Українська національна асамблея (УНА)
Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України” (ДСУ)
Українська консервативна республіканська партія (УКРП)
Українська національна консервативна партія (УНКП)
Соціал-національна партія України (СНПУ)
Організація українських націоналістів в Україні (ОУНвУ)

І. УНА є політична партія, яка на добровільних засадах об’єднує громадян України – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку.

УНА створюється з метою вироблення державної політики, формування органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та представництва в їхньому складі.

Завданням УНА є сприяння відродженню і розбудові української нації, об’єднанню національних чинників в Україні, вихованню національно свідомого суспільства, захист інтересів членів УНА.

Складається з:

- первинних партійних організацій (не менше як 3 члени);
- районних організацій;
- обласних організацій;
- Київської міської організації.

Керівні органи:

- для первинної партійної організації – загальні збори, голова (якщо членів організації більше 15);
- для районних, міських – конференції; виконавчі комітети, обласний комітет, секретаріат, голова, його заступники;
- для обласної організації – конференція, збори, виконавчий комітет, голова, його заступники;
- для партії в цілому – загальні збори, Голова УНА, його заступники, Голова Виконавчого Комітету, Контрольно-ревізійна комісія.

ІІ. Україна перебуває в перехідному стані. Якою має бути держава, на яких засадах ефективно функціонуватиме національна економіка, яка соціально-економічна політика відповідає корінним інтересам народу? Саме довкола цих питань точиться гостра дискусія, конфронтують інтереси різних соціально-політичних сил.

Наша партія пропонує цілісну програму всебічної трансформації українського суспільства. Наш вибір обумовлений пріоритетом національних інтересів України, базується на надбаннях світового досвіду, передбачає для кожної людини можливість забезпечити гідний рівень життя власною чесною працею, ґарантує надійний захист соціально вразливим верствам населення. Ми пропонуємо мету і заходи, здатні об’єднати наше суспільство. Ми визначаємо реальний шлях до добробуту й благополуччя, окреслюємо політику поступових, але, зрештою, докорінних перетворень, що виведуть Україну зі скрути, забезпечать стабільність та проґрес, реально зміцнять державність, політичний та економічний суверенітети посилять вплив України на міжнародній арені.

НАША ПОЛІТИЧНА ОРІЄНТАЦІЯ

Для успішного вирішення складних завдань перехідного періоду Україні необхідні політичні сили, здатні конструктивно і відповідально розв’язувати найскладніші суспільні проблеми, які мають широку соціальну базу і поєднують потреби найширших верств населення із загальнонаціональними інтересами. Саме на таку роботу налаштована наша партія.

Наша мета - вільне, демократичне, справедливе, солідарне суспільство, що органічно поєднує працю, знання, талант людини і капітал, створює можливості.

1.ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ПАРТІЇ

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ:

1. Стабілізація фінансово-грошової системи.

2. Протекціонізм національному та ґарантії іноземному капіталу.

3. Пріорітетний розвиток фермерсько-кооперативного сільського господарства.

4. Інтеґрованість української інфраструктури в загальноевропейську. Для забезпечення цих напрямних принципів необхідна система надзвичайних заходів. Напівмірами відбутися не вдасться. Єдиний шлях створити сильну державу – втілити у реальне життя нашу програму.

Фінансово-економічна політика

1. Введення національної валюти, державні ґарантії внутрішньої конвертованості. Вільний обмін купоно-карбованців на національну валюту гривну у співвідношенні 100000:1, те саме для банківських рахунків юридичних та фізичних осіб. Права юридичних та фізичних осіб на володіння іноземною валютою не обмежуються. Всі форми розрахунків та платежів на території України здійснюються тільки в національній валюті.

Передумови стабільної конвертованості гривни:

а) аналіз фондів усіх комерційних банків з метою визначення реальних активів;

б) ліквідація практики міжбанківського кредитування. Двостороння безготівкова та готівкова конвертація здійснюється ліцензованими установами за фіксованим курсом, який підтримується державою. Створюються стабілізаційний та страхові фонди з відрахувань бюджету, коштів іноземних фінансових організацій, суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності, вітчизняних фінансових структур, пенсійних фондів. Участь у стабілізаційному та страховому фондах є прибутковою за рахунок валютообмінних операцій. Банківські інфляційні спекуляції припиняються, гроші інвестуються у виробництво.

2. Перебудова банківської системи, участь у ній іноземного фінансового капіталу.

Стимулюється залучення світового банківського капіталу у статутні фонди українських комерційних банків. Держава забезпечує антимонопольні заходи в цій галузі. Як експеримент, ліцензується діяльність філіалів потужних закордонних банків в Україні.

Тимчасово припиняється обмеження на мінімум статутних фондів комерційних банків. Вживаються заходи для збільшення фондів: окрім іноземної фінансової участі передбачаються внески Нацбанку, заохочення приватних інвесторів, програма придбання банками цінних паперів проектів розбудови інфраструктури країни.

Підтримка плюралістичної банківської системи супроводжується підвищенням вимог до послуг, що надаються комерційними банками.

3. Створення податкової системи, що заохочує розвиток промисловості та накопичення багатств у країні.

Необхідно відмовитись від фіскального спрямування державної податкової системи. Неприпустимою є практика оподаткування неіснуючих прибутків. Загальний обсяг оподаткового визиску не буде перевищувати одну третину від прибутку юридичної чи фізичної особи.

Створюються податкові пільги для національного капіталу, що його інвестовано у виробництво, у розвиток інфраструктури та сільське господарство. Податкова система для юридичних осіб є "антипроґресивною": зі збільшенням обсягу прибутку процент оподаткування додаткового прибутку зменшується.

Заохочення сприяння розвитку духовності, благодійницька діяльність у галузях науки, культури, соціального захисту. Максимально спрощується структура податків, методика розрахунку та звіту. Система оподаткування є стабільною: вона не може змінюватись протягом виконання одного бюджету.

ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ІНФРАСТРУКТУРА

1. Відродження державної промисловості, відтворення робочих місць.

Державна програма поновлення зв’язків у промисловості. Пошук нових партнерів та відновлення старих ринків. Перепрофілювання з урахуванням сучасних потреб. Забезпечення широкої програми державних робіт тільки за рахунок вітчизняної промисловості. Протекціоністські заходи проти некритичного та неякісного імпорту.

2. Реформування промисловості: приватизація та державне управління, розвиток ВПК.

Основні форми приватизації – відкрите акціонування та ваучеризація є дієвими заходами. Володарями основних фондів можуть бути лише українські фізичні та юридичні особи. Ваучеризації передує чітке виділення частки держмайна, що підлягає приватизації. Безкоштовно та безваучерно захоплене держмайно як незаконне підлягає націоналізації. Приватизація здійснюється швидко, на чеський зразок. Подвійний перепродаж приватних підприємств тільки під контролем УНА.

Забезпечується імпорт передових технологій за умов створення СП з правами: а) вивезення готової продукції; б) участі в основних фондах.

Проводиться реальна оцінка вартості застарілих виробництв, аж до безкоштовної передачі їх у власність.

Зусилля ВПК концентруються на розвитку озброєнь конкурентно-здатних та органічно необхідних для забезпечення високомобільної професійної армії.

Оскільки світ знаходиться на черговому витку модернізації озброєнь, проблеми ВПК будуть вирішені участю у технологічній революції. Керівництво галузі очолюватиме вищий кадровий склад ІТР, який є основним багатством ВПК. Забезпечується торгівля продукцією ВПК, експорттехнологій.

3. Розбудова інфраструктури, інтегрованої у загальноевропейську спільноту: зв’язок, автобани, супермаркети.

Пристойне життя людини неможливе без загальноприйнятої побутової цивілізації. Її відтворення в Україні має відбуватись за такими пунктами:

-Державна програма розбудови сучасних автомобільних шляхів реалізується через створення міжнародних консорціумів, що володітимуть системою автобанів, з землею їх розташування включно. Як перший крок - побудова надшвидкісної маґістралі Варшава-Симферополь.

-Створення органічно пов’язаної з попереднім системи супермаркетів та готелів. Розбудова відповідної харчової промисловості у сільській місцевості. Ціни на товари у наших супермаркетах будуть у півтора рази нижчими; ніж середньоевропейські, а не вдвічі більшими, як нині. Створюється єдина система телезв’язку по Україні, єдина система телеканалів.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

І.Приватна власність на землю.

Найпродуктивніша праця на землі – це праця на власній землі. Право на власну землю має кожен громадянин України. Право власності на землю мають вітчизняні юридичні особи, зокрема з іноземним капіталом, за умов використання її під промислове чи сільськогосподарське виробництво. Земля як товар становить велику частку оббігу капіталу, забезпечуючи стабільність валюти, інвестиції у виробництво, вигідні умови функціонування українського бізнесу.

Землі, вражені Чорнобильською катастрофою, підлягають виведенню з обороту. Власність на них зберігається за державою для створення заповідників, заказників тощо.

2. Реформування села: фермерсько-кооперативні господарства.

За своїми природніми умовами та якістю земель Україна повинна бути багатою державою з пріорітетним розвитком сільського господарства. Програма інтенсифікації та модернізації сільськогосподарського виробництва має підтримуватись на міжнародному рівні, враховуючи зростаючу нестачу харчування у світі. Забезпечується участь України в системі світового розподілу сільськогосподарської продукції.

У найкоротші строки закінчується створення кадастру земель. Закон встановлює та реалізує право селянина на фермерство чи участь у будь-якому кооперативному об’єднанні. Після попереднього розподілу державними комісіями всі селяни одночасно стають господарями землі в індивідуальній чи кооперативній формі за власним розсудом.

Вітчизняні та фізичні особи створюють Український народний земельний банк, який реґулює паювання землі, орендні відносини. Влаштовується випуск земельних акцій, кредитування сільськогосподарського виробництва під заставу акцій.

ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

1. Вільні міжнародні економічні стосунки.

Існуюча ліцензійно-реґістраційна система в даній галузі, сконструйована для збагачення чиновників та розкрадання держмайна, не має права на існування. Кожна юридична та фізична особа може стати об’єктом зовнішньоекономічної діяльності. Окрім чітко обмеженого винятку скасовуються квоти, ліцензії та мито на експорт, за умов введення довідкових цін. Ґарантується: а) жорсткий контроль за виконанням контрактів; б) пільги при імпорті стратегічної продукції, обладнання, технологій, в) право вільного розпорядження власним капіталом для всіх осіб як засіб заохочення іноземних інвестицій.

2. Широке міжнародне партнерство.

Розробка програми корисних копалин України. Організація міжнародних тендерів з програм: а) нафта та газ; б) кольорові та дорогоцінні метали.

Створення умов конкуренції між суб’єктами зовнішньоекономічних стосунків.

Увага нетрадиційним молодим партнерам.

Розбудова структури експорту сільськогосподарської продукції (збереження, транспортування) через Крим та інші реґіони Чорного моря.

В енергетичній політиці Україна набуде статусу країни-споживача енергоресурсів.

Першочергове завдання: вихід на світові ринки. Широка програма заходів – інформаційних, економічних, дипломатичних, військових. Використання у державних цілях морського, річкового та повітряного флоту.

Для здійснення викладеної програми у реальному часі не досить юридичного чи державного забезпечення. Необхідні ще два фактори: підтримка широких народних мас та наявність стартових капіталів. Виконання наступних двох розділів програми ґарантують вищевказані фактори.

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

1. Плюралізм пенсійних фондів.

Кожен, хто працює має право на вибір пенсійного фонду, куди відраховуватимуться обов’язкові щомісячні платежі, а також на отримання процентів зі свого внеску. Робітник має право одержати всі сплачені гроші у день виходу на пенсію.

2. Програма державних робіт.

В умовах перебудови промисловості та сільського господарства держава створює широкий фронт робочих місць для ліквідації проблеми безробіття. Забезпечується будівництво доріг, промислових підприємств, будинків тощо, – ґарантованою мінімальною зарплатою тим, хто працює.

