1996. – 5, 6, 19 нояб.).

Певний суспільний резонанс викликали плани вступу до фракції "Соціально-ринковий вибір" лідерів УНА–УНСО О.Вітовича та Я.Ільясевича. Об’єктивне підґрунтя для таких пошуків з боку націонал-радикалів вбачалося у труднощах їх легалізації Мінюстом (Високий замок. – 1996. – 10 жовт.). Проте, перехід до фракції О.Вітовича та Я.Ільясевича не відбувся, оскільки це, на думку народного депутата В.Ампілогова, зашкодило б і лібералам, і ультрарадикалам (Киевские ведомости. – 1996. – 29 окт.). У "Независимости" Є.Марчук обгрунтував своє входження до фракції та її очолення незаідеологізованістю "Соціально-ринкового вибору" та тим, що із 27 депутатів фракції лише 10 мають членські квитки ЛПУ.

20 січня 1997 р. Шевченківський районний суд м.Києва зобов’язав газету "Всеукраинские ведомости" принести публічні вибачення голові ЛПУ В.Щербаню і ЛПУ та надрукувати у газеті спростування неправдивих тверджень, викладених у газетних статтях "Куда ведет донецкий "след" та "ЛПУ лучшая в мире свита предприимчивого лидера?". У ході судового засідання суддя В.Харченко визнав публікації "наклепницькими і образливими".

Протягом першої половини 1997 року ЛПУ неодноразово критикувала Уряд. Зокрема, 24 лютого 1997 р. ЛПУ заявила про підтримку стратегічного курсу Президента країни на проведення ринкових реформ і утвердження демократії, піддавши при цьому критиці діяльність Кабінету Міністрів України. У документі "Про позицію Ліберальної партії України у політико-економічних умовах, що склалися" зазначається, що "більшість дій, що робляться Урядом все частіше й частіше призводять до негативних соціальних наслідків", а "замість застосування механізмів ринкової економіки проводиться жорстка політика адміністрування і монополізму". ЛПУ вважає, що Кабінет Міністрів має нести "особливу відповідальність" за хід економічних реформ. В.Щербань заявив, що "ЛПУ критикує діяльність Глави Уряду і, очевидно, проголосувала б за відставку Прем’єр-міністра". 25 червня 1997 р. ЛПУ заявила вимогу негайного прийняття та реалізації Державної програми захисту та розвитку малого і середнього бізнесу, Податкового кодексу України на користь вітчизняного виробника та іноземного інвестора, створення Фонду малого та середнього підприємництва з кредитною підтримкою з боку держави, розподілу іноземних кредитів та інвестицій.

16 червня 1997 р. ЛПУ заявила, що пропозиція НДП щодо формування коаліційного уряду на міжфракційній основі є передчасною через невідповідність фракцій нинішньої Верховної Ради політичному спектру України. У заяві ЛПУ визнано "незрозумілою" пропозицію Президента пролонгувати повноваження нинішнього парламенту: пролонгація повноважень Верховної Ради "штовхатиме депутатів до прийняття популістських, догідливих щодо електорату рішень". ЛПУ закликає парламент відхилити пропозицію про продовження повноважень.

9 жовтня 1998 р. ЛПУ оголосила про свою опозиційність до існуючої влади, а також про намір взяти "безпосередню участь" у президентських виборах як "незалежна самостійна політична сила". ЛПУ наголошує, що вибори Президента у жовтні 1999 р. повинні пройти на партійних засадах, що буде "запорукою громадського контролю за діяльністю найвищої державної влади".

ЛПУ небезпідставно розраховувала на успішну кампанію 1998 р., оскільки Донецька область дає парламенту депутатів більше, ніж уся Галичина. Так, на думку В.Ампілогова, ЛПУ є досить сильною, щоб обстоювати у новому Законі про вибори 5% нижній бар’єр (Киевские ведомости. – 1996. – 10 окт.). У травні 1997 р. В.Щербань заявив, що ЛПУ зможе набрати від 7 до 10% на наступних парламентських виборах. Водночас, лідер Конституційно-демократичної партії України В.Золотарьов (Україна молода. – 1996. – 25 жовт.) висловив песимістичний погляд на перспективи лібералізму в Україні, мотивуючи це відсутністю тієї соціальної бази, на яку мали б спертися центристські партії. 24 червня 1997 р. на прес-конференції у Харкові В.Щербань назвав можливими союзниками ДемПУ, НДП, МБР та Партію праці. ЛПУ розраховує у результаті парламентських виборів 1998 р. отримати “до 50 місць”.

Партія активно підкреслює прагнення спертися не тільки на заможні верстви населення. "Киевские новости" (1996. – 25 окт.), надаючи матеріальну допомогу малозабезпеченим, безплатні обіди, шефство над дітьми, яких напризволяще кинули батьки тощо. Лідери ЛПУ ефективно використовували вигоди партії, що не допущена до влади. Звідси їхнє критичне ставлення до проекту державного бюджету України на 1997 рік і до дій уряду республіки в шахтарських регіонах (Киевские ведомости. – 1996. – 10 окт.). 21 травня 1997 р. відбулася презентація Центру політичної освіти і культури, створеного ЛПУ. Серед співзасновників Центру – Інститут філософії НАНУ та Філософське товариство України. Директор Інституту філософії В.Шинкарук зазначив, що це не означає колективного вступу інституту до лав ЛПУ або його подальше існування під патронажем цієї партії. Вчені лише надаватимуть консультації і читатимуть лекції. В.Щербань на презентації зазначив, що створення Центру є однією зі складових майбутньої виборчої кампанії ЛПУ. Центр створено з метою підготовки кандидатів у депутати, а також для формування політично і культурно досвідчених політиків. З червня 1997 р. партія відновила випуск “Ліберальної газети”.

24 жовтня 1997 року на прес-конференції з нагоди створення блоку з Партією праці В.Щербань сказав, що метою є об’єднання зусиль 2-х міцних центристських партій, у котрих нема розбіжностей у платформах, а їхня загальна чисельність складає понад 100 тисяч. ЛПУ об’єднує центристів, а ПП – прагматиків; близькі ідеологічні засади дозволяють спільно і плідно працювати. Блок має широкий процентристський електорат в усіх регіонах України, який може дати можливість завоювати до 50 місць у парламенті. Він наголосив, що з Партією праці ЛПУ об’єднує узгоджена програма подолання економічної кризи, в якій одним з перших кроків передбачена децентралізація управління.

