4.2. Типологія українських політичних партій

Виникнення багатопартійності в Україні змусило політологів зайнятися вивченням їхніх статутів, програм, інших документів та дати їх класифікацію. До серпня 1991 р. це був лінійно-бінарний поділ “комуністи–антикомуністи; праві–ліві; комуністи–демократи; формали–неформали”. На початку становлення багатопартійності дослідники вивчали лише статутні та програмні документи (Курас,Рудич,Смолянникова,Спірін, 1991; Гарань, 1991).

Пізніше дослідники почали не лише ґрунтовно опрацьовувати програмні і статутні матеріали, але й пропонувати поділ партій за тими чи іншими ознаками (Кремінь, Базовкін, 1993; Томенко,Мельниченко, Яблонський, 1994; Литвин, 1994; Яблонський, 1996). Докладний аналіз відповідно до різних систем класифікаційних ознак дав А.Білоус (1993, 1997). Запропонований ним графічний принцип розміщення партій у різних системах координат є найбільш демонстративним. З часом виникла можливість вивчати діяльність партій не лише на загальнонаціональному, але й на регіональному рівнях (Добровольський та ін., 1996; Біленький, 1996; Чебаненко, 1997; Токар, Токарчик, 1998).

Збільшення кількості партій та зростання їхньої ролі у політичному процесі змусило дослідників детально аналізувати не лише статутні документи, але й виступи активістів, практичну діяльність партії та її парламентської фракції (Голобуцький,Кулик, 1995б; Дикань, 1996) або огляд преси та історії виникнення партій(Юров, 1994). Всередині партій виникла потреба теоретично висвітлити її ідеологічні засади та порівняти їх з іншими (Голобуцький, Кулик, 1995а; Ключковський,Цимбалюк, 1995).

В основу цих класифікацій, як базову ознаку, покладено ідеологію. Наскільки це правомірно, адже українські партії ще молоді і не змогли достатньо розпрацювати програми? Дійсно, процес партійного будівництва продовжується. Партійні теоретики доопрацьовують теоретичні засади діяльності партій. Партійні документи торкаються все ширшого кола питань. Очевидно, що партійне будівництво в Україні розвивається у руслі загальносвітових традицій. Сутнісні ознаки ідеологій українських партій аналогічні традиційним і до них правомірно й доцільно застосувати загальноприйняті назви, з однією умовою, що до консервативної ідеології в Україні прийнято застосувати термін “націоналізм”. Тому ідеологічні засади діяльності партій можуть бути прийняті як їхня базова характеристика, основа прогнозування їхніх дій, об’єднання у течії та блоки.

Партії формують політичний спектр суспільства, що являє собою класифікацію політичних сил за найважливішими для конкретного історичного етапу критеріями, тобто розміщення їх у певній політичній системі координат, котра є багатовісною. У сучасних українських умовах найважливішими при класифікації політичних сил України є такі системи координат: ідеологічна, економічна, політична, за ставленням до влади, особистісна.

Класифікація політичних партій (блоків) різними політологічними інституціями України проводиться неоднаково і залежить значною мірою не лише від повноти програм, їхньої досконалості, але й від особистих уподобань авторів та стратегії їх політичних намірів, позаяк останні є суттєвим чинником формування громадської думки, а відтак фактором впливу на результати майбутніх виборів. Відсутні також чіткі характеристичні критерії, що призводить до пропонування різних схем поділу українських партій. Прикладом чіткої формалізації критеріїв в оцінці потокової діяльності партій є робота Е.Лозового, І.Танчина, Ю.Юрова (1997). Ймовірно, це стало можливим тому, що вона мала метою не класифікацію, а соціологічні дослідження, котрі потребують математичного інструментарію.

Опис реєстраційних (статутних та програмних) документів партій зроблено за єдиною схемою, що дає змогу порівнювати матеріали між собою:

І - з статуту партії (керівні органи та основи побудови);

II - програма партії;

ІІІ - практична публічна діяльність партії;

IV - соціальна база (електоральна орієнтація).

Установчі документи партій (статут і програма) були отримані або через електронний інформаційний бюлетень (політичний компас виборця - www. nau. kiev. ua.), або сканувалися документи, що зберігаються у Міністерстві юстиції України і за формально-правовими ознаками відповідно до Закону України “Про об’єднання громадян” є чинними. Тому максимально збережена авторська стилістика і граматика, крім відвертих помилок друкування.

Офіційні відомості про політичні партії зведені у таблицю.

Пропонується таке групування партій: націонал-радикальні, консервативні, націонал-ліберальні, ліберальні, інтегристського(проросійського) спрямування; соціал-демократичні, комуністичного спрямування. Бажання багатьох політиків проголосити себе центристами, невизначеність критеріїв оцінки та меж між цими групами не дозволяють робити однозначну ідентифікацію. Існують різні критерії оцінки партійних ідеологій. За головні системоутворювальні ознаки брались такі критерії: ставлення до розбудови самостійної української держави, її органів та надання їм національного характеру; публічна активність у своїй практичній діяльності; положення програмних документів, від яких партія вважає за можливе відмовитись у своїй потоковій діяльності (зворотно-пропорційна залежність), історія виникнення, особистість керівництва. Партії розташовуються по низхідній інтенсивності характеристичних ознак. Проаналізовані установчі документи та інші матеріали більшості офіційно зареєстрованих політичних партій, які активно діють у більшості областей України, впливаючи на політичне життя.