3. Допомога у разі безробіття.

Протягом року безробітні отримують допомогу (півроку у повному обсязі). Держава стимулює створення благодійного фонду підтримки малозабезпечених.

4. Муніципальні трасти.

Рекламне "зомбування" для обдурення населення всілякими "пірамідами" буде припинено. Під контролем держави будуть створені трастові муніципальні компанії, що забезпечать захист трудових заощаджень.

"ШВИДКІ" ГРОШІ

1. Державна монополія на горілчані та тютюнові вироби.

Вилучаються кошти з кримінального оббігу на нагальні державні потреби: розбудову економіки та підтримку населення.

2. Повернення незаконно вивезених капіталів.

Слід відрізняти два варіанти: зароблені гроші юридичними особами, що не повернулися у країну, та вкрадені в держави. Відповідно до цього, є два варіанти дій: а) повернення в Україну капіталів на власні рахунки підприємств; б) судова конфіскація на міждержавному рівні.

3. Реструктуризація зовнішніх боргів.

4.Продаж товарних запасів.

В державі існує велика кількість запасів кольорових металів, металевого лому, застарілих суден, конструкцій тощо. Необхідний швидкий облік та продаж їх, навіть за зниженою ціною.

5. Вилучення інфляційних грошей.

Під час "золотого віку" української олігархії величезні інфляційні кошти, що належать народному господарству, потрапили на власні рахунки комерційних банків. За певним інфляційним коефіцієнтом вони мають бути вилучені у фонди розвитку економіки та підтримки населення.

6. Перебудова та скорочення державного апарату.

Управління промисловістю та сільським господарством державними структурами буде обмежено, втручання у приватний сектор заборонено.

Клас чиновників, який унеможливлює реформування суспільства, буде позбавлений влади. Необхідно у декілька разів скоротити центральний управлінський апарат, розформувати зайві структури його на місцях.

ПЕРЕОРІЄНТАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Безсистемне здійснення державою окремих заходів, що не ґрунтуються на певних економічних досягненнях, лище створює ілюзію політики соціального захисту.

Замість бюрократичного патерналізму і опіки якомога ширших верств населення ми пропонуємо соціальну політику, в основі якої – надання можливості кожному працездатному громадянину отримати роботу, яка забезпечила б добробут його сім’ї. Держава має ґарантувати гідний рівень життя непрацездатним та людям похилого віку, якісно оновити систему соціальної підтримки населення. Партія орієнтується на формування відповідального власника, міцного середнього класу, як основи соціально-економічної стабільності держави, необоротності ринкових реформ. Великого значення в цьому процесі ми надаємо перерозподілу функцій і відповідальності в розв’язанні соціальних проблем між державою і підприємцями, підвищенню ролі реґіонів у здійсненні соціальних заходів, створенню ефективної системи соціальної самозахищеності населення – нових форм пенсійного забезпечення та соціального страхування, адресної допомоги тим, хто потребує відповідної підтримки.

Ми виступаємо за забезпечення державою рівних стартових можлиовостей для її громадян, за суспільство, де буде багато заможних і мало бідних, де домінуватиме міцний середній клас.

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН

Реформування системи соціально-трудових відносин має бути невід’ємною складовою загального процесу ринкової трансформації економіки України, що здійснюється на основі розвитку багатоукладності у відносинах власності. Одним із своїх важливих завдань ми вважаємо створення законодавчого поля, яке забезпечить реальну оцінку праці та своєчасну виплату заробітної плати, надасть можливість власнику робочої сили вільно використовувати свої здібності і відповідно до результату отримувати доходи.

Для створення таких умов важливе значення має розвиток соціального партнерства, як засобу досягнення консенсусу власників, з одного боку, і найманих працівників – з другого. Для реалізації цих завдань партія буде активно співпрацювати з профспілками та об’єднаннями власників.

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ

Держава повинна стимулювати розширення попиту на робочу силу, підвищення ефективності зайнятості. Ці проблеми слід розв’язувати на основі державної політики підтримки та всебічного розвитку малого та середнього виробництва, вдосконалення податкової та бюджетної політики, широкого залучення вітчизняних та іноземних інвесторів, а також інших заходів, що стимулюють розвиток підприємництва.

Партія виступає за створення ефективної системи соціального захисту людей, які тимчасово втратили роботу. Держава має ініціювати заходи щодо перекваліфікації робочої сили, через служби працевлаштування надавати необхідний мінімум допомоги, організовувати громадські роботи тощо.

Держава – як ґарант соціального розвитку суспільства повинна безпосередньо дбати про багатодітні та неповні сім’ї, створювати умови для підвищення ролі жінки в житті суспільства, охорони здоров’я матері та дитини.

Партія активно сприятиме ліквідації прихованих та наявних форм дискримінації жінок, формуванню цивілізованої жіночої політики; приведенню українського законодавства та політичної практики у відповідність до міжнародних стандартів. Партія підтримуватиме розвиток жіночого руху, як складової частини громадянського суспільства, і виступає за створення умов для широкого залучення жінок до участі в управлінні державою на всіх рівнях державної влади.

Мінімальні пенсії повинні бути приведені у відповідність з розмірами фізіологічного рівня споживання. Необхідною є реформа пенсійного забезпечення.

Держава має надати людям право, зберігаючи ґарантований державний пенсійний мінімум, одночасно відраховувати зароблені гроші у громадські, галузеві чи приватні пенсійні фонди. Вважаємо за доцільне ввести податкові пільги для пенсійних фондів.

Партія виступає за соціальну адаптацію людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, надійну захищеність їх в умовах ринкової економіки.

МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА ПАРТІЇ

Молодіжна політика повинна враховувати сучасні проблеми й інтереси молодого покоління, задовольняючи та захищаючи законні творчі, економічні, соціальні, вікові, національно-культурні, політичні, наукові, освітні, спортивні та інші інтереси молоді.

Партія домогатиметься:

-створення сприятливих засад для участі молоді в державному і політичному житті;
-сприяння держави у створенні та діяльності молодіжних організацій:
-зниження вікового цензу для балотування в народні депутати до 18 років;
-скорочення терміну служби в армії до 18 місяців;
-створення умов для забезпечення кожній молодій людині першого робочого місця, надання їй широких можливостей для професійної підготовки та професійної переорієнтації;
-забезпечення рівних стартових умов для навчання, творчої та підприємницької діяльності молоді;
-розвиток соціальних служб для молоді;
-введення системи пільгового кредитування для здобуття фаху, перекваліфікації, придбання житла.

Важливим завданням партія вважає подальше реформування молодіжної житлової політики, відшукання ґарантованих механізмів її фінансової підтримки державою, а також активне сприяння розвитку молодіжних житлових комплексів.

Предметом особливої турботи партії буд. здійснення політики сприяння розвитку громадянської активності молоді: через розширення мережі молодіжних центрів і культурно-освітніх закладів, які б утримувалися на державні кошти і управлялися за участю молоді.

РОЗБУДОВА ДЕРЖАВИ

ПРИНЦИПОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Партія виступає за формування громадянського суспільства, утвердження в Україні правової, демократичної, соціальної держави. Насамперед це передбачає:

-ефективні законодавчу, виконавчу та судову влади, розподіл їхніх повноважень, забезпечення взаємодії та рівноваги між ними через дієву систему взаємного контролю, стримувань та противаг;
-вільні від цензури та демонополізовані засоби масової інформації;
-багатопартійність та вибори на цій основі до представницьких органів влади всіх рівнів.

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

Україна – унітарна держава. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності й цілісності державної території, оптимального поєднання централізації й децентралізації в здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку реґіонів з урахуванням їхніх історичних, економічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

ДУХОВНІСТЬ ТА ГУМАНІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Позитивні зрушення в суспільстві можливі лише за умов духовного відродження, згуртування творчих сил народу, патріотичної самовідданості людей, подолання дегуманізаційних процесів, які набули в Україні руйнівних масштабів.

Суспільству потрібне не управління національно-культурним відродженням, а створення належних умов його розвитку та конкретних механізмів його підтримки. Обстоюємо свободу творчості для всіх громадян, свободу інформації, обмежену лише рамками Закону про державну таємницю.

НАУЦІ Й ОСВІТІ – ВСЕБІЧНУ ПІДТРИМКУ

Сьогодні в Україні маємо небезпечну розтрату й розкрадання інтелектуального багатства. Вважаємо, що навіть за умов кризи має бути збільшена частка національного доходу, спрямованого на освіту та науку.

Виступаємо за:

-збереження обов’язкової безплатної середньої освіти та доступної вищої освіти з набору спеціальностей, що забезпечує головні потреби суспільства;
-запровадження та державне фінансування пріритетних наукових тематик, що вирішують найголовніші проблеми розвитку суспільства;
-об’єктивну атестацію наукових установ та першочергову підтримку тих із них, що працюють на світовому рівні, поширення міжнародних стандартів на систему виховання і навчання;
-персональну підтримку науковців та педагогів високої кваліфікації, цільову підтримку молодих науковців та викладачів вищої школи (шляхом запровадження державних стипендій, асиґнувань для стажування за кордоном тощо);
-підвищення соціального статусу представників інтелектуальної праці, рівня матеріального забезпечення інтеліґенції – науковців, викладачів, інженерів, вчителів.

Ми – за розвиток різноманітних форм навчання і забезпечення кожній людині свободи вибору, передусім у галузі освіти. Підтримуємо вільне суперництво наукових шкіл та напрямів, гідне винагородження авторів наукових відкриттів, винаходів та технічних удосконалень.

Обстоюємо існування широкої мережі автономних та самоврядних навчальних закладів різних форм власності – загальнодержавних, муніціпальних, кооперативних, приватних. Приділяємо особливу увагу розвиткові та примноженню загальнодоступного бібліотечного фонду України.

Партія виступає за всебічну підтримку всієї системи лікувальних та науково-дослідних закладів охорони здоров’я. Вважаємо за доцільне проводити політику стимулювання, зокрема податкового, розвитку різних форм медичного обслуговування, зокрема – страхової та приватної.

КУЛЬТУРА ТА ЇЇ РОЗВИТОК

Розуміємо національний культурний розвиток як розвиток культури українського народу на основі всіх культурних досягнень із відновленням перерваних національних традицій та зв’язків зі світовою культурою. Будуємо свою концепцію національно-культурного відродження, виходячи з таких загальновизнаних у цивілізованому світі засад:

-забезпечення ґарантій свободи творчості, загального доступу громадян до культурних надбань;
-створення та утримання зусиллями держави та місцевого самоврядування базових елементів культурної інфраструктури, найвизначніших культурно-мистецьких закладів;
-створення законодавчої бази, яка б забезпечила ефективне функціонування закладів культури та творчих спілок в нових ринкових умовах;
-створення економічних стимулів для залучення недержавних коштів та засобів для підтримки культури й мистецтва. Активно протистоїмо тотальній комерціалізації духовної сфери й відстоюємо державну підтримку культурних установ, які ніколи не можуть бути "ринковими" за своєю природою;
-протекціонізм держави щодо вітчизняної культури.

Виступаємо проти нашестя бездуховності, насилля, жорстокості, моральної розбещеності. Утверджуватимемо принципи гуманізму та патріотизму.

ПРАВООХОРОНА ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ

Партія констатує, що криміналізація українського суспільства сягнула рівня, який загрожує стабільності та національній безпеці держави. Подолання злочинності можливе лише в соціально-економічному та політичному середовищі, несприятливому для її розвитку.

Ключовими елементами такого середовища є:

-скорочення обсягів тіньової економіки, яка сягнула критичної межі;
-формування нового економічного режиму, який би заохочував леґальну економічну діяльність;
-багатопратійна політична система, як необхідна передумова ефективного політичного контролю за діяльністю влади та станом боротьби із злочинністю;
-інформаційна відкритість суспільства, як передумова громадського контролю;
-цілісна, несуперечлива система законодавства: Конституція – Закони – підзаконні акти;
-система сприяння підприємництву, добросовістній конкуренції – як стимул для досягнення економічного успіху в межах правового поля;
-ефективна структура та належне матеріально-технічне забезпечення судів, правоохоронних та контрольних органів, місць позбавлення волі.