24 жовтня 1997 року на ІV з’їзді ЛПУ з 30-ти хвилинною доповіддю про поточний політичний момент та Угоду “Про створення виборчого блоку політичних партій” виступив голова партії В.П.Щербань. Характеризуючи поточний політичний момент, лідер ЛПУ в традиційній манері “жорсткої конструктивної критики” намагався показати неспроможність економічного курсу влади, яка, на його думку, “хоче подобатись західним інвесторам і тому заграє з лібералізмом, а насправді проводить жахливий експеримент з народом на виживання”. Середній клас державою не підтримується, підприємницька ініціатива придушується в зародку. Так звані “друзі народу” справа і зліва, зазначив він, прилаштовуються до ліберальних гасел у виборчих цілях. А насправді лише ЛПУ у союзі з Партією праці органічно проводять у життя ідеї лібералізму. Розроблена концепція трудової ліберальної демократії спирається в економічній політиці на децентралізацію, демонополізацію, на економічно-правове зміцнення регіонів: 10 ліберальних принципів і 10 пріоритетних завдань соціальної політики. Серед них традиційні принципи лібералізму – пріоритет людини над державою, свобода праці і капіталу, Україна – політична нація, де вільна праця кожного є запорукою добробуту всіх. А серед пріоритетних завдань – зменшення податкового тягаря, подолання державного рекету у справі ліцензування та зведення усієї документації до паспорта фізичної особи та її податкової декларації.

У 1994–95 рр. керівництво ЛПУ брало активну участь у різноманітних зборах, з’їздах, форумах. Особливо така діяльність була характерна для О.Соскіна. 27–30 листопада у Великобританії у міській ратуші Оксфорду ЛПУ було прийнято до Ліберального інтернаціоналу зі статусом спостерігача на Конгресі Ліберального інтернаціоналу, присвяченого 50-річчю створення та прийняття Ліберального маніфесту 1947 р. У Конгресі взяли участь делегації понад 170 партій ліберального спрямування з більшості країн світу. Делегацію ЛПУ очолював лідер партії В.Щербань. Конгресом ухвалено новий Маніфест Ліберального інтернаціоналу "Ліберальна програма ХХІ сторіччя", підготовлений лордом Уолессом.

18 жовтня 1996 р. Львівські обласні організації НРУ та ЛПУ провели конференцію “Концепція податкової політики в Україні”. На ній обговорювалася концепція реформи податкової системи, спільно розроблена обома організаціями. Документом передбачається: збалансування прибуткової та видаткової частин бюджету за умов скорочення податків до 45% ВВП; скорочення загальнодержавних податків до 5 замість 37 існуючих; зменшення податку на прибуток до 20%, а ПДВ – до 10%; зменшення нарахувань на зарплатню спочатку до 45% замість 51%, потім – до 25%. Затверджений конференцією варіант концепції передано депутатам від фракцій НРУ та “СРВ”.

Суперечності всередині партії загострилися після поразки партії на виборах 1998 року і згодом призвели до виходу з неї частини регіональних організацій. 21 листопада 1998 відбувся альтернативний V з’їзд ЛПУ, у роботі якого взяли участь понад 300 делегатів від 20 регіональних організацій. Він увільнив В.Щербаня від обов’язків голови партії (питання обрання голови партії розглядатиметься на квітневому з’їзді), постановив розпочати роботу над новою редакцією програми і статуту та провести VІ з’їзд ЛПУ в квітні 1999 р., обрав новий склад Керуючої ради і Ревізійної комісії; відновив посаду голови Політвиконкому, передбачену Статутом партії (на цю посаду обрано голову Всекримської регіональної організації ЛПУ Павла В’ялова). На прес-конференції у Києві 23.11.98 П.В’ялов заявив, що розколу в партії не сталося. Незважаючи на те, що юридичні атрибути ЛПУ (печатка, свідоцтво про реєстрацію) знаходяться у В.Щербаня, не існує необхідності перереєстрації або перейменування ЛПУ, бо їх підтримують цілком 14 обласних організацій і 6 – частково. На з’їзд не прибули делегати Івано-Франківської, Одеської, Херсонської, Тернопільської, Закарпатської регіональних організацій, не повністю був представлений Донецький регіон, повідомили на прес-конференції. За словами П.В’ялова, ЛПУ підтримує Президента і уряд, що "справді проводять реформи", і буде підтримувати "кандидата-реформатора центристських поглядів" на наступних президентських виборах 1999 року. ЛПУ не згодна з висловленими у жовтні заявами В.Щербаня про самостійне висування партією кандидата, що, "мали на увазі висування кандидатури колишнього лідера партії". При необхідності, сказав П.В’ялов, ЛПУ буде блокуватися з партіями центристського спрямування, серед яких він назвав НДП, СДПУ/о/, "до певної міри" НРУ, ПРП.

Лідер ЛПУ В.Щербань розцінив проведення з’їзду альтернативної ЛПУ як "політичне замовлення зацікавлених сил, яким в Україні не потрібна жодна потужна партія". На прес-конференції 1.12.98 він заявив, що "жодних ідеологічних розбіжностей немає". Він також заявив, що "події в ЛПУ не викликають занепокоєння, партія очищується від тих, хто програв вибори". За словами В.Щербаня, керівники Кримської, Черкаської, Чернігівської, Житомирської організацій виключені з партії за результатами виборчої кампанії. "Ці люди розуміли, що рано чи пізно треба відповідати за свої вчинки як партійним керівникам. Тому вони почали бузу, яку представили як з’їзд", – сказав він. У зверненні від партії В.Щербань звинуватив ініціаторів з’їзду, яких він назвав "політичними бомжами", в організації розколу, "дискредитації і продажу ЛПУ під певні політичні фігури. ЛПУ жива і завжди буде вагомою політичною силою в нашій державі, що б не говорили її супротивники”.

19 грудня 1998 р. у “Пущі-Озерній” на V з’їзді В.Щербань наголосив, що ЛПУ “позбулася синдрому поразки”, уточнила політичний курс, метою якого є “утвердження в Україні економічних принципів народного капіталізму”. Виклавши стратегію невідкладених дій ЛПУ в напрямі побудови народного капіталізму, В.Щербань зазначив: “Ми готові до співпраці на цих засадах із Президентом України і Кабінетом Міністрів України і з усіма ідейного близькими правоцентриськими партіями”. Правоцентристстського кандидата на пост Президента України ЛПУ підтримає за умови, що він “знайде порозуміння з міжпартійним блоком щодо принципових засад формування і здійснення виконавчої влади в Україні”.

15 травня 1999 р. відбувся VІ позачерговий з’їзд ЛПУ. В.Щербань у доповіді визнав існування реальної загрози “червоного реваншу”, що може призвести до ліквідації Української держави, згортання демократії, загибелі самої ЛПУ і початку репресій проти її членів.

З різних причин ЛПУ не висуватиме свого однопартійця претендентом у кандидати на пост Президента України. Політрада ЛПУ доручила В.Щербаню винести на з’їзд пропозицію висунути претендентом у кандидати на пост глави держави нині діючого Президента України. Цю пропозицію аргументовано тим, що, незважаючи на численні помилки й недоробки, на не завжди правильну кадрову політику Л.Кучми, він усе-таки проводив політичну лінію, близьку до ідей лібералізму. І в разі обрання на повторний термін, Л.Кучма, врахувавши рекомендації ЛПУ, зможе забезпечити стабільний і поступальний розвиток України.

