Микола БУЧИН, Національний університет „Львівська політехніка”

В демократичних державах формування представницьких органів влади шляхом виборів відображає реальні результати волевиявлення виборців. Звичайно, стовідсоткової відповідності між кількістю отриманих голосів і кількістю отриманих мандатів досягнути неможливо в силу особливостей виборчих систем. І навіть пропорційна виборча система, головною перевагою якої є значно більша (у порівнянні з мажоритарною чи змішаною виборчими системами) пропорційність представництва політичних сил, не здатна врахувати інтересів всіх виборців. Проте в демократичних державах процес формування представницьких органів влади відповідає політичним уподобанням суспільства і показує реальну «вагу» кожної політичної сили.

Що ж стосується недемократичних чи частково демократичних держав, то тут процес формування влади має свої особливості. В України (як і в більшості країн пострадянського простору) значний вплив на формування представницьких органів влади має таке явище її сучасного політичного життя як адміністративний ресурс. У залежності від специфіки політичного режиму певної держави, типу виборчої системи та ін. адміністративний ресурс може в тій чи іншій мірі «коригувати» результати виборів. Внаслідок використання адміністративного ресурсу до влади часто потрапляють не популярні політики, а люди, які в силу різних причин володіють підтримкою з боку влади.

Під адміністративним ресурсом ми розуміємо наявність у суб’єкта виборчого процесу в силу приналежності до влади додаткових ресурсів, які дають йому можливість здійснювати законний чи незаконний вплив на хід виборів з метою досягнення перемоги на виборах.

Вплив адміністративного ресурсу на формування представницьких органів влади можна розглядати у двох аспектах: вплив адміністративного ресурсу під час виборів та вплив адміністративного ресурсу власне на формування структури представницьких органів.

У першому випадку завдяки використанню адміністративного ресурсу провладні суб’єкти виборчого процесу мають значно кращі шанси перемогти на виборах. На думку російських науковців Е.Малкіна, Е. Сучкова «при грамотній побудові виборчої кампанії з боку конкурентів провладного кандидата стартова перевага останнього становить лише 5-10 %» [2, с.51].

Однак все залежить від того, як влада використовує адміністративний ресурс. Найбільш ефективним є його використання для кращої побудови власної виборчої кампанії. В той же час використання адміністративного ресурсу проти виборців чи опонентів може призвести до ефекту бумерангу: озлобити виборців чи дозволити опоненту позиціонувати себе як борця за правду, проти якого застосовують репресії. В окремих випадках деякі суб’єкти виборчого процесу «навіть провокують атаку на себе з боку влади і будують на цьому свої виборчі кампанії» [2, с.51].

Вплив адміністративного ресурсу на результати виборів залежить також від рівня політичної культури громадян (громадяни з більш високим рівнем політичної культури менше піддаються впливу адміністративного ресурсу), політичної кон’юнктури, типу виборчої системи. При мажоритарній виборчій системі владі значно легше використовувати адміністративний ресурс, ніж за пропорційної виборчої системи, оскільки набагато простіше здійснювати тиск, підкуп та ін. на виборців одного округу, ніж апелювати до всього суспільство загалом.

Крім того, адміністративний ресурс має і опосередкований вплив на результати виборів. Це відбувається завдяки тому, що використання адміністративного ресурсу призводить до виникнення апатії у громадян, їхній зневірі у можливості щось змінити, вплинути на результати виборів. Відповідно знижується активність громадян під час голосування що, з одного боку, впливає на результати виборів, а з іншого боку – сприяє подальшому використанню адміністративного ресурсу (при нижчій явці виборців значно легше сфальсифікувати результати волевиявлення громадян).

У другому випадку адміністративний ресурс здійснює вплив вже безпосередньо на формування фракцій та депутатських груп, на утворення більшості, вибір керівних органів представницьких інститутів. В результаті дії адміністративного ресурсу провладні фракції можуть поповнювати свій склад як за рахунок позапартійних депутатів, так і за допомогою інших політичних партій. Це в свою чергу знову викривляє результати волевиявлення громадян.

В Україні про адміністративний ресурс заговорили після парламентських виборів 1998 р. Однак тоді він ще не мав значного впливу на формування представницьких органів влади. Провладна партія НДП набрала лише біля 5 %, завдяки використанню адміністративного ресурсу (особливо, у Закарпатській області) змогла пройти до парламенту СДПУ(о), однак суттєвого впливу на результати голосування та формування парламенту адміністративний ресурс ще не мав. Крім того, доволі неефективно адміністративний ресурс спрацював у мажоритарних округах, де більшість провладних кандидатів не змогли потрапити в парламент. Також адміністративний ресурс не зміг завадити проходженню в парламент такої опозиційної до діючої влади політичної сили як ВО «Громада».