Партія вважає за необхідне мобілізувати не тільки органи правопорядку, а й усі інститути державної влади на боротьбу з криміналізацією суспільства.

Програма партії, всі її розділи спрямовані на формування в Україні цивілізованого, несприятливого для розвитку злочинності суспільства. До невідкладних заходів, безпосередньо спрямованих на боротьбу із злочинністю, партія відносить такі:

1.Термінова розробка та прийняття законів для посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією, новими видами злочинів.

2.Доповнення структури правоохоронних органів новими інститутами і спеціальними підрозділами для боротьби з корупцією та організованою злочинністю в межах наявних структур, а також підрозділами муніціпальної міліції – для підтримки громадського порядку у великих містах.

Партія вважає необхідним технічне переозброєння правоохоронних органів та інших служб, задіяних у боротьбі зі злочинністю, високу оплату праці та надійний соціальний захист їх працівників, встановлення високих ставок страхування їхнього життя та винагород за сумлінну службу.

Має здійснюватись надійний захист працівників правоохоронних органів та потерпілих громадян від початку й до закінчення слідства.

3.Подолання корупції в органах влади всіх рівнів, щонайперше – здійснення заходів, спрямованих на звуження можливостей для хабарництва та корупції, а саме:

-суттєве скорочення шляхом приватизації обсягів власності, якою розпоряджаються чиновники;
-зменшення до мінімуму переліку питань, щодо яких потрібно отримати дозвіл чиновників, що зумовить ліквідацію тіньового ринку дозволів та "адресності" управлінських рішень.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Україна – европейська держава і має стати однією з провідних держав на европейському континенті.

Зовнішня політика України повинна формуватися на основі власних національних інтересів, бути спрямованою на створення сприятливого зовнішнього середовища для економічного та політичного розвитку України, забезпечувати її міжнародний авторитет та національну безпеку. Україна відкрита для плідної співпраці з усіма державами та міжнародними організаціями, за умов рівності та взаємної вигоди, неухильного дотримання норм міжнародного права. Україна має проводити багатовекторну зовнішню політику, підтримувати баланс своїх відносин з різними державами, з урахуванням пріоритету своїх національних інтересів.

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ПРІОРИТЕТИ

Розвиваючи рівноправні добросусідські відносини з усіма країнами світу, Україна має свої зовнішньополітичні пріоритети, зумовлені культурними, історичними, геополітичними традиціями та реаліями. Такими пріритетами є:

-повномасштабна інтеґрація України в европейське та світове співтовариство, міжнародні та реґіональні організації;
-розвиток відносин з ЕЕС, формування умов для вступу до цієї організації, зокрема поступове приведення законодавства, технологічних та екологічних стандартів України у відповідність до критеріїв цієї організації;
-налагодження відносин з країнами "третього світу", що має стратегічне значення для України, оскільки ці країни є перспективними постачальниками енергоносіїв та сировини, а також ринком збуту для українських товарів.

Партія виступає за подальше розширення участі України в різноманітних міжнародних організаціях, зокрема й міждержавних. Водночас це не повинно загрожувати суверенітету й територіальній цілісності України.

МІЖНАРОДНА БЕЗПЕКА І ВІЙСЬКОВА ПОЛІТИКА

Міжнародна безпека України пов’язана з її тісною співпрацею в міжнародних та европейських організаціях, участю в колективних зусиллях світового співтовариства в запобіганні збройних конфліктів. Україна має бути активною участницею процесу колективної безпеки в Европі. Партія вважає, що постійний статус нейтральної держави не відповідає ні геополітичному положенню України, ані її політико-економічним потребам, і виступає за поступовий відхід від нейтрального статусу. Водночас Україна має бути позаблоковою державою.

Враховуючи безпрецедентність одностороннього ядерного роззброєння, здійсненого Україною, партія домагатиметься дієвих ґарантій з боку світового співтовариства, зокрема ООН, НБСЕ, ядерних держав щодо безпеки та збереження територіальної цілісності України. Вона також виступає за матеріальну компенсацію витрат на ядерне роззброєння, а також збереження за Україною можливості й надалі розробляти ядерні технології в мирних цілях та виробляти паливо для атомних електростанцій.

Партія вважає невідкладним здійснення військової реформи, формування Збройних сил з високим рівнем соціальної захищеності військовослужбовців.

ІІІ. Домінуючим напрямом політики УНА є негативізм. УНА завжди різко негативно оцінювала діяльність усіх Кабінетів Міністрів обох Президентів та роботу обох скликань Верховної Ради. Типовими характеристиками є “економіка по-кравчуківськи”, “за останні роки вищі чиновники розвалили, розбазарили багато чого”, “уривають уже цілі галузі (Українські обрії. – лютий 1994. – №3 (34)). Зараз при владі партія, яка паразитує на вивозі продукції хімічної та нафтопереробної промисловості, а також на вивозі кольорових металів. Нам потрібно вибити мафію з України, навести порядок, добитися добробуту і справедливості для всіх (зі звернення робітничого комітету УНА – 1993). УНА єдине світле, що народила Україна в другій половині XX ст. На краю безодні УНА вказує своєму народові шлях до порятунку (Голос нації.– липень 1993.– №26 (40)).

Квінтесенцією діяльності УНА стали слова двох його теоретиків-ідеологів А.Шкіля та Дм.Корчинського: “Революція починається з провокації, ми провокуємо початок творення (А.Шкіль Чому? //Націоналіст.– 1994.– №1. – с.3). Ми повинні усвідомити якомога швидше, раз і назавжди, що наша мета не самостійність (це дрібно). Наша мета - побудова великої нації (Д.Корчинський – Все і негайно – там само.– с.5).

Ретроспектива діяльності УНА:

1992 р. -– участь у військових діях у Придністров’ї;

1993 р. – участь на боці Грузії у грузино-абхазському конфлікті (УНА–УНСО, за словами керівництва, брало участь у військових діях у складі загону “Арго” у кількості декілька десятків чоловік. Вони підбили перший російський танк, відзначились у бою за містечко Шроми. У конфлікті загинуло п’ять українських громадян);

1994 р. – затримано декілька чоловік під час військових тренувань на Замковій горі у Києві (серед них і затриманий пізніше у Мінську В.Соловей), у штаб-квартирі УНА зроблено обшук, вилучено валюту та навчально-методичні посібники з військової тематики;

1995-1996 р. – участь у військових діях у Чеченській республіці (Ічкерія), декларація постійного і повноважного зв’язку з вдовою Президента Чечні А.Дудаєвою, представниками Уряду Дж.Дудаєва тощо;

26 квітня 1996 р. – участь в мітингу "Чорнобильський шлях 96" у Мінську, за що 7 членів УНА–УНСО (В.Соловей, А.Шептицький, С.Потапов та інші) були заарештовані та засуджені;

травень 1996 р. – члени УНА "попередили намір провести з’їзд відверто антиукраїнської організації – Партії слов’янської єдності". Під час сутички з міліцією було затримано більше 20 осіб;

1996 р. – Бориспільською митницею вилучено 63000 дол. США, які незаконно ввозив в Україну член УНСО О.Єлькін нібито як гуманітарну допомогу уряду Грузії сім’ям загиблих;

серпень 1996 р. – у Чечні російськими спецслужбами захоплено трьох українських журналістів – В.Шевченка, А.Базавлука, О.Петрову. Хоча їхня належність до УНА–УНСО не підтверджувалася, однак лідери УНА активно використовували зникнення журналістів для заяв, прес-конференцій, пікетів (у Львові близько 40 членів обласної організації УНА пікетували консульство РФ і передали консулу РФ у Львові А.Ковальову листа з вимогою звільнити журналістів і покарати винних за їх незаконне утримання);

18 листопада 1996 р. – на залізничній станції Хутір Михайлівській прикордонники затримали одного з лідерів УНА–УНСО А.Лупиноса, який начеб-то збирався викупити з російського полону українських громадян;

грудень 1996 р. – запис добровольців в усіх регіонах України на тренувальні навчання з метою направлення до Криму у випадку виникнення україно-російського конфлікту;

25 січня 1997 р. – проведення "форуму націонал-державницьких сил Харківщини";

1997 р. – арешт головного редактора газети “Наша справа” (м.Рівне) О.Музичко (за “участь у бандитських розбірках”) та суд за звинуваченнями у незаконному зберіганні зброї над киянином О.Кашперським;

27 травня 1997 року на прес-конференції у приміщенні штаб-квартири УНА–УНСО провідник УНСО Д.Корчинський висловив різко негативне ставлення до приїзду до Києва російського президента. Народний депутат України Я.Ілясевич охарактеризував дії Президента України з розв’язання проблеми ЧФ, зокрема поступки російській стороні у поділі ЧФ, як "національний злочин" проти народу;

8 червня 1998 р. – Львiвська обласна організація УНА–УНСО звернулася до шахтарів Червонограда із закликом розпочати 15 червня похід на Київ через Львiв. Лiдери обласної організації висловили надію, що до походу вдасться залучити не менше 600 шахтарів – членів i прибічників УНА–УНСО. Лiдер Львiвської обласної організації УНА А.Шкiль відзначив, що партія "не претендує на керівництво шахтарським походом, йдеться швидше про моральну підтримку";

серпень 1998 р. – для підтримки української збірної у відбірковому матчі чемпіонату Європи з футболу “Україна – Росія” 5 вересня УНА виступила ініціатором створення національних бригад. В усіх регіонах України поширено патріотичні листівки. Бригади мали протидіяти російським болільникам, озброєним армійськими пасками, на пряжках яких викарбовано: "Вторгнення на Україну".

21 серпня 1998 р. -– за словами лідера харківського підрозділу УНА–УНСО О.Бабія, УНА-УНСО візьме найбезпосереднішу участь у президентських виборах, які мають відбутися. У прес-конференції також взяли участь представники харківського козацтва.

17 грудня 1997 р. колишній лідер УНА Д.Корчинський репрезентував нову книгу "Війна в натовпі (наш досвід політичного насильства)", написану членами УНА та польовими командирами, які брали участь у бойових діях.

19 серпня 1996 року на території Байкового цвинтаря УНА провела громадянську панахиду на трьох могилах (В.Нестерчук, О.Долгий, В.Кузік) членів УНА–УНСО, які загинули у 1993 році під час грузино-абхазського конфлікту, воюючи на стороні Грузії.

Восени 1996 р. УНА проголошувала наміри провести в Україні спільну конференцію усіх національних сил Європи та Близького Сходу за участі націоналістичних партій Східної Європи та урядових кіл Ірану, Іраку, Сербії, Сербської Країни. Для реалізації своїх міжнародних прожектів УНА обирала найскладніші проблеми та місця, беручи у спільники (чи публічно декларуючи про домовленості) такі країни, як Лівія, Ірак, Іран, Сербія тощо.

Неодноразово члени УНСО затримувались зі зброєю. Керівництво УНА–УНСО постійно заявляло про свою дієву участь у обміні військовополонених українців в усіх військових конфліктах (у Нагірному Карабасі, Чечні тощо). На зустрічі з громадськістю Луцька 6 листопада 1996 р. у кінотеатрі "Хроніка" лідери УНА Ю.Тима і Д.Корчинський закликали присутніх до збройної боротьби з ворогами Української держави. "Націоналізм – це не слова, а постріли! УНА–УНСО – це єдина організація, яка швидко наведе порядок. Ми готові піти на усе, навіть розв’язати війну. Вбивати ми вже навчились. Поки Конгрес українських націоналістів воює словами і конференціями, наші унсовці знищили росіян більше, ніж лідери КУНу. За участь у бойових діях вони отримали три ордени від президента Ічкерії Дудаєва і 30 бойових нагород від грузинського уряду за вбивства москалів". Владні структури зробили вигляд, що нічого особливого не сталося.