З’їзд ухвалив Постанову про висування претендентом в кандидати на Президенти Л.Д.Кучми (“за” – 315, “проти” – 8, “утрималось” – 14) та про створення на основі ЛПУ і ЛДПУ виборчого блоку національно-демократичних партій на підтримку спільного кандидата в Президенти України. Вирішено звернутися до всіх інших партій, які висунули і підтримуватимуть кандидатуру Л.Кучми, із пропозицією створити спільний передвиборний блок.

ІV. ЛПУ спирається на прихильників ліберальних ідей. ЛПУ розширює вплив за допомогою засобів масової інформації, через видавничу діяльність, організацію конференцій, клубів лібералів, шляхом благодійних акцій. Взагалі опора лібералів-клас власників (підприємці, бізнесмени, фермери, орендаторі, інтелігенція тощо).

ЛПУ задекларувала чисельність партії у 50 тис. членів (Хрещатик. – 1996. – 11 жовт.; Юг. – 1996. – 6 нояб.). 24 жовтня 1997 року на ІV з’їзд ЛПУ прибуло 196 делегатів з 219 обраних за квотою 1 делегат від 300 членів партії. Оголошено, що чисельність партії складає 67 тис. ЛПУ має 426 осередків у всіх регіонах України. У партії: молоді – 31%, жінок – 25%, 25 докторів і 1200 кандидатів наук. Серед делегатів 60 підприємців, 19 інженерів, 33 господарських керівника, 27 працівників освіти, 4 робітника, 9 студентів. У роботі V з’їзду партії (19.12.98) взяли участь представники 26 регіональних партійних організацій.
 
 

Українська партія шанувальників пива (УПШП)

І. УПШП – політичний союз однодумців, який прагне до побудови цивілізованого економічно ефективного та екологічно сталого суспільства. Союз громадян, що словом і ділом сприятимуть формуванню в Україні громадянського суспільства на засадах приватного підприємництва, ринкових відносин та загальнолюдських цінностей.

Своєю назвою партія декларує, насамперед, необхідність створення “суспільства для людей”, забезпечення для них гідних умов життя через захист їхніх споживчих прав та прищеплення їм норм цивілізованого суспільства, як в організації праці, так і у проведенні дозвілля, створення передумов для ліквідації соціальних пороків.

Складається:

- первинних осередків (від 3-ох до 50 членів);

- регіональних організацій (районні, міжрайонні – від 50 до 500 членів, обласні та ті що мають більше 500 членів прирівнюються до обласної), клуби-паби у регіоні.

Керівні органи:

- для первинних осередків – збори;

- для партії в цілому – конгрес, Вища рада, співголови Вищої Ради (не більше 3 осіб), Головний скарбник, Контрольно-скарбнича комісія, Секретаріат, Комітет з питань роботи клубів партії.

Вищий орган УПШП – конгрес, що скликається раз на 4 роки.

ІІ. Програмна заява партїї прийнята Установчим конґресом 4 квітня 1992 року.

Утвердження державної незалежності України, що є визначальним фактором політичної ситуації в Україні, відбувається в умовах глибокої кризи суспільства в усіх сферах. У силовому полі соціального конфлікту перебувають держава і громадяни, виробник і споживач, різні суспільні демографічні ґрупи, партії і політичні об’єднання. Це наслідок деформації соціальної системи колишнього радянського суспільства.

У цій складній ситуації, з метою вираження та захисту в законодавчих і виконавчих органах влади всіх рівнів політичних і соціально-економічних інтересів людей, що прагнуть ефективно працювати задля себе, сім’ї, держави та цивілізованого життя, мати духовну опору та соціальну надію, ми створюємо Українську партію шанувальників пива.

Вона відкрита для кожного і для всіх, хто поділяючи її Статут, обстоює необхідність правового демократичного суспільства, створення кожній особистості рівних можливостей для здійснення свого вибору, таких умов життя, за яких ніхто не програє, впровадження ефективного механізму захисту споживчих прав людини зокрема через відтворення цивілізованого типу шанувальників пива на основі розробки та здійснення цілого комплексу заходів у цьому напрямку.

Партія прагне стати політичним союзом однодумців, які сповідують принципи свободи, самоцінності людської особистості, обстоюють гідність та права людини.

Загальною метою партії є формування в Україні громадянського суспільства на засадах приватного підприємництва, ринкових відносин та загальнолюдських цінностей.

Українська партія шанувальників пива буде пропонувати і законними шляхами добиватися:

В галузі економічних відносин:

створення нової економіки, нових економічних відносин між людьми. Зняття всіх бар’єрів в економіці, зокрема таких, як заперечення позитивної і проґресивної ролі приватного сектора і підприємництва, допущення на ринок іноземного капіталу;

зламу системи управління економікою, яка заперечує ринок і економічну свободу, придушує ініціативу і підприємництво, подолання уніфікації господарських структур і форм господарювання, ліквідації дискримінації в умовах розвитку господарських суб’єктів будь-яких галузей, подолання замкнутості, закритості економіки щодо інших реґіонів світу;

розробки комплексу заходів з роздержавлення і приватизації, формування системи цивілізованих ринкових відносин і структур, становлення сучасного підприємництва для стимулювання зростання виробництва, доведення його якості до світових стандартів, задоволення потреб споживачів.

Створення таких умов, за яких пріоритетними були б різні форми приватної власності, а наслідком роздержавлення і приватизації стало створення економічного середовища, що сприяло б зростанню виробництва в інтересах всього суспільства:

розвитку сільського господарства на основі приватної власності на землю;

сприяння розвитку бірж, малих та спільних підприємств, різного роду фірм і асоціацій, індивідуальної трудової діяльності;

прискореного розвитку виготовлення споживчих товарів та сфери послуг з таким розрахунком, щоб ця галузь економіки суттєво випереджала загальні темпи розвитку виробництва.

Напрямок діяльності партії – розширення та поліпшення асортименту продуктів харчування, зокрема пива за допомогою покращення роботи діючих та створення нових підприємств, розвитку здорової конкуренції, розширення імпорту в Україні.

В соціально-культурному житті:

дотримання двох основних вимог: необмеження державою максимуму заробітної плати, забезпечення необхідного прожиткового мінімуму. Пенсії, стипендії та інші соціальні виплати – не нижче ґарантованого прожиткового рівня. Політична формула партії – людина повинна мати соціальний захист і гідні умови для життя. Здоровій людині – можливість заробляти та цивілізовано жити, а немічним – ґарантована допомога;

забезпечення людям належних умов не лише для ефективної праці, а й для особистого життя. Впровадження ефективності механізму захисту споживчих прав людини, здійснення громадського контролю за дотриманням законів України з питань захисту споживачів та споживчого ринку, їх відповідності міжнародним стандартам;

пробудження та піднесення гідності людей через виховання культури проведення вільного часу, домагання зміни структури вживання напоїв на користь неміцних та високоякісних, створення широкої мережі клубів-пабів для проведення відпочинку, дискусій, зустрічей, деґустацій, різного роду конкурсів та товариських змагань, організації інших масових заходів, зокрема сімейного характеру;

відродження духовних традицій народу України, зокрема шляхом заохочення меценатства, передбачення законодавчих умов для сприяння направленню прибутків підприємств і підприємців на розвиток національної культури, соціальної ґарантії її працівників.