Після президентських виборів 1999 р. адміністративний ресурс ефективно спрацював у стінах парламенту, коли за допомогою адміністративних важелів впливу було сформовано неліву парламентську більшість у Верховній Раді України.

Найбільший вплив на формування представницьких органів влади в Україні адміністративний ресурс мав під час парламентських виборів 2002 р. Адміністративні важелі впливу були зосереджені в руках провладного блоку «За єдину Україну». Частково адміністративним ресурсом володіла і СДПУ(о) та «Жінки за майбутнє». «Вперше в сучасній історії України неформальна «партія влади» (симбіоз бюрократичної, олігархічної та регіональної еліт) виступила єдиним передвиборчим списком, очоленим главою Адміністрації Президента та Прем’єр-міністром» [4].

Під час парламентських виборів 2002 р. влада масштабно застосовувала різноманітні форми адміністративного ресурсу, внаслідок чого блок «За єдину Україну» отримав вдвічі більше голосів, ніж про це свідчили різноманітні соціологічні опитування. Також завдяки адміністративному ресурсу значно зміцнила свої позиції СДПУ(о).

Однак значно більш потужно адміністративний ресурс спрацював у мажоритарних округах, а також у післявиборчий період. Завдяки цьому, отримавши лише 3-е місце за партійними списками, завдяки депутатам-мажоритарникам, а також приєднанню багатьох безпартійних депутатів, блок «За єдину Україну» зумів створити найбільшу фракцію в парламенті. Це ж стосується і СДПУ(о), яка з останнього місця піднялася на 4-е. Той факт, що до складу парламентської фракції «За єдину Україну» ввійшло у 4 рази більше депутатів-мажоритарників, ніж депутатів, які пройшли за партійними списками, свідчить про те, який потужний адміністративний ресурс був спрямований на забезпечення перемоги даної політичної сили.

Парламентські вибори 2002 р. в Україні засвідчили, що завдяки використанню адміністративного ресурсу в нашій державі формування представницьких органів влади відбувається недемократичним шляхом і нівелюються реальні результати волевиявлення виборців.

Внаслідок перемоги В.Ющенка на президентських виборах 2004 р. ситуація значно змінилася – нова влада задекларувала принципову відмову від використання адміністративного ресурсу на виборах. Крім того, було прийнято новий виборчий закон, який містить нововведення, що сприяють нейтралізації адміністративного ресурсу. Також згідно нового виборчого законодавства вибори до Верховної Ради України відбуваються на основі пропорційної виборчої системи.

Завдяки вищезгаданим змінам, а також тому, що адміністративним ресурсом володіли у різних регіонах різні політичні сили, випадки використання адміністративного ресурсу носили поодинокий характер і були швидше ініціативою місцевих чиновників, ніж цілеспрямованими вказівками з боку влади. Тому значного впливу на результати парламентських виборів адміністративний ресурс на мав. Результати виборів відображали реальне волевиявлення громадян.

Завдяки введенню імперативного мандату адміністративний ресурс не має впливу і на форсування парламентських фракцій. Що ж стосується місцевих виборів, то тут адміністративний ресурс спрацював більш ефективно і в окремих регіонах (особливо на Сході і Півдні України) міг суттєво вплинути на формування місцевих представницьких органів влади.

Як ви бачимо, на даний момент вплив адміністративного ресурсу на формування парламенту постійно зменшується. На місцевому рівні адміністративний вплив на формування представницьких органів влади ще залишається доволі значним і, на нашу думку, ще зберігатиметься певний час завдяки низькому рівню політичної культури як населення, так і представників влади.

Література

• 1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 7 липня 2005 р.
• 2. Малкин, Сучков. Основы избирательных технологий. М., 2002.
• 3. Побережний Є. Вибори – 2002 і роль адміністративного ресурсу. Перші уроки/ Контекст. – 2002. - № 13.
• 4. Томенко М. Законодавча, виконавча та судова влада України до і після виборів 2002 року/ Універсум, - 2002. - № 9-10.

Опубліковано у:

Формування органів влади як результат виборчого процесу 2006: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції, Львів, 17 червня 2006 року / Укл.А.Романюк, Л.Скочиляс. – Львів: ЦПД ЛНУ ім.І.Франка, 2006. - С.16-19.