Для впливу в армійському середовищі насамперед, серед нижньої та середньої ланки офіцерського складу Збройних Сил Укруїни, УНА постійно критикувала вище керівництво армії та держави; вела агітацію проти позаблокового, без’ядерного, нейтрального статусу України; постійно наголошувала на високій державно-суспільній ролі армії.

Широкого розголосу у пресі набули висловлювання стосовно УНА генерала Вілена Мартиросяна, колишнього голови Комітету з питань соціального захисту військовослужбовців. На прес-конференції на початку серпня 1996 р., що її підготували і провели за допомогою прес-центру УНА та її прес-секретаря Шкіля, В.Мартиросян зізнався, що вірить у прихід до влади чесних людей на виборах у квітні 1997 року. За його словами, сам він іде, щоб повернутися. Впевненість у цьому він підтвердив фразою: "Мы придем к власти с помощью таких политических сил, как УНА–УНСО и блок "Отчизна" (Киевские ведомости. – 1996. – 9 серпня. – С.2–3). Дружбу з УНА В.Мартиросян підкреслив словами: "УНА–УНСО стали творцами. Это очень хорошие ребята, среди которых иногда встречаются лицемеры" (Там само).

Темі взаємовідносин УНА та Мінюсту присвячена публікація "Минюст versus УНА" у "Финансовой Украине" за 15 жовтня 1996 р. У статті коротко згадується минулорічний судовий процес над УНА–УНСО, який скінчився, навіть не почавшись. Як причина цього називається те, що подібні справи не можуть вирішуватися ні за цивільним, ні за карним кодексом. Це справа Конституційного Суду України. Порівнюючи сучасний стан УНА та генези французького Національного фронту Ле Пена, газета робить висновок: УНА йде шляхом НФ і може сподіватися на такий самий політичний успіх.

Екс-лідер УНА Д.Корчинський на конференції "Парламентаризм чи революція. Перспективи лівого руху в країнах СНД" зазначив, що у країнах СНД сьогодні не спостерігається "серйозного інтелектуального лівого руху", який було започатковано в Європі. На його думку, "сьогоднішні ліві політики намагаються замінити серйозну ідеологію ностальгією за минулим".

Неодноразово керівництво УНА робило спроби вийти на “державний рівень”, на рівних оцінюючи попередніх Прем’єр-міністрів: “Прем’єр-міністр України П.Лазаренко є першою сильною особистістю в верхах української влади від часів проголошення незалежності держави. До заслуг Прем’єра можна віднести вихід України на світовий ринок озброєнь, введення гривні та створення української газової монополії, що вперше дало можливість розмовляти з російським "Газпромом" на рівних" (Д.Корчинський інтерв’ю агентству УНІАН). Або за рахунок надання політичної ваги "тіньовому" уряду УНА, затвердженому на закритому засіданні керівництва організації. За виразом Д.Корчинського, "тіньовий" кабінет побудовано за структурою Ради народних комісарів 1918 року. Оскільки багато з кандидатів працюють у державних структурах, прізвища членів "тіньового" уряду не оприлюднювалися. Зазначалося, що до цього списку "увійшов колишній прем’єр-міністр України Є.Марчук", але очолить Раднарком сам Д.Корчинський.

З цього ж ряду і виникнення колізій щодо можливості входження депутатів-членів УНА до фракції “Соціально-ринковий вибір” у Верховній Раді ХІІІ скликання. Щодо цього побутували різні думки. Зокрема, один з лідерів ЛПУ, член цієї фракції С.Токарєв вважав за ліпше прийом депутатів від УНА до складу фракції: "УНА різко і якісно змінює напрям своєї діяльності, і цим заслуговує на підтримку. Крім того, ліберали не відмовляють у членстві жодній людині". Він також заявив, що ЛПУ – партія центристського спрямування – просто зобов’язана допомагати УНА, яка відмовляється від крайніх правих позицій (Україна молода. – 1996. – 12 жовтня. – С.2). Однак у подальшому заплановане входження народних депутатів – керівників УНА О.Вітовича та Ю.Тими до складу парламентської фракції “Соціально-ринковий вибір”, не відбулося за взаємною згодою сторін.

Щодо Верховної Ради ХІV скликання, то: "Новообраний парламент не зможе серйозно змінити ситуацію в Україні. Тим не менш – такі спроби все ж будуть", – заявив під час зустрічі з львівськими журналістами член проводу УНА А.Шкіль. На його думку, одна з них – можливі переговори між керівництвом української та російської Компартій про об’єднання та здійснення так званого білоруського варіанту.

29 травня 1999 р. у Києві відбулися ХІІІ загальні збори УНА-УНСО. У них взяли участь 582 делегати. Про ситуацію в Україні та зміну ідейних орієнтацій УНА-УНСО доповів А.Лупиніс. Хоча в державі повна розруха, остання не поширюється на УНА-УНСО. Партія справилася з внутрішньою кризою, пережитою після поразки на парламентських виборах, знайшла в собі сили змінити практично все керівництво і готова до подальшої боротьби в справі Української національної революції. “Для кожного члена УНА-УНСО партія має бути тотожна Україні і навпаки”.

Щодо методів та завдань подальшої діяльності А.Лупиніс заявив: “Ми будемо боротися до кінця, не зважаючи ні на що, вдаючись до будь-яких засобів, але... в рамках закону!”. Головна мета – “не допустити до влади в Києві та Україні Г.Суркіса і його партію полукровок”. Закликав не допустити хрестового походу Російської православної церкви в Україну, який планується на початок осені, покласти край сваволі євреїв-хасидів в Умані, та прийняти звернення на підтримку Югославії.

Для поліпшення організаційної структури партії А.Шкіль запропонував зміни до статуту. Зміни були затверджені практично одноголосно. До складу Проводу обрано А.Шкіля, А.Лупиноса, М.Кап’юка, Р.Зайченка, О.Марчука, О.Музичка та С.Чумака. Головою Проводу одностайно обраний А.Шкіль.

ІV. Соціальна характеристика УНА окреслює групу прихильників партії як традиційно налаштованих громадян, мало- або середньозабезпечених, переважно із середньою освітою, які мають певні етнічні упередження та представляють переважно робітничий клас з християнськими світоглядними засадами із значним домінуванням греко-католицького віросповідання. Серед симпатиків є незначне домінування жінок (Стасюк, 1997). Широкий спектр акцій, що їх проводить партія, достатня кількість професійних функціонерів, видання численних газет, листівок, участь у передвиборчій кампанії свідчать, що УНА має розгалужену систему благодійників та можливості залучення коштів. Водночас УНА спирається на підтримку молоді, робітників страйкових комітетів. Останні є постійною метою УНА (див. матеріали наради профспілок 17.06.95р.) У робітничому середовищі УНА практично протистоїть лише лівий Всеукраїнський союз робітників. Для переконання людей, залучення їх у лави УНА, згуртування членства керівники УНА широко використовують зовнішній антураж і атрибутику, символізм і епатаж, достатню безапеляційність і парадоксальність програмних тез, еклектичність, афористичність та тезовість гасел. Робота з масами лідерів УНА подібна до діяльності провідників новітніх тоталітарних (інколи протестантських) сект, характерною ознакою яких є віра в "живого Бога". Для більшості членів УНА такими "живими Богами" є лідери УНА, УНСО. Більшість членів УНА – це люди, які добре піддаються психологічному навіюванню та зараженню (індукції), без чого вони у подальшому не мислять своє існування. Характерна риса діяльності УНА – театралізованість масових дійств, намагання постійно перебувати у центрі уваги.

Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України” (ДСУ)

І. ДСУ об’єднує у своїх рядах етнічних українців і сповідує ідеологію революційного українського націоналізму, надкласового і надпартійного за своєю суттю. Підвалиною діяльності ДСУ є ідея національної окремішності, самобутності та неповторності українства.

Метою ДСУ є побудова української національної держави. ДСУ плекає національну еліту шляхом добору луччих людей, витворює енергію, що одухотворить етнос і перетворить його в українську націю.

Складається з:

- первинних організацій - осередків (не менш як 3 члени);
- районних, міжрайонних, міських організацій;
- обласних організацій (базова ланка) формується з районних, міських та міжрайонних організацій.

Керівні органи:

- для первинної, районної, міської, міжрайонної, обласної організацій – Голова (Провідник), перший заступник, заступники. Проводи ДСУ – дорадчі органи відповідного рівня.
- для об’єднання в цілому – Збір ДСУ, Голова, перший заступник, заступники, Голова Суду честі, Голова ревізійної комісії, Провід ДСУ.

Програма ДСУ викладена в газеті "Нескорена нація", грудень 1993, №19 (42).

ІІ. Ідеологія ДСУ охоплює інтереси не соціальної чи партійної групи, верстви чи класу, а інтереси нації. Політична ідеологія ДСУ націократична. Об’єднання прагне до побудови націократичної держави, джерелом влади якої буде УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ.

Нація – головне поняття політичної філософії ДСУ. Права та інтереси нації – головні критерії наших дій. Держава правочинна тоді, коли керується інтересами української нації. Завдання держави – служити нації, бути могутнім інструментом її політичного та духовного самоствердження, її історичної творчості. Влада української нації ґарантуватиме й права кожного члена цієї великої спільноти.

Під нацією ми розуміємо етнос, який здобув власну державність, етнос, який має владу над самим собою та національними меншинами. Поняття нація і держава для нас неподільні.

ВОЛЯ, ВЛАДА І ВЕЛИЧ НАЦІЇ – трином нашої політичної філософії.

Національна воля виражає внутрішні прагнення удержавленого етносу. Категорія “влада нації” має як внутрішній, так і зовнішньо-політичний вимір. Влада над собою не є кінцевою метою нації.

Нація прагне до поширення свого впливу, своїх владних імперативів назовні. Повноцінній національній ідеї тісно в межах власної держави, вона експансійно виходить за межі внутрішніх національних проблем, їй властиві месіаністичні поривання. Нація прагне свої цінності, своє розуміння світу зробити надбанням інших націй, щоб сіяти своє зерно на інодержавному ґрунті.

Кожна розвинена нація прагне створити цивілізацію, включивши інші нації у сферу свого впливу, в своє соціокультурне поле. Велика нація – це нація, яка досягла успіхів у всіх сферах самовияву, зіграла всі ролі, накреслені їй РОДОМ, яка здатна вчити світ, впливати на хід історії. Така нація – досконала, така нація – маєстатична!

Ми не приховуємо бажання стати свідками світової величі України. Так, ми хочемо, щоб Україна стала політичною, економічною і культурною надпотугою.

Політична сила індукується силою мілітарною. Для того, щоб стати вагомим політичним чинником історії, Україна повинна відмовитися від згубного принципу нейтралітету, Україна повинна стати мілітарною, могутньою.

Країна, яка не хоче бути упослідженою і хоче впливати на історичні процеси, мусить бути ядерною.

XXI століття стане епохою націократичних революцій. Західна цивілізація, що ґрунтується на ліберально-демократичних (а фактично – трансформованих юдейських) цінностях, вичерпала творчий потенціал. До катастрофи рухається й російська цивілізація.

Націократичні ідеї Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Миколи Сціборського та Степана Бандери переможно поширюються. Сонце XXI віку, що сходить над Україною, возвістить світові тотальний націократичний ренесанс.

(Зі змінами і доповненнями, затвердженими 6-м Збором ДСУ 02.11.1997 р. у м.Києві)

1. Програмові засади

1.1. Самостійність України, проголошена 24 серпня 1991 року, є примарною: Україна не має визначальних ознак державності – українського війська, національних правоохоронних органів, державних кордонів, власної зовнішньої політики, незалежної економіки. Нинішні управлінські структури укомплектовані кадрами комуністичної номенклатури. які протидіють державотворчим процесам в Україні і сприяють подальшій русифікації українського суспільства.