В політичній сфері та галузі національних відносин:

утвердження правової держави у відповідності з міжнародними нормами, в якій ґарантується безумовна відмова від політичного насильства і диктаторських методів, визнання суверенітету народу, вирішення найважливіших питань більшістю голосів і водночас терпимість щодо меншості, обов’язкове врахування її думки, орієнтація на досягнення згоди будь-що, визнання рівності сторін, які співпрацюють, готовність до компромісів і вміння їх забезпечити;

зміцнення політичного плюралізму, рівного права всіх націй у політичному житті, співробітництва з іншими організаціями, які поділяють платформу партії;

рівноправність усіх людей незалежно від їх національності і місця народження, віросповідання, безумовного пріоритету прав людини. Права народів на розвиток рідної мови, культури і звичаїв.

Партія виступає проти націонал-екстремізму, шовінізму, расизму, дискримінації громадян за національною, мовною, релігійною та іншими ознаками.

Закликаємо до партії всіх, хто розуміє необхідність побудови цивілізованого суспільства і прагне до цього.

ІІІ. УПШП не бере участі у вуличній активності, не організовує мітинги, пікети, демонстрації, не робить заяв у пресі, її лідери рідко виступають у засобах масової інформації. 25.01.96 у м. Києві. УПШП провела Міжнародну виставку “Пиво-96”.

Крім УПШП існує також “Партия любителей пива”. Остання не легалізована, але видає газету “Пивний зал”. Її головний редактор і голова В.Мірошниченко.

ІV. Партія розраховує на підтримку не певної чітко окресленої категорії (верстви) людей, а на тих, хто розуміє необхідність цивілізованого суспільства і прагне до нього. УПШП – політичний союз однодумців, які сповідують принципи свободи, самоцінності людської особистості; відстоюють гідність та права людини. Саме на цю психологічну єдність змісту й атрибутики (символів) і розраховує УПШП.

Як зазначав відповідальний секретар УПШП О.Зирянов (“Пиво як символ політики” Зеркало недели, січень 1996), партія нараховує 1500 членів. Серед них підприємці, комерсанти, бізнесмени, студенти.

Партія “Демократичний союз” (ДС)

І.Партія ставить за мета утвердження умов вільного розвитку особистості і реалізації нею своїх природних прав і свобод шляхом участі у розбудові української унітарної правової держави з ринковою економікою, консолідацію українського народу, піднесення його добробуту, утвердження демократії, розвитку громадянського суспільства.

Головними завданнями партії є: сприяння збереженню і захисту національного суверенітету і територіальної цілісності України; участь у формуванні правового, демократичного суспільства; захист соціально вразливих верств населення, інтелігенції, та представників малого і середнього бізнесу; сприяння радикальній реструктуризації національної економіки відповідно до ресурсного та енергетичного потенціалу України; сприяння створенню національного ринку, організації українського єдиного народногосподарського комплексу на основі міжрегіональних та міжгалузевих зв’язків; сприяння реальному захисту національного ринку та національного товаровиробника, підприємця; сприяння утвердженню України у системі міжнародного розподілу праці та вигідних секторах світового ринку за рахунок конкурентоспроможності української продукції, лобіювання інтересів національного товаровиробника; сприяння забезпеченню інтеграції України до світових, європейських, регіональних співтовариств; узгодження інтересів усіх етнокультурних, етноконфесійних та мовно-культурних груп України; сприяння забезпеченню розвитку української національної культури, освіти, науки; захист інтересів етнічних українців за межами України; сприяння рекреації і збереженню довкілля як передумови людського буття на території України.

Складається:

- первинних осередків (не менше трьох членів партії);

- сільських та селищних організацій;

- районних ( не менше 3 сільських, селищних, міських осередків)і міських (не менше 3 районних у місті осередків) організацій;

- обласних організацій, Київської і Севастопольської міських, Кримської республіканської (не менше 3 районних, міських організацій).

Керівні органи:

- для первинних осередків, сільських, селищних організацій – збори, голова, секретар;

- для районних і міських організацій – збори, конференція, рада, голова ради, його заступник, секретаріат;

- для обласних, АРК, Київської і Севастопольської міських – збори, конференція, рада, голова ради, його заступник, секретарі, секретаріат;

- для партії в цілому – з’їзд, загальнопартійна конференція, Рада партії, Голова ради, його перший заступник, секретарі партії, Секретаріат, Контрольно-ревізійна комісія.

Вищий орган партії – з’їзд, що скликається одного разу на два роки.

ІІ. Здобуття Україною незалежності відкрило для неї можливість кардинальним чином змінити характер соціально-економічних та суспільно-політичних відносин, стати на шлях створення ринкової економіки та громадянського суспільства і побудови правової держави, реального забезпечення прав і свобод людини. Однак можливість ця й досі залишається нереалізованою. Недовершеність здійснюваних змін посилила глибоку суспільну кризу, недовіру до ідеї реформ, розчарування та апатію населення. Наявна морально-політична атмосфера суспільства та його соціально-економічний стан спонукають до альтернативи – або спроба реставрації командно-адміністративної системи, яка в сучасних умовах неминуче призведе до повного розвалу економіки і загострення суспільних конфліктів, або форсування трансформацій і вихід із затяжного перехідного періоду на якісно новий щабель розвитку нації.

Партія обирає другий шлях. Вона утворена тими, кого криза перших років самостійності не відвернула від ідей свободи, демократії і ринку, хто відчуває у собі рішучість прискорити і оптимізувати курс реформ, довести їх до логічного завершення у новому способі життя, який, грунтуючись на національних традиціях, має утвердити в Україні кращі здобутки людської цивілізації. Ми віримо у свій народ, переконані, що випробування останніх років не зламали його дух. Ми покладаємося на кращі риси національного характеру – мужність, наполегливість, самоповагу, працездатність.

Наш заклик – до тих, хто навіть у час розрухи не піддався відчаю, виявив життєву активність і тепер прагне кращих умов для самореалізації, хто здатний відродити віру у розчарованих співвітчизників і повести їх шляхом оновлення України.

Сила Партії – не у кількості членських квитків, а наявності організаційного ядра, у авторитетності її ідей та її представників (носіїв цих ідей – членів Партії). Вона прагне підтримки виборців для реалізації своєї програми, заснованої на принципах ліберальної політичної філософії, де у центр суспільного буття поставлено людину як першоначало й рушійну силу прогресу і процвітання. Обрані принципи залишатимуться серцевиною партійної доктрини попри будь-які спокуси вдатися заради тимчасової популярності до нездійсненних обіцянок. Ми не гарантуємо щастя завтра. Ми обіцяємо захист особистих свобод і підтримку будь-якій суспільно корисній діяльності. На це ми прагнемо отримати від народу мандат довіри.