ДСУ вважає, що побудова держави українського народу можлива за умови, коли українська національна ідея стане визначальною, пріоритетною і всеохоплюючою. Всі інші цілі та інтереси повинні їй підпорядковуватись.

Така настанова ДСУ викликана тим, що деморалізація українського суспільства досягла критичної позначки. Продовжується занепад української духовності. Виживання української нації стало проблемою номер один: бути чи не бути. Смертельна загроза розчинення української самобутності в російському морі витончено маскується загальнолюдськими ідеалами й економічними принадами.

Над Україною нависла смертельна небезпека.

Тому дороговказом для українців мусить бути гасло: Українська держава понад усе! Тільки українська держава забезпечить українському народові гідне місце у світовому співтоваристві народів.

Єдино можливий шлях до національної держави – через національну диктатуру.

2. Політичі засади.

2.1. ДСУ бореться за побудову національної соборної держави на етнічних землях, в якій джерелом влади буде українська нація і устрій відповідатиме прикметам, притаманним українській нації.
2.2. ДСУ протистоїть будь-яким намаганням пов’язати Україну з Росією напівдержавними чи наддержавними угодами.
2.3. Залишки колоніальної структури та командно-адміністративної системи, накинуті Україні Росією, мусять бути ліквіловані і замінені справжніми українськими владними інституціями.
2.4. ДСУ вважає, що джерелом влади в Україні може бути лише український народ, безпосередніми керівниками української держави – українці.

ДСУ вимагає прийняти новий Закон про громадянство, який відповідав би національним інтересам українського народу. Для участі у виборах ввести ценз осідлості не менше 10 років. Вважати лояльність до української держави і знання української мови передумовою надання українського громадянства.

2.5. Враховуючи особливу роль релігії у формуванні української свідомості та становленні української державності, держава забезпечує необхідні і достатні умови для рівноправного функціонування традиційних українських церков та об’єднання їх надалі в єдину українську церкву.
2.6. Виходячи з історичного досвіду, шо втрата національної мови означає загибель нації, ДСУ бореться за якнайскоріше і всебічне впровадження української мови в усі ділянки життя українського суспільства.

Відродження українського суспільства ДСУ вважає першочерговим і невідкладним завданням української держави, її законодавчих, виконавчих та правових установ. Українськість суспільства забезпечується владними та правоохоронними органами й охороняється законом.

2.7. ДСУ відкидає марксизм-ленінізм, інші ідеології, котрі своєю суттю виходять із соціально-класових позицій і не вважають первинним національне єство.
2.8. ДСУ для досягнення тактичних цілей не сковує себе догмами, враховує можливості політичної ситуації, не збочуючи зі стратегічної мети побудови власної національної держави.
2.9. ДСУ виступає проти надання подвійного громадянства громадянам тих держав, які мають до України територіальні претензії.
2.10. ДСУ вважає український та кримсько-татарський народи корінними народами Криму.
2.11. ДСУ вважає незаконною територіальну російську автономію в Криму і вимагає її скасування.

3. Економічні питання.

3.1. Економічна система майбутньої держави повинна будуватись на основі ринкових відносин.
3.2. Господарський лад функціонує на основі державної, кооперативної та приватної власності.
3.3. Українська держава проводить протекціоністську політику щодо українського національного підприємництва.
3.4. ДСУ вимагає заборонити скуповування іноземними фізичними та юридичними особами промислових підприємств, готелів, ресторанів, кемпінґів, будинків, відпочинку, спортивних споруд з наданням їм права будувати ці об’єкти за рахунок власних інвестицій.
3.5. Земля знаходиться у державній, кооперативній та церковній власності.
3.6. Земля не може бути проданою негромадянам України.

4. Позиція ДСУ в галузі соціальної, демографічної політики.

4.1. ДСУ виступає за справедливе пенсійне забезпечення і пільги для багатодітних українських родин, учасників національно-визвольних змагань та їх родин, потерпших під час Чорнобильської катастрофи й мешканців радіаційно-забруднених зон.
4.2. ДСУ виступає за створення державної програми перекваліфікації трудових кадрів з метою недопушення неконтрольованого зростання безробіття.
4.3. ДСУ вважає, що повноцінний захист інтересів трударів можливий за умови створення в Україні вільних профспілок.
4.4. ДСУ виступає за приділення державою особливої уваги українському материнству і дитинству, як неодмінної умови подолання демографічної кризи в Україні.
4.5. З метою встановлення справедливості та вжиття заходів для відродження української нації ДСУ виступає за заборону міґрації росіян в Україну на постійне проживання.
4.6. ДСУ не схвалює змішаних шлюбів.
4.7. ДСУ проти скасування графи національність в паспортах і дублювання паспортних даних російською мовою.

5. ДСУ і духовне відродження української нацІї.

5.1. 3 метою якнайшвидшого припинення руйнації духовної основи української нації ДСУ виступає за те, щоб:
- виховний процес у дошкільних державних дитячих закладах провадився українською мовою;
- в найкоротший термін кількість українських шкіл в Україні досягла кількості, пропорційній числу українців;
- викладання в державних вищих і середніх навчальних закладах, включно з професійно-технічними училищами, провадилося українською мовою;
- оплаті працівників освіти і культури надати пріоритет порівняно з працівниками інших сфер народного господарства;
- українська мова негайно була впроваджена як службова в усіх державних установах;
- до найвищих владних органів України – законодавчих, виконавчих та судових – не могли бути обранами чи призначеними громадяни, які досконало не володіють українською мовою.

Ця вимога стосується й обласних, міських та районних владних структур.

5.2. ДСУ вимагає від влад усіх рівнів давати рішучу відсіч випадкам зневажання української мови, культури, історії, паплюження гідності та честі українського народу.
5.3. ДСУ виступає за неґайне повернення з Росії награбованих в Україні історичних пам’яток.

6. Молодіжна політика.

В Україні продовжує діяти імперська система виховання молоді. Шаленіє денаціоналізація і деморалізіція української молоді. Російшення і космополітизм забирають з української нації майбутні провідні кадри. Націю позбавляють прийдешнього.

6.1. ДСУ підтримує українські молодечі організації, що стоять на засадах українського націоналізму.
6.2. Член ДСУ зобов’язаний опікуватись молоддю, сприяти розросту рядів молодечих організацій, які підтримують ДСУ.

Обов’язком члена ДСУ є виховання дітей та юнацтва в українському дусі. педагогічна вишкільна діяльність за місцем праці і проживання, всебічна допомога наставникам і педагогам у їх патріотичній діяльності, скерованій на здійснення української національної ідеї.

7. Військово-стратегічні засади ДСУ.

7.1. Ґарантом незалежності України є належно розбудовані Збройні Сили, українські за духом і формою. Для цього потрібно провести докорінну реорганізацію успадкованих від імперії військових частин на дійсно націнальні Збройні Сили. Пропаґуючи героїчно-визвольні ідеали, необхідно плекати культ воїна, покликаного боронити український народ, його державу, честь і гідність.
7.2. Необхідно виробити нову військову доктрину України, яка визначатиме ворогів і потеиційних союзників.
7.3. ДСУ проти проголошеного Верховною Радою України принципу нейтралітету та позаблоковості.

8. Заключні положення.

8.1. Основним об’єктом діяльності ДСУ є українська нація, українець, громадянин України. Головним завданням ДСУ є перетворити українця в активного українського патріота.
8.2. ДСУ докладатиме зусиль, щоб український народ став творцем влади в Україні, бо тільки за цієї умови йому буде ґарантована національна і соціальна свобода.
8.3. Методи діяльності ДСУ різноманітні. Вважаємо, що в нинішніх умовах парламентські методи також можуть відіграти позитивну роль. Однією з форм реалізації цілей ДСУ є входження її членів у владні структури.
8.4. При спробі реставрації колоніального режиму в Україні ДСУ займе найрішучішу позицію, включно з використанням всіх методів і засобів боротьби з ворогом.Ми на своій землі! Ми переможемо!

ІІІ. На п’ятому зборі ВПО ДСУ (29-30.10.1994 м. Київ) голова Р.Коваль підкреслив, що нинішня програма ДСУ не виконана: мета – побудова української України – не досягнута. На думку голови ДСУ, Україна за цей рік не просунулась ані на крок вперед тому, що у державному вимірі не культивувалися дух сили і боротьби за українські інтереси. В.Барладяну бачить причини національної катастрофи в угодовській позиції значної кількості української інтелігенції, яка знову пішла на співпрацію з антиукраїнським режимом. Загальна думка делегатів зборів, що демократичними потугами Україну не побудуєш, "Україна – для українців" (Прес-реліз №71 (102), Прес-служба ДСУ від 31.10.94 р.) Самостійність України, проголошена 24-го серпня 1994 року є примарною: Україна не має визначальних ознак державності – українського війська, національних правоохоронних органів, державних кордонів, власної зовнішньої політики, незалежної економіки. Нинішні управлінські структури, укомплектовані кадрами комуністичної номенклатури, які протидіють державотворчим процесам в Україні, сприяють подальшій русифікації українського суспільства. Українські націоналісти вважають, що побудова держави українського народу можлива за умови, коли українська національна ідея стане визначальною, пріоритетною і всеохоплюючою. Всі інші цілі та інтереси повинні підпорядковуватись.

Заява V-го збору ДСУ з приводу ухвали договору між Україною та Росією стверджує, що нинішнє київське керівництво готове знову одягти на шию українського народу імперсько-російське ярмо. Як можна із імперською Росією укладати договір про дружбу, співробітництво та партнерство?!

Аналогічні думки висловив 2 листопада 1997 р. голова ДСУ Р.Коваль на VІ зборі. Він констатував катастрофічне в економічному, соціально-політичному та у духовному плані становище України. З кожним днем шанси на відродження України зменшуються. Ідеологія партії має творити новий український світ; Україна має бути українською не меншою мірою, ніж Франція – французькою, бо якщо “Україна – не для українців”, то для кого?; ДСУ не лише політична організація, вона має діяти не лише в сфері політико-правових відносин, але, передусім, у сфері духу; кожен член партії повинен усвідомити, що “бій має стати способом життя українця”.

Головний ідеолог ДСУ В.Яворський (радник Проводу ДСУ) висловив, побутуючу в крайньо правому політичному середовищі, що у 1991 році була можливість повного зламу радянської системи. Однак, у результаті угоди між національно орієнтованою, але вкрай здемократизованою елітою та старою партноменклатурою і проросійською більшістю, остання перехопила владу і русифікація продовжується ще нахабнішим чином. Але сама “малоросійська більшість”, займаючи всі керівні посади, стоїть перед нерозв’язною дилемою: проводячи і далі цілковито проросійську політику, ігноруючи національний інтерес, вона, не бажаючи відмовлятись від влади в самостійній Україні, постійно зраджує свій електорат, який вимагає цілковитої єдності з Росією. Будь-яке проросійське угруповання, прийшовши до влади, приречене не лише дедалі погіршувати ситуацію в Україні, але й власне владне становище.

Серед публічних ініціатив ВПО ДСУ можна пригадати заяву від 31 жовтня 1996 р. про намір розпочати підготовку до спорудження в Україні бюсту А.Гітлера у випадку, якщо керівництво країни до 1 січня 1997 року не прийме рішення щодо демонтування усіх пам’ятників В.Леніну, які є у країні; а також численні заходи спільно з історичним клубом "Холодний Яр" (голова Р.Коваль) на затвердження державної програми увічнення Холодноярських отаманів, які загинули під час повстання 9 лютого 1923 р. в урочищі Холодний Яр поблизу Чигирина Черкаської області. Вона має містити заходи, спрямовані на увічнення пам’яті загиблих у Холодному Яру, зокрема встановлення Дня пам’яті героїв, побудову українського Пантеону, куди має бути перенесений прах загиблих.

Ще до виборів Р.Коваль визначився з оцінкою нової Верховної Ради: “Партія не має ілюзій відносно нового складу Верховної Ради. Вибори виграють ліві, а Адміністрація Президента наповниться представниками недружнього нам етносу“.