Внаслідок історичних обставин в Україні зберігаються значні регіональні, мовні, культурні, релігійні, ідеологічні відмінності. Відкидаючи ідею уніфікації багатоетнічного народу, Партія прагне об’єднати його спільними національними інтересами, найголовнішими з яких вважає:

– створення умов для вільного розвитку і соціального захисту особистості та реалізації нею своїх природних прав і свобод;

– формування і розвиток правової держави і громадянського суспільства;

– піднесення культури і духовності;

–- збереження і захист національної незалежності, забезпечення суверенітету і територіальної цілісності держави;

– створення національного ринку, організація українського єдиного народногосподарського комплексу на основі міжгалузевих та міжрегіональних зв’язків;

– спрямування векторів зовнішньої інтеграції Україні на продовження і посилення векторів інтеграції внутрішньої;

– радикальна реструктуризація національної економіки відповідно до ресурсного та енергетичного потенціалу України;

– визначення місця України у системі міжнародного розподілу праці та відвоювання вигідних секторів світового ринку за рахунок піднесення конкурентоспроможності української продукції;

– узгодження інтересів особи, суспільства і держави, усіх етнонаціональних, етноконфесійних та мовно-культурних груп країни;

– рекреація і збереження довкілля як передумови людського буття на теренах України.

Партія допускає лише конституційні форми діяльності, якими керуватиметься у своїй практиці, зокрема при виборі партнерів по блоках та коаліціях.

Напрями і цілі партійної політики.

1. Модернізація суспільно-політичного устрою.

Партія визначає як свою мету розбудову правової держави, розвиток і утвердження громадянського суспільства.

Діяльність Партії грунтуватиметься на утвердженні закону. Ми повністю відкидаємо будь-який підхід, грунтований на переважанні принципів практичної доцільності щодо принципів права. Рішення усіх владних органів усіх рівнів мають максимально піддаватися незалежній правовій експертизі на предмет відповідності чинному законодавству.

Партія обстоює на перехідний період ідею президентської республіки із обов’язковою умовою, що президент очолює уряд, набуваючи при цьому право на розпуск парламенту і призначення дострокових виборів, а також право на законотворчість (право видавати Укази з питань, неврегульованих чинним законодавством).

Ми всіляко сприятимемо реалізації головних переваг президентського правління, якими є:

– програмна і доктринальна єдність виконавчої влади, її організаційна згуртованість;

– оперативність обговорення і прийняття рішень;

– можливість концентрації ресурсів для розв’язання ключових проблем національного життя;

– конкретність особистої відповідальності за прийняті рішення.

Партія вважає своїм обов’язком всіляке сприяння якнайшвидшому виконанню завдань перехідного періоду, головними з яких є:

– поліпшення матеріального добробуту населення через розвиток виробництва усіх форм власності;

– захист соціальних та політичних прав виробників і підприємців;

– запровадження права приватної власності на засоби виробництва, насамперед на землю; земля України може бути у приватній власності тільки громадян України;

– створення надійної системи державних правових гарантій недопущення примусової націоналізації та експропріації приватної власності;

– реструктуризація народного господарства і досягнення його стабільного функціонування, утворення національного ринку, досягнення його максимально можливої автономності;

– ліквідація масового безробіття;

– стабілізація фінансової системи і національної грошової одиниці;

– повна і остаточна диверсифікація джерел енергопостачання;

– визначення місця України у світовому розподілі праці.

Партія відкидає ідею ієрархії інтересів, пріоритетності чи то держави, чи то колектива, чи то особи. Ми забезпечимо взаємоузгодження інтересів усіх суб’єктів відкритого суспільства на основі єдиної вимоги до кожного з них: виявляти своїми діями рівновелику взаємну відповідальність. Ми прагнемо національної солідарності. Держава, органи управління розцінюються нами як важливий і неодмінний засіб розбудови і збереження громадянського суспільства. Тому наші зусилля будуть спрямовані на їхнє постійне зміцнення, демократизацію та вдосконалення.

Наша мета – повна відкритість влади. Ми домагатимемося законодавства, яке, з одного боку, виключатиме можливість приховування інформації про діяльність органів влади та управління, а з іншого – спонукатиме всіх громадян, в тому числі державних службовців усіх рівнів декларувати джерела і розміри своїх прибутків та свої витрати.

Ми домагатимемося прозорості влади, громадського контролю за наслідками прийнятих рішень. Водночас ми проти аматорства в управлінні. Нами буде створено дійову систему підготовки кадрів державних службовців на принципах ретельного добору кандидатів на посади за критеріями професійної придатності, відкритості кандидатур для громадського обговорення, періодичного переатестування тих, хто обіймає державні посади згідно з освітніми, професійними та моральними вимогами з урахуванням громадської думки.

Кількість державних службовців та їхня зарплата мають перебувати у прямій залежності від функціональних обов’язків, відповідальності та ефективності роботи.

Ми за недоторканність депутатів як легітимних представників народу, відповідального за власний вибір. Кожний кандидат у депутати повинен бути прозорим для громадськості у своєму публічному та приватному житті, а також стосовно джерел фінансування своєї передвиборної кампанії. Негативним наслідком приховування кандидатом інформації щодо свого фінансового становища або конфліктів із законом має бути позбавлення його права балотування. Необхідне прийняття закону, який надасть виборцям реальні можливості відкликання депутата, який не виправдав їхньої довіри.

Україні належить бути унітарною державою із сильною, авторитетною і компетентною центральною владою. Ми підтримуємо місцеве самоврядування, коли воно не суперечить загальнонаціональним інтересам, не набуває форми сепаратизму чи автономізму, не стає прикриттям для регіональних кланово-земляцьких угруповань. Завершення перехідного періоду має відкрити шлях до розширення компетенції місцевих органів влади і зміцнення її фінансових можливостей при збереженні державно-територіальної єдності і національної солідарності.

Партія сприятиме усім організованим формам громадської активності і самодіяльності, які не суперечать чинному законодавству, домагатиметься запровадження механізмів максимального врахування у державних рішеннях громадської думки, коли вона спрямована на утвердження загальнолюдської моралі, досягнення якнайбільшої ефективності національної економіки.

Суспільство має бути відкритим і функціонувати на засадах плюралізму – політичного, культурного, етнічного, релігійного, господарського. Ми. вважаємо своїм обов’язком всіляко обстоювати ідею і практику багатопартійності, протистояти спробам будь-якої політичної сили чи групи людей привласнити собі усю повноту влади у державі. Громадянам належить надати конституційне право вдаватися до будь-яких легітимних засобів запобігання спробам встановити в Україні політичну і владну монополію.

Кожна політична партія, яка подолала цензовий бар’єр на парламентських виборах, має отримувати державну допомогу для своєї діяльності. Водночас джерела партійного фінансування повинні підлягати контролю з боку держави і суспільства.

2. Економічне піднесення і процвітання

Партія прагне побудови розвинутої ринкової економіки, яка забезпечить подолання Україною її соціально-економічного відставання від провідних держав світу і уможливить економічне процвітання країни і створення умов реалізації особою її природних прав.

Найперше завдання в економічній галузі – досягнення стійкого економічного зростання, насамперед через активізацію діяльності первинних економічних агентів. Макроекономічними засобами забезпечення такого зростання будуть стабільність макроекономічного середовища; адекватна система стимулів виробничо-комерційної діяльності, побудована на ринковій основі; акумуляція необхідної кількості та якості фізичного і людського капіталу; адекватний поставленим завданням рівень заощаджень; ефективні інститути, здатні перетворити заощадження в продуктивні інвестиції. Для прискорення економічного зростання будуть здійснені належні структурні реформи, спрямовані на подолання макроекономічних дисбалансів та поліпшення розподілу ресурсів.

Централізовано сформовані суто організаційно-технологічні зв’язки між виробниками та споживачами будуть замінені переважно економіко-організаційними зв’язками, які відповідатимуть критеріям локальної і загальної ефективності.

Досягнення стійкого економічного зростання стане базою для реалізації наступної задачі Партії – системної, радикальної зміни структури господарського комплексу. Третинний сектор (послуги тощо) має наблизитись до рівня, який існує сьогодні в країнах з розвинутою ринковою економікою. Важливою складовою трансформації є організаційна та технологічна реструктуризація підприємства як первинного економічного агента, запровадження нового інституційного блоку підприємницьких відносин “власник – менеджер – працівники”.

Партія виходить з необхідності здійснення великомасштабного міжгалузевого перерозподілу ресурсів і закриття виробництв, які є збитковими і внаслідок своєї технічної і моральної відсталості не можуть бути модернізовані, або не можуть реально конкурувати на внутрішньому ринку з закордонними виробниками.

Україна успадкувала від адміністративно-командної системи низький технологічний рівень. Тому її економічне зростання вимагає технологічної модернізації виробництва, визначення його міжнародного профілю і радикального підвищення якості фізичного капіталу, який на даному етапі визначає виробничі можливості суспільства.

Невідкладними пріоритетними кроками Партії з системної трансформації економіки будуть:

– прискорення і остаточне завершення ринкового реформування економіки шляхом лібералізації внутрішньої та зовнішньої економічної діяльності;

– зміцнення і вдосконалення ринкової інфраструктури шляхом розширення ринку цінних паперів, формування системи фінансових посередників, розвитку сектора послуг тощо;

– максимальне роздержавлення економіки і завершення приватизації;

– фінансова стабілізація і мінімізація інфляції;

– докорінна зміна структури національного господарства;

– поступова зміна регулятивної функції держави у бік ширшого застосування ринкових інструментів впливу на діяльність суб’єктів господарювання;

– зміна акцентів у державній політиці підтримки виробництва у бік сприяння підприємствам, здатним конкурувати на міжнародному ринку;

– створення за рахунок експортних надходжень фонду модернізації підприємств із застарілою технологією, забезпечення їх оновлення;

– переведення виробництва в умови жорстких бюджетних обмежень;

– використання ресурсів, накопичених внаслідок модернізації, насамперед для збільшення обсягів інвестицій у виробництво, для стимулювання економічної активності населення;

– пріоритетна підтримка галузей-лідерів;

– переведення усіх секторів економіки на використання передових технологій;

– забезпечення зростання доходу на душу населення відповідно до зростання продуктивності праці;

– поєднання внутрішніх та зовнішніх джерел і факторів системної трансформації та стабільного зростання;

– радикальна зміна ролі та організаційно-функціональної форми суб’єктів економічної діяльності шляхом запровадження якісно нової системи взаємозв’язків між підприємствами та здійснення радикальних змін у статусі самих підприємств.

3. Забезпечення прав людини

Партія стоїть на позиції неухильного додержання прав людини, зафіксованих в Основному Законі держави, у міжнародних пактах, а також виконання усіх без винятку зобов’язань України, що випливають з її участі у цих пактах.

В економічній сфері кожному громадянинові України має бути гарантоване право на придбання у власність засобів виробництва, у т.ч. землі, а також її недоторканність, право на державну підтримку при заснуванні приватного малого або середнього бізнесу.

Створення спеціального фонду допомоги тим, хто започатковує малий і середній бізнес, за рахунок відрахувань від прибутків державних монополій.

Максимальне спрощення порядку реєстрації приватних підприємств та ліцензування приватного бізнесу; зосередження повноважень з реєстрації і ліцензування в руках одного органу.

У питанні забезпечення прав людини у соціальній сфері ми виходимо з того, що головним, визначальним джерелом добробуту людини має бути його заробітна плата. Тому ми виступаємо за максимальні виплати працівникам за рахунок створеної ними доданої вартості, з одночасним скороченням масштабів державної соціальної підтримки.

Партія виступає за систему соціального забезпечення, яка базувалася б на добровільних відрахуваннях громадян. Розмір особистих відрахувань має визначати розмір пенсій власника страхового рахунку. Зважаючи на тягар соціальних проблем, що залишився від попереднього режиму, запровадження нової системи відбуватиметься поступово, з урахуванням трудового стажу і віку громадян.

Ми виступаємо за абсолютну рівність усіх громадян щодо соціальних можливостей. Належить повністю знищити систему пільг і привілеїв, насамперед у сфері державного управління. Ми вважаємо неприпустимим надання привілейованого правового статусу окремим суб’єктам ринкових відносин на підставі їхніх попередніх заслуг. Пільговий статус – лише тим, хто втратив працездатність, здобуваючи такі заслуги.

Партія виступає за посилення контролю дотримання трудового законодавства. Ми наполягаємо на законах, які обмежуватимуть діяльність тих господарських суб’єктів, які за відсутності профспілкових організацій, вдаються до переслідування тих, хто відстоює права найманих працівників. Держава зобов’язана повною мірою виконувати функції соціального арбітра. Особливої наполегливості вимагає піднесення ролі профспілок, перетворення їх на головного представника інтересів найманих працівників. Належить розробити і запровадити систему тарифних угод між найманими працівниками і їхніми роботодавцями, яка враховуватиме інтереси обох сторін.

Пильна увага приділятиметься гарантіям права людини на життя, на захист її здоров’я, честі та гідності. Ми підтримуємо право особи на володіння легкою вогнепальною зброєю виключно для захисту особистого життя. Разом з тим, Партія вважає головним гарантом права людини на життя органи правопорядку, а тому домагатиметься поліпшення їх якісного складу і зміцнення матеріально-фінансової бази.