Ідеологія ДСУ охоплює інтереси не соціальної чи партійної групи, верстви чи класу, а інтереси нації. Українська нація є найвища цінність для кожного українця. Політична ідеологія ДСУ націократична. Об’єднання прагне до побудови націократичної держави, джерелом влади якої буде українська нація. Нація – головне поняття політичної філософії ДСУ. Права та інтереси нації – головні критерії наших дій. Влада правочинна тоді, коли керується інтересами української нації. Воля, влада і велич нації – трином нашої політичної філософії (Політична філософія ДСУ //Нескорена нація. – грудень 1993. – №19 (42)). ДСУ відкидає марксизм-ленінізм, інші ідеології, котрі своєю суттю виходять із соціально-класових позицій і не вважають первинним національне єство (п. 2.7. Програми ВПО ДСУ). “Встромлений у тіло України чужий етнічний уламок далі хоче трактувати Україну, як власну колонію, свою підсистему, але жити в ній, як в нормальній "цивілізованій" державі. Щоб зберегти такий неймовірний стан без змоги знищувати українців, ця некорінна меншість буде всіляко принижувати їхню роль, звільняючись від будь-яких зобов’язань перед фіктивною державою, сіючи почуття її меншовартості і неспроможності”, – А.Щербатюк (Нескорена нація, – листопад 1993. – №16). Тому "не плекайте надію на щасливе життя в Україні поруч зі знедоленими українцями" (Заява V-го Збору ДСУ "До національних меншин").

ДСУ усвідомлює байдужість зденаціоналізованої більшості. Завдання націоналістів – здійснити революцію в свідомості людності й скерувати енергію більшості на благо української нації. Об’єднання керується принципом: корисна діяльність та, яка сприяє добру та розросту української нації.

15 травня 1999 року відбувсяVII збір ДСУ. У звітній доповіді Р.Коваль серед головних досягнень партії виділив участь у парламентських виборах 1998 року та пов’язану з ними можливість виходу партії на загальнонаціональні ЗМІ, що вперше дало ДСУ багатомільйонну аудиторію для агітації. Інша діяльність партії мала культурологічний характер. Це робота клубу “Холодний Яр”, численні вечори пам’яті видатних борців за незалежність України, письменників тощо. Р.Коваль наголосив, що він першим писав про можливість становлення Є.Марчука як загальнонаціонального державницького українського лідера. ДСУ першою оприлюднила намір підтримувати на виборах Є.Марчука. Пізніше до цієї ідеї приєдналися інші партії.

Є.Марчук виступив з короткою промовою перед делегатами ДСУ. Він подякував за підтримку і завірив присутніх, що “за свій вибір їм не доведеться шкодувати”.

Є.Марчук наголосив, що не існує жодної сфери, в якій влада досягла би позитивних зрушень. Але якщо такі й є, то це “не завдяки владі, а всупереч їй”. Розвалу зазнала економіка, соціальна, духовна сфера, українська мораль. Лише окремі люди, будучи при владі, відстоюють українські цінності. Головним завданням є радикальна зміна ситуації та призупинення катастрофічного розвитку подій. Для цього необхідно об’єднати усі патріотичні державницькі сили.

Відповідаючи на питання, Є.Марчук нарікав на перенесення у суспільство ринкових економічних механізмів. Тому українські культура і дух, які зазнали за часів тоталітаризму жорстоких потурань, мають бути підтримувані державою. Усі державні чиновники мають вивчити українську мову, бо за останній час сфера державного функціонування української мови не розширюється. Кадрова політика має бути патріотичною, оскільки “має економічний вимір”. На його думку, відсутність у паспорті графи “національність” ображає національні почуття українців. Є.Марчук наголосив на необхідності “запровадження диктатури закону”.

З’їзд більшістю голосів (“проти” Г.Гребенюк, “утрималися” – 2) ухвалив рішення про участь партії у президентських виборах 1999 року та підтримку Є.Марчука на них.

ІV. 2 листопада 1997 р. у VI зборі ВПО ДСУ взяли участь 78 делегатів з 83 обраних. Вони представляли 15 областей з 18, в яких існують обласні структури партії. Склад делегатів за віком: до 30 років -– 11 осіб, до 40 років – 20, до 50 років – 28, понад 50 років – 19. Серед делегатів 9 жінок.

Створений 15 листопада 1997 р. спільний з Соціал-національною партією України виборчий блок ”Менше слів” визначив електоратом блоку “всіх, хто усвідомлює, що українці в Україні є найнезахищенішою частиною суспільства і живуть гірше від неукраїнців”, всі для кого національна ідея не є чужою.

Жодна верства населення України не є соціальною базою ВПОДСУ, та вона й не ставить за мету бути масовою партією парламентського типу дедалі більше діючи як клуб за інтересами. ВПО ДСУ орієнтується на роботу з виховання своїх ідеологічних прихильників. Партія популярна серед людей, які легко підпадають під українську фразеологію, схильні до ксенофобії, бачать причину всіх українських бід в існуванні Росії та російського етносу.

Українська консервативна республіканська партія (УКРП)

І. УКРП є правонаступницеюУРП і продовжує її кращі традиції. Це добровільна політична організація, що об’єднує свідомих патріотів в Україні та за її межами з метою боротьби за побудову та зміцнення Соборної Самостійної Демократичної Української Держави.

Складається з:

- низових осередків;
- районних, міських та міжрайонних організації;
- обласних організацій.

Керівні органи:

- для низового осередку – збори, координатор осередку та його заступник;
- для районної, міської, міськрайонної організацій – збори (конференції), Рада, Провід (при необхідності), Голова та його заступник, Голова управи, референти;
-для обласної організації – збори (конференція), Рада, Провід, Голова та його заступники, Голова управи, референти;
- для партії в цілому – З’їзд, Рада партії, Провід, Голова партії, Перший заступник Голови, два заступники Голови, Голова Управи партії, всеукраїнські референти.

Збори, конференції або з’їзди є вищими керівними органами на відповідному їм рівні.

II. І. ПРОГРАМНА МЕТА ТА ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ Української Консервативної Республіканської Партії {УКРП)

В умовах революційних геополітичних змін у світі: краху світової комуністичної тоталітарної системи, розвалу російської комуністичної імперії СРСР, створилися сприятливі обставини для здійснення віковічного прагнення українського народу – здобути національну і соціальну Свободу, бути господарем на своїй землі.

Реалізувати цю мету український народ зможе через побудову національної держави правової демократії.

УКРП констатує:

1. Під сучасну пору реальної Української Держави ще не існує.

2. Акт про державну незалежність – це лише політична декларація про наміри.

З. Україна не має найголовніших атрибутів державності: незалежної національної економіки, власної грошової системи, українського війська, правоохоронних органів, здатних захищати державні інтереси, власної зовнішньої політики, не функціонують кордони. Україна не контролює свою територію, найефективніші сучасні види озброєнь, не має власної військової доктрини.

4. Не вирішено питання про владу. У всіх державних структурах при владі старий кадровий корпус, сформований колоніально-комуністичною системою, який активно відтворює координаційні імперські структури.

5. На сучасному етапі для української державності існує дві головні загрози:

- внутрішня — недемонтована державно-адміністративна система, укомплектована корумпованими кадрами комуністичної номенклатури, які заплямували себе коляборантською діяльністю й нездатні ефективно здійснювати державотворчу місію й процес декомунізації суспільства,

- зовнішня — російський імперіалізм, який завжди був і залишається непримиренним ворогом українського народу і його державності.

У цей відповідальний для України час виникла потреба організаційно об’єднати радикальну частину УРП для боротьби за національні інтереси українського народу, оскільки нинішнє керівництво УРП намагається перетворити партію в маріонеткову організацію існуючого режиму, керуючись власними меркантильними інтересами. Новостворена організація на базі радикального крила УРП є правонаступницею кращих традицій УРП і намагатиметься бути партією активної дії в інтересах України

МЕТА

УКРП бореться:

- за створення і розбудову сильної незалежної унітарної Української Держави правової демократії у формі парламентської республіки, сувереном влади в якій має стати український народ;

- за відтворення високоорганізованого цивілізованого суспільства рівних можливостей для всіх громадян на засадах українського традиціоналізму, народної моралі та християнської справедливості.

УКРП вважає, що макроосновою держави має стати відроджена українська нація, мікроосновою – здорова нормально і фізично міцна українська родина, виплекана на національних і християнських традиціях. Міцна родина – міцна держава, здорове суспільство!

УКРП бореться за державу українського народу, де справедливий закон – обов’язок для всіх і перед яким всі рівні.

УКРП боротиметься проти намагань під абстрактною демагогічною ширмою про демократію і права людини зберегти дискримінаційне становище українського народу на своїй землі, яке склалося протягом століть колоніального гніту.

УКРП вважає:

- не можна гарантувати права людини і відновити справедливість без реалізації фундаментального права корінного народу на побудову незалежної Української Держави;
- на території України, крім українців згідно Божого і міжнародного права, статус народу і право на національно-державне самовизначення (в Криму) має кримськотатарський народ;
- всі інші національності мають статус національних меншин, яким українська держава гарантує політичні, економічні, культурні й громадянські права, але які не можуть створювати територіально-державні автономії на території України.

УКРП активно виступає проти автономізації, федерального чи земельного устрою, створення спеціальних самоврядних зон тощо, бо вважає, що на сучасному етапі це завуальована спроба розчленування України, яка стоїть на перешкоді консолідації української нації і є загрозою для побудови та існування Української Держави. УКРП бореться проти намагань на українській землі закладати державність на ідейних засадах космополітизму, фальшивого інтернаціоналізму, русифікаторської практики і комплексу меншовартості українців, бо така держава закріплювала б дискримінаційне становище українського народу, перешкоджала б відродженню української нації і збіднювала б уселюдську спільноту.

УКРП вважає, що Українську Державу можливо захистити, якщо в її основу буде покладена національна ідея.

УКРП вважає філософію та ідеологію комунізму, фашизму і шовінізму антилюдськими і шкідливими витворами Сатани і буде послідовно їх поборювати.

УКРП вважає ідеї українського націоналізму витвором генія українського народу. Вони йдуть з його глибин, є шляхетними, глибоко демократичними, співзвучними з уселюдськими та християнськими принципами моралі й понять справедливості, спрямовані на захист даних Богом прав українського народу, шанують права всіх народів.

УКРП вважає національно-визвольні змагання 30–50 років, очолювані ОУН, унікальним явищем в історії українського народу, а його учасників – найбільш послідовними і шляхетними борцями-ідеалістами за права свого народу.

УКРП вважає за необхідне виховувати нові покоління українських патріотів на прикладі ОУН, наріжним каменем діяльності якої стели принципи: “Бог і Батьківщина!”, “Свобода народам – Свобода людині!”

УКРП домагається створення економічної основи держави на засадах національної економіки соціального спрямування на принципах дії законів вільного ринку з обмеженим державним регулюванням, спрямованим на демонополізацію, екологічну безпеку, технологічний процес.

ІІ. ЗАВДАННЯ І ТАКТИКА УКРП НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Основне завдання УКРП під сучасну пору – всіма доступними засобами сприяти швидкій розбудові основ Української Держави і створення гарантій її безпеки.

УКРП буде домагатися: деколоніалізації, декомунізації і демафізації всіх сфер суспільного буття України.

УКРП вважає, що головною перешкодою на шляху здійснення цих завдань є невирішене питання про політичну владу.

УКРП переконана, що не можна зламати стару колоніальну адміністративно-командну систему без вирішення кадрового питання.

УКРП домагається заміни компартійно-колабораційних корумпованих кадрів у всіх державних структурах на всіх рівнях представницької і виконавчої влади як необхідної передумови політичної, правової, економічної та культурної реформ і створення реальної незалежної Української Держави.