Ми підтримуємо скасування смертної кари за умови запровадження довічного ув’язнення, із встановленням для таких засуджених особливого режиму, який повністю виключав би їхні контакти із зовнішнім світом, за винятком контактів з адвокатами і громадськими організаціями з прав людини.

Партія домагатиметься повного перегляду ієрархії покарань з метою приведення її у відповідність із принципами справедливості і пріоритетності прав і свобод людини. Ми вважаємо можливим скасування покарань за незначні економічні злочини в разі повного відшкодування заподіяних винуватцями збитків. Має бути суттєво розширений перелік покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, із застосуванням умовного ув’язнення, штрафів, примусової .праці. Ми також домагатимемося запровадження в Україні суду присяжних та мирових суддів.

Належить скасувати інститут прописки, а поки вона існує, скасувати залежність прийому на роботу від місця проживання особи, а також забезпечити кожній людині реальне право на обрання місця проживання та роду діяльності.

Права людини в Україні повинні забезпечувати не лише державні органи. Партія надаватиме підтримку громадським організаціям, які опікуються правами людини і законністю, а також державному уповноваженому з прав людини. Мають бути прийняті правові акти, які б визначили і закріпили статус, функції та роль таких організацій у загальнонаціональній системі правового нагляду.

Правоохоронні органи належить зобов’язати довести до кінця всі резонансні справи та справи, пов’язані з нападами на працівників засобів масової інформації. Ми повинні викоренити з нашого життя страх перед злочинним світом.

4. Піднесення культури і духовності

Партія ставить своїм завданням створення національного культурного простору на засадах поглиблення, взаємного збагачення різних етнічних, мовних, культурних, регіональних сегментів суспільства. З цією метою передбачається:

– вдосконалення засобів масової комунікації, що уможливить безперешкодний інформаційний взаємообмін між регіонами;

– дотаційна підтримка національної культури;

– пропаганда кращих зразків національної культури;

– відродження сфери елітарної культури.

Партія рішуче боротиметься з пропагандою насильства, жорстокості та аморальності.

Буде вжито надійних заходів, щоб уберегти дитячу психіку від творів, які спотворюють внутрішній світ людини, а також запроваджено критерії доступу масової продукції до споживача за ступенем її відповідності національним етичним і моральним традиціям і нормам.

Ми підтримуватимемо кроки, спрямовані на формування в українських громадян спільних духовних засад, якими мають стати самоповага, працелюбність, наполегливість у досягненні мети, моральність ділових стосунків. Ми не допустимо витрат народних коштів на суперрозкішні та суперкоштовні проекти на шкоду інтересам пересічної людини та інтересам виробництва. Відродження виробництва – це відродження місцевих осередків культурної творчості, фізичної культури і спорту, які є фундаментом духовного і фізичного вдосконалення нації.

Партія, вживатиме заходів з інтеграції України у загальноєвропейський культурний простір, прилучення її населення до зразків сучасної передової культури. Водночас будуть надані надійні гарантії збереження національної культурної самобутності, забезпечення права громадян на власний вибір джерел культурного споживання.

Завдання влади – забезпечити розробку і неухильне додержання законодавства у релігійній сфері, запобігти міжцерковним конфліктам. Водночас ми всіляко заохочуватимемо запровадження у суспільство норм світської та релігійної моралі, які утверджують віротерпимість, гуманізм, духовну чистоту. В усьому іншому держава має бути відокремлена від церкви, а церква – від держави.

Розв’язання економічних проблем потребує розвитку науки. Партія добиватиметься встановлення у бюджеті частки видатків на науку на рівні розвинутих країн. Зусилля держави мають бути сконцентровані насамперед на традиційно провідних в Україні наукових напрямах, а також на тих напрямах, які здатні суттєво піднести конкурентоспроможність української продукції.

Зусилля будуть спрямовані на реорганізацію системи наукової діяльності. Для матеріально-фінансового забезпечення установ науки належить створити спеціальні державні фонди, керівництво діяльністю яких здійснюватиметься із залученням громадськості.

Ми всіляко підтримуватимемо співробітництво українських вчених із зарубіжними колегами. Наша найближча мета – налагодження стабільного фінансового забезпечення науки, відродження наукових колективів і шкіл, які розпалися за умов економічної кризи. Партія сприятиме більшій автономності наукових установ, наближенню їх до потреб виробництва.

Наше завдання в галузі освіти – забезпечити гармонійний розвиток і співіснування всіх її випробуваних часом форм. У системі освіти заохочуватиметься принцип платної освіти з одночасним створенням спеціальних фондів для надання пільгових позик на її здобуття тим, хто таких позик потребує.

Належить запровадити законодавство, яке заохочуватиме приватну меценатську діяльність, зокрема завдяки звільненню від оподаткування частки прибутку, спрямованої на доброчинність, з одночасним встановленням верхньої межі цієї частки (5–10%).

Маємо на меті розробку і здійснення державної програми збереження пам’яток історії і культури, розвитку культурної освіти, туризму.

Вважаємо за доцільне створення при освітніх та культурних закладах наглядових рад на громадських засадах із законодавчим визначенням рівня їхніх повноважень та компетенції.

5. Охорона здоров’я

Партія вважає найраціональнішим засобом покращення медичного обслуговування населення запровадження страхової медицини.

Рівень медичного обслуговування визначатиметься розміром страхового внеску, що має супроводжуватися системою пільгових позик на лікування, якщо вартість його не може бути компенсована розміром страхового внеску особи. Система медичного страхування запроваджуватиметься поступово, із визначенням розмірів страхових рахунків залежно від внесків громадян, їхнього віку і стажу роботи, поки система не стане загальнонаціональною.

Всіляко заохочуватиметься різноманітність форм власності стосовно медичних закладів з метою розвитку конкуренції і поліпшення якості обслуговування.

Ми також виступаємо за:

– сприяння різноманітним формам громадського контролю за діяльністю медичних закладів, передусім пов’язаних із генною інженерією і трансплантацією людських органів;

– запровадження правової заборони на застосування наукових досягнень, які суперечать традиційним суспільним принципам моралі та етики;

– організацію за рахунок держави додаткового харчування дітей, із сімей, у яких рівень доходу на одну особу не перевищує рівня мінімальної заробітної плати;

– створення в Україні сучасної фармацевтичної індустрії, розвиток мережі бальнеологічних закладів;

– встановлення жорсткого медичного нагляду за іммігрантами, насамперед під час перетину ними державного кордону;

– посилення вимог до якості імпортованих в Україну ліків і продуктів.

6. Оптимізація взаємодії людини і довкілля

Партія вважає конче необхідним здійснити ревізію виконання чинного законодавства з питань охорони довкілля. Проти винних у його невиконанні мають вживатись адміністративні та судові заходи.

Ми не дозволимо відновити будь-яке старе або запровадити будь-яке нове виробництво, яке становить загрозу з точки зору екології.

Атомні електростанції мають бути модернізовані згідно з сучасними вимогами безпеки.

Громадськості має бути надана можливість контролю за додержанням підприємствами технологічних вимог, особливо щодо охорони навколишнього середовища.

Створення нових потенційно небезпечних виробництв дозволятиметься лише за умови вилучення частини їхнього прибутку у вигляді внесків на медичні страхові рахунки навколишнього населення та на рекреаційні заходи.

Усі плани реструктуризації народного господарства повинні узгоджуватись із загальною екологічною ситуацією в країні.

Маємо на меті запровадити порядок, за якого певний відсоток від штрафів підприємств за забруднення довкілля спрямовуватиметься на його рекреацію і на компенсацію постраждалим.

Державі буде надано право відчужувати приватну власність, господарі якої не дотримуються вимог екологічного законодавства.

7. Національна безпека

Партія вважає, що військова доктрина держави має грунтуватись на пріоритеті зміцнення оборонної потужності збройних сил та їхнього оснащення відповідно до потреб “розумної достатності”.

Майбутнє збройних сил України – у переведенні їх комплектування на контрактні засади, у насиченні оборонними засобами відповідно до покладених на них функцій. Майбутнє національної оборони – за професійною армією.

У доктрині національної безпеки мають чітко окреслюватись потенційні загрози нашій незалежності, на основі чого повинні формулюватись заходи із зміцнення обороноздатності країни.

Військово-промисловий комплекс належить розвивати у напрямі забезпечення максимальної автономності, повного технологічного циклу, незалежності від іноземних постачальників.

Переозброєння армії здійснюватиметься відповідно до європейських критеріїв. Військово-промисловий комплекс має залишитися державною власністю.

Вважаємо за необхідне запровадження інституту резервістів, а також розширення і зміцнення мережі військової підготовки цивільного населення.

Збройні сили – поза політикою. Участь в органах влади військових, які перебувають на службі, має бути скасована. Наше завдання – піднести престиж військової служби. Заробітна плата військовослужбовцям і військові пенсії належить виплачувати незалежно від ситуації в інших соціальних сферах. Офіцерський корпус має формуватися за критеріями поєднання національної свідомості і належного фахового рівня військових.

8. Зовнішня політика

Партія здійснюватиме багатовекторну зовнішню політику на засадах нейтралітету, позаблоковості, збереження національної незалежності і суверенітету, недоторканності державних кордонів України.

Напрями і масштаби співробітництва з іншими країнами мають визначатися національними інтересами. Україна входитиме у відносини з іншими країнами за умови взаємної поваги і взаємної вигоди.

Наш курс – підтримання дружніх відносин з усіма країнами, які дотримуються норм і правил міжнародного співтовариства.

Військова співпраця і військово-промислова кооперація припустима лише з країнами, які не висувають територіальних претензій Україні та іншим державам, поважають принцип суверенності держав і своєю політикою не становлять загрози міжнародній стабільності.

Партія докладатиме належних зусиль до підготовки сприятливих умов для інтеграції України у європейські структури при одночасному збереженні дружніх відносин і співробітництва з усіма її сусідами у сферах, що становлять взаємний інтерес.

Пріоритет надаватиметься такому міжнародному співробітництву, яке дасть змогу Україні зайняти відповідне щодо її інтересів місце у міжнародному розподілі праці та на світовому ринку.

Ми забезпечимо гідну участь України у міжнародних зусиллях з розв’язання локальних конфліктів, боротьби з міжнародним тероризмом та злочинністю.

Партія домагатиметься лібералізації правил виїзду з країни та повернення громадян України. Ми обстоюватимемо принцип однакового режиму впродовж усього кордону; наше завдання – послабити імміграційний тиск на Україну, спричинений “прозорістю” частини її східних кордонів.

Будуть посилені вимоги до державних органів щодо захисту прав українських громадян за кордоном і захисту зовнішньоекономічних інтересів національного бізнесу.

Будуть збільшені зусилля з остаточного і вигідного для України розв’язання проблем, які залишилися після розпаду СРСР у відносинах з іншими країнами.

9. Національна політика

Центральною проблемою національної політики на сучасному етапі Партія вважає становлення української політичної нації на підгрунті полікультурного суспільства.

Основні заходи у напрямі формування політичної нації українських співгромадян становитимуть:

– утворення національного ринку;

– формування національного культурного та інформаційного простору;

– повне і всебічне соціальне та культурне відродження титульної нації;

– максимально можливе вирівнювання умов соціального і культурного розвитку І всіх етносів України;

– запровадження дійового механізму запобігання дискримінації національних меншин та покарання за спроби такої дискримінації;

– запровадження національної ідеї на грунті спільних національних інтересів;

– запровадження механізму участі національних меншин у процесі прийняття владних та управлінських рішень з питань, що заторкують інтереси цих меншин;

– досягнення реальної багатомовності громадян як запоруки взаємного порозуміння і взаємної поваги;

– невтручання держави у внутрішні справи церков, сприяння міжконфесійному діалогу і взаємопорозумінню.

Ми всіляко сприятимемо національним меншинам у реалізації їхніх прав на засадах національно-культурної автономії.

Партія домагатиметься забезпечення у повному обсязі прав осіб, які належать до кримськотатарського та інших депортованих у минулому народів.

Національна політика Партії грунтуватиметься на принципі надання пріоритетної підтримки мовам і культурам, які у минулому зазнали дискримінації.

Ми наполегливо і безкомпромісно домагатимемося виконання у повному обсязі положень Закону про мови щодо обов’язкового знання державної мови всіма державними службовцями.

Питання про надання російській мові статусу другої державної мови може бути поставлене на суспільне обговорення після реалізації такого комплексу заходів:

– розробка методики вивчення і викладання української мови у сфері державного управління;

– налагодження масового випуску підручників і методичних посібників для опанування української мови;

– організація спеціальних курсів із вивчення української мови державними службовцями та усіма бажаючими;

– атестація всіх державних службовців на предмет знання української мови;

– доведення кількості осіб, які навчаються українською мовою, до рівня, пропорційного кількості етнічних українців.

– переклад українською мовою іншомовної науково-технічної літератури та інструктивних матеріалів, що супроводжують вироблену продукцію.

У процесі реструктуризації та модернізації народного господарства будуть вжиті заходи з подолання диспропорцій регіонального розвитку, створені умови для вільного міжрегіонального трудового обміну, усунення відмінності у рівнях науково-технічного потенціалу регіонів.

Прикінцеві положення

Партія готова до співробітництва з усіма політичними силами, громадськими організаціями, окремими особами, які виявляють прихильність до її програмних засад. Майбутнє України – у ліберальних ринкових реформах, у вивільненні творчого і трудового потенціалу кожного окремого члена суспільства, у докорінному переоблаштуванні усього національного життя в інтересах людини.

ІІІ. 23 травня 1999 року в Києві відбувся установчий з’їзд політичної партії “Демократичний союз”. На з’їзд прибул