Нинішнє найвище державно-політичне керівництво України із-за немічності, корумпованості, рабської закомплексованості та національного нігілізму нездатні виконати державотворчу місію.

Боротьба за нові українські кадри – це боротьба за Українську Державу!

Головними критеріями при доборі кадрів повинні бути: порядність, компетентність, український патріотизм.

УКРП ДОМАГАЄТЬСЯ:

В галузі державного будівництва:

- створення дієздатного уряду, який би на даному часі очолив Президент, як легітимна найвища посадова особа виконавчої влади, що отримала мандат і відповідальність за побудову незалежної держави;
- ліквідації Державної Думи при Президентові як непотрібної ще одної бюрократичної структури, яка гальмує реконструкцію уряду;
- заважає взяти відповідальність за дії уряду Президенту, не сприяє швидкому здійсненню реформ;
- ліквідації інституту призначуваних представників Президента, як такого, що посягає на суверенне право народу обирати владу всіх рівнів.

УКРП пропонує обирати перших посадових осіб виконавчої влади на всіх рівнях з наступним затвердженням їх Президентом; на рівні області – консула і двох заступників (один заступник обирається на прямих виборах, другий – радниками);

на рівні міста -– мера і заступника мера;
району — війта і його заступника;
селища, села – старосту;

- за вибори представницької влади місцевого самоврядування – професійних радників – обласних і муніципальних.

УКРП вважає, що нинішня Верховна Рада, яка обиралася в умовах окупаційного комуністичного режиму, втратила легітимність і перетворилася в анахронізм. Вона повинна достроково скласти свої повноваження після ухвалення нового закону про вибори. Нинішній склад Верховної Ради не має права ухвалювати нову Конституцію.

УКРП вимагає, щоб депутати всіх рівнів – колишні керівники керівних структур КПРС-КПУ ще до нових виборів склали депутатські повноваження.

В галузі оборони безпеки і військового будівництва:

УКРП виступає за створення боєздатного українського війська, основою якого має стати патріотичне українське офіцерство:

- за негайне повернення в Україну свідомих українських офіцерів з поза меж України і створення з них кадрових офіцерських полків;
- за негайне звільнення з армії військовослужбовців не громадян України (тих, що до вступу на військову службу не були мешканцями України або не є українцями);
- за негайне підпорядкування Чорноморського флоту Україні;
- УКРП виступає проти претензій Росії на Крим та Український Чорноморський Флот; вимагає припинення переговорів з Росією з цього питання;
- за комплектування СБУ свідомими українськими патріотами;
- за повний контроль України над всіма озброєннями на її території, які залишилися від колишнього СРСР і нині повинні стати неподільною власністю України (нульовий варіант);
- УКРП виступає проти дислокації іноземних військ, в тому числі й СНД, на території України;
- за те щоб українські збройні сили були укомплектовані сучасними видами озброєнь, в тому числі – ядерними;
- за очищення українських правоохоронних органів (МВС, Прокуратури, судочинства) від корумпованих і антиукраїнських елементів.

В галузі економіки:

УКРП виступає за створення економічної системи на базі дії ринкових відносин.

- за проведення справедливої приватизації державного сектору з правовим забезпеченням рівних стартових можливостей для всіх громадян України.
- Головне завдання УКРП – не допустити номенклатурно-комуністичної мафіозної приватизації, що не може не перетворитися у пограбування народу. Акції розподіляються між трудівниками безплатно. Керівний склад адміністрації приватизованих держпідприємств не має права на придбання акцій (він наймається трудовим колективом за контрактом).

При приватизації контрольний пакет акцій має належати трудівникам підприємств. На стартовій фазі число акцій повинне ділитися порівну між трудівниками (робітниками та інженерно-технічними працівниками).

3 метою демонополізації при придбанні приватизованого майна повинен встановлюватися фінансовий поріг, після якого обов’язкове заповнення декларації на предмет пояснення набуття доходів.

УКРП виступає за те, щоб представники виконавчої і законодавчої влади всіх рівнів були позбавлені права брати участь в приватизації паралельно займатися економічною діяльністю. Це зменшить зловживання при приватизації, покращить роботу державних органів влади, стимулюватиме скорочення бюрократичного апарату.

УКРП вимагає заборонити колишнім керівним функціонерам керівних структур КПРС брати участь в приватизації; скуповувати майно, створювати приватні підприємства, входити до керівного складу економічних структур.

Це необхідно зробити в ім’я справедливості, бо саме злочинна КПРС довела нашу економіку і суспільство до катастрофічного стану. І нині колишній партапарат є основою організованої державної мафії.

УКРП вимагає заборонити скуповувати іноземними фізичними і юридичними особами діючих об’єктів сфери обслуговування (готелі, ресторани, кемпінги, санаторії, будинки відпочинку, спортивні споруди тощо). Ці особи можуть будувати подібні об’єкти.

З метою боротьби з мафією УКРП виступає за перереєстрацію всіх приватних та змішаних підприємств і кооперативів.

В галузі сільського господарства УКРП виступає:

- за перетворення колгоспів в кооперативи;
- за скасування держзамовлень на сільськогосподарську продукцію і заміни їх контрактовою системою, де незалежні кооперативи і держава виступали б як рівноправні суб’єкти;
- за таку державну політику, яка сприяла б швидкому переходу до фермерського господарювання на селі;
- за створення оптимальних умов для налагодження потужної інфраструктури агробізнесу по транспортуванню, зберіганню, переробці і реалізації сільгосппродукції;
- за право вільного виходу кожного бажаючого із сільгоспкооперативу з одержанням своєї пайової частки доходів і матеріальних засобів та земельного наділу у приватне користування для можливості нормально провадити фермерське господарство. Стартовий земельний наділ визначається при розподілі 85% земельних угідь порівну між членами кооперативу. 15% угідь залишаються в громадському користуванні і використовуються за рішенням зборів кооперативу і тих, які стали фермерами, для спільних потреб сільської громади.

Стартовий земельний наділ надається за бажанням члена кооперативу і переходить у його приватну власність, може ним передаватися в оренду іншій особі або продаватися при умові, що новий власник зобов’язується використовувати її для сільськогосподарського виробництва.

Земля не може передаватися в оренду чи продаватися негромадянам України.

Право на стартовий земельний пай мають українці, або їх прямі нащадки, мешканці відповідного населеного пункту (сіл, містечок, хуторів), які були депортовані чи піддавалися іншим репресіям або змушені були покинути рідну землю, уникаючи репресій окупаційно-комуністичної влади. Це право розповсюджується на українців, які тепер проживають в інших державах і є громадянами цих держав.

Державна власність на землю сільськогосподарських угідь, на якій здійснюється сільськогосподарське виробництво, повинна бути замінена на кооперативну та приватну тих; хто її обробляє.

Передумовою широкої приватизації повинні стати: впровадження в дію Закону про громадянство України; вихід з рубльового простору і введення власної грошової системи.

УКРП виступає за те, щоб розумна податкова система стала основним методом регулювання в економіці.

УКРП вимагає пільгового оподаткування для новостворюваних приватних підприємств виробничого характеру, фермерських господарств, що стимулюватиме пожвавлення економічної діяльності, збільшення виробництва товарів і зменшення соціальної напруги.

Така політика сприятиме швидкому зростанню середнього класу – основного рушія суспільного поступу і стабільності.

В галузі соціальної політики

УКРП виступає за створення надійного соціального захисту для дієздатних категорій громадян.

УКРП вважає, що особливу увагу держава і суспільство повинні приділяти материнству і дитинству, виступає за створення науково обґрунтованої комплексної програми захисту та розвитку дитини.

УКРП вважає вкрай незадовільною роботу Міністерства охорони здоров’я.

УКРП виступає за створення належних умов для школярства і студентства.

УКРП виступає за створення державної програми перекваліфікації трудових кадрів як необхідної умови для успішного здійснення структурних змін в народному господарстві.

3 метою недопущення неконтрольованого зростання безробіття під час структурних змін в економіці УКРП буде домагатися створення тимчасових програм зайнятості на суспільних роботах; будівництві шляхів, благоустрою міст, об’єктів комунальної інфраструктури з використанням матеріальної бази Міністерства оборони, яка по-злочинному розбазарюється.

УКРП вимагає негайного скасування будь-яких пільг і перегляду пенсійного забезпечення для ветеранів і пенсіонерів НКВД, МГБ, КГБ, КПРС як працівників злочинних репресивних органів імперсько-окупаційного режиму.

УКРП вимагає встановлення справедливого пенсійного забезпечення і пільг для ветеранів, учасників національно-визвольних змагань ОУН, УПА та їх родин.

В галузі демографічної політики:

Російська імперія впродовж всього періоду колоніального панування на Україні здійснювала цілеспрямовану політику нищення української нації. 3 цією метою колонізатори проводили планову міграційну політику, змінюючи національний склад населення. Мільйони українців депортовано до Сибіру, а їх місце заповнили росіяни. Особливо інтенсивно таку політику здійснював комуністичний імперський режим. Українській нації російська імперія наносила смертоносні удари. 3 метою встановлення справедливості і вжиття конкретних заходів для відродження української нації УКРП виступає за встановлення десятирічного мораторію на міграцію росіян в Україну на постійне проживання.

УКРП виступає проти скасування графи “національність” в паспортах та прописки на перехідний період, до завершення державного будівництва.

УКРП вимагає негайного введення в дію Закону про громадянство України і державного кордону по всьому периметру.

В галузі культурної політики:

УКРП вимагає здійснення послідовної політики дерусифікації і декомунізації української нації:

- забезпечити виховний процес в дошкільник дитячих закладах українською мовою,
- переведення вищих і середніх навчальних закладів, професійних училищ на українську мову викладання,
- в найкоротший термін (не пізніше п’яти років) відтворення кількості українських шкіл пропорційно кількості українського населення,
- до одного року впровадити українську мову як службову, у всіх державних установах,
- забезпечити викладання правдивої історії України в школах і вузах, для чого налагодити випуск необхідної кількості нових навчальних посібників. Провести атестацію всіх учителів і викладачів історії і суспільних наук. В атестаційні комісії залучати фахівців з діаспори. Позбавити наукових ступенів, права викладацької і наукової діяльності авторів псевдоісторичних праць, які фальсифікували історію і культуру українського народу, ганьбити честь і гідність видатних його постатей,
- очищення України від комуністичної символіки, пам’ятників комуністичним функціонерам,

УКРП вимагає вжиття негайних заходів для збереження історичних і культурних пам’яток українського народу.

- передачі всіх архівів КГБ на збереження в державний архів,
- негайного повернення архіву військ МВС. який було вивезено до Москви в листопаді 1991 р., і притягнення до відповідальності керівників МВС України, що санкціонували цей злочинний акт,
- повернення з Росії всіх награбованих в Україні культурних та історичних цінностей.

УКРП виступає за широку і правдиву пропаганду української історії і культури, без якої неможливе відродження української нації, відновлення її честі та гідності, побудова незалежної Української Держави.

УКРП вимагає від державних органів давати рішучу відсіч всім випадкам зневаження української культури, паплюження і приниження гідності українського народу, продовження політики русифікації на теренах України.

УКРП І РОБІТНИЧИЙ РУХ

УКРП вважає, що без добре організованого національно свідомого робітничого руху неможливо протистояти державно-комуністичній мафії, захистити права особистості зокрема і трудівників в цілому, відстояти державну незалежність України.

УКРП вважає, що таку роль зможуть виконувати справді незалежні українські профспілки.

УКРП переконана, що колишні офіційні комуністичні профспілки неможливо реформувати і на їх базі створити профспілки, які були б здатні по справжньому захищати інтереси трудівників. Вони повинні бути демонтовані, а їх матеріальна база націоналізована і поступово передана новостворюваним незалежним профспілкам.

Незалежні профспілки повинні створюватися як цілком нові структури знизу (з базового рівня) доверху.

УКРП підтримує принцип персоніфікованого соціального страхування.

УКРП підтримуватиме ті незалежні профспілки, які усвідомлюватимуть, що справжній повноцінний захист інтересів трудівників можливий лише в незалежній Українській Державі, які поєднуватимуть боротьбу за свої професійні інтереси з боротьбою за державність, за економічні реформи, спрямовані на створення вільного антимонопольного ринку і активізації товарного виробництва. УКРП підтримуватиме солідарний рух трудівників, а не спроби окремих суспільних груп покращити свої умови за рахунок інших.

УКРП зобов’язує своїх членів сприяти створенню вільних незалежних профспілок у трудових колективах. УКРП заявляє про свою підтримку Всеукраїнського Об’єднання Солідарності Трудівників (ВОСТ).

ВЗАЄМИНИ УКРП З ІНШИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

УКРП підтримуватиме ті сили і заходи в громадських і політичних організаціях, які не на словах, а на ділі сприятимуть досягненню і утвердженню реальної державної незалежності України.

УКРП домагається суду над злочинною КПРС-КПУ і її керівниками.

УКРП виступає проти антиукраїнських шовіністичних і прокомуністичних організацій та вимагає їх заборони.

УКРП вимагає розпуску і притягнення до відповідальності за антидержавну діяльність керівників неокомуністичної так званої Соціалістичної партії України, Отечественного форума, Республиканского движения Криму, російських козачих формувань і їм подібних.

УКРП вітає створення формувань української народної самооборони і закликає всі демократичні організації і громадськість сприяти створенню структурної сітки цієї патріотичної організації по всій Україні.

УКРП виступає за створення блоку і координації дій всіх радикальних патріотичних українських організацій.

СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЙНОГО ПИТАННЯ

УКРП виступає за реалізацію права на свободу сумління і віросповідання для всіх громадян України.

УКРП вимагає реабілітації державою репресованих українських церков - Української Католицької Церкви візантійсько-українського обряду та Української автокефальної православної церкви і повернення їм майна, яким вони володіли до їх заборони.

УКРП виступає проти явного чи прихованого втручання держави у внутрішнє життя церкви.

УКРП виступає проти участі священнослужителів у представницьких і виконавчих органах влади.

УКРП вважає головним завданням всіх церков на ділі плекати високу суспільну мораль, служити Богові і Україні.

СТАВЛЕННЯ ДО НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН

УКРП виступає за гарантії національним меншинам політичних, економічних і громадянських прав на рівні з українським народом, за право плекати свої культури і зберігати національну ідентичність.

УКРП виступає проти сепаратистської діяльності національних меншин, спрямованої на розчленування України шляхом автономізації, федералізації тощо.

УКРП визнає право кримськотатарського народу на національне самовизначення на їхній історичній батьківщині в Криму - в складі Української Держави.

УКРП вважає незаконною територіальну російсько-шовіністичну компартійно-мафіозну автономну республіку Крим і вимагає її скасування та розпуску самозваного верховного совєту Криму.

В галузі внутрішньої політики

УКРП вважає невідкладним завданням вирішення кадрового питання у всіх державних структурах на всіх рівнях.

Всі структури повинні бути очищені від корумпованих, проімперських, антиукраїнських і некомпетентних кадрів. УКРП виступає за укомплектування структур молодими, талановитими, порядними і національно свідомими кадрами.

Для досягнення цієї мети необхідна мобілізація всіх патріотичних і демократичних сил на активну діяльність на державотворчій ниві і в протистоянні старорежимним реакційним силам. Через залучення трудових колективів до боротьби за демократичні перетворення необхідно витіснити реакційні керівні кадри на базових рівнях.

УКРП вважає, що для стимулювання реформ і державотворчих процесів необхідна організована і скоординована тактика диференційованої опозиції до найвищих структур влади, в першу чергу до президента і Верховної Ради; підтримувати прогресивні кроки, спрямовані на розбудову і укріплення державності; та оперативні рішучі протести проти бездіяльності і шкідливих для України дій.

УКРП вважає, що в цей відповідальний і тривожний час як ніколи потрібна згуртованість суспільства, активність всіх свідомих громадян для того, щоб відстояти державну незалежність і демократію. Для досягнення основної мети - побудови і захисту держави необхідна воля, високий ступінь відданості справі, готовності до жертовності активістів демократичних організацій.

Успішні скоординовані дії повинні ґрунтуватися на цілеспрямованій політичній стратегії і тактиці, а не на аматорській імпровізації. Для вироблення рекомендацій назріла потреба створення незалежного центру політичного аналізу і прогнозування.

В галузі зовнішньої політики

УКРП вимагатиме від державної влади здійснювати послідовну політику захисту національних інтересів України у всіх регіонах світу на принципах взаємної вигоди.

УКРП вважає, що Україна повинна мати опрацьовану чітку концепцію зовнішньої політики (чого ще немає досі) з урахуванням балансу геополітичних сил та інтересів держав з метою впливу на них на користь інтересам України.

УКРП вимагає негайного виходу України з СНД.

УКРП переконана що головною загрозою для України був і залишається російський імперіалізм який і сьогодні продовжує російське керівництво.

УКРП вважає, що ефективним засобом нейтралізації імперських зазіхань Росії може стати рішуче і принципове протистояння цим зазіханням, а не принизливі поступки та вмовляння Росії з боку ВР України і президента, які часом переходять в рабське блазнювання.

В протистоянні з Росією Україна повинна максимально використати своє вигідне геополітичне становище і своєчасно скористатися найбільшим ослабленням Російської імперії, внутрішніми суперечностями і конфліктами, наполегливо і послідовно розкривати агресивну суть небезпеки сьогоднішньої Російської імперії для її сусідів.

УКРП підтримує національно-визвольні змагання поневолених народів Російської Федерації і вітатиме появу нових незалежних національних держав, в тому числі Росії в етнічних межах.

Політика України повинна бути послідовно спрямована на розвал імперії - Російської федерації. Тільки після її розвалу зникне смертельна небезпека для України. Поле боротьби повинно бути перенесено на територію Російської федерації, для цього наступив найсприятливіший момент і його не можна згаяти. Тоді Росії буде не до імперських зазіхань щодо України - така політика максимально ослабила б імперську п’яту колону в Україні, яка тепер нахабно піднімає голову, користуючись немічністю і малоросійською закомплексованістю київської влади.

Наступив слушний час витіснити Росію остаточно з Чорного моря. Тут наші інтереси співпадають з інтересами наших сусідів, в першу чергу - Туреччини.

Україна повинна стати організатором антиросійського антиімперського фронту колишніх республік СРСР.

УКРП засуджує створення частиною республік СРСР блоку так званої “колективної оборони” під егідою Росії, як спробу зберегти імперську армію і колоніальну систему та комуністичні режими в цих республіках.

УКРП вважає величезною політичною помилкою президента повну відмову від ядерної зброї без будь-яких гарантій нашої безпеки ядерними державами Заходу проти загрози з боку Росії.

Відмова від контролю і володіння ядерною зброєю стримування при наявності такої в Росії є повним політичним безглуздям. Таке політиканство заважає Україні стати повноправним суб’єктом міжнародного права, ставить нас в колоніальну залежність від Росії.

УКРП буде боротися проти такої хуторянської політики і намагатиметься її змінити. УКРП виступає за активну самостійну і повноцінну, гідну потужної європейської держави політику України.

МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ УКРП

УКРП не ставить собі головною метою боротьбу за владу. Для УКРП найважливіше – боротьба за побудову і зміцнення незалежної Соборної Української Держави.

УКРП буде докладати зусиль, щоб український народ якнайшвидше перетворився в суб’єкт влади, бо тільки при цій умові може бути гарантована свобода народу і незалежність України.

Основним об’єктом для праці УКРП є людина, її інтенсивні потреби. Головним завданням цієї праці – перетворити людину з пасивного суб’єкта в активного суб’єкта – вільного свідомого українського громадянина.

Методи діяльності УКРП розмаїті, вибір пріоритетів – залежно від обставин.

В нинішніх умовах парламентські методи можуть бути ефективними при поєднанні з позапарламентським тиском на владні структури.

В разі спроби реставрації колоніального режиму і тоталітарної системи УКРП залишає за собою право вдаватися до найрішучіших засобів національно-визвольної боротьби, не виключаючи збройну.

Всіх нас об’єднує почуття великої відповідальності і обов’язку перед матір’ю Україною.

3 добрим серцем і чистим сумлінням поклянемося безкорисно працювати для добра Батьківщини!

Нехай допоможе нам Господь!

ІІІ. Статут та програму УКРП схвалено Надзвичайною конференцією УКРП 6–7.06.92 м. Київ, цитуються за відповідним партійним виданням.

Початок партії поклала надзвичайна конференція, проведена 6.06.92 частиною колишніх членів УРП, котрі не погодилися з ненаданням С.Хмарі можливості виступити на з’їзді УРП. Прийнята конференцією ухвала, засуджувала “аморально-угодовську, продажну поведінку так званої УРП”. Керівництво УРП проголошувалося ревізіоністським, натомість УКРП оголосила себе правонаступницеюУРП і продовжувачем її кращих традицій. УКРП задекларувала свою різку антикомуністичну позицію та оголосила про підтримку заходам, що сприятимуть досягненню і утвердженню реальної державної незалежності України.

УКРП позитивно оцінює всіх, хто бореться з Росією. Про це неодноразово робилися заяви. Зокрема УКРП була ініціатором заяви з боку громадських організацій Київщини щодо підтримки бійців УНСО, які несуть миротворчу місію в Грузії (1993 рік). “Росія уже друге століття є отим бандитом, що веде розбійну війну на фізичне знищення чеченців, щоби заволодіти їхньою землею та нафтою і газом”, – С.Хмара (Звернення УКРП до українського народу //Клич. – січень 1996. – №36). УКРП негативно оцінює стан української державності та старий кадровий корпус, сформований колоніально-комуністичною системою, який активно відтворює координаційні імперські структури. Різка оцінка суспільно-політичної ситуації в Україні, засудження "угодовської" політики керівництва УРП стало причиною виникнення УКРП ("За Україну, За ії волю!" Невиголошена промова С.Хмари, заступника голови УРП на ІІІ-му з’їзді партії 1.05.1992 року).

На практиці співпраця УКРП з партіями національно-демократичного спрямування протягом 1993–95 рр. була більш ніж формальною та обмеженою, а участь, скажімо, у спільних акціях чи роботі демоб’єднання “Україна” навіть меншою, ніж у останього з УНА.

Протягом усього часу від моменту виникнення публічна активність УКРП невпинно знижується. У 1996–98 р.р. вона була зведена до статей її лідера С.Хмари у партійній газеті “Клич” та його численних виступів у стінах Верховної Ради та інтерв’ю для засобів масової інформації. Зокрема, 6 листопада 1996 р. С.Хмара заявив, що керівництво України фактично захищає інтереси не України, а Росії. "Конструктором" такої позиції керівництва держави він назвав секретаря Ради національної безпеки і оборони України В.Горбуліна. В Україні "готується державна зрада – здача Росії Севастополя і флоту". С.Хмара звинуватив Президента України у "змові" з вищим керівництвом Росії, що призведе до втрати суверенності України. Внутрішньою загрозою національній безпеці України С.Хмара назвав "корупцію усіх без винятку ешелонів влади", кадрова політика Л.Кучми є "злочинною".

13 січня 1997 р. УКРП, КУН та УРП оголосили про створення політичної коаліції демократичне об’єднання "Україна". Коаліція поставила за мету: зміцнення Української держави, безкомпромісну боротьбу за її територіальну цілісність та суверенітет; максимальне забезпечення соціальної справедливості у приватизації підприємств, присадибних ділянок, паюванні земель; створення концепції національної безпеки і оборонної доктрини України; впровадження персональної відповідальності посадових осіб за результати їхньої діяльності; проведення послідовної боротьби з корупцією та організованою злочинністю; декларування доходів усіма громадянами, передусім посадовими особами тощо.

Загальне падіння активності партії позначилося і в тому, що ріше